З 2014 року перебуває на окупованій російсько-терористичними військами території[3].
Макіївській міській раді підпорядковано 17 селищ міського типу, 8 сіл і 7 селищ. Місто Макіївка розташоване в південно-східній частині України в межах 48 північної широти і 38 східної довготи, на відстані 13 км від обласного центру містаДонецька.
Чисельність наявного населення Макіївки станом на 1 січня 2020 становить 341 362 осіб, при цьому чисельність населення міськради становить 378 740 осіб[1].
Перше поселення на місці сучасної Макіївки було засновано1690 року. У1917 році Дмитріївськ отримав статус міста[4]. Розвиток Макіївки відбувався, у першу чергу, як великого видобувного і промислово-наукового осередку. Нині місто відоме завдяки великим видобувним, зокрема вугільним, і переробним підприємствам, на території міськради — 2 станціїДонецької залізниці.
За даними Центральної геофізичної обсерваторіїМіністерства з надзвичайних ситуацій Макіївка є найзабрудненішим серед усіх міст України післяДонецька таКам'янського. Рівеньбензопірену в атмосфері перевищує допустимі показники в 4,5 рази, і його концентрація з року в рік зростає[5], хоча щодо забрудненості міста існують і інші дані[6].
Ставок на Землянках-Гірках - одна із традиційних зон відпочинку макіївчан.Джерело на Землянках-Гірках поблизу інтернату.
Площа Макіївки становить 426 км², а густота населення — 801.3 осіб/км².У північно-західних передмістях Макіївки знаходиться джерело річкиКальміус, ставки у місцевості "Землянки-Гірки" та Верхньокальміуське водосховище. Макіївка розташована на схід від водойми. Річище Кальміуса є межею Макіївки з містомДонецьк на її західній ділянці до Нижньокальміуського водосховища.
Макіївка — місто на землі з давньою історією, на його території знайдено 147археологічних пам'яток, серед яких одне з найстародавніших в Україні кам'яне рубило доби ранньогопалеоліту. У місті зафіксовано 75курганів, залишенікочовими народами:скіфами,сарматами,половцями та іншими.
Наприкінці XVII століття на території сучасного міста існувалозаймище, засноване, за народними переказами, козакомМакеєм (звідки походить теперішня назва міста). Стале поселення на території Макіївки було засноване у1690 році. Датою заснування міста вважається дата письмової згадки першого поселення на території міста,запорізького зимівникаЯсинівка. Також на території міста на межіКатеринославської губернії таОбласті Війська Донського були засновані інші козацькі поселення —Нижня Кринка,Землянки, Макіївка, Щеглово. Указом Азовської губернської канцелярії стародавнє запорізьке поселення Землянки було перетворено у державну військову слободу.
НаприкінціXVIII століття нові землі були поділені нагубернії, при цьому східну частину території нинішньої Макіївки було віднесено до Області Війська Донського, східну межу якої було проведено по річціКальміусу. Територія ж на захід від Кальміусу відносилася доНоворосійської, а потімКатеринославської губернії[7]:
Граничну межу, що означає нині окружність землі Донських козаків, затверджено в1786 на мапі, а в1795 і1796 проведено в натурі комісарами від губерній і від війська відрядженими; у цій межі живих [тобто житлових, населених] урочищ вельми мало; більша частина її позначається межовою нарізкою. Вона йде в такому вигляді: від гирла Кальміусу, що впадає в Азовське море, лівим берегом цієї річки до її вершини і потім сухою межею до р. Кринки; звідси лівим берегом р. Булавіна Колодязя, від вершини якої р. Міусом і сухою межею до р. Кришталевої; далі сухою ж межею, що уривається балками і р. Кам'янкою, до р. Білої, правим берегом цієї річки до річки Сіверського Дінця, лівим берегом того до гирла р. Койсуга і вгору по ній; потім тягнеться більшою частиною суха межа, через річки: Деркул і Комишну, мимо вершин річок: Нагольної, Мелової, Калитви і Тихої, до берега річки Дону.
Оригінальний текст(рос.)
