Міннесо́та (англ.Minnesota; скороченняMN; мовоюдакота — «затінена небом вода»;МФА: [ˌmɪnəˈsoʊ̯tə][2]Минасо́вта) — штат на півночіСереднього ЗаходуСША. Міннесоту виділено як штат зі східної половинитериторії Міннесота і визнано 32-м штатом США 11 травня 1858 року; неформальна назва — «земля 10 тисяч озер», оскільки води штату разом із лісами, парками й неосвоєними територіями пропонують відмінні рекреаційні можливості.
За територією (218700 кв. км) Міннесота — 12-й штат країни, а за населенням (4,9 млн) посідає 21 місце. Приблизно 60 % його мешканців живуть у межах агломераціїМіннеаполіс-Сент-Пол, яку також називають «Міста-близнюки». Це транспортний, бізнесовий, промисловий, освітній, політичний та мистецький центр штату. Решта штату — західні прерії, які інтенсивно використовуються для сільського господарства; листяні ліси на південному сході, що нині активно освоюються; також менш населеніПівнічні Ліси, які використовуються для гірництва, лісівництва та рекреації.
Міннесота, відома своїм соціальним та політичним різноманіттям, значною громадською активністю та високою явкою виборців, вважається одним із найздоровіших та найосвіченіших штатів Америки. Більша частина населення — скандинавського та німецького походження: сам штат відомий як центр скандинаво-американської культури. Етнічна різноманітність збільшилася головно в останні десятиліття: істотний приплив азійських, африканських та латиноамериканських іммігрантів змінив етнічний склад населення, яке раніше складалося з нащадків європейських іммігрантів та автохтонних індіанців.
Словоммнісотакорінний народ Північної Америкидакота називав річкуМіннесота, що означає «небесно-блакитна вода» (дак.Mní Sóta) або «вода кольору хмар» (дак.Mníssota).[2][3] Дакота пояснювали це слово першим європейським поселенцям виливаючи молоко у річку і називаючи цемнісота.[3] Дуже багато географічних назв штату має подібну назву:Міннехаха Фалс («водоспад»), Міннеіска («біла вода»),Міннетонка («велика вода»), Міннетріста («крива вода») таМіннеаполіс — комбінація слівмні та грецького словаполіс що означає «місто».[4]
Міннесота містить одну з найдавніших на планеті породу,гнейси віком 3,6 мільярда років — 80 % віку Землі.[8][9] Близько 2,7 мільярда років томубазальтова лава виливалася з тріщин на дні первісногоокеану; рештки цієї вулканічної породи сформувалиКанадський щит, який займає північно-східну частину Міннесоти.[8][10] Корені цих вулканічних гір та активність передкембрійських морів сформувалиЗалізний Хребет на півночі Міннесоти. Після завершення періоду вулканізму 1,1 мільярда років тому геологічна активність Міннесоти значно ослабла: у штаті не спостерігається вулканізму чи гороутворення, але після періодичних вторгнень моря залишилося кілька шарівосадових порід[8].
Під час останньогольодовикового періоду територію штату покривали льодовики товщиною щонайменше 1 кілометр[8], останнійВісконсинський льодовик зійшов 12 тисяч років тому[8]. Ці льодовики покривали усю територію Міннесоти, окрім крайнього південного сходу, для якого характерні круті пагорби, порізані стрімкими потоками. Ці території відомі як зона безльодовикового наносу[11]. На решті території 15-метровий шарвалунної глини залишився після сходження льодовика. На північному сході 13 тисяч років тому сформувалося гігантськельодовикове озеро Агассис, після сходження якого утворилася родюча долинаЧервоної річки. Води льодовикового озера витікали черезрічку Воррен, русло якої відтак зайняла річкаМіннесота[8]. Міннесота нині геологічно стабільна, землетруси тут спостерігаються рідко і більшість з них незначні[12].
Пелійсейд Хед на березі озера Верхнього утворена з докембрійського ріолітового потоку лави.[8]
Найвища точка штату — гора Іґл (Орлина гора) висотою 701 м над рівнем моря — розташована всього за 21 км від найнижчої точки 103 м над рівнем моря на березіозера Верхнього[10][13] Незважаючи на такий перепад висот, більшість території штату — це похила рівнина іпенеплен[8].
