Мі-8 (рос. Ми-8; В-8, виріб «80», закодифікацією НАТО:Hip) —радянський багатоцільовийвертоліт, розробленийОКБ М. Л. Міля на початку1960-х років. Наймасовіший у світі вертоліт із двома двигунами, один із наймасовіших вертольотів в історії авіації. Широко використовують для виконання багатьох цивільних і військових завдань.
Перший прототип В-8 піднявся у повітря 9 липня 1961 року, а другий прототип По-8А — 17 вересня 1962 року. Після ряду доробок Мі-8 був прийнятий на озброєннярадянських ВПС у 1967 році і показав себе настільки вдалою машиною, що закупівлі Мі-8 дляросійських ВПС продовжуються досі. Мі-8 використовують більш ніж у 50 країнах, у тому числі, вІндії,Китаї таІрані.
У 1980 р. внаслідок модернізації вертольоту Мі-8 створено удосконалений варіант цієї машини —Мі-8МТ, який відрізняється покращеною силовою установкою (2 двигуниТВ3-117) і маєдопоміжну силову установку. На експорт постачалися якМі-17, їх використовують приблизно у 20 країнах світу.
У 1991 р. розпочато виробництво нової цивільної транспортної модифікаціїМі-8АМТ (експортний варіант називаєтьсяМі-171), а наприкінці 1990-х — військової транспортно-штурмової модифікаціїМі-8АМТШ (Мі-171Ш).
До кінця 1950-х років у складі ВПС Радянського Союзу налічувалося вже кілька вертолітних дивізій. БагатоцільовийМі-4, що був на озброєнні, міг перекинути в тил ворога відразу 19 десантників або ж прийняти на борт 8 нош, одну гармату або автомобіль. Військові були задоволені цією машиною, однак її конструктор вважав, що настав час машин із газотурбінними двигунами.
У другій половині 1950-х років були прийняті на озброєннямобільні ракетні комплекси «Луна», і для їхнього перевезення був потрібний вертоліт більшоївантажопідйомності. Ним став газотурбіннийМі-6, найвантажопідйомніший на ті часи. Незабаром на замінуМі-1 прийшов газотурбіннийМі-2. Залишилося замінити Мі-4 машиною нового покоління. Проєкт одержав індекс Мі-8.
За наполяганнямМикити Хрущова, замовником Мі-8 виступило Міністерство цивільної авіації. Сформульовані замовником жорсткі вимоги економічності остаточно сформували вигляд машини.
Роботи над Мі-8 йшли повним ходом, колиМихайла Міля несподівано викликали доКремля. Пропозиція, яку зробив йому Хрущов, була дивною — він повинен був поїхати до США, щоб оцінити і, в разі потреби, закупити кілька вертольотів фірмиСікорського. Але, звичайно, головною справою був огляд виробництва та з'ясування можливостей американських вертольотів. Мілеві з колегами вдалося навіть політати на новомуS-58.
У 1964 році, після усунення Хрущова, командування ВПС не стало приймати на озброєння Мі-8. Були закуплені лише кілька десятків машин дляапробації. Однак Мі-8 був високо оцінений Міністерством цивільної авіації, яке зробило замовлення на масову серію. І незабаром після цього гвинтокрилу машину очікував небувалий тріумф.
У червні 1965 року Радянський Союз представив наміжнародному авіасалоні в Ле-Бурже одну з найбільш представницьких експозицій. Вертольоти КБ Міля Мі-8, Мі-6 і літаючий кранМі-10 стали сенсацією серед спеціалістів. Після авіасалону в Ле-Бурже керівництво військового командування СРСР нарешті оцінило характеристики Мі-8. Його почали використовувати як десантний, транспортний, медичний вертоліт, машина дляРЕБ, повітряний командний пункт, встановлювач мін.
19 травня 2010 року вКонотопі пройшли льотні випробування вертольотаМі-8МСБ із двигунами новітньої модифікації ТВЗ-117ВМА-СБМ1В. Був встановлений світовий рекорд, коли вертоліт за 13 хвилин піднявся на висоту 8100 метрів. При цьому максимальна потужність двигуна — 2000к. с. підтримувалася протягом 30 хвилин. Показані характеристики дозволять багатоцільовому вертольоту Мі-8 впевнено літати у горах на граничних висотах. Раніше в ході випробувань бойовогоМі-24 з такими ж двигунами була зафіксована рекордна для вертольотівшвидкопідйомність. На висоту 5000 метрів вертоліт піднявся тільки за дев'ять хвилин.
