Ми́слення — процес перетворенняфактів,інформації,емоцій тощо на цілісне й упорядкованезнання. Мислення є фундаментальною властивістюлюдини, і через цю фундаментальність йому важко дати означення, спираючись на простіші поняття. Консенсусу щодо того, як визначити та розуміти мислення немає.
Мислення допомагає аналізувати досвід, формувати та впорядковувати в думках модель світу, робити передбачення і планувати дії. Здатність людини доабстрактного мислення стала суттєвою перевагою в еволюційному процесі[2][3] .
ЗаАрістотелем мислення є частиноюдуші, іншою її частиною євідчуття[джерело?]. Як частина душі, мислення є специфічною здатністю розмірковувати, осягати думкоюсвіт і самого себе, тобто душу[джерело?]. Мислення є діяльністю, яка спрямована напізнання, осягання родів сущого[джерело?]. Досліджуючи мислення, Арістотель створивлогіку —науку про мислення, сформулювавзакони таформи мислення[джерело?].
Соціологічна і соціально-психологічна концепція мислення.
Логіко-філософська концепція мислення.
Інформаційно-кібернетична концепція мислення.
Евристична концепція мислення.
З біологічної точки зору процес мислення пов'язаний знервовою системою, і особливо зголовним мозком[джерело?]. Дослідження будови і принципів дії мозку, що є предметом досліджень нейронауки, проливають світло на те, як мислення здійснюється на фізичному рівні, проте не знімає питання і не дає вичерпної відповіді на питання про те, як виникає думка[джерело?]. Біологія намагається збагнути чим мислення людини відрізняється від мислення тварин, і чи мислять тварини взагалі[7]. З іншого боку, дослідження в області штучного інтелекту та когнітивна наука намагаються побудувати розумні машини, що діяли б на зовсім інших фізичних принципах, ніж мозок людини[джерело?].
Лінгвістика намагається дати відповідь на питання, чи пов'язане мислення людини з мовою, і якщо пов'язане, то як? Чи думає людина, скажімо, українською мовою?Гіпотеза Сепіра — Ворфа оголошує мислення залежним від конкретної мови[8]. Хоча ця теорія не здобула підтримки у професійних лінгвістів, вона залишається цікавою можливістю. Американський філософДжеррі Фодор запропонувавгіпотезу про існування мови мислення — ментальних символів, якими людина оперує при мисленні як словами в мові[9].
Одне із найпопулярніших питань у сучасній філософії лежить в областіфілософії свідомості — це так звана проблема тіла й розуму[10]. Наскільки наше мислення зумовлене фізичними процесами в нашому тілі.[11] Тоді як біологія вивчає самі ці процеси, будову й функціонування мозку, практична філософія намагається знайти відповідь методом рефлексій, вивчає загальні закономірності мислення, його нормальне функціонування й парадокси.[12][13]
Займаються проблемами мислення й дисципліни, в центрі уваги яких психіка людини:психологія,психоаналіз,психіатрія[джерело?]. Дослідження психічних хвороб, наприклад, ситуацій, коли мислення людини не працює правильно, дозволяє глибше заглянути в саму проблему розуміння того, як воно працює правильно. Соціологія вивчає вплив суспільства, соціуму на те, як людина думає, які ідеї крутяться в її голові, наскільки впливає на неї ідеологія та пропаганда[14].
Мислення і принцип єдності буття є одним із основних принципів філософії. Матеріалізм вважає буття первинним, і мислення – вторинним за походженням, ідеалізм – навпаки, буття виводить з мислення та ідеї. Третя точка зору полягає в тому, що обидві категорії мислення і буття існують завжди і розвиваються одночасно як одне ціле (Ф.В. Шеллінґ, П'єр Теяр де Шарден та ін.).[15]
В концепції ментального здоров'я розрізняютьпатогенне тасаногенне мислення.
