Існування Мойсея, а також достовірність його життєпису в Біблії є предметом суперечок серед біблеїстів та істориків, однак дослідники зберігають ймовірність, що Мойсей або особа як прототип Мойсея міг існувати вXIII ст. до н. е. та взяти на себе місію, що описана уКнизі Вихід[9][10][11][12]. Біблеїсти зазвичай датують його життя XVI—XII століттями до н. е., переважно пов'язуючи з фараонамиНового царства. Більшість[джерело? незалежних дослідників Біблії вважають, що Мойсея ніколи не було — інших джерел, в яких про нього мовилося б, немає[13].
Талмудичний юдаїзм вважає, що Мойсей жив у 1391—1271 роках до н. е.,святий Єронім наводить як дату народження 1592 рік до Різдва Христового[14].
За Біблією Мойсей народився у сім'ї єврея за походженням ізколіна Левіїного[17], мав братаАарона (у мусульманГаруна або Гаруна Абуль-Фараджа) та сеструМіріам (у мусульман — Маріам).
Коли народився Мойсей, його мати три місяці переховувала його народження через наказфараона вбивати єврейських немовлят-хлопчиків, а потім поклала дитину в кошик і залишила на березі річки. Дитину знайшладочка фараона і вирішила взяти її собі, а рідна мати вигодувала його. Коли Мойсей виріс, він зрозумів, що євреям вЄгипті живеться дуже тяжко: вони важко працюють і зазнають знущань. Одного дня, коли Мойсей досяг повноліття, він убив єгиптянина, який бив єврея. Щоб уникнутисмертної кари фараона, Мойсей втік до Мідіяну (пустельної країни на південь від Юдеї), де одружився зЦіппорою та мав з нею двох синів — Ґершома і Еліезера (Вих.18:1–4).[18]
Одного разу Мойсею явився Господь у виглядікуща, що горів вогнем, і сказав, звертаючись до нього, що розуміє страждання свого народу і вирішив звільнити його і вивести в іншу землю, тому Мойсей мав піти до фараона, всім розповісти про своє видіння і передати волю Бога. Проте фараон не погодився відпустити ізраїльський народ з Єгипту, а життя євреїв ще погіршилося. І тоді Бог послав десять кар на Єгипет: вода перетворилася на кров, трапилося нашестя жаб та мух, епідеміявиразки, град, сарана та густа темрява, смерть всіх єгипетських первістків та всього первородного від тварин. Лише після цього фараон відпустив євреїв і після 430 років життя в Єгипті вони залишили його. Ця подія —вихід євреїв з Єгипту — велике свято для юдеїв. Цього дня вони святкуютьПесах. УСтарому Завіті детально описані правила святкування Песаху.
Мойсей повів своїх людей на схід у довгу подорож доХанаану. Похід проходив повільно і тричі зупинявся на відпочинок ще перед кордоном Єгипту. Тим часом фараон передумав і послав їм навздогін велике військо. Опинившись між полками фараона й морем, ізраїльтяни занепали духом, алеКнига Вихід розповідає про те, що Бог розділив води так, що вони змогли безпечно перейти черезморе по суші. Коли єгипетське військо спробувало піти за ними, Бог знову зімкнув води, і єгиптяни втопилися.
Народ Мойсея пішов далі до Мари й ішов три дні пустелею Шур, не знаходячи води. Але врешті вони добралися до Еліму, де їх зустріли 12 джерел та 70 пальм. З Еліму вони пішли далі й через 45 днів добралися до пустелі Сін, і ще далі до долиниРефідім, чим завершився перехід черезЧервоне море.
Біблія розповідає, що після переходу через Червоне море, коли Мойсей привів ізраїльтян у пустелю, Бог призвав його нагору Синай, на те саме місце, де Мойсей розмовляв із охопленим полум'ям кущем, а також добув воду зі скелі ударом палиці. Мойсей жив на горі 40 днів та 40 ночей, і за цей проміжок часу він отримав безпосередньо від БогаДесять заповідей. Потім Мойсей спустився з гори з наміром передати заповіді своєму народу, але в долині він побачив, що його люди всупереч велінню Бога спорудили собіЗолотого тельця. Сильно розгнівавшись, Мойсей кинув таблиці з заповідями на землю й розбив їх, а потім наказав своєму власному племені,левітам, пройтися по табору й убити всіх, хто продовжував поклонятися ідолу, включно із родичами й друзями.Левіти убили 3000 людей. Потім Бог звелів Мойсею написати дві інші таблиці замість тих, що він розбив, тож Мойсей знову піднявся на гору, знову жив там 40 днів та ночей, і, повернувшись, нарешті передав заповіді своїм людям. За це євреї називають Мойсея «Законодавцем».
Коли народ прийшов у Мару, вода там була гіркою, і люди стали нарікати на Мойсея, але він кинув у воду дерево, й вона стала смачною. Провіант, винесений із Єгипту підійшов до кінця, й знову люди нарікали на Мойсея та Арона, говорили, що краще б їм було померти в Єгипті, але Бог створивманну небесну, яка випадала щоранку. Коли народ отаборився у Рефідимі, там не було води, й знову люди скаржилися. Тоді Мойсей ударив палицею в скелю, і звідти побігла вода.
Коли на народ напалиамалекітяни, Мойсей звелівІсусу Навину очолити людей, а сам став на пагорбі з божою палицею в руках. Поки Мойсей тримав палицю над головою, євреї перемагали, але, коли він опускав руки, амалекітяни починали брати верх. Оскільки Мойсей втомлювався, Арон іХур посадили його на камінь і підтримували кожен одну руку, й ізраїльтяни перемогли.
