На цій сторінці показано неперевірені зміни
| Мелані Кляйн | |
|---|---|
| Melanie Klein | |
 | |
| Ім'я при народженні | англ.Melanie Reizes  |
| Народилася | 30 березня1882(1882-03-30) Відень,Австро-Угорщина |
| Померла | 22 вересня1960(1960-09-22)(78 років) Лондон,Велика Британія |
| Поховання | Ґолдерс-Ґрін (крематорій)[1] |
| Країна | .svg) Австро-Угорщина |
| Національність | єврейка |
| Діяльність | психоаналітик |
| Alma mater | Віденський університет |
| Галузь | психоаналіз, теорія об'єктних відносин, ігрова психоаналітична терапія |
| Членство | Magyar Pszichoanalitikus Egyesületd Британське психоаналітичне товариствоd Berliner Psychoanalytische Vereinigungd |
| Батько | Моріц Райзес |
| Мати | Любуша Дейч |
| Діти | Мелітта Шмідеберґ |
| Нагороди | |
| Особ. сторінка | melanie-klein-trust.org.uk |
 Висловлювання у Вікіцитатах Мелані Кляйн уВікісховищі | |
Ме́лані Кляйн (нім.Melanie Klein;30 березня1882,Відень —22 вересня1960,Лондон) —британськапсихоаналітикиняавстрійського походження, яка стояла біля витоківдитячого психоаналізу,ігрової психоаналітичної терапії ітеорії об'єктних відносин.
Мелані Кляйн народилася 30 березня 1882 року у Відні, наймолодшою із 4 дітей в єврейській родині лікаря Моріца Райзеса і Любуші Дейч.
Із захопленням ставилася до незалежного духу і наукових поглядів свого батька, проте їх відносини ніколи не були близькими головним чином через понад 50-літню різницю у віці. Ближче до Мелані була мати — освічена жінка.
В 14 років Мелані вирішила присвятити себе медицині. Підготувавшись із допомогою брата, склала вступні іспити до Віденської гімназії — єдиного в місті навчального закладу, що готував до вступу в університет.
В юності Мелані входила до гуртка інтелігентної молоді, котра цікавиласяфілософією,наукою,літературою,мистецтвом. Протягом двох років вона вивчалагуманітарні науки уВіденському університеті. Мріяла отримати медичну освіту, однак шлюб, життя в невеликих провінційних містечках і народження дітей перешкодили мрії.
Лише оселившись в1910 р. в Будапешті, Кляйн знову поринула в інтелектуальну атмосферу великого міста і незабаром зацікавилася психоаналізом, приєднавшись до психоаналітичного гурткаШандора Ференці і пройшовши у нього особистий аналіз.
Запрошення до Берліна в 1921 р. збіглося з від'їздом чоловіка Кляйн в чергове тривале відрядження доШвеції. Не бажаючи їхати з ним, Кляйн віддала перевагу своїм професійним інтересам. Це розставання стало наслідком хронічного відчуження в подружжі і за кілька років завершилось офіційним розлученням.
У1960 р. після перенесеної операції Мелані Кляйн померла від емболії легеневої артерії[2].
Випадково до рук Кляйн потрапила книгаФройда«Тлумачення сновидінь», перше видання якої мали лише кількасот людей. Саме в психоаналізі, що підкупив її глибиною проникнення в суть людських проблем, Кляйн бачила можливість вирішення власних проблем, що періодично загострювалися під тиском нещасливого шлюбу. УБудапешті тоді практикував Шандор Ференці, що і виступив її психоаналітиком, причому лікувальний аналіз Кляйн плавно переріс у дидактичний. Згодом Кляйн згадувала, що хоча Ференці, безумовно, допоміг їй освоїти основи аналітичної майстерності, в цілому його аналізом вона залишилася не задоволена[2].
У1917 р. Кляйн знайомиться з Фройдом у Будапешті, 5-му Міжнародному Конгресі, зустрічі Угорського та Австрійського психоаналітичних товариств.
