Мекра́н, Макран (урду:مکران) — система складчастих гір на півдніІрану шириною понад 200 км, що тягнеться в східному напрямі на 480 км. Середні висоти 600—1500 м, найвища точка — г.Кухран, 2260 м. Протягуються у вигляді дуги на 1150 км, відОрмузької протоки на заході до околиць гориКветта на сході, де примикають до північного краю хребтаЦентральний Брагуї. А також є напівпустельною прибережною смугою на півдніБелуджистану, вІрані іПакистані, уздовж узбережжяАравійського моря іОманської затоки. Гори складаються з декількох паралельних пасом заввишки 1000—2000 м, розділених подовжніми улоговинами і перетнутих крізними ущелинами. Перська фразаMahi khoran, рибо-їди (Mahi = риба + khor = їжа) вважається походженням сучасного слова́Мекран (Makran)[1].
Найбільша висота — 3 277 м (гораМаран на північному сході Мекрана).
Частіземлетруси. У передгір'ях —грязьові вулкани. Переважаєпустельна рослинність, на сході — гірська савана, на північному сході — ділянки лісів гімалайського типу. По долинах річок місцями вузькі стрічки листяних лісів і гаї фінікових пальм. Уздовж південних відрогів протягуються прибережні тропічні пустеліГермсир.