[Граничная черта, означающая ныне окружность земли Донских казаков, Высочайше утверждена в 1786 году на карте, а в 1795 и 1796 годах проведена в натуре комиссарами от губерний и со стороны войска отряженными;в сей черте живых урочищ весьма мало; большая часть ее означается межевою нарезкою. Она идет в следующем виде: от устья Калмиуса, впадающего в Азовское море, левым берегом сей речки до её вершины и потом сухою чертою до р. Крынки; отсюда левым берегом р. Булавина Колодезя, от вершины которой p. Миусом и сухою чертою до р. Хрустальной; далее сухою же чертою, прерывающеюся балками и р. Каменкою, до р. Белой, правым берегом сей речки до реки Северского Донца, левым берегом оного до устья р. Койсуга и вверх по оной; потом простирается большею частью сухая черта, чрез речки: Деркул и Камышную, мимо вершин речек: Нагольной, Мёловой, Калитвы и Тихой, до берега реки Дона.
]Помилка: {{Lang}}: текст вже має курсивний шрифт (довідка)
Перші письмові згадки власне про слободу Макіївку датуються в1815.
Місцевість Макіївки, Донецька й околиці перед відкриттям вугілля, розвитку промисловості у 1840-1850-тіМісцевість Макіївки, Донецька й околиці по розбудові шахт, заводів й залізниці у 1890-1900-ті
У серединіXIX століття в Макіївській слободі розпочався видобутоккам'яного вугілля. Були побудовані декілька дрібних поміщицькихшахт, які в1859 році були об'єднані вМакіївську кам'яновугільну копальню.
У1885Іловайським було започатковано спорудження труболиварного заводу на базі перевезеної з селаЗуївки ремонтно-механічної майстерні. У1897 році московський купець Пешков неподалік від селищаКринична заснувавЯсинівську копальню. Невдовзі всі шахти й заводи об'єдналися вМакіївський гірничий район, який входив до Таганрозького округу Області Війська Донського.
У1880-ті прокладена залізнична гілка «Макіївка-Ханжонково-Криничка», а до початкуXX століття закінчено будівництво на північ від Макіївки металургійного заводу «Уніон» здоменною і двомамартенівськими печами. Поблизу заводу в1892 виникло робітниче селищеДмитріївськ, яке стало торговельно-промисловим і культурним центром для навколишніх селищ і слободи Макіївка. У1897 в Дмитріївському проживало 7 207 мешканців.
У грудні 1917 року, просуваючись від Таганрога на північ, по залізниці на Горлівку (місто в складі УНР), білий партизанський загін осавула Черенцова налетів9 (22) грудня1917 року на Макіївку (тоді Область Війська Донського, зараз у складі України) розгромивши місцеву раду і утихомиривши робочих Макіївського рудничного району. Через ці події10 (23) грудня1917 року на Донбасі створюєтьсяЧервона гвардія Донбасу. Вони займають низку українських міст: Луганськ, Горлівку, Макіївку, Краматорськ, Дружківку, Костянтинівку, Маріуполь, Алчевськ, Лозово-Павлівку та Дебальцево. Червона гвардія Донбасу налічує 25 000 бійців. У березні1917 створеноМакіївську раду робітничих і солдатських депутатів, яка в листопаді1917 перебрала владу в свої руки.
У1920 селище Дмитрієвськ та прилегле до нього село Макіївка об'єднано у місто Дмитрієвськ. Місто Дмитрієвськ-Сталінський (з 9 серпня 1929 р.[10]) перейменоване у1931 році наМакіївку.[11] З1932 Макіївка — у складі Донецької (1938—61 — Сталінська) області. З1941 — місто обласного підпорядкування.
Вигляд селища Дмитріївки (попередник Макіївки) на початкуХХ століття
Стрімкий розвиток міста, його індустріальної моці пов'язаний з довоєнним десятиріччям (1930-ті). У Макіївці на металургійному заводі збудовані перші вітчизняні механізованідоменна піч іблюмінг, відкрито єдиний в СРСР науково-дослідний інститут з безпеки робіт у гірничій промисловості (1927). Станом на1941 рік у місті діяли вже 60 підприємств, воно забезпечувало 12 % загальносоюзного вуглевидобування та 10 % виплавки металу.
Під часДругої світової війни Макіївка була зруйнована, економіці міста завдано величезної шкоди. У періодНімецько-радянської війни на території Макіївки діяли підпільні бойові групи й організації під керівництвом Н. Черкаської, П. Володченка, А. Переверзєва, Є. Яковцева, С. Дерминасова, М. Петухова, М. Монченка та інших. Понад 30 тисяч мирних жителів міста загинули внаслідок масових розстрілів і повішень, 15 тисяч було насильно відправлено до Німеччини, 16 611 солдатів і офіцерів загинули на фронтах. 64 мешканці міста за героїзм і мужність були удостоєні високого званняГероя Радянського Союзу.