Прізвисько штатуЗемля 10 тисяч озер аж ніяк не є перебільшенням; на території штату 11 842 озера площею щонайменше 0,040 км².[15] Міннесотська частина озера Верхнього, площа якої становить 3 896 км², а максимальна глибина — 390 м — найбільша і найглибша водойма у штаті[15]. Територією Міннесоти протікає 6 564 природних річок і струмків загальною довжиною 111 000 кілометрів[15]. Річка Міссісіпі, витікаючи зозера Ітаска, перетинає кордон зАйовою на 1 090-му кілометрі від місця витоку[15]. В річку впадають численні притоки, як-отМіннесота уФорт-Снеллінгу,Сент-Кру поблизуГастінга,Чіппева у містечкуВабаша й інші, менші річки та струмки.Північний Ред (Червона річка), протікаючи по колишньому дну льодовикого озера Агассиса, збирає води з північно-західної частини штату і тече у північному керунку до Гудзонової затоки в арктичній Канаді. У межах штату близько 42 900 км² території — це заболочені ділянки — найбільші серед усіх штатів після Аляски[16].
Більшість північних лісів Міннесоти були розкрижені, лише невеликі масивипралісів залишилися унаціональному заповіднику Чіппева талісах озера Верхнього, де у заповіднику «Прикордонні води» залишилося 161 874 гектарів території з неторканими лісами.[18] Проте розкриження триває, відновлюється лише третина лісів штату.[19] Практично всі прерії та дубові савани були знищені через розорювання, випасання худоби, лісозаготівлю та урбанізацію.[20]
Для Міннесоти з їїконтинентальним кліматом характерні великі перепади температур з холодною зимою та теплим літом. Різниця між абсолютними максимумом і мінімумом становить 96C° — від −51 °C, зафіксованого у містечкуТауері2 лютого1996 року, до 46 °C уМурхеді6 липня1936 року[24]. У Міннесоті можна спостерігати такі погодні явища, якдощ,сніг,хуртовини,грози,град,торнадо,дерехо та сильні пориви вітру. Вегетаційний період протягом року триває від 90 днів у Залізних горах до 160 днів на південному сході Міннесоти поблизу річки Міссісіпі. Середня температура повітря залежно від регіону коливається від 2 °C до 9 °C.[25] Середняточка роси влітку становить від 14.4 °C на півдні до 8.9 °C на півночі[25][26] Залежно від місцевості, середня кількість опадів становить від 48,3 см до 88,9 см, а посухи трапляються кожні 10-50 років[25].
Озеро Поуз у заповідникуПрикордонні води (англ.Boundary Waters)
Перший заповідник у Міннесоті — штатнийпарк Ітаска — був заснований у1891 році заради збереження унікальної території навколо витоків річки Міссісіпі[27]. Нині у Міннесоті є 72 штатних парки та рекреаційних зон, 58 штатних лісів, які разом покривають близько 16,000 км², а також численні заповідні зони та заказники штату, які перебувають у віданніДепартаменту природних ресурсів Міннесоти. Серед найбільших заповідних територій розташований у лісах Чіппева та озера ВерхньогоНаціональний парк Чіппева площею 22 000 км² та заповідникПрикордонні водиангл.Boundary Waters, котрий займає територію 4,000 км². На захід від нього розташованийНаціональний парк Вояджерс. Окрім того, у штаті є національна рекреаційна територія річки Міссісіпі, що утворює 116-кілометровий природний коридор вздовж річки через агломерацію Міннеаполіс-Сент-Пол, сполучаючи різноманітні історичні, культурні та природні пам'ятки[28].
Перед приходом на територію сучасної Міннесоти перших європейських колоністів місцевість населяли племенаанішінаабе,дакота та іншіамериканські індіанці. Деякі історики вважають, що європейці відвідували Міннесоту близько1300 року, і що тут було поселення вікінгів-емігрантів. У новому часі першими європейськими поселенцями булифранцузькі торговціхутром, котрі прибули сюди у 17 столітті. Згодом, у цьому ж столітті, на ці землі переселилися племена оджибва, що призвело до напруження між ними та племенами сіу[29]. Сіу воювали з ними протягом 200 років за свою землю і навіть вважали спочатку, що білі не такі небезпечні, як оджибва. У 1679 році француз Даніель Ґрейсолон пройшов з експедицією по цих землях, побудував форт на березі озера Верхнього й оголосив, що територія належить Франції. Французький вплив пішов на спад після1763 року, коли частина Міннесоти була переданаВеликій Британії. Окрім Ґрейсолона, штат досліджували та картографували мандрівники отецьЛуї Геннепін,Джонатан Карвер,Генрі Скулкрафт,Джозеф Ніколлет та інші.
