Країна має довгу лінію східного сухопутного кордону зіШвецією (протяжністю 1619 км). Норвегія також межує зФінляндією іРосією на північному сході, а також із протокоюСкагеррак на півдні, зДанією на іншому боці. Норвегія має довгу берегову лінію межуючи зАтлантичним океаном таБаренцовим морем.
4 квітня 1949 року Норвегія вступила в блокНАТО. Населення Норвегії двічі на національних референдумах 1972 року і 1994 року відкидало пропозицію про вступ доЄвропейського Союзу, хоча країна тісно пов'язана з ЄС у межахЄвропейської економічної таШенгенської зон.
Офіційна назва —Королівство Норвегія, Норвегія (норв.Kongeriket Norge, Norge;нюн.Noreg). Назва країни походить від слів «нордр» (норв.nordr) — північ і «вег» (норв.veg) — шлях, тобто «Північний шлях».[19] Спочатку назва стосувалась лише морського шляху вздовж берега, якимнормани виходили до північних морів. Пізніше назва поширилась на узбережжя, а потім і на державу норманів на цьому узбережжі.[19]
Норвегія — північноєвропейська країна, що межує з трьома іншими країнами: на сході — зіШвецією (спільний кордон — 1666 км), на північному сході — зФінляндією (709 км) іРосійською Федерацією (191 км). Загальна довжинадержавного кордону — 2566 км[6]. Норвегія омивається водамиПівнічного (на півдні) іНорвезького (центральна частина)Атлантичного,Баренцевого морівПівнічного Льодовитого океану (північ). Займає стратегічне положення на шляху з Північної Атлантики до Арктики. Загальна довжина морського узбережжя 25,1 тис. км, з яких власне узбережжя — 2650 км, разом із берегами численних фіордів — 22,5 тис. км. Загальна довжина узбереж численних островів — 58,1 тис. км.
Час у Норвегії:UTC+1 (-1 година різниці часу зКиєвом)[22].Літній час вводиться останньої неділі березня переводом годинникової стрілки на 1 годину вперед, скасовується в останню неділю жовтня переводом годинникової стрілки на 1 годину назад.
Рельєф країни — гори (більше двох третин) і родючі долини, берегова лінія вкритафіордами; ліси займають 25 % території. Територія країни простягається за північне полярне коло. Середні висоти — 460 м; найнижча точка — рівень вод Норвезького моря (0 м); найвища точка — гораГальгепігген (2469 м). Більшу частину території займаютьСкандинавські гори. Східні схили, обернені вглиб півострова до Швеції, — пологі; західні, обернені до моря, — стрімкі, високими уступами обриваються до морських вод фіордів. Тектонічні западини поділяють ці гори на платоподібні масиви —фієльди. Невеликі низовини, придатні для сільськогосподарського обробітку, лише на півдні, в районіОслофіорда.
Південно-західна Норвегія
Вершина Галгепігген (2469 м)
Краєвиди Ютунгейму
Гейранґер-фіорд
У країні налічується більше 50 тис. островів і невеличких острівців вздовж узбережжя. Країна має одне з найбільш довгих і розчленованих узбереж серед країн світу. Морські береги підвищені, скелясті, порізані численнимифіордами[23]. Найбільшийархіпелаг Норвегії —Шпіцберген, який складають три найбільших острови:Західний Шпіцберген,Північно-Східна Земля таЕдж[24]. Він лежить на 79° пн. ш. в Арктиці. Також країні належать віддалені островиЯн-Маєн у південній частині Арктики таБуве — у південній Атлантиці. Поблизу материкового узбережжя країни велика кількість невеликих островів поблизу фіордового західного узбережжя;острови Фруан — у центральній частині;Лофотенські острови, архіпелагВестеролен, островиСенья (найбільший за площею острів материкової частини країни 1,59 тис. км²),Рінґвасей,Серея,Маґерея — на півночі[24].
Більша частина території Норвегії лежить упомірному кліматичному поясі[25]. Превалюютьпомірні повітряні маси цілий рік, західний масоперенос[26]. Значні сезонні амплітуди температури повітря. Відносно тепла зима з нестійкою погодою,штормовими вітрами, можливийсніговий покрив[26]. Відносно прохолодне літо з більш ясною погодою. Зволоження рівномірне за сезонами, місцями надмірне[26]. Пересічна температура січня на півдні –4…+2 °C, тепло приносить відгалуженняГольфстриму, теплаПівнічно-Атлантична течія. Літо прохолодне, пересічна температура липня +10…14 °C[23]. Атмосферних опадів на узбережжі понад 2000 мм на рік, у внутрішніх районах 500—600 мм[23].
На півночі й острові Ян-Маєнсубполярний клімат[25]. Влітку переважають помірні повітряні маси, взимку —полярні. Чітко відстежується сезонна зміна переважаючих вітрів. Досить великі річні амплітуди температури повітря, прохолодне сире літо зтуманами на узбережжях, вітряна волога зима[26]. На архіпелазі Шпіцбергенполярний клімат[25]. Увесь рік панують полярні повітряні маси. Поверхня скута кригою цілий рік. Відносно м'яка морозна зима, прохолодне літо, опадів мало[26].
Загальні запаси відновлюванихводних ресурсів (ґрунтові іповерхневі прісні води) становлять 382 км³[6]. Станом на 2012 рік у країні налічувалось 900 км²зрошуваних земель[6]. У країні багато повноводних порожистихрічок, найбільші з них —Гломма (довжина 598 км, басейн — 13 % площі країни), що тече з півночі на південь у південно-східній частині країни і впадає до затокиБогус;Логен (Гудбрансдал),Логен (Нумедал)[23]. Річки країни належать басейнам Атлантичного (південь) і Північного Льодовитого океанів (північ). У горах дуже багато льодовикових та мальовничих річковихозер[23]. Найбільше озеро країни,М'єса (362 км²) лежить у центральній частині країни на висоті 121 м над рівнем моря і живиться водами річки Логен (Гудбрансдал)[24].
Впадіння Ворми до Гломми
Гірські пороги на річці Логен (Нумедаль)
Впадіння Логена (Гудбрансдаль) до озера Мйоса
Озеро Мйоса
Водоспад Бреккефоссен
На багатьох фієльдах лежатьльодовики, загальна площа зледеніння близько 5 тис. км²[23].
На території країни спостерігаються небезпечні природні явища істихійні лиха:каменепади, сходження сніговихлавин; єдиний активний вулкан країни,Беренберг знаходиться на острові Ян-Маєн[6].
Ідеїзеленої політики у країні захищає і просуваєFramtiden i våre hender — ідеалістична організація, яка пропагує ідеї зеленого споживання і ресурсного правосуддя.
У середині першого тисячоліття до н. е. на територію Скандинавського півострова проникаютьгерманські племена, які поступово витіснили місцеве населення (саамів) на північ[31].