ДвигунТВЗ-117ВМА-СБМ1В розроблений українським підприємством«Мотор Січ». Він пройшов повний цикл державних випробувань і отримав міжнародний сертифікат типу СТ267-АМД, який головаМіждержавного авіаційного комітету Тетяна Анодіна особисто вручила голові ради директорів «Мотор Січі»Вячеславу Богуслаєву. Український двигун задовольняє найжорсткіші міжнародні вимоги, безвідмовний в умовах розрідженого повітря високогір'я і різких перепадів температур.
17 квітня 2022 року стало відомо, що Індія закриває угоду про постачання російських Мі-17В-5, отримавши лише 32 одиниці з 80 запланованих[4].
28 липня 2022 року стало відомо, що Філіппіни припиняють угоду на постачання російських Мі-17. Але контракт між Філіппінами та РФ ще не розірваний, вирішується питання відносно повернення авансу[5].
Мі-8ТВ — експортний варіант Мі-8Тб. Відрізнялася установкою ПТКР, або їх повною відсутністю.
Мі-8АТ
Мі-8АВ — повітряний мінний загороджувач для сухопутних військ. Встановлювався міноукладальникВМР-1. Міг встановлювати від 64 (в перших модифікаціях) до 200 за хв.
Мі-8АД — модифікація повітряного мінного загороджувача для сухопутних військ, призначений для встановлення малогабаритних невитягуваних протипіхотних мін.
Мі-8МТВ таМі-8МТВ-1 — модифікація з двигунами ТВ3-117 ВМ. Запущена в серійне виробництво у Казані в 1988 році.
Мі-8МТВ-2 — модернізований Мі-8МТВ. Має військове призначення. Відрізняється посиленим бронюванням, новим кермовим гвинтом, підвищеною жорсткістю проведення управління, системою безпарашутного десантування, бортовою стрілою більшої вантажопідйомності, складом обладнання. Кількість десантників збільшена до 30.
Мі-8МСБ-В — подальша українська модернізація вертольоту Мі-8Т
Мі-8МТКО — варіант зі світлотехнікою, адаптованої до застосування пілотажної системи нічного бачення.
Мі-17В-5
Мі-17-1В — експортний варіант Мі-8МТВ.
Мі-8АМТ (експортне позначення —Мі-171) — варіант Мі-8МТВ з невеликими змінами, вироблений на Улан-Удинському авіаційному заводі (з 1991 року).
Мі-17КФ — модифікація Мі-8МТВ-5 з авіонікою фірмиHoneywell. Розроблено ОКБ ім. Міля спільно з КВЗ на замовлення канадської компаніїKelowna Flightcraft. Перший політ 3 серпня 1997 року.
Мі-8ТЕЧ-24 — літаюча техніко-експлуатаційна частина. Обладнали слюсарним, електротехнічним, контрольно-перевірочним та іншим обладнанням, необхіним у процесі експлуатації і ремонту вертолітної техніки.
Мі-8ТЗ — заправник і транспортувальник палива.
Мі-8БТ — буксирувальник тралу.
Мі-8СП — спеціальний морський рятувальний.
Мі-8СПА — пошуково-рятувальний вертоліт для пошуку космонавтів і екіпажів літальних апаратів у разі приводнення.
Мі-8ТЛ — лісопожежна модифікація, оснащена системою масованого скидання води і водяною гарматою.
Мі-8С — штабний вертоліт з круглими ілюмінаторами.
Мі-8ПС — штабний вертоліт з квадратними ілюмінаторами.
Мі-8КП — спеціальний командний пункт для проведення широкомасштабних комплексних пошуково-рятувальних операцій.
Мі-8ДР таМі-8Р — розвідник призначений для візуального спостереження і фотографування в прифронтовій смузі.
Мі-8К — артилерійський корегувальник.
Мі-8ТАКР — вертоліт з комплексом телевізійного спостереження.