У повоєнний час відбувалась відбудова й нарощення промислово-економічного комплексу Макіївки, зводились нові житлові мікрорайони і селища, відкривались об'єкти соцінфраструктури.
УказомПрезидії Верховної Ради СРСР від6 вересня1977 за великі успіхи, досягнуті трудящими міста в господарському і культурному будівництві, активну участь у боротьбі з німецькими загарбниками і в роки Другої світової війни і у зв'язку з 200-річчям з дня заснування (тоді датою заснування вважався1777 рік) місто Макіївка Донецької області нагородженоорденом Трудового Червоного Прапора.
Сучасна Макіївка — одне з великих промислових міст України, що є самостійною адміністративно-територіальною одиницею у складі Донецької області, містом обласного підпорядкування. Місто має Статут територіальної громади, власну символіку —герб, прапор, гімн.
На початку2000-х декілька років посаду міського голови Макіївки обіймав український політик, членПартії регіонівВ. Джарти.
Нарівні з позитивними змінами протягом останнього десятиліття (2000-ні) в Макіївці наявні й деякі стагнаційні процеси, що є спільними для України в цілому, — в першу чергу, у сфері економіки й соцсектору (медицина, громадський транспорт, освіта, молодіжна політика), так і пов'язані з негативним впливом проморієнтованості міста — проблеми в зайнятості населення, погана екологія тощо. Економічна криза1990-х практично знищила багато підприємств міста або сильно підірвала їхню роботу. Згідно з програмою реструктуризації вугільної промисловості України, була закрита велика частина шахт. Відтак, вугільна промисловість Макіївки переживає важкий час — були ліквідовані вуглевидобувні підприємства, які оголосили неперспективними. Нині (2-а половина 2000-х) у місті працюють 9 шахт. На всіх підприємствах залишилися запасивугілля. Мешканцям селищ при шахтах працювати більше ніде, тому люди виїжджають. Програма створення додаткових робочих місць за проектами ліквідації шахт не здійснюється у зв'язку з недофінансуванням. З цієї ж причини непросто вирішити і питання забезпечення житлом колишніх працівників шахт, що закриваються, які перебувають на квартирному обліку. Завершення робіт з будівництва, добудови житлових будинків, передбачених проектами ліквідації, затягується. Особливість закриття макіївських шахт полягає в тому, що всі вони збиті (з'єднані) старими гірничими роботами і мають гідравлічний зв'язок між собою, тому не можна ліквідувати жодної шахти, не побудувавши на прилеглих додаткового комплексу водовідливу. Це призводить до збільшення витрат на утримання шахт в період очікування фізичної ліквідації.
За президентстваВ. Януковича у січні2011 Макіївка стала сумновідомою й потрапила в новинні випуски інформагенцій світу черезсерію вибухів, вчинених у місті, й подальші події. Так, уранці20 січня в місті пролунали 2 вибухи — перший біля ТЦ «Golden Plaza», другий — біля будівлі держпідприємстваМакіїввугілля, внаслідок надзвичайної події ніхто не постраждав. За деякий часМВС України заявило, що поряд з місцями вибухів знайдено конверт зі зверненням до «людей, які відомі в Макіївці», з вимогами передачі великої суми грошей і загрозою вчинити ще 5 вибухів, запланованих на вечір четверга в людних місцях міста[12]. Майже відразу потому «макіївські вибухи» були кваліфіковані силовиками як «теракти», тобто проявитероризму, хоча опозиційні сили розійшлися в оцінках — від політтехнології влади до кримінальних проявів. Однак у найближчому майбутньому ані оголошених вибухів, ані подальшого розвитку подій, що надав би пояснення щодо мотивів і причетних до 2 вибухів осіб, не відбулося. У Макіївці був запроваджений особливий режим на всіх об'єктах життєзабезпечення, проводились планомірні перевірки, була порушена кримінальна справа з приводу 2 вибухів.
29 травня 2014 на засіданні Макіївської міської ради більшістю голосів міського голову міста Олександра Мальцева на підставі його заяви було відправлено у відставку[13][14].
Під часВійни на сході України, місто опинилося під окупацією російських військ та проросійських сил. 30 листопада 2014 у Макіївці стався підрив автотранспорту постачання бойовиків так званої «ДНР» — наїзд на саморобний вибуховий пристрій. Серед терористів є загиблі[15]. З 30 листопада на 1 грудня терористи здійснили удар по імовірному супротивнику. Дещо пізніше з'ясувалося, що з позицій північно-східніше Макіївки бандформуванням було завдано «дружнього удару» із РСЗВ по східних околицяхГорлівки — контролюється російсько-терористичними військами[16]. 5 червня 2015 року при виконанні бойового завдання під Макіївкою загинув старший солдат 30-ї бригадиМихайло Мещеряков.
