Натюрмо́рт (фр.Nature morte — дослівно — мертва природа) — різновидмалярства, що зображає зірвані плоди, квіти, спійману рибу та здобич мисливців, пізніше додались предмети, з часом - букетиквітів, композиціїовочів,фруктів, посуд тощо.
Перші фрески та зображення на посуді з сюжетами, які пізніше назвали «натюрморти», можна знайти нафрескахСтародавньої Греції таСтародавнього Рима (збірка музеюКаподімонте,Неаполь). Збереглися такі композиції умозаїках.Темперний таолійний живопис прискорили створення картин, і натюрморт відродився, а потім став окремим жанром. Переклад «мертва природа» помилковий, це лише зображення нерухомих речей.
Історія мистецтв знає натюрморти нафресках, вмозаїках, пергаменті, на дерев'яній основі чи металевих пластинах олійними фарбами. Натюрморти робилисангіною, олівцями, в техніці пастелі, водяними фарбами. Безліч проб є в гравюрі - від малюнківДюрера («Першоцвіти», 1526, пергамен,музей Хаммера) до кольоровихлітографійБернара Бюффе. Відбулися виставки, що показали лише натюрморт («Натюрморт в європейському живопису»), від голландців 17 століття доВан Гога.
В чистому вигляді зберіглося два натюрморти Караваджо. До ранішнього етапу творчості належить «Натюрморт з квітами і фруктами» (Рим,галерея Боргезе). Він ще перенасичений речами, наче несміливий ще художник поспіхом зображє все, що навчився малювати на полотні. Зовсім інше враження справляє натюрморт «Кошик з фруктами» (Мілан, Амброзіана). Куди й поділися несміливість, слабка композиція і збряклі фарби. Мінімум речей не робить натюрморт незаповненим, а композиція, проста і водночас приховано діагональна, стає просто формулою натюрморту як такого. Дослідники досі сперечаються, що це — добре виконанийескіз до якоїсь картини чи вже закінчена картина. Натюрморти не зникають і надалі, але вони стають у Караваджо частинами побутових полотен — «Юнак з кошиком фруктів», «Юнак з лютнею», «Хлопчик, якого вкусила ящірка», Вакх з келихом вина в картиніХворий Вакх.
Караваджисти (послідовники художника) роками копіювали його картини і розкрадали його ідеї, композиції і теми. Він дав приклад і натюрморти надзвичайно поширилися в творах самих різних майстрів. Свої інтерпретації побутових тем Караваджо і цитат з його натюрмортів дали художники Риму, Неаполя, північної Італії, Іспанії, Франції, Голландії тощо.
Юнак з музичними інструментами. Афіни. нац. галерея.
. Часто малювали у натюрмортах книжки: Давид Тенірс — «Книжки та глобус Землі». А«Дві бібліотеки» у Джузеппе МаріяКреспі подають книжкові полички, книжки та ноти. «Натюрморт з Біблією» залишивВінсент ван Гог.
Відвідувачів музею Лувр дивує «Натюрморт з омаром»Ежена Делакруа, який, нібито, не писав натюрмортів. Свій зразок натюрморту зробив іФрансуа Мілле, який теж придбав Лувр («Букет маргариток» 1874 р.,пастель).
Ванітас (Vanitas) — у перекладі з латини — марнота. Цей різновид натюрморту йшов від біблійних нагадувань про швидкоплинність часу, швидкоплинність людського життя, о́суду марнославства і нагадування про кару за прижиттєві гріхи. Біблійних святих не було, а ідею марноти втілювали алегоричні предмети-знаки: годинник, свічка — перебіг часу, людський череп — нагадування про смерть, музичні інструменти — короткочасність насолод та ін.
Череп — давній предмет як нагадування про смерть. Він часто з'являється поряд зі святими або в сценах каяття (Тіціан«Каяття Марії Магдалини»,Хосе де Рібера «Святий Єронім»,офорт,Ель Греко «Святий Франциск»). У натюрмортах «ванітас» череп урівнений з іншими предметами, але надає натюрморту серйозного, філософського настрою, що підкорює йому й інші речі. Особливе поширення натюрморти теми «ванітас» мали в Нідерландах 16 століття і Голландії 17-го.
У 20 столітті череп повернули в натюрморт. Але формалістичні пошуки, деформації, надмірність у спробах художників бути новаторами позбавили ці натюрморти філософського змісту. А самі натюрморти зовсім не сприймаються як давні «ванітас» західноєвропейських майстрів 16-17 століть навіть в творахПікассо («Натюрморт з черепом», 1907, Ермітаж, Петербург). Це порожня оболонка без давнього змісту, насиченого роздумами над світом і своїм місцем в ньому.