З розвитком індустрії наприкінціXVIII століття та зміцненням місцевої національної еліти розпочалося зміцнення й національного визвольного руху.Перша конституція королівства Норвегія була розроблена установчими зборами в містіЕйдсволле і прийнята ними же17 травня1814 року[33]. Перша і єдина конституція Норвегії була натхнена ідеямиФранцузької революції і пов'язана з проголошенням незалежності відДанії. У листопаді1814 року, відповідно до таємної змови учасниківантинаполеонівської коаліції, було укладеноКільську угоду. Згідно з нею Норвегія увійшла на 91 рік в унію зі Швецією, як подяка останній за її участь у боротьбі протиНаполеона І[31]. Проте дія конституції не була припинена,шведський король лише зажадав внести до неї положення про створення унії.
1884 року в країні остаточно оформилась парламентська форма правління, оформилися загальнонаціональні партії лібералів (Венстре) і консерваторів (Гейре)[31].
У складі Швеції Норвегія поступово завойовувала національну автономію, утверджувала місцеві органи влади.7 червня1905 року було розірвано шведсько-норвезьку унію, за результатами всенародного референдуму парламент (Стортинг) проголосив незалежність[31].26 жовтня того ж рокуШвеція визнала унію більше недійсною.
У післявоєнний період політичний курс Норвегії ознаменувався відходом від нейтралітету і входженням країни1945 року доООН,1949 року доНАТО. Розпочалося тісне політичне і військово-економічне співробітництво з США, Великою Британією, але без розміщення на власній території іноземних військових баз і ядерної зброї[31].1952 року вступила доПівнічної ради. Завдяки відкритим покладам вуглеводнів на шельфі Північного моря дозволило наприкінці 1960-х років значно пожвавити національну економіку[32]. На всенародному референдумі1972 року народ відхилив урядову пропозицію увійти до складуЄвропейського Союзу[31]. Того ж року в травні було підписано ряд економічних і науково-технічних угод зСРСР[31].1988 року тогочасний прем'єр-міністрҐру Гарлем Брунтланн була нагороджена премією Третього світу.1991 року помер корольОлаф V, його владу успадкував його синГаральд V. На референдумі 28 листопада1994 року норвежці знову відмовилися приєднатися до ЄС, однак Норвегія залишається активним членом європейських організацій (ЄЕС, Шенгенські домовленості тощо).
Право нагромадянство за місцем народження (jus soli) не визнається; лише за походженням (jus sanguinis) — принаймні один із батьків повинен бути громадянином держави;подвійне громадянство не визнається[34]. Кваліфікаційний період, постійне проживання на території держави, длянатуралізації становить 7 років[34].
Чиннаконституція держави прийнята17 травня1814 року, підписана конституційною радою наступного дня. Конституція переглядалась більше 400 разів, останній раз2015 року[34].
За конституцією держави уся повнота виконавчої влади належить королю, але засуспільним договором і поправками 1884 року всі функції такої влади виконує уряд, як такий, що утворений парламентом, тобто обранцями від народу[33].
Уряд Норвегії існує у формі Державної ради, яку очолює король. До її складу, окрім монарха, входить прем'єр-міністр та не менше 7 інших членів уряду. Станом на початок 2018 року в норвезькому уряді 21 міністерська посада. Уряд обирається з членів парламенту, призначається монархом і затверджується парламентом, тому він несе повну політичну відповідальність перед парламентом[33]. Членів уряду формально призначає король, однак у своєму рішенні він керується політичною ситуацією, тобто розкладом політичних сил, наявністю коаліції у парламенті. На практиці склад уряду оформлюється прем'єр-міністром країни. Всі рішення короля потребують підпису прем'єр-міністра, а у випадку військових питань, міністра оборони[33].
Фактичний глава уряду —прем'єр-міністр, з 14 жовтня 2021 року ним єЙонас Гар Стьоре. Прем'єр-міністр є лідером парламентської більшості, на посаді затверджується монархом за погодженням парламенту.
Королівський палац — місце засідань уряду
Прем'єр-міністр Ерна Сольберг
Міністр закордонних справ Іне Сорейде
Державна рада Норвегії складається з 16 профільних міністерств:
Згідно з конституцією Норвегії, вищий законодавчий орган —Стортинг (норв.Storting). Він складається з однієї палати, до якої обирається 169 депутатів на чотирирічний термін[34]. До20 лютого2007 року парламент ділився на дві палати — верхнюлагтинг (англ.Lagting) та нижнюодельстинг (норв.Odelsting)[33], але на практиці цей поділ був чистою формальністю через що і скасований. Відразу після обрання депутати ділились на дві палати — 1/4 утворювала лагтинг, 3/4 — одельстинг[33][35]. Засідання палат відбувались окремо. Для прийняття закону потрібна кваліфікована більшість (2/3 голосів від загального складу)[33]. Члени уряду можуть брати участь у засіданнях палат парламенту, але не мають права голосу[33].
Стортинг обирається шляхом загального демократичного таємного голосування за пропорційною виборчою системою громадянами, що досягли 18-річного віку[33][34]. Обраними до парламенту (пасивне виборче право) можуть бути громадяни, що досягли віку 21 рік[33].
Спікер Стортингу —президент (норв.Stortingspresident), котрим стає лідер партії, яка перемогла на виборах. З 9 жовтня 2021 року посаду обіймаєЕва Крістін Гансен[en] (норв.Eva Kristin Hansen).
Будівля парламенту, Осло, 2009 рік
Зала засідань Стортингу, 2007 рік
Колишня зала засідань лагтингу
Олемік Томмессен
Кабінка для голосувань на загальнонаціональних виборах
Компетенція короля у сфері законодавства є нетрадиційною дляконституційних монархій. Зокрема, король наділений правом«відкладального вето» на закони, прийняті парламентом[33]. Для подолання такого вето закон має бути знову і без змін прийнятий парламентом наступного скликання, а засідання, на яких Стортинг розглядатиме цей закон, повинні бути віддалені одне від одного щонайменше двома черговими сесіями[33].
Ліберальна партія (норв.Venstre, V), лідер —Тріне Скай Гранде (норв.Trine Skei Grande) — 8 місць (4,4 %). Заснована1884 року, представляє інтереси середнього класу, деякої частини службовців та інтелігенції.
Правова система в державі являє собою сумішримського,загального ізвичаєвого права —скандинавська система.Судовий прецедент у Норвегії виступає одним ізправових джерел. Постанови Верховного суду, а інколи й рішення нижчестоящих судів, що прийняті саме по цій справі, мають силу «переконливого прецеденту» для всіх нижчих інстанцій і ретельно ними вивчаються і потім, по них вони приймають рішення в справі, де виникає правове питання такого самого змісту. При цьому Верховний суд Норвегії в своїх рішеннях формулює не загальні норми, а положення, які належать до аналогічних обставин розглянутої ним справи. Якщо порівнювати занглійським правом тут судові рішення конкретні і вони не виступають як обов'язкові правила, і не розраховані на беззаперечне застосування в майбутньому.
Верховний суд (норв.Hoyesterett) складається з голови і 18 допоміжних суддів. У його юрисдикцію входить перегляд законодавчих актів на дотримання норм норвезького права[34]. До судів нижчої інстанції відносяться:апеляційні суди (норв.Lagmensrett); регіональні (у 5 адміністративних центрах регіонів) та окружні суди (в адміністративних центрах фюльке); звичайні та спеціальні суди; третейські суди (норв.forliksråd) для більшості цивільних суперечок, що існують при кожному муніципалітеті і складаються зі звичайних громадян[33]. Поруч із професійними суддями в апеляційних і окружних судах на суддівській лаві можуть засідати і спеціально обрані представники з місцевих громад[34]. Призначення на суддів, посади у більшості випадків здійснюється королем за поданням міністра юстиції[33]. Судді обіймають власні посади до 70-річного віку[33].