3 серпня 2022 року ЗСУ знищили нафтобазу російських окупантів в Кіровському районі Макіївки[17]. В ніч на 6 серпня завдано ураження складу боєприпасів окупаційних військ[18].
У Новорічну ніч з 31 грудня на 1 січня 2023 року українська реактивна артилерія завдала високоточного удару побудівлі ПТУ-19, в якому знаходився склад боєкомплекту та живої сили російських загарбників. Внаслідок удару та детонації боєкомплекту будівля була вщент зруйнована. За оцінками низки ЗМІ та Інституту вивчення війни кількість вбитих росіян може сягати кілька сотень осіб та за цим показником бути однією з найбільших одномоментних втрат від початку війни[19].
Макіївку називають «Донбас в мініатюрі», адже на території міста представлені практично всі галузі, присутні вДонецькому регіоні[24]. Сучасна Макіївка має величезний потенціал для розвитку — перш за все, економічні успіхи міста пов'язуються з видобувним сектором (вугільні шахти) і великими промисловими підприємствами. Загалом економіку міста представляють понад 4 тисячі підприємств різних форм власності.
На Макіївку припадає до 6 % промислового виробництва усієї Донецької області. Традиційно основу економіки міста представляють вугледобувна іметалургійна галузі, хоча також у Макіївці функціонують виробництвамашинобудівної,харчової,легкої промисловості. У2000-х у Макіївці провадилась реструктуризація промисловості, перепрофілювання існуючих виробництв, розвиток наукомістких виробничих процесів на базі високих технологій, всебічний розвиток виробничої активності населення.
Підприємства машинобудування міста спеціалізуються на виконанні договірних зобов'язань з Міністерством оборони Росії, виготовленні гірничошахтного обладнання і апаратури автоматизації до нього. До найбільш значущих з них належать: ВАТ «Граніт», ВАТ «Строймаш», ЗАТ«Макіївський завод шахтної автоматики».
Випуск товарів народного споживання в Макіївці здійснюється 21 великим підприємством і близько 80 підприємствами малого бізнесу. На території міста розташовані, зокрема, 10 великих підприємств харчової і переробної промисловості. До їх числа відносяться: 3 хлібокомбінати, комбінат хлібопродуктів, завод м'ясних консервів, виноробний завод, підприємство з виробництва морозива та ін. Крім того, випуск продовольчих товарів здійснюють міні-цехи та пекарні.
Населення Макіївки й підпорядкованих Макіївській міськраді населених пунктів обслуговують близько півтисячі об'єктів роздрібної торгівлі, у тому числі понад 20 підприємств мереживних рітейлерів.
На території Макіївської міськради функціонують понад 20 ринків.
У Макіївці — понад 200 ресторанів, кав'ярень та інших закладів громадського харчування.
Фактично примикаючи до Донецька, Макіївка у транспортному відношенні доволі добре пов'язана з обласним центром, діють також власні об'єкти транспортної інфраструктури.
Громадський транспорт Макіївки, як і в державі в цілому, переважно представлений таксобусними перевізниками. Особливостями транспорту в Макіївці було 80-річне існуваннятрамвайної мережі, що була демонтована й закрита остаточно в2006 внаслідок хронічного недофінансування; лишаєтьсятролейбусна мережа, що перебуває в кризовому стані, — з 10 маршрутів на початку1990-х чинними на кінець2000-х є тільки 4.
Мережа закладів довишівської освіти Макіївки складається з 80 дошкільних навчальних закладів, 2 дитячих будинків, 76 загальноосвітніх навчальних закладів, 9 позашкільних закладів. Крім того, на території міста розташовано 3 допоміжні школи-інтернати для дітей з вадами психічного та фізичного розвитку.
З-поміж макіївських загальноосвітніх навчальних закладів: школа І ступеня; 23 школи І-ІІ ступенів; 40 шкіл І-ІІІ ступенів; 2 вечірні школи; навчально-реабілітаційний центр «Райдуга»; гімназія психолого-педагогічного профілю; 3 ліцеї; приватна школа; 4 навчально-виховних комплекси у складі школи І-ІІІ ступенів та дошкільних закладів[26].