Патогенне мислення (грец. παθογένεια — «який спричиняє страждання». і гр. genesis — походження) автоматизоване та таке, що зациклюється на негараздах і збільшує внутрішню напругу.[16]
Саногенне мислення (лат. sanitas — здоров'я і гр. genesis — походження) мислення, яке свідомо спрямовується на подолання негативних емоційних розладів і психічне оздоровлення людини.[17]
Судження — полягає в тому, що людина стверджує наявність або відсутність ознак, властивостей чи відносин у певних об'єктах[19].
Характерна властивість судження в тому, що воно існує, виявляється і формується вреченні.[20]
Проте поняття «судження» та поняття «речення» не є тотожними: судження — це акт мислення, що відображає зв'язки, відносини речей, а речення — граматичне словосполучення слів, що виявляє і фіксує це відображення. Кожне судження виражається у реченні, але не кожне речення є судженням, та між ними існує складний зв'язок.
Кожне судження містить у собісуб'єкт іпредикат. Суб'єктом є предмет судження, про який ідеться і який відображається у свідомості людини, а предикат — це відображення відносин, ознак, властивостей, які людина стверджує.
Судження є істинним, якщо воно правильно відображає відносини, що існують насправді. Істинність судження перевіряється зіставленням з іншими судженнями, розмірковуванням та через розкриття підстав, на яких вони ґрунтуються.[20]
Класифікація суджень:
прості, які поділяються на одиничні, прості, загальні.
складні складаються з кількох простих суджень.
Міркування — це низка взаємопов'язаних суджень, спрямованих на те, щоб з'ясувати істинність якоїсь думки, довести або заперечити її[21].
Умовиводи — форма мислення, в якій з одного або кількох суджень утворюється нове. В умовиводах, через вже наявні у особи знання будуються нові[22].
індуктивний умовивід — це судження, в якому на основі конкретного, робиться узагальнення.
дедуктивний умовивід — це судження, в якому на основі загального, здобуваються знання про щось часткове, конкретне.
умовивід за аналогією — судження, яке ґрунтується на схожості окремих істотних ознак об'єктів, і на основі цього робиться висновок про можливу схожість цих об'єктів за іншими ознаками.
Поняття — форма мислення, за допомогою якої пізнається сутність предметів та явищ дійсності в істотних зв'язках і відносинах, узагальнюються істотні ознаки[18].
Професійне мислення — таке, що має специфічно фахові характеристики, пов'язані зі специфікою професійної діяльності, й розвиток якого свідчить про успішний професіогенез фахівця, про підвищення рівня якого професійної компетентності [Печко]
Конструктивне мислення — відрізняється від типу мислення, що ґрунтується на індуктивному та дедуктивному методах судження [Стрітьєвич].
Мається на увазі наявність чи відсутністьу минулому досвіді суб'єкта готових засобів виконання завдання. Якщо такі засоби є, то ситуація не буде для суб'єкта проблемною і її виконання зведеться до використання сформованої розумової навички, до репродукції наявних знань і умінь. За відсутності готових засобів виникає необхідність їхнього пошуку, створення — продуктивне, творче мислення.
Поняття «візуальне мислення» ввів у психологіюРудольф Арнгейм, американський психолог, один із творців сучасної психології мистецтва. При інтелектуальному мисленні засіб виконання завдання — поняття, при візуальному —уява[23].
Аутистичне мислення було виділенеОйгеном Блейлером, швейцарським психіатром і патопсихологом[24], який визначив, що одним із симптомів деяких психічних захворювань є перевага внутрішнього життя, що супроводжується активним відходом із зовнішнього світу. Аутистичне мислення Блейлер протиставляє реалістичному за такими ознаками[25]:
реалістичне мислення відповідає дійсності
аутистичне уявляє собі те, що відповідаєафекту (принцип задоволення протистоїть принципові реальності)
метою реалістичного мислення є правильне пізнання навколишнього світу, пошук істини
аутистичне мислення намагається викликати образи, «забарвлені» задоволенням, і витиснути протилежно «забарвлені» образи
реалістичні механізми регулюють наше ставлення до зовнішнього світу, вони служать для збереження життя, добування їжі, нападу і захисту
аутистичні механізми створюють безпосереднє задоволення, викликаючи «забарвлені» задоволенням образи, не допускають невдоволення, перепиняючи доступ до образів, які пов'язані з невдоволенням.
Таким чином, людині притаманне реалістичне й аутистичне задоволення потреб. Той, хто задовольняється аутистичним шляхом, має менше підстав або зовсім не має підстав до того, щоб діяти.
Аутистичне мислення переважає в таких випадках:
у дитини, поки в неї немає досвіду, необхідного для оволодіння логічними формами мислення і для пізнання можливостей, що лежать у зовнішньому світі;
у питаннях, що взагалі недоступні чи не зовсім доступні нашому пізнанню і нашій логіці — світогляд, релігія, любов;
у тих випадках, де почуття через якісь причини одержують звичайно їм невластиве значення, наприклад, при сильних афектах, коли логіка відступає на другий план;
там, де ослаблений логічний зв'язок, де асоціації втрачають своє значення: у сновидіннях здорової людини та при шизофренії.
Розрізняються за трьома ознаками: часовою (час протікання процесу), структурною (членування на етапи) і рівнем протікання (усвідомленість або неусвідомленість). Аналітичне мислення розгорнуте в часі, має чітко виражені етапи, відбувається на свідомому рівні. Інтуїтивне характеризується швидкістю протікання, відсутністю чітко виражених етапів, мінімальною усвідомленістю.
Теоретичне мислення — це пізнання законів, правил[джерело?]. Відкриття періодичної системи Менделєєвим — продукт його теоретичного мислення[джерело?]. Основне завдання практичного мислення — підготовка до перетворення дійсності[джерело?]: постановкамети, створення плану,проекту,схеми. Практичне мислення було глибоко проаналізоване Б. М. Тепловим у праці «Розум полководця»[джерело?]. Теоретичне мислення найпослідовніше вивчається в контексті проблем наукової творчості. Одна з найважливіших особливостей практичного мислення полягає в тому, що воно розгортається в умовах дефіциту часу[джерело?]. Так, для фундаментальних наук відкриття закону в лютому чи березні того самого року не має принципового значення. Складання ж плану ведення бою після його закінчення робить роботу безглуздою. У практичному мисленні дуже обмежені можливості для перевірки гіпотез. Усе це робить практичне мислення часом ще складнішим, ніж мислення теоретичне[джерело?].
У цій дихотоміїтворче мислення розглядається як альтернатива не репродуктивному (продуктивне — репродуктивне), а так званому критичному мисленню, звідси і його розуміння й визначення[джерело?]. Ці два види мислення виділені в праці американських психологів Г.Ліндсея, К. С. Халла, Р. Ф. Томпсона[джерело?]. Творче мислення — це мислення, результатом якого є відкриття принципово нового чи удосконаленого вирішення того чи іншого завдання[джерело?]. Критичне мислення являє собою перевірку запропонованих рішень з метою визначення області їхнього можливого застосування[джерело?]. Творче мислення спрямоване на створення нових ідей, а критичне виявляє їхні недоліки й дефекти[джерело?]. Для ефективного вирішення завдань необхідні обидва види мислення, хоча використовуються вони роздільно: творче мислення є перешкодою для критичного і навпаки[джерело?].
За змістом спонукальних механізмів розумового процесу
Цю дихотомію ввів Г. Майєр у 1908 р. Оцінне мислення, спонукається пізнавальним інтересом, емоційне — потребами почуття й волі. Емоційне мислення, у свою чергу, підрозділяється на вольове й афективне. Останнє тісно пов'язане з естетичним і релігійним мисленням[26].
За функціями, які виконує мислення у загальному процесі життєдіяльності розрізняють абстрактну і конкретну «розумову установку» (Курт Гольдштейн[27]).Таке розрізнення необхідне для аналізу мислення у хворих з ураженням мозку. Здорова людина вільно володіє обома установками: якщо навколишні умови знайомі й звичні, вона діє в них «конкретно», якщо ж об'єктивна ситуація істотно змінюється й потрібно зрозуміти, як треба в ній поводитися, людина переходить до «абстрактного» способу. Остання здатність утрачається хворими, і відтоді навколишній світ вимагає спеціальної організації, щоб конкретна поведінка в ньому була адекватною. Таким чином, абстрактна розумова установка є необхідною умовою функціонального забезпечення конкретної.