Історія українсько-норвезьких відносин сягаєIX століття, коли під часнорманських завоювань територіяПодніпров'я стала ареною боротьби за контроль над торговим шляхом ізБалтійського доЧорного і далі, черезБосфор, доСередземного морів — «із варяг до греків». Цей шлях був важливою східною ланкою навколоєвропейських морських шляхів норманів, що замикала його у цілісне коло. Так у літописіНестора«Повість временних літ» під862 роком міститься поетична легенда про старійшин слов'янських племен, які запрошували варягів прийти на Русь і стати її правителями[37]. На що відізвалисьРюрик,Синеус іТрувор, осівши у землях навколоНовгорода, сучаснаРосія. Пізніше конунгОлег із сином Рюрика,Ігорем прийшов до Києва і, вбивши місцевих князівАскольда іДіра, започаткував Київську Русь: «Хай буде семати городам руським»[37]. Як історіографічні, так і археологічні джерела свідчать про тісний зв'язок скандинавських народів ізслов'янським населенням Подніпров'я. Одним із найвідоміших фактів того часу — одруження дочкиЯрослава МудрогоЄлизавети з норвезьким принцом, а згодом й майбутнім королем Норвегії1045—1066 роківГаральдом III Суворим[38].
Державний герб Норвегії уперше з'явився близько1200 року. На гербі зображений золотий у червленому полі коронований левсвятого Олафа. У передніх лапах лева, який повернутий на захід, затиснута бойова сокира.
Державний прапор Норвегії, затверджений13 липня1821 року, являє собою прямокутне полотнищечервоного кольору ізсинім скандинавським хрестом убілій облямівці. Центр хреста зміщено до древка. Дизайн прапора наслідує данськийДаннеброг. Кольори прапора є поєднанням кольорів Данії та Швеції. Всі три кольори, використані у прапорі, символізують свободу (як на прапорахФранції,США, Британії,Нідерландів). Автором дизайну прапора Норвегії, затвердженого резолюцією норвезького парламенту в1821 році, був парламентарій із БергенаФредерік Мельцер. ВАкті про прапор від 10 грудня1898 року зазначені пропорції сучасного прапора: довжина — 22 одиниці; ширина — 16 одиниць; ширина синього хреста — 2 одиниці; ширина білого обрамлення хреста — 1 одиниця; відстань від древка до середини хреста — 8 одиниць.
За формоюдержавного устрою Норвегія —унітарна держава[33]. У адміністративному плані територія Норвегії поділяється на 18 (01.01.2020: 11) губерній (повітів)«фюльке» (норв.fylker), у тому числі місто Осло, прирівняне до фюльке, які, в свою чергу, поділяються на 430 (01.01.2020: 356) сільських (норв.herreds-) і міських (норв.by-)комун (норв.kommuner). До 1 січня 2018 року, коли фюлькеНур-Тренделаг іСер-Тренделаг були об'єднані, в країні налічувалось 19 фюльке.
У кожній фюльке обирається місцева рада і діє призначуваний королем за поданням прем'єр-міністрагубернатор[33]. Представницькими органамимісцевого самоврядування у комунах виступають місцеві ради, склад яких обирає населення на строк у 4 роки[33]. Обрані місцеві ради формують місцеві виконавчі органи[33].
18 фюльке Норвегії та 2 залежні територіїШпіцберген і Ян-Маєн, станом на 1 січня 2018 року(норв.)
Неофіційно фюльке об'єднують у 5 основних регіонів:
Інші території Норвегії в число фюльке не входять і на комуни не підрозділяються.
Шпіцберген (норв.Svalbard) — зовнішня територія уПівнічному Льодовитому океані на однойменному архіпелазі. Територія — 62,4 тис. км². Населення — 3,2 тис. осіб (станом на січень1997 року). Адміністративний центр —Лонг'їр. Норвезький суверенітет над Шпіцбергеном встановлено Паризьким договором9 лютого1920 р. ОфіційноШпіцберген оголошено частиною норвезької території з14 серпня1925 року. Губернатор призначається Державною радою Норвегії терміном на 3 роки з можливим продовженням на два роки.
Ян-Маєн — зовнішня територія, що займає однойменний острів на ме泥ренландського іНорвезького морів Північного Льодовитого океану. Управління Ян-Майєном здійснює адміністраціяНурланну.
Буве — зовнішня територія в південній частині Атлантичного океану, поблизу Антарктики, що займає однойменний безлюдний острів.
Щорічні витрати на оборону, станом на 2012 рік, складають 1,40 % від ВВП держави (72-ге місце у світі), 2011 року державні витрати становили 1,47 % від ВВП[44].
Вік призову на строкову військову службу — 19—35 років, 16 років під час війни. 17 років — для добровольців чоловічої статі, 18 років — жіночої. Строк служби 1 рік. Усі військовозобов'язані у віці 35—60 років проходять 4—5 військових зборів заради поновлення навичок (загалом 18 місяців)[44].
Норвегія вступила доОрганізації із заборони хімічної зброї (OPCW) і суворо дотримується міжнародних принципів не розробляти, не використовувати та не розповсюджувати даний вид зброї.
Норвегія — високорозвиненаіндустріальна країна. Векономіці переважає приватний сектор, характерна висока концентраціякапіталу, значні позиції посідаютьтранснаціональні корпорації. Економіка держави має експортну спрямованість і значною мірою залежить від імпорту та кон'юнктури на світовому ринку.
Валовий внутрішній продукт (ВВП) Норвегії 2015 року запаритетом купівельної спроможності становив 356,2 млрд доларів США (49-те місце у світі); 2013 року — 343,1 млрд доларів США; у розрахунку на душу населення — 68,4 тис. доларів США (11-те місце у світі)[45]. Зростання ВВП 2015 року становило 1,60 % (149-те місце у світі), 2013 року ВВП зріс на 1 %[45].Валове національне заощадження 2013 року становило 38,2 % від ВВП; 2015 року — 37,60 % від ВВП (5-те місце у світі)[45].
Розподіл ВВП за секторами економіки (станом на 2015 рік):
Прямі іноземні інвестиції в економіку Норвегії на 31 грудня 2015 року дорівнювали 290,2 млрд доларів США (23-тє місце у світі)[45]. Інвестиції компаній і населення Норвегії в закордонні економіки на 31 грудня 2015 року дорівнювали 256,3 млрд доларів США (24-те місце у світі)[45].
У рейтингу Глобального звіту з людського розвитку за 2001 рік, підготовленого Програмою розвитку ООН, серед 162-х країн світу Норвегія посідає перше місце. Щорічні Глобальні звіти з людського розвитку готуються з 1991 року. В них оприлюднюються списки країн за рівнем людського розвитку, враховуючи такі показники, як рівень медичних послуг, освіти, тривалість життя та інші. У 2001 році додався ще один — індекс технологічного розвитку (доступ до новітніх інформаційних технологій і комунікацій).
