На цій сторінці показано неперевірені зміни
Шаблон:Міст: невідомі параметри:|на мапі яндекс=
| Міст Патона | |
|---|---|
Вигляд мосту з лівого берега | |
| 50°25′27″ пн. ш.30°34′19″ сх. д. / 50.4242756° пн. ш. 30.5719095° сх. д. /50.4242756; 30.5719095 | |
| Офіційна назва | Міст імені Є. О. Патона |
| Країна | |
| Розташування | Київ |
| Галузь застосування | автомобільний |
| Перетинає | Дніпро |
| Матеріал | сталь |
| Загальна довжина | 1543 м |
| Ширина | 21 м |
| Кількість смуг руху | 3+1+3 |
| Початок будівництва | 1939 |
| Відкрито | 5 листопада1953 |
![]() | |
Міст імені Патона — один із мостів черезДніпро уКиєві. Перший у світі суцільнозварний міст завдовжки 1543 метри. Безпосередню участь у проєктуванні та будівництві моста брав академікЄвген Оскарович Патон, на честь якого названо цю споруду[1]. Міст знаходиться удержавній власності, у 2021 році передане на балансМіністерства відновлення під«Велике будівництво»[2].
Будівництво моста було розпочато1939 року, припинене — у вересні1941 року черезвідступ радянських військ з Києва. Втім, вже на початку1942 року на побудованих опорах мосту нацистами було продовжено будівництво. Побудований тимчасовий міст отримав назву на честь німецького воєначальника часівТретього Рейху,генерал-фельдмаршалаВальтера фон Райхенау. Будівельні роботи проводилися угорськими саперними частинами[3]. Міст фон Райхенау добре видно нааерофотознімках, зробленихлюфтваффе у 1943 році[4]. Восени 1943 року, привідступі нацистів, цей міст було знищено.
Сучасний міст введений в експлуатацію5 листопада1953 року[5].
Міст балкової конструкції, з суцільними головнимибалкамидвотаврового перерізу довжиною 58 і 57 м, висотою 3,6 м, 26-пролітний, з опорами накесонній основі. Пролітні споруди складаються з 264 однотипних блоків довжиною 29 м, під час монтажу яких було зварено 10668 м швів. Ширинапроїзної частини 21 м, ширинатротуарів — по 3 м. Для покращення безпеки руху в1968 році на мосту Патона була влаштована напівжорстка декоративно-художня огорожа (вперше вСРСР). Її виконало підприємство з м.Донецьк «Ремкоммунелектротранс». З1 листопада1954 року і до9 червня2004 року по мосту проходила трамвайна лінія.
В'їзд на міст зі сторони правого берега оформленийпропілеямидоричного ордера, з лівого — двомаколонами висотою 20 м.
Проєктували і будували міст Патона:
Ще на початку 2000-х мостом проходила одна з найважливішихтрамвайних ліній Києва, що сполучала лівобережну частинусистеми київського трамвая з правобережною. Проте протягом реконструкції мосту Патона у2004 з нього було знято трамвайні колії. Це спричинило розділення київського трамвая на дві мережі: лівобережну та правобережну. Це викликало непоодинокі акції протесту[6] і збори підписів[7] проти припинення трамвайного сполучення між берегамиДніпра.
Після реконструкції, мостом Патона пройшлатролейбусна лінія, проте вона не здатна перевезти трамвайні пасажиропотоки.
У2006 також планувався демонтаж трамвайних колій наНабережному шосе, без яких неможливе відновлення трамвайного сполучення через міст Патона. З приходом до владиЛеоніда Черновецького демонтаж відклали, а у2008 мерія спростувала інформацію про демонтаж колій на цій вулиці[8].
Згодом з'явилася інформація про плани відновлення трамвая на мосту Патона[9], проте вже за рік було оголошено про демонтаж трамвайних колій зКонтрактової площі, без яких лінія поНабережному шосе стане ізольованою, а її значення при можливому відновленні колій мостом Патона буде знівельованим.
У2011 лінію по Набережному шосе закрили та протягом семи років демонтували (остання ділянка демонтована на початку жовтня 2018).
У 2014 з'явилася ідея трамвайного кільця, яка передбачала будівництво лініїПодільським мостовим переходом та відновлення лінії мостом Патона[10].