Мислення людини протягом життя не залишається незмінним, воно має вікову динаміку, що дозволяє розглядати види мислення як рівні його розвитку (генеза)[джерело?]. Виділяють три основних рівні розвитку мислення: наочно-дійовий; наочно-образний; словесно-логічний. Кожний із цих рівнів визначається двома критеріями[джерело?].
Першим із них служить та конкретна форма, у якій потрібно пред'явити суб'єктові об'єкт чи ситуацію, щоб ними можна було успішно оперувати[джерело?]:
об'єкт як такий у своїй матеріальності й конкретності;
зображений на малюнку, схемі, кресленні;
описаний у тій чи іншій знаковій системі.
Уміння виконувати практичні, наочні, вербальні завдання служить найпростішим показником відповідних рівнів розвитку мислення[джерело?]. Оперування об'єктами, поданими в усе віддаленіших від конкретності узагальнених формах, вимагає як освоєння нових розумових засобів, так і продуктивного розвитку пізнавальної сфери в цілому[джерело?].
Другий критерій виділення рівнів мислення (праві частини назв) відповідає тим основним формам чи способам, за допомогою яких сама людина уявляє й пізнає навколишній світ[джерело?]:
через практичну дію з об'єктом;
за допомогою образних уявлень;
за допомогою логічних понять й інших знакових утворень.
↑Архівована копія(PDF). Архіворигіналу(PDF) за 15 грудня 2017. Процитовано 1 січня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑McBrearty, Sally; Brooks, Allison (2000). The revolution that wasn’t: a new interpretation of the origin of modern human behavior.Journal of Human Evolution.39: 453—563.doi:10.1006/jhev.2000.0435.PMID11102266.
↑Henshilwood, Christopher; Marean, Curtis (2003). The Origin of Modern Human Behavior: Critique of the Models and Their Test Implications.Current Anthropology.44 (5): 627—651.doi:10.1086/377665.
↑Гродзинський, Д. М. (1 січня 2004).Біологія.Енциклопедія Сучасної України(укр.). Процитовано 8 березня 2025.
↑Єрмоленко, А. М. (1 січня 2023).Практична філософія.Енциклопедія Сучасної України(укр.). Процитовано 8 березня 2025.
↑СОЦІОЛОГІЯ.resource.history.org.ua. Процитовано 8 березня 2025.
↑абМельничук, С. Б. Кримський, М. О. Булатов, О. С. (1 січня 2018).Мислення.Енциклопедія Сучасної України(укр.). Процитовано 8 березня 2025.
↑Катерина ПАСИНЧУК Анжела ДЕМЧЕНКО, (2023).САНОГЕННЕ МИСЛЕННЯ ЯК ПОКАЗНИК МЕНТАЛЬНОГО ЗДОРОВ’Я ОСОБИСТОСТІ (укр) . Педагогіка: Актуальні питання гуманітарних наук.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела із зайвою пунктуацією (посилання)
↑Ляшенко О. А., Казьмірук А. В.ВПЛИВ САНОГЕННОГО МИСЛЕННЯ НА САМОВИЗНАЧЕННЯ ОСОБИСТОСТІ (укр) .
↑Kruse G (September 1996). Autistic-undisciplined thinking in medicine and overcoming it by Eugen Bleuler [Autistic-undisciplined thinking in medicine and overcoming it by Eugen Bleuler].Psychiatrische Praxis (German) .23 (5): 255—6.PMID8992526.
↑Архівована копія. Архіворигіналу за 13 січня 2018. Процитовано 12 січня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Goldstein, Kurt; Scheerer, Martin.(1941): Abstract and Concrete Behavior: An Experimental Study With Special Tests. In: Psychological Monographs, ed. by John F. Dashell, Vol. 53/1941, No. 2 (whole No. 239), p. 1-151.