Мі-8ВД — радіо-хімічний розвідник.
Мі-8С — модифікація з комбінованою силовою установкою з турбодвигунів, що працюють натримальний гвинт, і тягового турбореактивного.
Мі-8МТЛ-розвідник з можливістю одночасного застосування тепловізійної розвідки і радіоперехоплення з точним визначенням координат цілі.
Мі-8МТЮ — Був побудований в єдиному екземплярі. Призначений для виявлення апаратів, що спускаються, малорозмірних надводних цілей, у носі антена РЛС. Його використовуютьУкраїнські ВПС.
Мі-9Мі-8ІВ таМі-9 — повітряний командний пункт длякомандирів дивізій, серійна модифікація.
Мі-19 — повітряний командний пункт для командирів мотострілецьких і танкових дивізій. Оснащений автоматизованим комплексом зв'язку. Створений в 1987 році на базі Мі-8МТ.
Мі-19Р — повітряний командний пункт для командирів ракетних дивізій РВСП. Оснащений автоматизованим комплексом зв'язку. Створений у 1987 році на базі Мі-8МТ.
Мі-8ПП — вертолітРЕБ (радіоелектронної боротьби), за деякими джерелами обладнаний комплексом «Поле», але в 70-80 рр.. комплекси РЕБ прийнято було називати назвами рослин, можливо, цей варіант просто плутають з ранніми версіями Мі-8ППА.
Мі-8ППА — вертоліт РЕБ, оснащений станціями «Азалія» і «Квасоля», за деякими джерелами — допрацьована версія Мі-8ПП.
Мі-8МТП — постановник перешкод.
Мі-8МТПБ — постановник перешкод.
Мі-8МТПІ — постановник перешкод.
Мі-8МТПР-1 — вертоліт РЕБ (радіоелектронної боротьби) з системою«Ричаг» (укр. Важіль)[8].
Мі-8АМТШ (експортне позначення —Мі-171Ш) — транспортно-штурмової вертоліт, оснащується комплектом озброєння, еквівалентнимМі-24 і адаптується під застосування техніки нічного бачення[9]. На авіасалоніФарнборо-99 отримав назву «Термінатор».
Мі-8АМТШ-1 — модифікація Мі-8АМТШ, оснащена комплексом озброєння у поєднанні із салоном підвищеної комфортності (VIP-салон)
Обстріляний з лісосмуги та підбитий терористами зПЗРК гелікоптер Мі-8МТ (борт «16») Національної гвардії України, на борту якого був генерал-майорСергій Кульчицький. Під час падіння вибухнули паливні баки. В результаті загинуло 12 чоловік, штурман залишився живим та у тяжкому стані був евакуйований до лікарні до Харкова[10].
Мі-17 впав в океан під час патрулювання незаконного вилову риби. Більшість членів екіпажу були врятовані рибалками, двох постраждалих відправлено до лікарні[12].
Під час обльоту трубопроводу компанії«Транснефть» вертоліт був вимушений здійснити жорстке приземлення. Внаслідок аварії вертоліт отримав значні ушкодження, один з членів екіпажу загинув, ще троє дістали травми[13].
29 травня о 23:27 під час навчально-тренувального польоту було втрачено зв'язок з вертольотом Мі-8. У результаті авіаційної катастрофи за попередньою інформацією загинули чотири члена екіпажу разом з командиром16-ї окремої бригади армійської авіації Сухопутних військ Збройних Сил України (м. Броди Львівської області) — полковникМазепа Ігор Ярославович[14].
У результаті технічної несправності сталась катастрофа у 20 км від населеного пункту Клин Московської області. Загинув увесь екіпаж — кадрові військовослужбовці 344-го Центру бойової підготовки армійської авіації[15].
Військовий гелікоптер Мі-8 повітряно-космічних сил Росії здійснював контрольне вивішування на висоті у 15 м. За попередньою інформацією причиною катастрофи стала технічна несправність[16].
Неподалік села Кічі-Алай в Ноокатському районіОшської області
15/0
Вертоліт МІ-8 МТ Сил повітряної оборони здійснив вимушену жорстку посадку. За попередніми даними чотири людини отримали травми, їм надається медична допомога. Причиною аварії став потужний повітряний потік який утворився між гір, потужності двигунів не вистачило щоб піднятися вище, і вертоліт впав на землю[17].