Частина штату на схід від річки Міссісіпі стала володіннями США ще до кінця Війни за незалежність, згідно зДругим Паризьким договором 1783 року. Землі на захід від Міссісіпі було придбано у часиКупівлі Луїзіани, проте частинадолини Червоної річки залишалася спірною аж до укладення договору 1818 року.[30] В 1805 році, щоб затвердити авторитет федерального уряду, відрядили маленьку Американську військову експедицію під командуванням Зебулона Пайка. За 60 галонів віскі й товар на кілька сотень доларів Сіу продали військовий табір на злиттіМіннесоти таМіссісіпі. Хоча канадські й англійські мисливці чинили опір поширенню впливу США, вони змушені були покинути цей район. Після 1815 року полювання в Міннесоті дозволялося тільки громадянам США. У1819–1825 роках було спорудженоФорт-Снеллінг.[31] Вояки цієї фортеці збудували водяний млин та лісопильню наводоспаді Сент-Ентоні — першу промисловість, що працювала на воді. Навколо неї згодом виросло місто Міннеаполіс. Тим часом скотарі та урядовці поселилися поблизу фортеці. Військові у 1839 році змусили поселенців переміститися вниз по течії річки, де відтак було засновано містоСент-Пол[32]. 3 березня 1849 року було утвореноТериторію Міннесота. Люди продовжували селитися, аби займатися на нових землях фермерством та обробкою деревини, і Міннесота стала 32-им штатом Америки11 травня1858 року.
Договори між європейськими колоністами та племенами дакота й оджибве змушували останніх переселятися зі своїх земель у менші резервації. Позаяк умови для дакотів погіршувалися, напруження зростало, що відтак призвело доВійни в Дакоті 1862 року[33] Результатом 6-тижневої війни стало винищення 38 племен дакота — найбільших масових жертв в історії США — і вигнання решти племен до резервації Кру-Крік вТериторії Дакота[30]. Тим часом жертви з боку білих поселенців становили понад 800 людей[34].
Лісозаготівельна та аграрна галузі були основою ранньої економіки Міннесоти. Зокрема найбільшими підприємствами були млин на водоспаді Сент-Ентоні та центри обробки деревини у містечкахМарін-он-Сент-Крой,Стіллвотер іВінона, що заготовляли велику кількість деревини. Ці містечка були розташовані на річках, що значно полегшувало транспортування товарів[30]. Згодом потужність водоспаду Сент-Ентоні була використана для млинів, які мололи борошно. Інновації, введені мельниками Міннеаполіса, застосовувалися при виробництві особливого, «патентованого» міннесотського борошна, що робило його вдвічі дорожчим за звичайне[35]. До 1900 року міннесотські млини, найбільші з яких компанії Піллзбері, Норсвестерн і Вошберн-Крозбі (попередникGeneral Mills) обробляли 14,1 % зерна США[36].
З відкриттям покладівзалізної руди уВерміліон-Рендж таМесабі-Рендж у 1880-х роках, а також уКуюна-Рендж на початку 20 століття, у Міннесоті почала розвиватися залізовидобувна промисловість. Руду транспортували залізницею до Дулута таТу-Гарборс, а відтак завантажували на кораблі, які перевозили її черезВеликі Озера на схід[30].
ПісляДругої світової війни промисловий розвиток прискорився. Із запровадженням нових технологій, автоматизацією відгодівлі свиней та великої рогатої худоби, встановленням доїльних апаратів на молочно-товарних фермах, вирощуванням курей у великих приміщеннях, зросла сільськогосподарська продуктивність штату. Рослинництво стало більш спеціалізованим з гібридизацією кукурудзи та пшениці, а використання спеціальної сільськогосподарської техніки — тракторів та комбайнів — стало звичним. Професор Міннесотського університетуНорман Борлоуг доклався до цього розвитку як до частини так званоїЗеленої революції.[31] Розвиток міст прискорився завдяки післявоєнному зростанню попиту на житло і вдосконаленням транспортної інфраструктури. Підвищена мобільність своєю чергою дозволила більшу спеціалізацію робочих місць[31].