Фіскальний рік у Норвегії збігається з календарним роком. Рівеньінфляції в країні 2014 року становив 2 %,2015 року інфляція дорівнювала 2,20 % (122-ге місце у світі)[45].Резерви іноземної валюти і дорогоцінних металів на 31 грудня 2013 року становили еквівалент 58,28 млрд доларів США, на 31 грудня 2014 року — 64,8 млрд доларів США (33-тє місце у світі)[45].
Надходження додержавного бюджету Норвегії 2015 року становили 220,2 млрд, витрати — 193,9 млрд доларів США, профіцит бюджету склав 6,6 % від ВВП (7-ме місце у світі)[45]. Надходження усіх видів до державного бюджету 2015 року дорівнювали 55,4 % ВВП (10-те місце у світі)[45].Державний борг, станом на 2015 рік, дорівнює 39,30 % річного ВВП (118-те місце у світі); 2014 року дорівнював 38,6 % ВВП[45]. Дані включають казначейські заборгованості, що належать іноземним юридичним особам; боргові зобов'язання, випущені суб'єктами федерації; внутрішньоурядові борги до різних соціальних фондів.
Зовнішній борг країни 2013 року дорівнював 730,1 млрд доларів США, на 31 грудня 2014 року становив 661,2 млрд доларів США (22-ге місце у світі)[45]. Норвегія виступає зовнішнім нетто-кредитором.
Загальна ринкова вартість акцій підприємств нафондовому ринку країни, станом на 31 грудня 2012 року, дорівнювала 252,9 млрд доларів США (33-тє місце у світі), а 2010 року — 250,9 млрд доларів США[45].
Національною валютою Норвегії слугуєнорвезька крона (NOK). За 1долар США (USD) 2014 року давали 6,30 крони; 2015 року — 7,87[45]. Розмінною грошовою одиницею (1⁄100) слугує ере.Емісійним центром виступаєНорвезький банк (норв.Norges Bank). Запасгрошової маси на 31 грудня 2014 року дорівнював 323,9 млрд доларів США за обмінним курсом (32-ге місце у світі)[45]. Загальна маса готівкової національної валюти в обігу +депозити до запитання на 31 грудня 2015 року була еквівалентна 107,9 млрд доларів США за тогочасним обмінним курсом (34-те місце у світі)[45].
Облікова ставкаЦентрального банку Норвегії 31 грудня 2010 року становила 6,25 % річних (60-те місце у світі)[45]. Основна ставка кредитування комерційними банками країни на 31 грудня 2014 року становила 2,25 % річних; на 31 грудня 2015 року — 2,10 % річних (176-те місце у світі)[45]. Загальний обсяг внутрішнього кредитування банками небанківських установ 2014 року становив 590,7 млрд доларів США, на 31 грудня 2015 року — 549,8 млрд доларів США (23-тє місце у світі)[45].
Загальна потужністьелектростанцій Норвегії, станом на 2014 рік, дорівнювала 33,7 ГВт (28-ме місце у світі)[47]. Використання енергії води створило основу для розвитку сучасної промисловості Норвегії. Нині, як і колись, електроенергія для індустріального і побутового вжитку надходить саме з цього постійно поновлюваного та екологічно чистого джерела. У 1970-х роках у норвезькій частині морського материкового шельфу було відкрито родовище нафти й газу. На сьогоднішній день Норвегія — найбільший у Європі постачальник вуглеводнів до країн Європи. Відкриття цих запасів надало значного імпульсу подальшому розвитку промисловості країни. Розробка нафтових і газових родовищ, крім усього іншого, солідно поповнила державну казну — у формі податкових надходжень і орендної плати за користування надрами.
Частка електрогенеруючих потужностей, що працюють на:
За 2014 рік було вироблено 142,0 млрд кВт/год електроенергії (28-ме місце у світі); загальний обсяг спожитої — 126,4 млрд кВт/год (28-ме місце у світі)[47]. Загальний обсяг експортованої електроенергії 2014 року склав 21,90 млрд кВт/год (9-те місце у світі), імпортованої — 6,30 млрд кВт/год (38-ме місце у світі)[47]. Станом на 2016 рік, уся країна булаелектрифікована, усе населення мало доступ доелектромереж[47].
Норвезька промисловість значною мірою базується на використанні природних ресурсів. І водночас знайдеться не багато країн, які б ще більше, ніж Норвегія, залежали від зовнішньої торгівлі. Щоб і далі йти в ногу з часом, в країні проводять інтенсивні наукові дослідження перспективного плану, як у промисловості, так і в державному секторі. Переважна більшість промислових підприємств — малі та середні. Головні промислові центри —Осло,Берген,Тронгейм,Ставангер. Річні темпи зростання промислового виробництва 2015 року становили 0,01 % (166-те місце у світі)[45].
Нафтопереробна промисловість працює на сировині, що видобувається в Північному морі з 1960-х років. Вже на початок 1980-х років у країні було збудовано 4 нафтоперегонних заводи загальною потужністю 13 млн тонн. Рівень видобуткусирої нафти 2015 року дорівнював 1,568 млнбарелів на добу (16-те місце у світі)[45]. Річний обсяг експорту сирої нафти за 2013 рік становив 1,218 млн барелів на добу (14-те місце у світі); імпорт — 37,08 тис. барелів на добу (57-ме місце у світі)[45]. Загальні доведенізапаси нафти в надрах країни, станом на 1 січня 2010 року, дорівнювали 6,435 млрд барелів (21-ше місце у світі)[45].
Рівень видобутку природного газу 2015 року становив 114,9 млрд м³ (8-ме місце у світі); споживання того ж року склало 6,075 млрд м³ (55-те місце у світі)[45]. Річний обсяг експорту природного газу за 2015 рік становив 114,4 млрд м³ (3-тє місце у світі); цього ж року природний газ не імпортувався[45]. Загальні доведенізапаси природного газу в надрах країни, станом на 1 січня 2015 року, дорівнювали 1,856 трлн м³ (19-те місце у світі)[45].
В 2023 році найбільші нафтогазові компанії Норвегії планують відновити розробку нових родовищ уБаренцовому морі. Це викликано бажанням влади забезпечити майбутнє Норвегії як ключового постачальника енергоресурсів до Європи на тліросійського вторгнення в Україну[48][49].
Видобуток нафти за родовищем
Норвезька нафтова платформа
Автозаправка компанії Statoil в Польщі
Виробництвонафтопродуктів на промислових підприємствах 2013 року дорівнювало 349,6 тис. барелів на добу (40-ве місце у світі); споживання 2014 року — 225,2 тис. барелів на добу (56-те місце у світі)[45]. 2013 року країна експортувала 358,8 тис. барелів на добу різних нафтопродуктів (22-ге місце у світі); імпортувала — 101,6 тис. барелів на добу (51-ше місце у світі)[45].
До найважливіших галузей норвезькогомашинобудування належать: виробництво обладнання для освоєння шельфу, суднобудування, насамперед будування риболовних траулерів, виробництво різноманітного обладнання для суден, зокрема, морської електроніки, рибопромислового обладнання.Суднобудування, торговельний флот ісудноплавство. Норвезькі верфі спеціалізуються на будуванні високосучасних суден спеціального призначення. Крім цього, Норвегія є великим постачальником устаткування і послуг для морського флоту в усьому світі. Норвезькі судна борознили світовий океан ще з доби вікінгів. Нині Норвегія — четверта за величиною морська держава світу і має серед традиційних судноплавних держав найбільшу частку флоту під власним прапором. Частка судноплавства в експортних доходах країни традиційно становить близько 20 %.
