.svg)
Мютюелізм (відлат.mutuum,фр.mutuellisme)[1] — це напряманархістської думки, який пропонує майбутнє суспільство без держави[2], в якому власність на засоби виробництва може бути індивідуальною або колективною, за умови що обмін товарами та послугами представляє еквівалентні обсяги праці[3][4][5]. Витоки цієїдоктрини сягають творівП'єра Жозефа Прудона.
За словамиПетра Кропоткіна, витоки мютюелізму лежать у подіяхФранцузької революції, зокрема уфедералістській тапрямо-демократичній структуріПаризької комуни[6]. Основи мютюелістської економічної теорії лежать урадикалізмі англійського соціаліста Томаса Спенса. Спираючись наБіблію, а також наліберальні праціДжона Локка таДжеймса Гаррінгтона, Спенс закликав до скасуванняприватної власності та доконтролю робітників над виробництвом через робітничі кооперативи[7]. Термін «мютюелізм» вперше був використаний у 1820-х роках; спочатку визначався як синонім таких термінів, як «взаємодопомога,взаємність тачесна гра»[8]. У 1822 році французький філософ-утопістШарль Фур'є використав термін «конвергентний складений мютюелізм» (фр.mutualisme composé convergent), щоб описати форму прогресивної освіти, яка адаптувалаСистему моніторингу учнів-вчителів[9].
Мютюалістську платформу Томаса Спенса підхопивРоберт Оуен, і овенізм став новаторською силою в історії кооперативного руху[10]. До 1826 року термін «мютюалізм» використовувався членамиутопічної громади Оуена вНью-Гармоні, штат Індіана, щоб запропонувати більшдецентралізований талібертаріанський проєкт[9]. Наступного року Джосія Уоррен покинув Нью-Гармоні та заснувавмагазин Cincinnati Time Store, який базувався на його ідеях «справедливої торгівлі»[11]. Ця система встановлювала вартість як межу ціни та встановлювала обмін на основі трудових векселів[11]. Дотримуючись своїх мютюелістських принципів, Уоррен відмовився суттєво розширювати свій бізнес, підтримуючи рівний обмін між власником крамниці та покупцем[12]. Він сподівався, що крамниця зрештою стане ядром для створення «мютюалістського села»[13].
Після трьох років управління[14], у травні 1830 року, Уоррен вирішив ліквідувати магазин «Time Store», намагаючись реалізувати свій план будівництва мютюелістського селища вОгайо[15]. Це привернуло увагу Роберта Оуена, який запропонував натомість побудувати мютюелістську громаду вНью-Йорку, але цей проєкт так і не був реалізований[16]. Уоррен вирішив відкласти створення своєї мютюелістської громади до 1833 року[17]. Попередні роки він разом з іншими потенційними членами розроблявволюнтаристську структуру планованої громади[18]. Вони заснували свою анархістську громаду вокрузі Таскаравас, штат Огайо, але вона проіснувала недовго, оскільки епідемія грипу змусила їх покинути село до 1835 року. Уоррен повернувся до Нью-Гармоні, де заснував ще один магазин Time Store, але отримав мало підтримки від інших членів громади та закрив його в березні 1844 року[19]. Тим не менш, його мютюелістські ідеї все ще підтримували інші радикали того періоду, зокрема Джордж Генрі Еванс та його Асоціація земельної реформи відстоювали мютюелістські аргументи проти концентрації власності на землю[20].
Термін «мютюеліст» був прийнятий у 1828 роціканутамиЛіона, які продовжили керуватисерією повстань протягом 1830-х років[9] У цей же час молодий французький активістП'єр-Жозеф Прудон вперше звернувся доутопічного соціалізму Фур'є; до 1843 року Прудон приєднався до мютюелістів у Ліоні[21]. Прийняття терміна «мютюеліст» Прудоном та розвиток ниманархізму призвели до зміни його значення та розуміння[22].