Після Другої світової війни Міннесота стала осередком розвитку технологій. Зокрема у 1946 році було засновано Асоціацію інженерних досліджень, яка розробляла комп'ютери для морського флоту Сполучених Штатів. Згодом вона злилася з корпорацією Сперрі у компанію Ремінгтон-Ренд (Remington Rand).Вільям Норріс залишив корпорацію Сперрі у 1957 році та заснував фірму з виробництва суперкомп'ютерівControl Data Corporation (CDC).[37] Один зі співробітників CDCСеймур Крей згодом заснував власну компаніюCray Research. 1949 року в Містах-близнюках було засновано потужне підприємство з виробництва медичного обладнанняMedtronic.
МістоСент-Пол, розташоване у північно-центральній Міннесоті на берегах річки Міссісіпі, є столицею штату з 1849 року, спершу як адміністративний центр Території Міннесота, а відтак як столиця окремого штату Міннесота.
Сент-Пол межує з найбільшим містом Міннесоти — Міннеаполісом. Ці два міста та їх передмістя загальновідомі як міста-близнюки. Агломерація Міннеаполіс — Сент-Пол — 15-та найбільша у Сполучених Штатах. В її межах мешкає близько 60 % населення штату[38][39]. Решта штату відома як «Велика Міннесота» або «Зовнішня Міннесота».
Населення Міннесоти продовжує зростати, головно у міських центрах. Населення міських округівШербурн таСкотт за період між 1980 і 2000 роками збільшилося удвічі, тим часом як у 40 з 87 округів штату протягом цих же десятиліть спостерігалося зниження населення.[40]
Найбільші населені пункти штату Міннесота. Кількість мешканців на2013 рік
Від менше, ніж 6 100 мешканців у 1850 році населення Міннесоти зросло до 1,7 мільйона осіб у 1900 році. У кожному наступному з 6 десятиліть кількість жителів зростала на 15 %, досягнувши до 1960 року 3,4 мільйони. Відтак зріст почав спадати до 11 % з кількістю жителів у 1970 році 3,8 мільйони осіб і в середньому 9 % протягом наступних трьох десятиліть з населенням 4,9 мільйони осіб згідно з переписом 2000 року.[40] За данимибюро перепису населення США 1 липня 2011 року населення штату становило 5 344 861 осіб, таким чином приріст населення від 2010 року становив 0,77 %[41]. Темпи зростання населення змінилися разом з віковою та статевою структурою, що в цілому відповідає ситуації в країні. Центр населення Міннесоти розташований вокрузі Геннепін у містечкуРоджерс.[42].
За даними бюро статистики у 1970 році 98,2 % населення Міннесоти були білими.[46] У 2011 році 72,3 % новонароджених були білими (неіспанського походження)[47] Попри певний ріст етнічних меншин, їхній відсоток залишається відносно низьким у порівнянні з середнім показником в цілому у США[48].
Більшість міннесотцівпротестанти, зокрема у штаті помітналютеранська громада, до якої входять більшість вихідців з Північної Європи, проте найбільшою християнською конфесією єримо-католицька церква, віряни якої головно німецькі, ірландські та слов'янські нащадки. Згідно з даними Дослідницького центру П'ю у 2010 році 32.0 % мешканців штату відносили себе до традиційного протестантизму, 21.0 % — церкви євангелістів, 28.0 % — римо-католицької церкви, і по 1.0 % вірянамиюдаїзму,ісламу,буддизму, афроамериканських протестантських церков та інших релігій, тимчасом як 13.0 % вважали себе позаконфесійними[49]. Ці дані в цілому узгоджують з результатами Американського дослідження релігійної ідентифікації 2001 року, що також дає детальну інформацію про відсотки приналежності до певних конфесій[50]. Хоч християнство і домінує у штаті, Міннесота має довгу історію нехристиянських вірувань, зокрема перша синагога євреївашкеназі заснована в Сент-Полі ще у 1856 році[51].
Економіка Міннесоти трансформувалася з такої, що орієнтувалася на виготовлення сировини, на економіку, зорієнтовану на виробництво готових товарів і послуг. Очевидно, найхарактернішою рисою економіки штату є її різноманітність; відносний відсоток секторів економіки приблизно відповідає середньому показнику у Сполучених Штатах в цілому[52].Валовий внутрішній продукт штату у 2008 році становив $262 мільярдів.[53] У 2008 році 33 з 1000 найбільш прибуткових публічних торгових компаній США мали свої штаб-квартири у Міннесоті,[54] включаючиTarget,UnitedHealth Group,3M,Medtronic,General Mills,U.S. Bancorp,Ameriprise,Hormel,Land O' Lakes,SuperValu,Best Buy таValspar. Серед приватних компаній, які базуються у Міннесоті,Cargill — найбільша приватна компанія Сполучених Штатів,[55] таCarlson Companies — партнерRadisson Hotels.[56]
Дохід на душу населення Міннесоти у 2008 році становив $42 772. За цим показником штат посідає 10 місце в країні.[57] Середній трирічний дохід домогосподарства з 2002 по 2004 рік становив $55,914 — 5-ий у США показник і 1 серед 36 штатів, які не розташовані на атлантичному узбережжі[58].