Будівництво плавучих морських платформ
Хімічна промисловість. Ця галузь має значні за масштабами країни потужності з виробництва широкої гами хімічних і нафтохімічних продуктів. На базі дешевої гідроенергії значного розвитку набулаелектрохімія, виробництвоазотних добрив одне з найбільших у світі[50]. Це дозволяє їй експортувати азотні добрива,вибухові речовини промислового призначення,альгінати,фарби, лаки, у виробництві яких країна займає провідні позиції не тільки в Європі, але й у світі. Найбільші компанії цієї галузі промисловості — «Ношк Гідро»,«Діно Індустрієр»,«Ютун». Концерн «Нікомед» спеціалізується на розробці і випуску контрастних речовин длярентгенодіагностики.
Лісова і целюлозно-паперова промисловість.Ліс дає важливу експортну сировину у вигляді деревини, паперу, картону, целюлози, будівельного матеріалу і меблів. Основу целюлозно-паперової промисловості становлять дешева енергія, яку отримують за рахунок використання гідроресурсів, і значні запаси сировини. Норвезькі компанії, найбільшими з яких є«Ношке Скуг»,«Боррегорд», «Петерсон», виробляють різноманітні сорти целюлози, газетний, журнальний і пакувальний папір, картон, облицювальні панелі, паркет і багато іншого.
Природні умови країни не сприяють розвиткові сільського господарства, лише 2,7 % земельних площ Норвегії придатні для обробки[45]. Переважають невеликі фермерські господарства; поширена виробничо-збутова кооперація[50]. Традиційні галузі господарства мають дуже важливе значення для трудової зайнятості людей і заселення нових районів. Попри це, сільське господарство країни значною мірою задовольняє потреби населення у харчах. Норвезькі сільськогосподарські продукти експортуються мало.Земельні ресурси Норвегії (оцінка 2011 року):
придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 2,7 %,
Станом на 2012 рік у країні налічувалось 900 км²зрошуваних земель[45].
Основою норвезького сільського господарства є інтенсивне тваринництво м'ясо-молочного напряму, яке повністю покриває потреби населення країни у м'ясі, молоці і молочних продуктах[50]. Головні видисільськогосподарських тварин:свині,велика рогата худоба молочного спрямування. На початок 1980-х років поголів'я великої рогатої худоби в країні становило 0,95 млн голів, овець — 1,9 млн голів, свиней — 0,7 млн голів[50]. Розвинуте також хутрове звірівництво.
Внаслідок кліматичних особливостей виробництво зернових лише на 40 % забезпечує потреби внутрішнього ринку. У той же час, значна частина овочів і фруктів, попри складні гірські умови країни, вирощується норвезькими селянами. Головнісільськогосподарські культури:ячмінь,пшениця,картопля[50].
Ще з часів середньовіччя Норвегія славиться своїмрибним промислом, за експортом продукції якого країна залишається серед лідерів світу[50]. Вилов риби перевищує 500 кг на кожного норвежця. Близько 90 % рибопродукції Норвегії експортується, як виловлена в морі, так і вирощена в численних штучних загородах риба. Норвезькийлосось із таких штучно перекритих водойм дуже відомий на світовому ринку. Норвегія — одна з небагатьох країн, яка продовжує виловлюватикитів.
Норвегія має добре розвинену мережуавтомобільних доріг. Загальна довжина, станом на 2011 рік, дорівнює 93 870 км доріг, з яких 393 км швидкіснихавтомагістралей, 75 754 км із твердим покриттям і 18 116 км без нього (51-ше місце у світі)[51]. На автозаправках є лише два види пального:бензин (один тип) тадизельне паливо. Загальне обмеження швидкості на автомобільних дорогах поза містом становить 80 км/год, а в населених пунктах 50 км/год. Перевищення швидкості на 10 % від встановленого ліміту тягне за собою накладання штрафів[52].
Загальна довжина залізничних колій країни, станом на 2014 рік, становить 4250 км (41-ше місце у світі), з яких 4250 км стандартної 1435-мм колії; 2518 кмелектрифіковано[51].
Головні морські порти:Осло,Берґен,Ставангер. Велике значення для економіки країни має участь норвезького флоту, одного з найбільших у світі, у світових морських перевезеннях[50]. Морськийторговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 585 морських суден із тоннажем більшим за 1 тис.реєстрових тонн (GRT) кожне (19-те місце у світі)[51].
Загальна довжинагазогонів у Норвегії, станом на 2013 рік, становить 8 839 км;нафтогонів — 3 794 км; інших трубопроводів — 457 км;водогонів — 96 км[51].
Загальна чисельність абонентівфіксованої телефонної мережі, станом на липень 2015 року, дорівнювала 1,029 млн, що у перерахунку на 100 мешканців становить 20 апаратів (72-ге місце у світі)[53]. У країні діє декілька мережмобільних операторів. Загальна чисельність абонентів (станом на 2015 рік) — 5,841 млн, що у перерахунку на 100 мешканців становить 112 апаратів (111-те місце у світі)[53].
Міжнародний інтернет-домен Норвегії —.no, присвоєнийАдміністрацією адресного простору Інтернет (англ.Internet Assigned Numbers Authority) згідно зі стандартомISO 3166 Alpha-2. Станом на 2012 рік у Норвегії було зареєстровано 3,588 млнінтернет-хостів (29-те місце у світі)[53]. Станом на липень 2015 року в Норвегії налічувалось 5,042 млн унікальних інтернет-користувачів (70-те місце у світі), що становило 96,8 % від загальної кількості населення країни[53].
Безробіття 2015 року дорівнювало 4,4 % працездатного населення, 2014 року — 3,5 % (42-ге місце у світі); серед молоді у віці 15—24 років ця частка становила 7,9 %, серед юнаків — 9,1 %, серед дівчат — 6,6 % (109-те місце у світі)[45].
Сальдорахунку поточних операцій країни (експорт/імпорт товарів і послуг, чистий дохід від інвестицій і трансфертних платежів) 2014 року склало 59,78 млрд доларів США, 2015 року — 35,04 млрд доларів США(12-те місце у світі)[45].
Державаекспортує: бензин та дизельне пальне, нафтопродукти, машини й устаткування, метали, продукцію хімічної промисловості, кораблі, рибу. Основними партнерами 2015 року стали:Велика Британія — 22,2 %,Німеччина — 17,9 %,Нідерланди — 10,2 %,Франція — 6,6 %,Швеція — 6,1 %,Бельгія — 5 %,США — 4,5 %[45]. Вартість експорту 2014 року становила 141,4 млрд доларів США, 2015 року — 106,2 млрд доларів США (35-те місце у світі)[45].