На борту повітряного судна перебував глава МВС сусіднього штатуВеракрус, який здійснював обліт важкодоступних територій, що потрапили під удар урагану Грейс. Всього на борту гелікоптера, за деякими даними, знаходилися 20 осіб, включаючи представників влади і військовослужбовців, четверо з них отримали травми. Загиблих в результаті події немає[18].
Неподалік міста Кунура у штаті Тамілнад на півдні країни
13/13 (?)
Начальник штабу оборони Індії, генерал Біпін Рават, його дружина і ще 11 людей розбилися на російському вертольоті індійських Повітряних сил Мі-17B-5[19][20].
Вертоліт Мі-8Т компанії ТОВ «Поляр-авіа» при приземленні врізався в будівельний вагончик, перекинувся на бік і повністю згорів. Троє членів екіпажу встигли залишити салон до початку пожежі, один з членів екіпажу — постраждав[23].
Населений пункт поблизу Анорі, департамент Антіокія.
5/0 (?)
Під час навчань Мі-17-1В почав втрачати управління та впав на житловий будинок, де на момент аварії знаходилось двоє цивільних осіб. П'ятеро військовослужбовців та двоє цивільних отримали поранення, та були госпіталізовані[25].
Гелікоптер Мі-8МТ (міжнар. експорт. індекс Мі-17) розбився при виконанні рятувальної місії в провінції, де нещодавно сталася повінь. У пресрелізі оборонного відомства талібів ідеться, що загинула одна людина, ще 12 зазнали поранень різного ступеня тяжкості[32].
Вертоліт Мі-8 розбився, врізавшись у сопку. Його уламки знайдені з повітря — на висоті близько 900 м над рівнем моря. На борту перебували 22 особи — три члени екіпажу та 19 пасажирів, усі вони загинули[33].
Вертоліт Мі-8 розбився внаслідок технічних несправностей. На борту перебували 2 особи — члени екіпажу, обидва загинули. Також на борту Мі-8 перебували боєприпаси, які почали детонувати після падіння вертольоту[34].
6 жовтня група сирійських командос, десантована з чотирьох Мі-8 захопила горуХермон (при цьому один вертоліт був втрачений).
Вранці 7 жовтня одна рота 183-го батальону єгипетських командос змогла два рази зупинити наступ 217-ї бронетанкової бригади Ізраілю[36].
Під час висування на лінію фронту ізраїльської 600-ї тбр, танки одного із її батальйонів були атаковані єгипетськими командос, не встигнув розвантажитися з вантажівок[37].
Найбільших втрат Мі-8 зазнав націй війні. Лише радянська 40 армія втратила 174 вертольоти Мі-8; втрати вертольотів прикордонних військ, і саме афганської армії невідомі[38][відсутнє в джерелі].
Наприкінці січня 1981 року група із 240 еквадорських солдатів вдерлась на територію Перу. В ході розгрому цього угрупування значну роль відіграли перуанські Мі-8Т зНАРС-5. 19 лютого при висадці командос з пари Мі-8Т був втрачений один перуанський Мі-8 (збитий вогнем із гвинтівок FAL), проте десанту з 2-го гелікоптера вдалося переломити хід бою[39].
Використовувала сирійська армія. 21 квітня 1981 року десант із двох Мі-8 захопив у фалангістів верхівку гори Джабаль-Санин, при цьому серйозно потеснив ворожі війська. 27 квітня десант з пари Мі-8 захопив старий французький форт в цьому районі. За деякими даними, 28 квітня два Мі-8 були збиті ізраїльськими винищувачамиF-16 (за іншими даними був підбитий один із двох Мі-8ТС, экіпаж 4 людини загинув) і ще три в червні 1982 року (за іншими даними літом сирійські Мі-8 1982 року в зоні бойових дій не були задіяні взагалі і ніяких втрат не зазнали). Таким чином бойові втрати сирійських Мі-8 в Лівані є 1 або 5 гелікоптерів, ще один вертоліт постраждав в аварії 19 грудня 1981 року[40]. Уже після літа 1982 року в Сирію був передислокований радянський 100-й окремий гвинтокрильний загінРЕБ в складі 4 Мі-8ППА і 4 Мі-8СМВ[41].