У червні 2011 року рівень безробіття становив 6.7 %[59].
Найперше в Міннесоті розвивалися хутровий промисел та сільське господарство; місто Міннеаполіс виросло навколо водяних млинів водоспаду Сент-Ентоні. Хоч нині менш як 1 % населення штату працюють в аграрному секторі,[61] він залишається головним стовпом економіки Міннесоти, займаючи 6-те місце в країні за вартістю реалізованої продукції[62] Штат є найбільшим виробникомцукрового буряка,солодкої кукурудзи тазеленого горошку для переробки та вирощених на фермііндиків в США.[63] У Міннесоті найбільше харчових кооперативів на 1 мешканця в країні.[64] Лісова галузь залишається значущою, зокрема заготівля деревини, обробкабалансової деревини, виготовленняпаперу та виробництво лісової продукції. Міннесота була відома завдяки своїм шахтам з видобування залізної руди, які постачали значну її частину протягом цілого століття. Хоч нині багата руда вичерпана, триває видобуваннятаконіту, яке підтримується заради збереження індустрії. У 2004 році штат виробив 75 % корисної залізної руди у Сполучених Штатах[63]. Гірничий бум створив порт Дулут, через який і нині транспортуються руда, вугілля та продукти сільського господарства. Виробничий сектор нині окрім старіших харчової галузі та важкої промисловості включає технологічні та біомедичні фірми.
Штат виробляєбіоетанол і є першим авторизованим на його використання, 10 % (E10)[65], і 20 % суміш (E20) у2013 році.[66] У штаті понад 310 заправок пальногоE85.[67] 2 %біодизельна суміш використовується удизельному пальному з2005 року. У грудні 2006 року штат був 4-им найбільшим виробником вітрової електроенергії у США. Найбільше вітрових електростанцій сконцентровано у вітряному Баффало-Ридж на південному заході Міннесоти[68].
Міннесота використовуєпрогресивну шкалу оподаткування; три категорії податків мають відповідні коефіцієнти 5.35 %, 7.05 % та 7.85 %.[69] У 2008 році Міннесота займала 12-те місце у США за загальними штатними та регіональними податками на одного мешканця.[70] У 2008 році міннесотці заплатили податків 10,2 % зі своїх прибутків, що вище за середній у Сполучених Штатах — 9,7 %.[70] За відсотком оподаткування Міннесота посідає 12-те місце США.[70]Податок з продажу у Міннесоті становить 6,875 %, проте він не розповсюджується на одяг, приписані за рецептом ліки, деякіпослуги, а також харчові продукти для власного споживання.[71] Законодавчий орган Міннесоти може дозволити окремим муніципалітетам вводити місцеві податки на продаж або спеціальні податки, як, наприклад, у Міннеаполісі, де діє додатковий 0,5 % податок з продажу.[72]Акцизний збір стягують залкоголю,тютюну тамоторного пального. Штат також накладає податок на використання товарів, вироблених за межами Міннесоти.[71] Власники нерухомості платять податки на нерухомість до місцевого округу, муніципалітету, шкільного округу та округу зі спеціальним оподаткуванням.
Населення Міннесоти бере діяльну участь в активностях на свіжому повітрі; штат посідає перше місце за відсотком мешканців, які регулярно роблять руханку[73].
У Міннесоті низький показник передчасної смерті, дитячої смертності, серцево-судинних захворювань, і смертей при професійній діяльності,[74][75] високий показник очікуваної тривалості життя,[76] і високий рівень медичного страхування.[74][77] Ці та інші показники дозволили двом рейтинговим групам назвам Міннесоту найздоровішим штатом Америки, однак в одній з цих груп Міннесота перейшла з першої на шосту позицію серед усіх штатів між 2005 та 2009 роками у зв'язку з низьким рівнем фінансування державної медицини та поширеності алкоголізму[74][78].
1 жовтня 2007 року Міннесота стала 17-им штатом, що заборонив тютюнопаління у барах та ресторанах на території всього штату із прийняттям так званого«Закону про свободу дихання».[79]
Пілзбері-хол у стилі річардсонійського неороманізму (1889) — один з найстаріших будинківМіннесотського університету Міннеаполіського кампусу.