У жовтні 2015 транспортний інженер Департаменту архітектури та містобудування Віктор Петрук запропонував реалізувати ідею трамвайного кільця, відновивши спочатку лінію мостом Патона[11]. Схожі ідеї з'явилися в 2018, проте будівництво лінії Подільським мостом вже не передбачали[12].
Наприкінці листопада 2018 зареєстрованаелектронна петиція, яка пропонує об'єднатитрамвайну мережу Києва, відновивши лінію мостом Патона[13].
Вперше про необхідність реконструкції мосту заговорили у 1990-ті рр. Але на той час, на це не було коштів.
За понад 70 років існування моста його реконструювали лише один раз – у 2004 році, коли демонтували трамвайні колії. З того часу стан споруди суттєво погіршився, корозія сильно пошкодила несну конструкцію[14].
У2008 році про реконструкцію заговорили знову у зв'язку з підготовкою доЧемпіонату Європи з футболу 2012. Був навіть розроблений проєкт, за яким планувалося зняти залізобетонне покриття і замінити більш легким металевим. За рахунок зменшення навантаження, несучі балки зможуть витримати 8 смуг руху, замість 6-ти. Загальна ширина мосту збільшиться з 21 до 38 метрів[15]. Втім через фінансові проблеми, реконструкцію відклали на невизначений термін.
Процеси руйнування почали активно розвиватися після 2013 року. Тоді на мосту Патона змінювали комунікації, які розташовувалися під тротуарами. Відповідно, розбивали асфальт і бетонну плиту, а сміття падало на металеві конструкції. Через сміття металеві конструкції швидше окислювалися й втрачали товщину, розповідали у Інституті електрозварювання імені Патона.[16]
У 2018 році міст Патона офіційно віднесли до пʼятого експлуатаційного стану, тобто він вважається непрацездатним[14].
В 2020 році міст визнано аварійним, проте на підготування всіх документів потрібно ще 2 роки.[17] Після обстеження у 2020 році на мосту заборонили рух крайніми смугами. Також став заборонений в’їзд транспорту з навантаженням на вісь понад 6 тонн.[14]
25 квітня1967 року з моста імені Патона вДніпро впав пасажирськийавтобус маршруту № 41 «МістоБровари — Палац спорту».
Автобус маркиЛАЗ-695Е, держномер 93-36 КИГ, рухався з лівого берега. За кермом був 25-річний водій Микола Опанасенко.
Приблизно о 15.40 під час спроби обгону вантажівки-рефрижератора на швидкості близько 30 км/год зачепився забампертрамвая 28 маршруту №5017, що рухався в тому ж напрямку. Унаслідок цього автобус занесло в лівий бік, він перетнув міст і, пробивши чавунну огорожу, впав у річку[18] з висоти 18 метрів.
Після падіння в ріку автобус затонув на відстані 30 метрів від моста на глибині 11 метрів.
За свідченнями очевидців та тогочасних співробітниківДАІ (зокрема, В'ячеслава Богаденка, колишнього заступника начальника ГУ ДАІ МВС України), причиною аварії стала неуважність водія, який занадто пізно помітив вантажівку попереду й спробував уникнути зіткнення, різко повернувши ліворуч[19].
Згідно з архівним записом автопідприємства № 7 (АП-7), унаслідок ДТП загинуло 27 осіб, включно з водієм такондуктором, ще 5 осіб вижило[18]. Проте за спогадамиП.Ю. Шелеста, в аварії насправді загинуло 45 осіб, вижило двоє, яким удалося вистрибнути з автобуса. Серед загиблих був і відомийбаскетбольний тренер командиСКА,майстер спорту СРСРН.К. Каракаш'ян[20]. Крім того, Петро Шелест наводить іншу дату трагедії —24 квітня. У джерелах фігурують й інші цифри загиблих унаслідок аварії: 37 осіб, понад 40, 54 особи[21]. Син автоінспектора Миколи Прохоровича Онупка, учасника рятувальної операції, стверджує, що з води було врятовано 6 осіб — 5 жінок і одного чоловіка, але останній помер уже на березі.
Інформацію про трагічну подію було приховано від населення, уперше публікації на цю тему в радянській пресі з'явилися наприкінці 1980-х років[21].
На місці зруйнованої частини огорожі мосту деякий час були тимчасові дерев'яні перила[22].
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання){{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання){{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання){{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)