4 Мі-8АМТШ-В ЗС рф було розгорнуто в Сирії в 2015 році. Під час операції один Мі-8АМТШ-В знищений повстанцями за допомоги ракетиTOW на землі під час евакуації на місці падіння Су-24М,збитого Туреччиною 24 листопада 2015 року[46].
1 серпня 2016 року в сирійській провінції Ідліб був «посаджений» вертоліт Мі-8АМТШ, який повертався на авіабазу Хмеймім після доставки гуманітарної допомоги в місто Алеппо. Найімовірніше, згідно з оприлюдненими фото уламків, опублікованим в мережі, йдеться проЛА RF-95585 (бортовий номер «212 жовтий»), до початку сирійської компанії сфотографований на території 562-ї авіабази армійською авіацією в Толмачьово (біля Новосибірська). На борту, за даними воєнного відомства, знаходились три члени екіпажа і двоє офіцерів російського так званого «Центру примирення воюючих сторін в Сирії». Усі вони загинули[47].
Базовим завданням Мі-8 у цьому конфлікті були рятувальні операції. Використовували різні модифікації вертольотівЗСУ[48].
Були залучені до оборониКраматорського аеродрому, один вертоліт був знищений на землі. Операціяштурму Донецького аеропорту також здійснювалась за участі Мі-8. Спецпризначенців десантували з Мі-8 під прикриттям Мі-24[48].
Фактично, до серпня 2014 року, до моменту завершення активних бойових дій, вертольоти Мі-8 і Мі-24 були дуже активно залучені. Настільки, що деякі екіпажі здійснювали 5-6 вильотів на день.Штурм Слов'янська — це цілком артилерія та авіація. Прикордонні бої — забезпечення військ, які були біля кордону, якийсь час робилось виключно вертолітною авіацією. Доки не посилилось ППО російських бойовиків і не перейшло до забезпечення літаками[48].
Під час війни на Донбасі було втрачено 5 Мі-8[48].
На основі досвіду цієї війни, Мі-8 додатково стали бронювати кабіни. Крім того, монтувати нові системи для протидіїПЗРК — сучаснітеплові пастки і систему відводу ракет«АДРОС»[48].
В одному з інтерв'ю за 2021 рік український пілот Мі-8 заявив, що останній раз сідав за штурвалМі-24 у 2019 році, а досвід підтримує завдяки польотам на Мі-8 іМі-2[48].
Україна застосовувалаМі-8МСБ-В, зокрема, для завдання ракетних ударів некерованими 122-мм ракетамиС-13. Пуск ракет відбувався з кабрирування[49].
Українські вертольоти Мі-8 відіграли важливу роль вобороні Маріуполя. У вильотах брали участь 16 гелікоптерів Мі-8. Вони доставляли захисникам Маріуполя необхідне для продовження опору: зброю, боєприпаси, медикаменти, провіант[50]. Під час одного з вильотів у Маріуполь доставили підкріплення з 72 бійців «Азова»[50]. Загалом було 7 таких вильотів. Українські пілоти змогли подолати організовану росіянами систему протиповітряної оборони довкола міста[50]. Кожен з екіпажів здійснив від 2 до 4 вильотів протягом місії[50]. 2 вертольоти росіянам вдалося збити. Також вони змогли знищити гелікоптер, який вирушив на допомогу збитому екіпажу[50].
1 квітня 2022 року на Харківщині розрахунок ПТРК«Корсар»95 ОДШБр поцілив у вертоліт Мі-8 російських загарбників. Після влучення ракети некерований борт зіткнувся у повітрі з другим Мі-8армійської авіації противника. Як наслідок, обидва вертольоти було знищено. КомандуванняДШВ ЗСУ припускає, що це перший випадок успішного застосування ПТРК по повітряних цілях[51][52].
На початку квітня 2022 року узвільненому Гостомелі було виявлено знищений російський Мі-8АМТШ з бортовим номером RF-91285[53]. У районіМакарова Київської області було знайдено рештки Мі-8АМТШ з номером RF-91292[54].