Одним із перших актів Міннесотського законодавчого органу, коли він відкрився у1858 році, було створеннясередньої школи в містечкуВінона. Цей законопроєкт значною мірою сприяв грамотності та високій освіченості населення[80]; штат посів 13-те місце у конкурсі найрозумніших Морґан Квінто 2006—2007 року, і це перший штат за відсотком людей, які здобули щонайменше вищу середню освіту[81][82]. Однак, в той час як понад 90 % старшокласників здобули дипломи у 2006 році, близько 6 % білих, 28 % афроамериканців та понад 34 % американців іспанського та індіанського походження вигнали зі шкіл[83]. У 2007 році студенти Міннесоти здобули найвищий середній показник в США при здачі іспиту ACT[84]. Міннесота вирішила не впроваджувати шкільні ваучери[85], однак саме в цьому штаті була заснована перша чартерна школа[86].
Штат підтримує мережу громадських університетів та коледжів, включаючи 32 інституціїСистеми коледжів та університетів штату Міннесота, а також 5 головних кампусівМіннесотського університету. У штаті також є понад 20 приватних коледжів та університетів, 6 з них у рейтингу 100 найкращих у США коледжів ліберального мистецтва, згідно з U.S. News & World Report[87].
Транспортну систему Міннесоти контролює Департамент транспорту Міннесоти (англ.Minnesota Department of Transportation, часто вживається, зокрема у ЗМІ, абревіатураMnDOT). Основні транспортні магістралі розходяться за радіальним принципом від агломерації Міннеаполіс-Сент-Пол та містаДулута. Основні автошосе —I-35,I-90, та I-94, при цьому I-35 та I-94 проходять через Міннеаполіс-Сент-Пол, тимчасом як I-90 перетинає зі сходу на захід крайню південну частину штату[88]. З2006 року згідно зі спеціальною поправкою до конституції введено податок на продаж та використання автотранспорту, щоб забезпечити витрати на транспортну систему, зокрема 40 % коштів іде на фінансуваннягромадського транспорту[89]. У Міннесоті прокладено близько 2 дюжин залізничних магістралей. Як і автошляхи, більшість з них проходять через Міннеаполіс-Сент-Пол або Дулут[90]. Водний транспорт розвинений головно на річці Міссісіпі та її найбільших притоках, а також у порталі озера Верхнього[91].
↑абMinnesota[Архівовано 10 серпня 2012 уWayback Machine.]. Dictionary.com. The American Heritage Dictionary of the English Language, Fourth Edition. Houghton Mifflin Company, 2004. Retrieved on 2008-04-26.
↑абMinnesota State. Minnesota Historical Society. Архіворигіналу за 22 червня 2013. Процитовано 26 квітня 2008.
↑Minnehaha Creek. Minnesota Historical Society. Архіворигіналу за 22 червня 2013. Процитовано 26 квітня 2008.
↑Just the Facts. Minnesota North Star (official state government site). Архіворигіналу за 1 квітня 2009. Процитовано 10 вересня 2012. Retrieved on 2009-07-04.
↑Facts and figures. infoplease.com. 2007.Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 9 квітня 2008.
↑Бізони зникли в середині 19 століття; Останнього бізона зафіксували на південному заході Міннесоти у 1879 роціMoyle, J. B. (1965).Big Game in Minnesota, Technical Bulletin, no. 9. Minnesota Department of Conservation, Division of Game and Fish, Section of Research and Planning. с. 172. As referenced inAnfinson, Scott F. (1997).Southwestern Minnesota Archaeology. St. Paul, Minnesota:Minnesota Historical Society. с. 20.ISBN0-87351-355-X.
↑Danbom, David B. (Spring 2003). Flour Power: The Significance of Flour Milling at the Falls.Minnesota History.58 (5): 271—285.{{cite journal}}:Зовнішнє посилання в|journal= (довідка)
↑Explore Minnesota Living(PDF). Minnesota Department of Employment and Economic Development. Архіворигіналу(PDF) за 29 вересня 2009. Процитовано 16 серпня 2006.
↑Status of Girls in Minnesota(PDF). Women's Foundation of Minnesota and the Institute for Women's Policy Research. April 2008. Архіворигіналу(PDF) за 22 червня 2013. Процитовано 29 квітня 2008.
.jpg)
.jpg)
.svg)