Ключовою концепцією мютюелізму є створення економіки, заснованої на взаємовигідному обміні. Для цього традиційно використовується певне тлумачення теорії вартості праці. Таким чином, вони дотримуються етики, згідно з якою ціни базуються на вартості (витрати плюс виконана робота). Нерівноцінний обмін або угода, на їхню думку, є експлуатацією або лихварством[23][24]. У цьому сенсі мютюелісти виходять за межі уявлення про осіб, які отримують певну вигоду (в обміні), дохід (від оренди) або відсотки (від позик), що на тому чи іншому рівні вважаються «несправедливими» економічними угодами, оскільки вони вважають, що ці особи не працюють[25]. З іншого боку, багато з них стверджують, що держава здійснює структурне спотворення — пряме або непряме — на ринку, що надає перевагу одним особам за рахунок інших, тим самим порушуючи можливість здійснення рівноцінних обмінів[24]. Тому вони стверджують, що якщо державні привілеї припиняться, доходи будуть зрівнюватися через збільшення конкуренції в капіталі, і особи отримуватимуть доходи, що не перевищують суму їхньої праці[26][27], вважаючи відсутність прибутку бажаною[28]. Однак, оскільки мютюелізм є некомпульсивною теорією, прибуткові види діяльності залишаться необов'язковими[29], хоча, на їхню думку, вони будуть значно ослаблені[30][27].
Первинними аспектами мютюалізму є вільні асоціації,вільний банкінг, взаємність у формі взаємодопомоги, демократія робочого місця,самоврядування робітників,поступовість та двовладдя. Прихильники мютюелізму часто описують його як пропагандуантикапіталістичного вільного ринку. Мютюелісти стверджують, що більшість економічних проблем, пов'язаних з капіталізмом, зводяться до порушення принципу вартості, або, як взаємозамінно казавДжосія Уоррен, вартість межі ціни. Натхненням для нього сталатрудова теорія вартості, яку популяризував, хоча й не винайшов,Адам Сміт у 1776 році. Трудова теорія вартості стверджує, що фактична ціна речі (або справжня вартість) – це кількість праці, витраченої на її виробництво. З точки зору теорії вартості межі ціни Уоррена, вартість має бути межею ціни, а вартість – це кількість праці, необхідної для виробництва товару чи послуги. Будь-хто, хто продає товари, повинен стягувати не більше, ніж вартість його придбання[31].
Мютюелізм стверджує, що виробники повинні обмінювати свої товари за собівартістю, використовуючи контрактні системи. Хоча ранні визначення собівартості Прудона базувалися на фіксованих припущеннях щодо вартості робочих годин, пізніше він переосмислив собівартість, включивши інші фактори, такі як трудомісткість, характер виконуваної роботи тощо. Він також розширив свої поняття контракту до розширених понять федерації[31].
Мютюелісти стверджують, що об'єднання необхідне лише там, де існує органічне поєднання сил. Операція вимагає спеціалізації та багатьох різних робітників, які виконують завдання для завершення єдиного продукту, тобто фабрики. У цій ситуації робітники за своєю суттю залежать один від одного; без об'єднання вони пов'язані як підлеглі та начальники, господар та найманий раб. Операція, яку окрема особа може виконувати без допомоги спеціалізованих робітників, не потребує об'єднання. Прудон стверджував, що селяни не потребують суспільної форми, і лише удавано об'єднуються для солідарності, скасовуючи орендну плату, купуючи клуби тощо. Він визнавав, що їхня праця за своєю суттю суверенна та вільна[31].
Для Прудона мютюелізм передбачав створенняпромислової демократії. У цій системі робочі місця були б «передані демократично організованим асоціаціям робітників». … Ми хочемо, щоб ці асоціації були взірцями для сільського господарства, промисловості та торгівлі, новаторським ядром тієї величезної федерації компаній та товариств, вплетених у спільну тканину демократичної соціальної Республіки»[32].
К. Стівен Вінсент у своєму глибокому аналізі цього аспекту ідей Прудона зазначає, що «Прудон послідовно просував програму промислової демократії, яка повернула б контроль та керівництво економікою робітникам». Для Прудона "сильні робітничі асоціації ... дозволили б робітникам спільно визначати шляхом виборів, як підприємство мало б керуватися та функціонувати на щоденній основі"[33].