Коли народ прийшов у пустелю Паран, Мойсей послав уХанаан дванадцять розвідників. Вони повернулися через сорок днів, принесли виноград та інші докази родючості. Хоча всі вони розповідали про те, яка багата та земля, тільки двоє з них,Ісус Навин таКалеб висловили бажання завоювати її. За це їх ледь не побили камінням. Люди стали нарікати, плакати й проситися назад у Єгипет. Мойсей відмовився від думки знищити ізраїльтян повністю й стати батьком великої нації тільки зі своїх нащадків. Замість цього він сказав народу, що вони блукатимуть у пустелі сорок років, поки всі, кому на ту мить було понад двадцять, і хто відмовився увійти в обіцяну землю, помруть, і тільки їхні діти зможуть увійти в Ханаан і заволодіти цим краєм. Наступного ранку ізраїльтяни заголосили, що вони згрішили й хочуть увійти в Ханаан. Мойсей заборонив їм це робити, але ізраїльтяни не послухалися. Вони увійшли в долину, звідки їх витіснили амаликитяни та інші ханаанці.
У християнському й зокрема православному богослов'ї в деяких випадках заведено трактуватиІсуса Христа як Мойсея Нового Завіту і порівнювати зі старозавітним Мойсеєм. Стверджується, що так само як старожитній Мойсей звільнив старожитніх євреїв, свій народ від неволі єгипетської, так само Ісус Христос спас все людство з полону гріха. Саме на цьому заснована ідея святкування християнськогоВеликодня (Пасхи) відповідника Пасхи старозавітної (єврейської).
Завдяки тому, щоавраамічні релігії (юдаїзм,християнство йіслам) поширились у всьому світі й мали значний вплив на розвиток людства, історії зі Святого Письма стали складовою частиноюкультури багатьох народів світу. При цьому ім'я Мойсей отримало різне звучання і написання у вустах різних народів.
Мойсей, як один з духовнихпраотців людства з точки зоруправославноговіровчення з давніх часів був шанований серед українського народу. Так в Україні було поширене ім'я Мусій, з Мойсеєм порівнювали оборонців віри, вірних синів і захисників українського народу.
Саме «Українським Мойсеєм», «визволителем з ярма лядського і панського» ще за життя і потім протягом кількох століть (XVII—XX ст.) в українських козацьких хуторах і селах називалиБогдана Хмельницького, бо за словамиСамійла Величка:
Ібо всемогущийБог і всея тваріСодітель, видяй з імперею, от найвишшого слави своєя престола, возносящаяся до небес, капернауми і титули польськіє, і озлобленіє, аки люду ізраїльському єгипетськоє, вірних в православії непозиблемом зостаючих малоросіян, раб своїх, посла їм яко Мойсея того, о нем же пишем,Богдана Хмельницького і даде єму смисл і розум, чрез которий би возмогл от так тяжкаго іга лядського вольний малоросійський народ освободити і в вожделінную паки приоблекти свободу.
Зигмунд Фрейд написав книгу «Мойсей і монотеїзм» (З. Фрейд. Ця людина Мойсей[19]), присвячену психоаналітичному дослідженню життєвого шляху Мойсея та його стосунків з народом.
↑Nigosian, S.A. (1993)."Moses as They Saw Him".Three views, based on source analysis or historical-critical method, seem to prevail among biblical scholars. First, a number of scholars, such as Meyer and Holscher, aim to deprive Moses all the prerogatives attributed to him by denying anything historical value about his person or the role he played in Israelite religion. Second, other scholars,.... diametrically oppose the first view and strive to anchor Moses the decisive role he played in Israelite religion in a firm setting. And third, those who take the middle position... delineate the solidly historical identification of Moses from the superstructure of later legendary accretions….Needless to say, these issues are hotly debated unresolved matters among scholars. Thus, the attempt to separate the historical from unhistorical elements in the Torah has yielded few, if any, positive results regarding the figure of Moses or the role he played on Israelite religion. No wonder J. Van Seters concluded that "the quest for the historical Moses is a futile exercise. He now belongs only to legend
↑Miller II, Robert D. (25 November 2013).Illuminating Moses: A History of Reception from Exodus to the Renaissance. с. 21, 24.Van Seters concluded, 'The quest for the historical Moses is a futile exercise. He now belongs only to legend.' ... "None of this means that there is not a historical Moses and that the tales do not include historical information. But in the Pentateuch, history has become memorial. Memorial revises history, reifies memory, and makes myth out of history
↑William G. Dever 'What Remains of the House That Albright Built?,' in George Ernest Wright, Frank Moore Cross, Edward Fay Campbell, Floyd Vivian Filson (eds.)The Biblical Archaeologist, American Schools of Oriental Research, Scholars Press, Vol. 56, No 1, 2 March 1993 pp.25-35, p.33: 'the overwhelming scholarly consensus today is that Moses is a mythical figure.'
↑Jerome'sChronicon (4th century) gives 1592 for the birth of Moses
Відображення виходу євреїв з Єгипту в біблійних та античних джерелах [Електронний ресурс] / І. Ігнатьєва // Студії з архівної справи та документознавства. — 2004. — Т. 11. — С. 266—272. — Режим доступу:http://nbuv.gov.ua/UJRN/sasd_2004_11_32
Глава«А был ли Исход?»[Архівовано 9 березня 2014 уWayback Machine.] з книги І.Фінкельштейна та Н. А. Зільбермана «Раскопанная Библия. Новая точка зрения археологии на древний Израиль и происхождение его священных текстов»