Без усякого зв'язку з темою «Ванітас» (марнота) робив свої натюрморти з музичними інструментами художник Еварісто Баскеніс (1617—1677). В Італії 17 року набуває розквіту музика добибароко, виникають оркестри, що використовують декілька інструментів. Поширюється використання інструментів у зв'язку з розвитком як інструментальної музики бароко, так і опери, що виникла наприкінці 16 ст. В Італії з повагою ставились до майстрів музичних інструментів, а славаАматі, Гварнері дель Джезу,Страдіварі сягнула кордонів Іспанії і берегів Англії.
У Баскеніса з'явилися і свої послідовники (Бартоломео і Бонавентура Беттера).
Іспанських натюрмортів дуже мало, а поціновують їх дуже високо.Іспанія довго утримувала Нідерланди у межах своєї колоніальної імперії. Крім грошей у перелік цінних речей увійшли ще килими —гобелени абоарраси та картини. А саме в мистецтві майстрів Нідерландів вперше з'являється натюрморт олійними фарбами.Ганс Мемлінг (1433—1494) виконав на дубовій дошці портрет молодого замовника. А на звороті намалював горщик з квітами на перському килимі. Це чистий натюрморт (Музей Тиссена-Борнемісса).
Перські килими та квіти стануть класичними речами натюрмортів від Мемлінга до італійцяРуопполі (1620—1685). Належне перським килимам чи квітам віддадуть іЯн Вермер з Дельфту, і Руопполі, іНіколо Реньєрі. Саме горщик з квітами намалював у своєму «Натюрморті» іспанецьХуан де Арельяно (Смоленськ, Музей красних мистецтв ім. С.Коньонкова).
Іспанці підуть своїм шляхом і викинуть геть дріб'язки нідерландських манер.Франсіско де Сурбаран в своєму«Натюрморті з лимонами та апельсинами в кошику» 1633 р. покладе фрукти суворо і просто. І не пожалкує ніяких кольорів своєї палітри, аби всі побачили красу світу (Флоренція, збірка Контіні-Бонакоссі). Ще суворіше й простіше розмістив овочі в «Натюрморті з гарбузом»Хуан Санчес Котан. Одне яблуко, одна капустина, один гарбуз і одна його скибка, один огірок — от і весь сюжет. (м. Сан Дієго, США, Музей красних мистецтв).
НавітьАнтоніо де Переда, що нагромаджує в натюрмортах речі, залишається їх шанувальником і співцем («Натюрморт з годинником», Москва).
На межі різних жанрів працювавАрчімбольдо. Майже завжди він малював різні речі — квіти, овочі, риб, птахів. І завжди компонував їх особливо у зв'язку з своїм завданням, незвичним наміром через сутність одних речей передати сутність інших якостей і змістів. Тому зображення квітів або овочів слугують для створення алегорій (серія «Пори року»), персоніфікаційчотирьох стихій («Вогонь», «Повітря») чи навіть портретів конкретних людей(імператорРудольф II у виглядіВертумну). Жанрова невизначеність дозволила робити на межі створення фокусів, дивацьких картин, які мають якості портрету, натюрморту і картинки-перевертні (відомий «Огородник»).
Митці, що нібито ганялися за враженнями та висвітлювали їх у своїх полотнах, писали і натюрморти. Мало хто бачив натюрморти з квітамиП'єр-Огюст Ренуар, але вони існують («Хризантеми», 1878, музей д'Орсе, «Анемони у вазі», 1898, Нью-Йорк, приватна збірка).
Російське мистецтвобароко 18 ст. теж йшло шляхом спроб здивувати глядача. Неймовірно реалістичне зображення речей — було родзинкою в палацовихкабінетах. Зразки подібних творів — не що інше, як старанно виконані натюрморти. Вони подають книжкові полички з томами, прилади для написання листів, гусячі пера, ножиці тощо. Шість подібних натюрмортів 18 ст. демонструє музей-садибаКусково. Один з них належить художникуП.Г.Богомолову — «Книги», 1737 р. На жаль, роки життя П. Г. Богомолова не відомі.Подібний зразок має й збірка мистецьких творів узамку Олесько в Україні — «Натюрморт з гребінцями та мініатюрним портретом невідомого», 18 ст.
Російська імперія 19-20 століть мала своїх прихильників натюрмортів: це художники Мордвінов А. Н.(1800—1858) «Підрамник, папка та гіпсовий барельєф» (ДержавнийРосійський музей), твори Хруцького І. Ф.(1810—1885), уславленихКостянтина Коровіна (1861—1939) таВрубеля (1856—1910). Натюрморти Коровіна вражають глядача яскравими фарбами та широким мазком («Троянди» 1912 р., Омськ, «Риби, вино і фрукти», 1916 р.) Скромні натюрморти Врубеля віднайдені в його малюнках («Підсвічник, графин та стакани».) А свій колористичний хист Врубель виплеснув у акварельних натюрмортах («Квіти в синій вазі», 1887,Київська національна картинна галерея, Київ).