Мютюелісти підтримують взаємний кредит і стверджують, щовільне банківське обслуговування має бути повернуте народом для встановлення систем вільного кредиту. Вони стверджують, що банки мають монополію на кредит, так само як капіталісти мають монополію на засоби виробництва, а землевласники мають монополію на землю. Банки створюють гроші, позичаючи депозити, які їм не належать, а потім стягуючи відсотки за кредити. Мютюелісти стверджують, що шляхом створення демократично керованоїощадної касси економічної взаємодопомоги[pt] абокредитної спілки можна буде видавати безвідсотковний кредит, щоб гроші могли створюватися на благо учасників, а не банкірів. До індивідуалістичних анархістів, відомих своїми детальними поглядами на мютюелістичне банківське обслуговування, належатьП'єр-Жозеф Прудон таВільям Батчелдер Грін[31].
П'єр-Жозеф Прудон був анархістом і соціалістичним філософом, який висловлював думки про природу власності. Він стверджував, що «власність – це крадіжка», «власність – це свобода» та «власність неможлива». За словамиКоліна Уорда, Прудон не бачив суперечності між цими гаслами. Це було тому, що Прудон розрізняв те, що він вважав двома різними формами власності, часто пов'язаними під одним ярликом. Для мютюеліста це різниця між власністю, створеною примусом, і власністю, створеною працею. Власність є крадіжкою, «коли вона пов'язана із землевласником або капіталістом, чиє право власності походить від завоювання або експлуатації та підтримується лише через державу, закони про власність, поліцію та армію». Власність – це свобода для «селянської або ремісничої родини, яка має природне право на дім, землю, яку вони можуть обробляти, … до знарядь ремесла" та плодів цього обробітку, але не до володіння чи контролю над землями та життям інших. Перше вважається незаконною власністю, тоді як друге є законною власністю[34][35].
У книзі«Що таке мютюелізм?»Кларенс Лі Суорц писав:
Отже, однією з цілей мютюелістів є не лише пробудження в людях почуття розуміння свободи та прагнення до неї, але й пробудження в них рішучості скасувати правові обмеження, що зараз накладаються на неінвазивну діяльність людини, та запровадити через суто добровільні асоціації такі заходи, які звільнять усіх нас від вимог привілеїв та влади концентрованого капіталу[36].
Свартц також стверджував, що мютюелізм відрізняється віданархо-комунізму та інших колективістських ідеологій своєю підтримкою приватної власності, пишучи: «Одним із випробувань будь-якого реформаторського руху щодо особистої свободи є таке: чи заборонить або скасує рух приватну власність? Якщо так, то він є ворогом свободи. Адже одним із найважливіших критеріїв свободи є право на приватну власність на продукти своєї праці. Державні соціалісти, комуністи, синдикалісти та комуністи-анархісти заперечують приватну власність»[37]. Однак Прудон попереджав, що суспільство з приватною власністю призведе до етатистських відносин між людьми[36]. На відміну відкапіталістичних прихильників приватної власності, Прудон наголошував на рівності. Він вважав, що всі робітники повинні володіти власністю та мати доступ до капіталу, наголошуючи, що в кожному кооперативі «кожен робітник, зайнятий в асоціації, повинен мати неподільну частку у власності компанії»[38].
Мютюелісти вважають, щоземля не повинна бути товаром для купівлі та продажу, виступаючи за умовні права власності на землю на основі норм зайняття та використання. Мютюелісти сперечаються, чи має особа законне право власності на землю, якщо вона наразі нею не користується, але вже вклала в неї свою працю. Усі мютюелісти погоджуються, що все, що вироблено людською працею та машинами, може належати якособиста власність. Мютюелісти відкидають ідею неособистої власності та незмінної локківської«липкої власності». Будь-яке майно, отримане насильницьким шляхом, куплене за гроші, отримані шляхомексплуатації, або куплене за гроші, отримані з порушенням нормкористування власністю, вважається незаконним[39][31].
 | Це незавершена стаття зекономіки. Ви можетедопомогти проєкту,виправивши або дописавши її. |
 | Це незавершена стаття прополітику. Ви можетедопомогти проєкту,виправивши або дописавши її. |
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |
