У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна:Нюрнберг.
Ню́рнберг (нім.Nürnberg[ˈnʏɐ̯nbɛɐ̯k],бавар.Niamberg, франконська Nämberch) —місто вНімеччині, у федеральній земліБаварії, розташоване на річціПегніц.
Нюрнберг є другим за кількістю людності містом Баварії (післяМюнхена) й чотирнадцятим у Німеччині (544 414 осіб за даними 2023 року), найбільшим містом адміністративного округуСередня Франконія в складі земліБаварія.
Упродовж XIV—XVI ст. Нюрнберг був одним з найважливіших і найбільших міст Німеччини, неофіційною німецькою столицею. Потім цей статус намагалися втілити у нацистській Німеччині. Сьогодні увесь регіон Нюрнберга з його майже двома мільйонами людності, 10 000 квадратними кілометрами площі й внеском у валовий національний продукт у розмірі 50-х мільярдів євро належить до економічно найпотужніших районів Німеччини.
Нюрнберг лежить на обох берегах річкиПегніц, що бере початок за 80 км на північний схід від міста, протікає крізь місто зі сходу на захід упродовж 14-х км (на території старого міста річка сильно каналізована) й, полишаючи місто, лише трохи північніше від Фюрта зливається з річкоюРедніц, утворюючи річкуРегніц.
Площа міста становить 186,6 км². На заході Нюрнберг зрісся з сусіднім містом —Фюртом. На північ від міста лежить досить пласка й родюча «Часникова земля» (Knoblauchsland), там таки міститься й аеропорт Нюрнберга.
В глибині на правому березіПегніца розташована Скеляста гора, на якій височитьНюрнберзька фортеця і від якої походить назва міста (Nürnberg — Скеляста Гора).
Територія міста була заселена у І тисячолітті. У 1021 згадується поселення Гроссгрюндлах поблизу нинішньої території аеропорту, яке у 1972 увійшло в межу Нюрнберга. Відомо, що у І-й половині XI ст. кайзер Конрад II зі Салічної династії збудував королівський двір на лівому березі Пегніца, а згодом і укріплення на Скалистій горі правого берега. До замку було призначенобургграфа, який представляв владу кайзера на цій території.
Про те, що поселення називається Nürnberg уперше стає відомо від 16 липня 1050 року, коли син Конрада, кайзер Генріх III Чорний видав рескрипт про звільнення з кріпацтва місцевої дівчини Сігени.
Близько 1070 року помер Зебальд, який жив відлюдником у лісі неподалік Нюрнберга і по смерті був визнаний святим. Його поховано в каплиці Святого Петра, над якою у 1230—1273 роках зведено парафіяльну церкву Святого Зебальда (Зебальдускірхе). До мощей Святого Зебальда відбувалися прощі.
У 1105 році син Генріха III Чорного, кайзер Генріх IV, відомий своїм приниженням уКаноссі, передав Нюрнберзький замок у ленне володіння бургграфові Готфріду фон Раабс, який походив із Нижньої Австрії. Згодом на навколишній території з поселенням сформувалосяНюрнберзьке бургграфство. З будівель замку дотепер збереглася древня 5-кутна вежа Фюнфекігертурм (ХІ ст.), яка є, очевидно, найдавнішою спорудою Нюрнберга.
Починаючи з 1139 року, поряд зі старим бургграфським замком король Конрад III Гогенштауфен (який так і не встиг коронуватися кайзерівською короною в Римі) починає будівництво нового замку для потреб королівсько-кайзерівського двору. Будівництво закінчив його син кайзерФрідріх І Барбаросса у 1180 році. Відтепер Нюрнберзька фортеця стає однією з резиденцій кайзерівСвященної Римської імперії німецької нації (Першого Рейху). Оскільки Перший Рейх не мав єдиної усталеної столиці (німецьких королів коронували вАахені, а згодом як кайзерів уРимі; королівсько-кайзерівський двір мігрував територіями Імперії, осідаючи в резиденціях у численнихпфальцах, які містилися на територіях кожного з герцогств), Нюрнберг стає однією з резиденцій кайзерів. Новозбудована фортеця на Скалистій горі отримує назвуКайзербург на відміну від старої —Бургграфенбурга.
На той час поселення Нюрнберг інтенсивно розвивалося завдяки вигідному розташуванню на перехресті торговельних шляхів, що вели з Балкан до Фландрії, з Венеції на Гамбург, з Франції до Праги. У 1219 році новий кайзерФрідріх II Гогенштауфен надав Нюрнбергу права імперського міста. Це означало, що відтепер місто не підкоряється іншій владі, окрім кайзера, і платить податки тільки в імперську скарбницю. Це, природно, викликало тривалий конфлікт із бургграфами. Варто зазначити, що в Рейху існувала ще й категорія «вільних міст», до яких належали ті міста, що самостійно звільнилися з-під юрисдикції місцевого феодала, і перебуваючи під захистом кайзера, не платили податків, окрім того, що постачали солдатів до армії кайзера. В ході боротьби між містом і бургграфами наНюрнберзькій фортеці поряд із Бургграфенбурґом було споруджено третій укріплений форпост — Рейхштадтішебург, що слугував містові для контролю над справами бургграфів.
На правому березі Пегніца південніше від фортеці розвивається дільниця навколо парафіяльної церкви Зебальдускірхе, збудованої на місці поховання Святого Зебальда. Від його імені дільниця прибрала назву «Зебальдер», на ній селилися купці і ремісники. Від XII ст. тут розмістився і єврейський квартал (гетто).
Інша дільниця розвивалася на лівому березі Пегніца, де в XI ст. був королівський двір. Її епіцентром стала парафіяльна церква Святого ЛаврентіяЛоренцкірхе, вперше згадана в 1235 р.; від неї дільниця отримала назву «Лоренцер», тут осідали бідніші мешканці. Спорудження сьогоднішньої Лоренцкірхе, яка є найбільшою в Нюрнберзі, почалося близько 1260 на місці попередньої базиліки.
У 1325 обидві міські дільниці Зебальдер і Лоренцер об'єдналися. В Нюрнберзі було вироблено власний варіант міського самоврядування — «Нюрнберзьке міське право», яке поширилося в окремих регіонах Німеччини, Чехії, у Закарпатті.
У 1332 кайзерЛюдвіг Баварський надав Нюрнбергу право безмитної торгівлі в 70 містах Рейху.
Для облаштування головного ринкового майдану було вибрано територію гетто. Раніше це була заболочена територія, але тепер тут проживало півтора тисячі євреїв. Весь квартал був хаотично забудований, була небезпека пожеж, які могли перекинутися на місто. Кайзер дав дозвіл на знесення гетто. За деякими джерелами, на цю думку навели його євреї Праги, які бажали позбутися конкурентів. Проте частина євреїв відмовилася покидати квартал.
Однак, у 1332 році поряд із гетто, недалеко від Зебальдускірхе, почалося будівництвоРатуші (Ратхаус) в готичному стилі, пізніше добудованої в ренесансовому стилі. А в 1349 році в гетто спалахнула пожежа, у якій загинуло 562 чол. На місці зруйнованої синагоги почалося будівництво церкви БогоматеріФрауенкірхе (збуд. 1352—1358), як придворної церкви кайзерів. У 1339 на правому березі Пегніца почали будувати шпиталь Святого Духа.
У 1356 кайзерКарл IV Люксембург видав «Золоту буллу» — звід законів, якими регулювалася процедуру виборів кайзера 7-макурфюрстами. Новий кайзер був зобов'язаний проводити перше засіданняРейхстагу в Нюрнберзі.
У 1397 за деякими даними, у Нюрнберзі проживало 5626 жителів.
Нюрнберг стає найважливішим містом Рейху. Зростання впливу міста відображає факт, що в 1424 корольСигізмунд Люксембург (обраний кайзером 1433 року) передав на «вічне зберігання» до Нюрнберга імперські клейноди (корону, скіпетр, державу, меч, спис Льонґина).
Боротьба міської громади Нюрнберга з бургграфами, що тривала 200 років, увінчалася перемогою міщан. У 1427 останній бургграф Фрідріх VI фон Гогенцоллерн передав усі права наНюрнберзьке бургграфство міській громаді. Очевидно, у результаті цього Нюрнберг набуває статусу «вільного міста». (Після 1489 поняття «імперських міст» і «вільних міст» зближуються, створюється категорія «імперських вільних міст», які складають 3-тю палатуРайхстаґу — Раду імперських міст). У цьому статусі Нюрнберг перебував (разом із ще 5-ма містами) до 1806 року.