Державаімпортує: машини й устаткування, продукцію хімічної промисловості, метали, продукти харчування. Основними партнерами 2015 року стали:Швеція — 12 %,Німеччина — 11,8 %,Китай — 10,9 %,Велика Британія — 6,7 %,США — 6,6 %,Данія — 6 %[45]. Вартість імпорту 2014 року становила 91,13 млрд доларів США, 2015 року — 71,95 млрд доларів США (38-ме місце у світі)[45].
Норвегія входить до складу ряду регіональних і глобальних економічних, торговельних і кредитно-фінансових організацій:
Норвегія посідає 33 місце серед 125 країн-інвесторів за обсягами прямих інвестицій в Україну, понад дві третини яких спрямована у галузьзв'язку — 71,2 млн доларів США, станом на 2010 рік[55]. 2010 року в Україні діяло 33 підприємства з норвезьким капіталом в областях нерухомості, видавничої справи, сільського господарства[55].
2008 року в Осло було створеноНорвезько-українську торгову палату, яка об'єднала 33 суб'єкти підприємницької діяльності[55]. Палата сприяє розширенню співпраці між двома країнами у сферах торгівлі й промислових технологій, надає інформаційні послуги, займається організацією заходів і конференцій із метою інформування про торговельні та інвестиційні можливості України[55].
Східний район (Естланн) — найбільш розвинута в економічному плані частина Норвегії. У містіОсло представлений широкий спектр промислових галузей, у тому числі металургія, машинобудування, борошномельна, поліграфічна, а також майже вся текстильна промисловість. Осло — центрсуднобудування, на долю промисловості Осло припадає близько 1/5 всіх зайнятих у промисловості країни. На північний схід відОсло лежить містоСарпсборг, другий за величиною промисловий центр країни. УСкагерраку розташовані підприємства лісопильної і целюлозно-паперової промисловості, які працюють на основі місцевої сировини. З цією метою використовуються лісові ресурси басейну річкиГломма. На західному березі Осло-фіорду, на південний захід від Осло, розташовані міста, промисловість яких пов'язана з морем і переробкою морепродуктів. Це центр суднобудуванняТенсберг і колишня база норвезького китобійного флотуСаннефіорд.
Південний район (Серланн) в економічному плані найменш розвинутий. Третина району вкрита лісами, колись тут був важливий центр торгівлі лісом. Наприкінці XIX століття цю територію залишило багато населення. У наш час населення в основному зосереджене в ряді невеликих прибережних міст, які є популярними літніми курортами. Головні промислові підприємства — металургійні заводи вКрістіансанні, що випускають мідь і нікель.
Південно-Західний район (Вестланн) зосереджена приблизно чверть населення країни. МіжСтавангером іКрістіансундом розкинулися 12 великих фіордів. Розвиток сільського господарства обмежений через гірський рельєф фіордів і скелястих островів.Хліборобство поширене в долинах річок і ділянках терас уздовж фіордів. У цих місцях в умовах морського клімату розташовані широкі пасовища, а в деяких приморських районах — плодові сади. Порти південно-західної Норвегії, зокремаОлесунд, є базами зимового промислу оселедця. По всій території району розташовані металургійні і хімічні заводи, які використовують багаті ресурси гідроенергії.Берген є головним центром обробної промисловості району. В цьому місті і сусідніх селищах діють машинобудівні, борошномельні і текстильні підприємства. З 1970-х роківСтавангер,Саднес іСула є основними центрами, в яких підтримується інфраструктура видобутку нафти і газу на шельфі Північного моря, тут працюють нафтопереробні підприємства.
Західно-Центральний район (Тренделаг), який прилягає доТроннгеймс-фіорду, з центром у містіТронгейм. Відносно плоска поверхня і родючі ґрунти на морських глинах сприяли розвитку хліборобства, яке виявилося конкурентоспроможним із хліборобством районуОсло-фіорду. Чверть території вкрита лісами. У цьому районі розробляються родовища корисних копалин, особливо мідних руд і піритів.
Північний район (Нур-Норге) розташований більшою частиною на північ відПівнічного полярного кола. У ньому немає великих запасів деревини і гідроенергії, як на півночі Швеції і Фінляндії, але на шельфовій зоні є найбагатші у Північній півкулі рибні ресурси. Берегова лінія має велику довжину.Рибальство, найдавніше заняття населення на півночі, і досі дуже поширене, однак все більшого значення набуває гірничовидобувна промисловість. За розвитком цієї галузі Північна Норвегія посідає провідне місце в країні. Розробляються залізорудні родовища. Видобуток залізних руд і робота на металургійному комбінаті вМу-і-Рані приваблюють у цей район переселенців з інших частин країни, однак кількість населення всього Північного району не перевищує кількості населенняОсло.
Чисельність населення країни 2015 року становила 5,207 млн осіб (121-ше місце у світі)[8]. Чисельність норвежців стабільно збільшується. Станом на кінець 2022 року населення Норвегії становило5 607 872 людини.
Народжуваність у Норвегії, станом на 2015 рік, дорівнює 12,14 ‰ (163-тє місце у світі)[8].Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 1,86 дитини на одну жінку (145-те місце у світі)[8]. Рівень застосуванняконтрацепції 88,4 % (станом на 2005 рік)[8]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 28,5 року (оцінка на 2012 рік)[8].
Смертність у Норвегії 2015 року становила 8,12 ‰ (95-те місце у світі)[8].
Природний приріст населення в країні 2015 року становив 1,13 % (108-ме місце у світі)[8].
Основні демографічні показники, 1900-2000 роки(англ.)
Середній вік населення Норвегії становить 39,1 року (53-тє місце у світі): для чоловіків — 38,4, для жінок — 40 років[8]. Очікуванасередня тривалість життя 2015 року становила 81,7 року (20-те місце у світі), для чоловіків — 79,7 року, для жінок — 83,81 року[8].
діти віком до 14 років — 18,08 % (482 945 чоловіків, 458 735 жінок);
молодь віком 15—24 роки — 12,99 % (347 535 чоловіків, 329 113 жінок);
дорослі віком 25—54 роки — 40,91 % (1 096 539 чоловіків, 1 033 879 жінок);
особи передпохилого віку (55—64 роки) — 11,69 % (308 142 чоловіка, 300 895 жінок);
особи похилого віку (65 років і старіші) — 16,32 % (387 333 чоловіка, 462 573 жінки)[8].
Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):
при народженні — 1,06 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
у віці до 14 років — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
у віці 15—24 років — 1,06 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
у віці 25—54 років — 1,06 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
у віці 55—64 років — 1,02 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
у віці старше за 64 роки — 0,84 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[8].
Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 4,8;коефіцієнт розлучуваності — 2,1;індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 44 (дані за 2010 рік)[58]. Середній вік, коли чоловіки беруть першийшлюб дорівнює 34,4 року, жінки — 31,6 року, загалом — 33 роки (дані за 2014 рік)[59].
Густота населення країни 2015 року становила 14,3 особи/км² (207-ме місце у світі)[8]. Більша частина населення країни розміщується в південній частині, де кращий клімат і комунікації з материковою Європою, і вздовж морського узбережжя Північного моря. Внутрішні гірські райони півночі майже не заселені.
Норвегія надзвичайно урбанізована країна. Рівеньурбанізованості становить 80,5 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 1,35 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[8].
Головні міста держави:Осло (столиця) — 986,0 тис. осіб (дані за 2015 рік)[8].