До класичних витоків натюрморту в Голландії та Росії добибароко в своїх творах вже на новому етапі звертавсяМикола Смірнов (1938—2005). Він робить селекцію речей за стилем і в його натюрмортах виникають то зламиар нуво («Бабусини романси», 1982 р.), то буремні рокиПівнічної війни з Швецією (натюрморт «Віват, цар Петро Олексійович!»).
Зображення суто речей або квітів, риб, комах притаманне й мистецтву інших країн, наприклад, в Китаї, Японії. Особливо багато їх в гравюріЯпонії.
Приклади японських натюрмортів неможливо перелічити, так їх багато. Але присутні ті натюрморти і наяпонських ширмах, в стінописах, на віялах. Бо мистецтво Японії довго не знало картини олійними фарбами західноєвропейського зразку. Японські натюрморти віднайдені в творахКано Санраку («Півонії»), Сотацу (ширма «Віяла» початку 17 ст.),Огата Корина («Осінні трави» розпис віяла початку 18 ст.), Огата Кендзан («Кошики з квітами», сувій початку 18 ст.)
З поширенням гравюри до натюрмортів звертався велетень мистецтва ЯпоніїКацусіка Хокусай — «Дерев'яний кінь», «Місяць, хурма та комаха», «Лілеї»,Риба та мушля. А його «Манга» (замальовки) — повні малюнків речей, де є посуд, одяг, парасолі, паперові ліхтарі.
Фахові митці — гравери Японії постійно шукали нові засоби виразності творів. Від чорно-білої гравюри прийшли до кольорової. Потім кількість кольорів збільшилася настільки, що гравюрі загрожувало перетворення на новий різновид мистецтва. Були й спроби змішати жанри на одному аркуші. Таким твором стала двочастинна гравюра Кацусіка Хокусая «Біля паперового ліхтаря», де ліворуч японка на татамі, а праворуч лише паперовий ліхтар (кольорова ксилографія 1801 р.). Суто натюрмортна й двочастинна ксилографія 1828 року «Риби та діжа» з «Книги лістів-порад». Звичайним натюрмортом став і малюнок Хокусая «Паросток бавовнику, листя й плоди».
На тричастинній гравюріУтагава Кунійосі «Помста», де самурай готується винищити родину ворога, є несподівана вставка — натюрморт з коробками та серветкою-фуросікі.(Фуросікі використовують для пакування та пересування речей-від книжок до телевізора. Японцямфуросікі довго заміняла європейські торбинки та кошики).
Чайлд Хассам. «Старовинне скло і персики», Художній музей Ель ПасоХуд. В. М. Харнет, Натюрморт «Стара скрипка»Фредерік Джад Вог. «Нове використання ромових пляшок»,1922, особиста збірка
Своє місце зайняв натюрморт і в мистецтвіСША 19 та 20 століття.
Вільям Майкл Харнетт (1848—1892) навчався в Нью-Йорку і Мюнхені. У своїх натюрмортах він змішував несхожі речі, але вимальовував їж докуметнально і тверезо. Часто вони справляли враження реальних речей. Уславлений зразок натюрморту Харнетта «Музика та талан» (Метрополітен-музей, Нью-Йорк).
Малював натюрморти іДжон Фредерік Пето(1854—1907). Дивний зразок цього жанру залишив і майстер стінописів зМексикиДієго Рівера — «Натюрморт» 1913 р., Єрмітаж, Петербург — олійними фарбами. Твори в цьому жанрі залишили і мексиканці Франсіско Досамантес (1910 р.н.) «Натюрморт», 1962 р., іРуфіно Тамайо «Кавун», 1966,літографія.
Ще від майстрів Нідерландів та Голландії йде зображення горщиків і ваз з квітами. Поступово вони перейшли на стінописи і плафони (картини олійними фарбами, які кріпили до стель у палацах).
Чудовим взірцем натюрмортів у стінописі є вісім ваз з квітами в секторах розписівкупола костела св. Йосипа вПідгірцях, Україна. Дивною є оздоба інтер'єру костела натюрмортами, що більш притаманна палацам доби бароко, а не костелам.
_-_Still_life_-_Google_Art_Project.jpg)
A_STILL_LIFE_OF_SHELLS%2c_PAINTINGS_AND_BOOKS_ON_RECESSED_SHELVES_christies.2001.jpg)
.jpg)
%2c_Still-life_with_books_and_bronze_statue%2c_Louvre.jpg)
_-_WGA1401.jpg)
_-_WGA1402.jpg)
_-_WGA1403.jpg)
_-_Edouard_Manet_(Mus%25C3%25A9e_d%2527Orsay%2c_Paris).jpg)
%2c_Lilies%2c_1894%2c_38_x_50.5_cm..jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
%2c_Roses_in_a_Silver_Bowl_on_a_Mahogany_Table%2c_c._1890.jpg)
_-_Spring_Flowers_(1904).jpg)