У 1460-х у Нюрнберзі засновано друкарню (перша згадка — 1470; з Нюрнберга друкарство поширилося в Чехію (Пльзень, 1468)).
У 1471—1475 в Нюрнберзі функціонувала перша у християнській Європіастрономічна обсерваторіяРегіомонтана, за гіпотезами, розташована в будинку, що пізніше належавАльбрехтові Дюреру. У 1493 в Нюрнберзі вийшла друком «Всесвітня хроніка» Гартмана Шеделя латинською, і за півроку німецькою мовою — унікальна на той час енциклопедія з описом досі невідомих у Європі країн і міст. У 1494Мартін Бехайм, повернувшись після плавання з португальською експедицієюДіогу Кана до берегів Африки, створив у Нюрнберзі перший у світі глобус «Земне яблуко»; на ньому ще не позначено Америки. У 1510Петер Генлейн створив перший у світі переносний (кишеньковий) годинник «Нюрнберзьке яйце», у якому замість ланцюга з гирею застосовувалася пружина.
18 квітня 1487 р. в Нюрнберзі на засіданні Рейхстагу кайзеромФрідріхом III Габсбургом був коронований лавровим вінкомПоета-лауреата перший з поетів НімеччиниКонрад Цельтес (1459—1508). Пізніше Цельтес часто бував у Нюрнберзі, де створив літературне гуманістичне товариство «Sodalitas Norica» (Гартман Шедель,Зебальд Шраєр (1446—1520),Віллібальд Піркгеймер (1470—1530), у будинку якого зупинявся Цельтес.
У той час створено багато видатних творів мистецтва. Напевне, найвідомішим є годинник із «танцюючими фігурками» («Маннлейнлауфен», встановленими наФрауенкірхе, що символізують церемонію виборів кайзера за «Золотою Буллою». Опівдні о 12-й годині відкриваються дверцята і з'являється герольд із дзвоником, після нього трубач, флейтист і барабанщик. За ними виходять 7 курфюрстів зі символами імперської влади, тричі обходять фігуру кайзера, схиляючись над ним. Він вітає їх скіпетром. Потім дві фігурки у східних шатах відбивають молоточком годину і вистава закінчується. Композицію створив Йорг Хойсс у 1506—1509 роках. В Лоренцкірхе збереглися дорохранительниця роботи скульптораАдама Крафта (XV ст.) і дерев'яна різьбаФайта Штоса, у Зебальдускірхе — надгробок Святого Зебальда роботиПетера Фішера, виконаний в 1508—1519 рр, уФрауенкірхе —вівтар, прикрашений скульптурою «Мадонна у вінку сяючих променів» (XV ст.).
В ходіРеформаційних воєн Нюрнберг у 1525 перейшов до рук лютеран; сам перехід відбувся порівняно безболісно. Наступного року до Нюрнберга прибув сподвижник і наступникМартіна ЛютераФіліпп Меланхтон, який відкрив у місті лютеранську Академію — першу протестантську школу в Німеччині. У 1536 кайзерКарл V Габсбург видав у Нюрнберзі рескрипт про примирення католиків з лютеранами, яких урівняно в правах. У 1543 в друкарні Петреуса у Нюрнберзі вийшла друком книгаМиколая Коперника «Про обертання небесних сфер», яка зробила переворот в астрономії.
Проте триваліРеформаційні війни в Німеччині між католиками і протестантами, які розкроїли і без того ослабленийРейх, стали причиною поступового занепаду Нюрнберга. У 1543 році в місті востаннє відкривсяРейхстаг. У 1571 Нюрнберг остаточно покинули кайзери, які давно вже осіли у Відні. Лютеранську Академію Меланхтона у 1575 перенесли з Нюрнберга доАльтдорфа. В ходіТридцятирічної війни, в основі якої лежав невирішений релігійний конфлікт, Нюрнберг, який зберігав нейтральний статус, був узятий у 1632 шведською армієюГустава II Адольфа, відвойований імперською армієюАльбрехта Валленштайна, і остаточно занепадає.
У 1796 році, враховуючи небезпеку завоювання Наполеоном, імперські клейноди було перенесено з Нюрнберга до Відня. У 1806 р., за підтримку у війні проти Австрії Наполеон надав баварському герцогу королівський титул і подарував Баварії Нюрнберг.