Річний рівеньімміграції 2015 року становив 7,25 ‰ (16-те місце у світі)[8]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими. Норвегія є членомМіжнародної організації з міграції (IOM)[60].
Офіційна мова[61]:норвезька (букмол інюношк).Саамська іфінська мови виступають у ролі офіційних мов відповідних етнічних меншин. Існує дві форми норвезької мови. Старонорвезька мова «букмол», або книжкова мова, (друга назва — «ріксмол» — державна мова), її використовують 80 % населення. Близько 20 % користуються новонорвезькою мовою «нюношк» (друга назва — лансмол — сільська мова), яка є сумішшю окремих діалектів норвезької мови. Всі норвежці вивчають обидві форми мови. Норвегія, як членРади Європи, 5 листопада 1992 року підписала і ратифікувала 10 листопада 1993 рокуЄвропейську хартію регіональних мов (вступила в дію 1 березня 1998 року). Регіональними мовами визнані:саамська,скандоциганська,квенська,циганська[62].
Головнірелігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни:лютеранство (державна релігія,Церква Норвегії) 82,1 %,римо-католицтво — 1,8 %, інші течії християнства — 3,9 %,іслам — 2,3 %, інші — 2,4 %, не визначились — 7,5 % (станом на 2011 рік)[8].
Рівеньписьменності 2015 року в країні становив 99 % дорослого населення (віком від 15 років): 99 % — серед чоловіків, 99 % — серед жінок. Державні витрати на освіту складають 7,4 % відВВП країни, станом на 2014 рік (21-ше місце у світі)[8]. Середня тривалість освіти становить 18 років, для хлопців — до 17 років, для дівчат — до 18 років (станом на 2014 рік). Система освіти держави складається з:
дошкільних закладів;
обов'язкової елементарної школи (6-річна молодша і 3-річна старша), 3,4 тис. шкіл і 584,9 тис. учнів на середину 1970-х років;
середньої загальноосвітньої школи (гімназії), що дає право вступу до вищої школи, 277 гімназій і 73,9 тис. учнів на середину 1970-х років;
професійно-технічних училищ і середніх спеціалізованих навчальних закладів, 695 ПТУ і 88 СНЗ, 78,5 тис. і 3,4 тис. учнів, відповідно, на середину 1970-х років[63].
Обов'язкове навчання дітей віком від 7 до 13—14 років уперше в країні було запроваджено1848 року; після освітньої реформи1968 року — продовжено до 16 років[63]. У державних школах зошити, ручки, олівці та інші письмові приладдя, як і підручники — безкоштовні.Шкільної форми в Норвегії немає. Батькам треба купити тільки портфель та спортивну форму для фізкультури. Якщо дитина навчається в приватній школі, то 80 % вартості навчання оплачує держава. У школах уже з першого класу є предмети на вибір, оскільки діє профільнаосвіта. Випускники шкіл щорічно влаштовують святорусів.
Університет Осло
Найстаріші університети країни:університет Осло, заснований1811 року;Бергенський університет, заснований1948 року;Тронгеймський університет, заснований1968 року,університет Тромсе, заснований1972 року. Створено десяток спеціалізованих вищих шкіл: економіки й управління виробництвом, архітектурна, комерційна, ветеринарна тощо. На середину 1970-х років у країні у вишах навчалось 40,7 тис. студентів, у вищих школах неуніверситетського рівня — 14,8 тис. студентів[63].
Норвегія має багаті збірки літератури при найбільших університетах; в Осло діє великаміська бібліотека[63].
Забезпеченість лікарями в країні, станом на 2012 рік, була на рівні 4,28 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[8]. На початок 1980-х років медичну допомогу надавали 7,5 тис. лікарів і 4 тис. стоматологів, тобто 18,5 лікаря на 10 тис. мешканців[64]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 3,3 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)[8]. На початок 1980-х років у країні було 68,3 тис. лікарняних ліжок, тобто 169 ліжок на 10 тис. мешканців, близько 75 % цього фонду належало державі[64]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року склали 9,7 % від ВВП країни (40-ве місце у світі)[8]. Лікарів у Норвегії готують на двох провідних медичних факультетах в університетахОсло іБергена.
Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 2,48 ‰ (220-те місце у світі); хлопчиків — 2,79 ‰, дівчаток — 2,16 ‰[8]. Рівеньматеринської смертності 2015 року становив 5 випадків на 100 тис. народжень (167-ме місце у світі)[8].
2014 року було зареєстровано 5,8 тис. хворих наСНІД це 0,15 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (105-те місце у світі)[8]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила приблизно 100 осіб (112-те місце у світі)[8]. Частка дорослого населення з високиміндексом маси тіла 2014 року становила 24,8 % (84-те місце у світі)[8].
Доступ до облаштованих джерелпитної води 2015 року мало 100 % населення в містах і 100 % в сільській місцевості; загалом 100 % населення країни[8]. Вода в будинках — безкоштовна, норвежці платять тільки за електроенергію для підігріву води. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація,септик): в містах — 98 %, в сільській місцевості — 98,3 %, загалом по країні — 98,1 % (станом на 2015 рік)[8].
Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 52,2 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 27,3 %; частка осіб похилого віку — 24,9 %, або 4 потенційно працездатних на 1 пенсіонера[8]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. Дані про відсоток населення країни, що перебуває замежею бідності відсутні. Нерівність розподілу сімейного доходу (коефіцієнт Джині) 2010 року дорівнював 26,8 (134-те місце у світі), 1995 року — 25,8[8]. Розподілдоходів домогосподарств в країні виглядає наступним чином: нижній дециль — 3,8 %, верхній дециль — 21,2 % (станом на 2014 рік)[8]. Норвегія є членомМіжнародної конфедерації профспілок (ITUC) (неурядова організація).
У середні віки в епоху вікінгів значного розвитку набула дерев'яна архітектура, склався своєрідний тип церкви з подвійним каркасом —«ставкірка». Найвідоміші образчики такого стилю збереглися вУрнесі (споруджено між 1060—1130 роками);Боргунні (близько1150 року)[67]. У будівництві з каменю впродовж XII—XVI століть відчутні запозичення з англійськогороманського іготичного стилів. Чудовим образчиком першого слугуєсобор у Ставангері, споруджений впродовж 1130—1300 років, пізніше перебудований у готичному стилі;Нідароський собор у Тронгеймі (норв.Nidarosdomen), місце коронації норвезьких королів, споруджений впродовж 1140—1320 років — другого[67]. У часиВідродження, перша половина XVI—XVII століття, місцеві мотиви були втілені в стилістицібашти Розенкранц уБергені, яка була зведена впродовж 1562—1668 років[67]. Прикладами місцевогобароко ірококо слугують церква вСер-Фруне (1787) архітектора С. Аспоса; будинок садибиДармсгорд (норв.Damsgård hovedgård) у Бергені, 1770—1795. Прикладами місцевогокласицизму слугує королівська резиденціяСтіфтсгорден (норв.Stiftsgården) у Тронгеймі, будівництво якої велось протягом 1774—1778 років[67]. У другій половині XIX століття в місцевій архітектурі панувавеклектизм. Архітектор Ю. Г. Небелонг впродовж 1847—1852 років на островіБюгде, в межах сучасного Осло, зводить замокОскарсголль[67].