В1919 р. вступає в Угорське психоаналітичне товариство, представивши доповідь «Про розвиток однієї дитини». Кляйн сама зробила спробу аналізу, скориставшись для цього найдоступнішим в її положенні пацієнтом — власним сином[2].
У1920 р. Мелані Кляйн, на конгресі в Гаазі, познайомилася з Карлом Абрахамом, особистість і ідеї якого справили на неї велике враження.
У1921 р. Кляйн на запрошення Абрахама переїхала доБерліна[2], де почала практикувати психоаналіз не тільки з дітьми, але й з дорослими. Заступництво Абрахама допомогло її успіхам. Карл Абрахам, будучи одним з піонерів психоаналітичного руху за межами Відня, мав становище в аналітичному співтоваристві. У період спілкування з Кляйн Абрахам був президентом Міжнародної психоаналітичної асоціації, і ця обставина не могло не позначитися на професійному просуванні йогопротеже[2].
У1926 р. Кляйн переїхала до Великої Британії (Джонс запросив її прочитати кілька лекцій з дитячого аналізу в Англії). У 1927 р. вона остаточно перебралася до Англії, ставши першою аналітикинею з континенту серед членів Британського психоаналітичного товариства. У Британії клінічна і теоретична робота Кляйн досягла розквіту і отримала широке визнання, з'явилися численні учні, вийшли в світ основні статті та книги[2].
У 20—30-ті рр. Британське психоаналітичне товариство великою мірою вже сформувало оригінальний підхід до теорії і практикипсихоаналізу. З часом ця обставина стала однією з найважливіших причин виникнення конфліктів між британськими та віденськими психоаналітиками. Протистояння двох шкіл психоаналізу максимально загострилося після переїзду Кляйн в Лондон. У цей час Кляйн почала активно впроваджувати ігрову техніку в практику дитячого аналізу, ставши безумовною піонеркою цього напрямку[2].
Після Другої світової війни Кляйн переважно практикувала навчальний аналіз і супервізію, відмовившись від активної ролі в житті Британського психоаналітичного суспільства. Чимраз більше уваги вона приділяла теоретичним питанням. У1951 р. виходить її робота «Заздрість і подяка», а в1961 р., вже посмертно, — «Опис аналізу дитини». В останній рік життя Кляйн продовжувала теоретичні психоаналітичні вишукування (робота про трилогії Есхіла «Орестея»).
Свою роботу сама Кляйн розцінювала як розвиток теорії і методу Фройда. Вона була однією з небагатьох психоаналітиків, хто без вагань підтримали найбільш суперечливу доктрину Фройда, що стосувалася інстинкту смерті. Кляйн знаходила прояви даного інстинкту в ранньому віці, що в ортодоксальних фройдистів викликало неприйняття. Контроверсивною ідеєю Кляйн стало уявлення про виникнення едіпового комплексу в більш ранньому віці, ніж це передбачав Фройд.
У своїй теорії розвитку Кляйн виходила з того, що у дитини із самого початку діють два основних потяги: любовно-сексуальний і руйнівно-агресивний.Его немовляти, що тільки ще з'являється, вирішує завдання не лише взаємодії із зовнішнім світом, але й оволодіння цими інстинктами, причому сам процес розвитку проходить завдяки взаєминам дитини з її першимиоб'єктами — материнськимигрудьми, а потімматір'ю. Поглинаючи їх, ідентифікуючи з первинними об'єктами і з виникаючими з ними об'єктними відносинами, дитина будує свій внутрішній світ, опановує потяги.
За Кляйн, процес інтеграціїЕго, розвитку йогозахисних механізмів, процес становлення і розвитку об'єктних відносин проходить через дві стадії, які, однак, не мають чіткої хронологічної прив'язки і можуть існувати протягом всього життя людини як позиції, які відображають її ставлення до себе і навколишнього світу: параноїдну-шизоїдну і депресивну.
Серед послідовників Мелані Кляйн були такі психоаналітики(-ні), якГерберт Розенфельд,Вільфред Біон,Бетті Джозеф,Ханна Сігал, Дональд Мельцер, Рождер Мані-Керл.
.jpeg)