З початком 1800-х років до Нюрнберга починається паломництво німецьких художників і поетів-романтиків, як до найбільш німецького міста і найбільш містичного міста Німеччини.
У 1824 в Нюрнберзі збудовано перший у Німеччині підвісний міст Кеттентег (функціонує дотепер).
1827 — населення міста 37.012 чол.
У 1835 збудовано першу в Німеччині (і третю в світі після Англії і США) залізницю Нюрнберг—Фюрт.
Після об'єднання Німеччини за правлінняОтто фон Бісмарка починається підйом Нюрнберга. Якщо населення міста у 1871 становить 83200 чол., станом на 1 грудня 1890 — 142590 чол., а на 1 грудня 1900 — 261022 чол.
В період нацистського режиму Нюрнбергу пробували повернути колишній статус духовної столиці Німеччини. Тут у період 1927—1938 проходили з'їздиНСДАП, а 1935 прийнято драконівські«Нюрнберзькі расові закони» проти євреїв. Проте під часДругої світової війни Нюрнберг був зруйнований. Бомбардуваннями авіації союзників упродовж 1943—1945 рр. знищено 90 % міської забудови. Особливо катастрофічним було бомбардування 2 січня 1945 року. Щоб символізувати остаточну перемогу над нацистської ідеологією, а заодно і над імперськими устремліннями Німеччини, у Нюрнберзі проведено від 20 листопада 1945 до 1 жовтня 1946 року міжнародний трибунал (Нюрнберзький процес рр.) над головними нацистськими злочинцями.
ПісляДругої світової війни постало питання, що робити з історичним центром Нюрнберга, який був зруйнований внаслідок варварських бомбардувань 1943—1945 рр. У 1948 збиралися перепланувати історичні квартали і на їхньому місці збудувати нові мікрорайони з будинків-довгоблоків. На щастя, перемогла інша точка зору і упродовж 1950-1960-х років історичні квартали було реконструйовано, більшою мірою в Зебальдер.
Після Другої світової війни в таборі переміщених осіб перебувалиукраїнці. Тут діяло спортивне товариствоУСТ Чайка (Нюрнберг).
Нюрнберг має морський клімат (Cfb закласифікацією кліматів Кеппена) з певним вологим континентальним впливом (Dfb). Клімат міста залежить від його внутрішнього положення та більшої висоти. Зима мінлива, з помірною або холодною погодою: середня температура становить від -3° C до 4 ° С, а влітку в цілому тепла, переважно близько 13° C вночі до 25° C вдень.Опади рівномірно розподілені протягом року, хоча лютий і квітень, як правило, трохи сухіши, тоді як у липні спостерігається більша кількість опадів.
Клімат Нюрнбергу (1981–2010, екстремуми 1955-2013)
У 1972 році в місті відкрилася перша лініяметрополітену.
4 травня2008 року в Нюрнберзі почалася тестова експлуатація першої цілком автоматизованої (потяги без машиністів) лінії метро в Німеччині. Це лінія U3, на той час мала довжину 6,5 кілометрів. Регулярна експлуатація почалася14 червня2008[1].
В Нюрнберзі дієНімецький національний музей (нім.Germanische Nationalmuseum,GNM), що є найбільшим культурно-історичним музеєм Німеччини, у якому зібрано одну з найбільших колекцій (близько 1,3 млн предметів, з яких більше ніж 25 тис. виставлено) німецькоїкультури тамистецтва від доісторичної доби та ранньої історії просто досьогодення.[13] 2000 року відкривсяНовий музей Нюрнберга, присвячений сучасному мистецтву і дизайну.