Початок XIX століття ознаменувався бурхливим ростом цікавості донаціональної історії,фольклору.Петер Крістен Асбйорнсен іЙорґен Му, наслідуючи німецькихбратів Грімм, зібрали й видали збірку народних казок[68]. М. Б. Ланнстад записав і видав друком збірку народних пісень і балад[68]. Після розірвання унії з Данією та під час унії зі Швецією з'явилося патріотичне піднесення, відчуття власної окремішності та національної самостійності.Генрік Адольф Верґеланн — центральна постать тогочасної норвезької літератури, творець нової лірики, яка поєднувала в собі як філософські, гостросоціальні роздуми, так йінтимну тематику[68].
Після визволення Норвегії з-під німецької окупації почали організовуватись новаторські експериментальні трупи, які власним репертуаром протистояли комерційній театральній політиці. У першій половині XX століття в Осло та інших великих містах Норвегії з'явились численні театральнікабаре.1953 року в столиці Норвегії було відкрито державнутеатральну школу.
Відомі норвезькі співаки середини XX століття: І. Андерсен, Й. Оселіо, К. Норена, С. Арнольдсон, Г. Греруд, К. Флагстад[72]. Починаючи від1960 року Норвегія 56 разівбрала участь у пісенному конкурсіЄвробачення[73]. Країна вигравала тричі:1985 року перемогу здобув гурт«BobbySocks» з піснею«La det swinge»,1995 року переміг гурт«Secret Garden» з піснею«Nocturne»,2009 року перемігОлександр Рибак із піснею«Fairytale»[73]. Цією країною також поставлений антирекорд за кількістю останніх місць — 11 разів, із них 4 рази з нульовим результатом[73].
Норвезька балетна трупа національної опери відома такими іменами артистів балету, як А. Борг, Х. Мюрер, Р. Даленг, Л. Ліхі, Р. Люкас[72].
У країні, станом на 2008 рік, працювали 69телевізійних станцій[53]. Перше телемовлення в країні відбулося 1960 року[35]. ДержавнаНорвезька телерадіомовна корпорація (норв.Norsk rikskringkasting; NRK) оперує 3 загальнонаціональними телеканалами; створено приблизно півтори дюжини приватних національних, 25 місцевих телеканалів. Широко розповсюджене використаннясупутникових тарілок ікабельних мереж, що покривають 75 % домогосподарств.
У країні, станом на 2008 рік, працювали 165радіостанцій різних діапазонів: (AM — 5,FM — 160, накоротких хвилях — 1)[53]. У країні працюють 3 загальнонаціональні та 16 місцевих державних, 2 загальнонаціональні та 240 місцевих приватних радіоканалів[53].
На середину 1980-х років у країні налічувалось 160газет загальним накладом понад 2 млн примірників, з яких 72 були щоденними (загальний наклад 1,7 млн примірників); близько 2 тис. іншихчасописів загальним накладом понад 2 млн прим[35].
Найбільш відомі та найвпливовіші національні газети з кількістю щоденних онлайн-читачів 2016 року:
«Верденс ганг» (норв.Verdens Gang — світ у русі), заснована 1945 року, найпопулярніша газета країни, наклад 390,5 тис. примірників, близько 2 млн щоденних онлайн-читачів
«Адрессеавісен» (норв.Adresseavisen — адресна гезета), найстаріша газета країни, яке була заснована 1767 року, 155 тис. онлайн-читачів;
«Афтенпостен» (норв.Aftenposten — вечірня пошта), заснована 1860 року, 836 тис. онлайн-читачів;
«Бергене ті-денде» (норв.Bergensavisen — бергенська газета), заснована 1868 року, 120 тис. онлайн-читачів;
«Дагбла-дет» (норв.Dagbladet — денна газета), заснована 1869 року, 1,24 млн онлайн-читачів;
↑Human Development Index 2009(PDF).Human Development Report. hdr.undp.org. 5 жовтня 2009. Архіворигіналу(PDF) за 22 листопада 2009. Процитовано 5 жовтня 2009.
↑абвгNorway, Transnational Issues. The World Factbook.
↑Time zone converter :[англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 26 November. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
↑Інтразональність / В. Т. Гриневецький // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2011. — Режим доступу:https://esu.com.ua/article-12428
↑Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. —К. :Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) —ISBN 978-966-8804-23-6.
Гілецький Й. Р. Природні ресурси світу : Навч. посібник. — Львів : Світ, 2004. — 304 с. —ISBN 966-603-307-0
Історія Норвегії / К. Гелле [та ін.] ; пер. з норв. Н. Іваничук [та ін.] ; ред. М. Прихода. — Л. : Літопис: Центр гуманітарних досліджень Львівського національного ун-ту ім. Івана Франка, 2001. — 335 с.: іл. —ISBN 966-7007-41-2
Кукурудза С. І. Біогеографія : Підручник. — Львів : Вид-во ЛГУ ім. Івана Франка, 2006. — 504 с. —ISBN 966-613-502-7
Конституції країн світу. Швейцарська Конфедерація. Королівство Норвегія. Фінляндська Республіка: пер. офіц. тексту / [уклад.: О. В. Коротюк, О. В. Лавринович ; пер.: Т. В. Руденко, В. С. Станіч]. — Київ: ОВК, 2021. — 179 с. — 2000 прим. —ISBN 978-617-7931-01-9
Кривонос Р. А. Особливості співробітництва України з країнами Північної Європи // Україна в Європі: контекст міжнародних відносин: колективна монографія / За ред. А. І. Кудряченка. —К. :Фенікс, 2011. — 453 с.
Кривонос, Р.А. (2017).Норвегія // Країни світу і Україна: енциклопедія в 5 т. / Редкол.: А.І.Кудряченко (голова) та ін.; ДУ «Інститут всесвітньої історії НАН України». – Т. 1: Північна Європа. Західна Європа. Південна Європа / Науковий редактор 1-го тому А.Г.Бульвінський (українською) . Київ: Видавництво «Фенікс». с. 147—167.
Норвегія //Економічна і соціальна географія країн світу : Навчальний посібник / За ред.С. П. Кузика. —Л. :Світ, 2002. — 672 с. —ISBN 966-603-178-7.
Палієнко В. І., Шищенко П. Г., Бойко В. М. Фізична географія світу : Навч. посібник. — К. : КНУ ім. Т. Шевченка, 2016. — 246 с. —ISBN 978-966-439-918-1
Фізична географія материків та океанів : Підручник у 2-х т. / За ред. П. Г. Шищенка. — К. : ВЦ «Академія», 2010. — Т. 2. Європа. — 280 с. —ISBN 978-966-580-325-7
Норвегія / О. В. Гладкий // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. – Режим доступу:https://esu.com.ua/article-73468.
Norway :[англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. —Washington, D.C. :Central Intelligence Agency, 2017. — 26 November. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — склад чинного норвезького уряду.
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
%2c_administrative_divisions_-_de_(zoom).svg)
.jpg)
.jpg)
_by_Elliot_and_Fry_-_02.jpg)
.svg)
.svg)
.svg)
.svg)
.svg)