29 квітня 2022 року прикордонники Сумського загону почули гул двигунів з боку російського кордону, після чого побачили пару Мі-8. Один з вертольотів здійснив кілька пусків некерованими авіаційними ракетами по території України[55].
Уночі на 8 травня 2022 року на острівЗміїний приземлився російський Мі-8 з десантом. Вертоліт був знищений ударом з БПЛАBayraktar TB2[56].
22 вересня 2022 року військовослужбовецьНаціональної гвардії України збив російський Мі-8 ізПЗРК «Ігла» під час нальоту авіації противника на Запорізькому напрямку[57]. 23 вересня 2022 року повідомлено про збиття російського Мі-8 зенітним підрозділом53-ї бригади ЗСУ[58]. Зранку 30 вересня 2022 рокуГШ ЗСУ повідомив про знищення одного Мі-8 противника[59].
4 жовтня 2022 року зенітні ракетні підрозділиПВК «Центр» Повітряних сил ЗСУ знищили російські вертольотиМі-24 та Мі-8 на півдні країни[60].
31 жовтня 2022 року54-та бригада опублікувала відео збиття зенітним ракетним підрозділом російського вертольота Мі-8 в районі селищаСпірне Донецької області поблизу адмінкордону з Луганщиною[61].
1 листопада 2022 року, о 9:00, на Донеччині зенітний ракетний підрозділ повітряного командування «Схід» збив російський вертоліт Мі-8[62].
11 листопада 2022 року у Запорізькій області ЗСУ збили гелікоптер Мі-8[63].
19 грудня 2022 року, близько 12:30, підрозділи зенітних ракетних військ Повітряних сил Збройних сил України збили два Мі-8 на Донеччині[64].
30 грудня 2022 року Командування Повітряних сил ЗС України повідомило про збитий напередодні на східному напрямку російський вертоліт Мі-8[65].
5 січня 2023 року Генштаб та Командування Повітряних сил ЗСУ повідомили про збиття російського вертольота Мі-8 підрозділом зенітних ракетних військ ПС ЗСУ[66].
8 січня 2023 року Сили оборони України збили три російські вертольоти, серед яких Мі-8[67].
27 січня 2023 року російський вертоліт Мі-8 збитий підрозділом зенітних ракетних військ ПС ЗСУ.
13 травня 2023 року російський вертоліт Мі-8 впав в Клинцях. Попередньо, спрацювало російське ППО[68] Можливо, дві одиниці і що навіть модифікації Ми-8МТПР-1[69]. 27 листопада 2023 року командування ПС ЗСУ підтвердило, що два Мі-8МТПР-1, а також Мі-8, Су-34 і Су-35, були збиті українськими підрозділами ЗРК Patriot за п'ять хвилин «завдяки нестандартним рішучим діям» у рамках «блискучої операції під керівництвом командувача Повітряних сил»[70].
23 серпня 2023 року з'явились новини, що ГУР здійснилооперацію «Синиця», яка тривала 6 місяців щодо вербовки російського пілоту Мі-8, який успішно на Харківщині передав гвинтокрил співробітникам ГУР. За наслідками операції, було вбито 2 російських військових, які чинили опір під час передачі гелікоптера співробітникам ГУР. Гелікоптер перевозив деталі до винищувачів Су-27, Су-30СМ[71][72].
10 жовтня російський вертоліт Мі-8 був збитий у повітряному просторі України на території Харківської області[75].
31 грудня спецпідрозділ Group 13 вперше в історії уразив дві повітряні цілі за допомогою ударного морського дронаMagura V5, оснащеного ракетним озброєнням. Під час бою у Чорному морі в районімису Тарханкут тимчасово окупованого Криму внаслідок застосування ракетР-73 SeeDragon знищено два російські гелікоптери Мі-8[76][77].2 січня2025 року, згідно повідомлення пресслужбиГУР МО України, підтверджено знищення двох російських гелікоптерів Мі-8 у Чорному морі[78][79].
30 серпня 2025 року Сили оборони України під час дронової атаки на аеропорт Сімферополя знищили гелікоптери Мі-8 та ударнийМі-24. Ураження авіатехніки підтверджують супутникові знімки[82].