Нюрнберзька фортеця — зруйнована (1945). Історично складається з Кайзербурга (реконструйований), Бургграфебурга (від нього серед інших збереглася 5-кутна башта Фюнфекігертурм (ХІ ст.)) і Рейхштадтішебурга (від нього залишилася башта Люгінсланд (1377));
Міські мури, башти і брами (XIII—XV ст.) — вціліла майже половина;
башта Вайссертурм (1250) при брамі Шпіттлертор;
башта Лауфершлагтурм при брамі Лауфертор;
Зебальдускірхе (1230—1273, добудова 1361—1379; дві вежі XV ст.) — частково зруйнована (1945). Зберігся бронзовий надгробок Святого Зебальда (1508—1519) роботи Петера Фішера;
Лоренцкірхе (ХІІІ—XV ст.) — частково зруйнована (1945), реставрація і реконструкція (1949—1952); Збереглися дарохранительниця роботи Адама Крафта (XV ст.), дерев'яна різьба Файта Штоса;
Фрауенкірхе (1352—1358); значно зруйнована (1945); реконструкція (1946—1953). Зберігсявівтар (1440) зі скульптурою «Мадонна у вінку сяючих променів» (XV ст.), годинник з «танцюючими фігурками» (Маннлейнлауфен) (1506—1509) роботи Йорґа Хойсса;
Шонер Брунен («Прекрасний фонтан») (1385—1396) роботи Ганса Бехайма Старого — 17-метровий скульптурний шпиль над фонтаном і міським колодязем на Гауптмаркт; оточений кованою решіткою (1568) роботи Паулюса Кунна;
Шпиталь Святого Духа (1339; добудова поч. 1500-х рр., Ганс Бехайм Старий);
Ратуша (1332—1340, добудова 1616—1622) — зруйнована (1945), реконструкція. У дворі Ратуші зберігся фонтан зі скульптурою «Селянин з гусьми» (за ескізом Альбрехта Дюрера (1500), виконаний у сер. XVI ст.) Панкрацом Лабенвольфом;
Будинок Альбрехта Дюрера (1420) — зруйнований (1945), реконструкція;
Будинок Нассау (ХІІІ—XV ст.) — найстаріший будинок в Нюрнберзі, зберігся дотепер. У 13 ст. можливо, був резиденцією міністріалів (представників дрібного лицарства), від 1581 належав родині Шліссельфельдерів, після 1709 — філантропічним установам;
Будинок Пилата (1489) — спочатку був будинком зброяра, з XVII ст. став Першою Стацією Хресного Шляху;
брама Тіргартнертор;
Уншліттхаус (Жировий дім) (1491, Ганс Бехайм Старий) — спочатку діяв як зерновий склад (один зі 7 складів), з 1562 — як міський заклад для торгівлі салом. Частково зруйнований (1945);
башта Шульдтурм (1323) — використовувалася як боргова тюрма;
башта Шлауентурм — біля неї підвісний міст Кеттентег (1824):
Лепрозорій;
Зерновий склад в рові (1502) — пізніше в ньому розмістилася міська Митниця і Будинок Міри і Ваги;
Скульптурна композиція «Шлюбна карусель» (1977—1984) — створена за мотивами творуГанса Сакса «Гірко-солодке шлюбне життя» біля башти Вайссертурм щоб замаскувати вентиляційну шахту нюрнберзького метро — автор Юрген Вебер.
У 2000 році в рамках святкування 950-річчя міста запроваджено туристичний маршрут пам'ятками середньовічного Нюрнберга.
Колишня прикордонна застава на дорозі в Прагу. НюрнбергКордон з Богемією
Сучасна вулиця Нюрнберга — Ерленштегенштрассе за часів Карла IV (1347—1378) була дорогою на Прагу й називалася «Золотою вулицею» або «Золотою дорогою» (нім.Goldenen Strasse). В тому місці, де починався кордон зНовою Богемією (нім.Neuböhmen) як пам'ять про неї, в XV ст. тут побудовано групу будинків, що грали рольприкордонної застави. Тут таки споруджено ферму, де вирощували телята.
Будинок Золотої буллиДошка на «будинку Золотої Булли»
У1356 році КайзерКарл IV видає найважливіший імперський звід законів«Золоту буллу», відповідно до якого посада імператора стає виборна. Яквибірники виступають сімкурфюрстів. Новообраний імператор повинен проводити перше засідання уряду в Нюрнберзі. За своє життя Карл IV одвідав Нюрнберг 52 рази.
На будинку укріплено напис такого змісту: «На цьому місці стояв будинок під ім'ям „У золотого щита“, у якому імператор Карл IV 1356 року продиктував державний закон, що названо „Золотою буллою“».
У «Залі 600» цієї будівлі (верхні 4 великих вікна), що прилягає до сильно поруйнованого тоді «Палацу Правосуддя»,1946 представники країн-переможців уДругій світовій війні проводили публічніНюрнберзькі процеси над офіційними особами переможеної Німеччини[15].
.svg)
.svg)