21 вересня 2025 року спецпідрозділ «Примари» розвідувального відомства уразив три російські вертольоти Мі-8, один з яких було знищено. Також було уражено радар протиповітряної оборони«Небо-У» у тимчасово окупованому Криму[83]. Наступного дня було оприлюднено відео зі знищенням ще одного Мі-8АМТШ-ВН, а також двома знищеними літаками-амфібіямиБе-12[84].
29 вересня 2025 року на Покровському напрямку FPV-дрон 1-го батальйону безпілотних систем «Хижаки висот»59-ї окремої штурмової бригади збив російський гелікоптер Мі-8, який летів на малій висоті, щоб уникнути української ППО. Ураження також підтвердили telegram-канали російських пропагандистів, які заявили, що російських льотчиків потім евакуювали[85]. Згодом російські пропагандисти заявили, що вдалося вижити лише борттехніку та штурману Мі-8, командир та решта десанту не змогли вибратися і згоріли[86].
Згідно інформації, яку надають редактори сайтуOryx Blog, втрати вертольотів родини Мі-8 (серед них 5 вертольотів РЕБ Мі-8МТПР-1) з обох сторін виглядають наступним чином (станом на 24 вересня 2025 року):
ВПС Російської Федерації — 274 Мі-8/Мі-8Т/Мі-8МТ/Мі-8АМТШ/Мі-8АМТШ-ВА/Мі-8МТВ-5/Мі-8МТВ-5-1 та близько 16 Мі-8МТПР-1 на озброєнні, станом на 2024 рік[105].
Морська авіація Російської Федерації — 8 Мі-8, 4 Мі-8Т та 4 Мі-8МТ на озброєнні, станом на 2024 рік[106].
Угорщина: в березні 2021 року повітряні сили Угорщини після 52 років експлуатації завершили експлуатацію гелікоптерів Мі-8: 26 березня у супроводі гелікоптераAirbus H145, Мі-8Т з бортовим номером 3304 (серійний номер 20284) здійснив прощальний політ[114].
У січні 2022 року Державний департамент США повідомив Конгрес про намір передати Україні п'ять вертольотів Мі-17, які спершу були призначені Афганській армії[116].
Станом на 16 травня 2022 року Сполучені Штати підтвердили передачу 3 одиниць Мі-17 з 11[джерело?].
1 червня 2022 року було оголошено про виділення чергового пакету допомоги Україні від Сполучених Штатів до складу якого увійшло, серед іншого, 4 вертольота Мі-17[118].
На початку липня 2022 року стало відомо про передачу двох Мі-17 Словаччиною та плани передати іще 3 вертольота цього типу а також одного Мі-2[119].
15 серпня 2022 року міністерство оборони Латвії повідомило про передачу Україні двох вертольотівМі-2 та двох вертольотів Мі-17[120].
23 серпня 2023 року з'явились новини, що ГУР здійснило операцію терміном у 6 місяців щодо вербовки російського пілоту Мі-8, який успішно на Харківщині передав гвинтокрил співробітникам ГУР. За наслідками операції, було вбито 2 російських військових, які чинили опір під час передачі гелікоптера співробітникам ГУР.
25 серпня 2023 року Латвія передала Україні 1 од. Мі-17[121].
21 грудня 2024 року Польща передала Україні два гелікоптери Мі-8 та один гелікоптерBell 412HP. Ці гелікоптери належали польському міністерству внутрішніх справ[122].
↑Архівована копія. Архіворигіналу за 8 квітня 2013. Процитовано 22 травня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑International Institute for Strategic Studies. The Military Balance 2016 / James Hackett. — London : Taylor&Francis, 2016. — С. 205. — 504 с. —ISBN 9781857438352.
Про досвід застосування радянської авіації взагалі, та Мі-8 зокрема,в Афганістані:
Марковский В. (2000). Штурмовики.Жаркое небо Афганистана.М.: Техника — Молодежи.
Жирохов М. А. (2012).Опасное небо Афганистана. Опыт боевого применения советской авиации в локальной войне. 1979-1989.М.: Центрполиграф.ISBN978-5-227-03863-0.
— українська (після 1991 р.) розробка та/або виробництво курсивом позначено зразки, що станом на 2019 рік зняті з озброєння 1 — поставлено в межахМТД для відбиття російського вторгнення