У Макіївці можна здобути освіту I—II рівнів акредитації[29] уМакіївському політехнічному коледжі[недоступне посилання з липня 2019] (просп. Леніна, 47); металургійному технікумі (вул. Папаніна, 9); медичному училищі (с-ще Калініна, вул. Крилова, 28); педагогічному училищі (вул. Трубіцина, 8).
Цей розділпотрібно повністю переписати відповідно достандартів якості Вікіпедії. Ви можете допомогти,переробивши його. Можливо,сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін.(грудень 2015)
Культурна сфера Макіївки представлена клубними закладами — міськими і селищними, одним державним і одним відомчим музеями, обласним ТЮГом, бібліотечними закладами, школами естетичного виховання, низкою розважальних закладів; у місті й підпорядкованих міськраді селищах функціонує ряд творчих колективів.
Палац культури металургійного заводуЖитловий будинок з вбудовано-прибудованим кінотеатром
Міський палац культури ім. В. Г. Кірсанової (вул. Сусаніна, буд. 15-а);
Палац культури ім. В. В. Воровського (вул. Гаврилова, буд. 5);
Палац культури ім. К. І. Поченкова (вул. Маліновського);
Палац культури «Юність» (смт Кринична, вул. Совхозна);
Центр української культури ім. Л. Українки (вул. Магістральна, буд. 880;
Клуб смт Ясинівка (м. Макіївка, вул. Совєтська, буд. 53);
Клуб смт Грузько-Зорянське (м. Макіївка, вул. Первомайська);
Клуб смт Гусельське (смт Гусельське, вул. Шкільна);
Клуб с. Верхня Кринка (м. Макіївка, вул. Театральна).
Значним культурно-розважальним осередком Макіївської міськради є заснований у1971 роціДонецький обласний російський театр юного глядача, що є єдиним професійним театральним закладом у місті, і врепертуарі якого поряд із виставами для дітей, спектаклі для дорослої авдиторії.
Макіївський художньо-краєзнавчий музей (пр. Леніна, 251/26) — головний міський музейний заклад, єдиний державний. Заснований у1958 році. Колекції нараховують 30 тис. одиниць зберігання, що за часом охоплюють період від давнини до сучасності;
Народний музей історії ВАТ «Макіївський металургійний завод» (вул. Металургійна, 33) — відомчий історичний музей, заснований у 1966 році, розповідає про початки, становлення і сьогодення флагмана макіївської промисловості, а також загалом про металургійну галузь Донбасу.
У Макіївці та підпорядкованих міськраді селищах працює міська централізована бібліотечна система, до якої крім Центрально-Міської бібліотеки ім. Горького, Юнацької, Центрально-Міської дитячої бібліотеки ім. Гайдара входять ще близько півтора десятка закладів[32].
Традиційними для Макіївки є організація і проведення низки міських свят, приурочених, як до державних і національних релігійних свят, так і до відзначення місцевих реалій[33]:
присвячене циклуноворічно-різдвяних свят«І запалює Різдво Новорічні свічки» традиційно відбувається 7 січня на Театральній площі міста. Самодіяльні артисти міського центру української культури ім. Лесі Українки дають макіївчанам суто народне дійство.
міське свято«Випускник» — на відзначення талановитої шкільної молоді;
насвято Івана Купала на березі річки Грузької розгортається міське святкове театральне дійство«Чари Купальської ночі»;
театралізоване народне свято на честьдня Святої Трійці«Ой, зав'ю, вінки!»;
міська культурно-мистецька акція «Макіївська весна» (від 2000-х) являє собою змагання й нагородження митців у різних номінаціях;
щорічний відкритий чемпіонат зі спортивних бальних танців «Весняна райдуга»;
щорічний регіональний фестиваль журналістики і книговидання «Преса і книга Донеччини» в Центральному парку культури та відпочинку ім. 10-ї річниці Незалежності України.
день міста — щорічне свято об'єднує усіх в карнавальному шоу, залучає до участі в розважальних марафонах та спортивних змаганнях. До Дня міста за ініціативою Макіївського міського голови було створено муніципальний духовий оркестр. Перший виступ оркестру відбувся під час святкового відкриття урочистої частини «День міста — 2004» на СК «Металург».
«Дні О. Ханжонкова на Батьківщині» — свято на честь видатного митця-земляка підтримують будинок імені Ханжонкова у Москві та Міжнародна асоціація сприяння культурі.
У Макіївці діє велика кількість творчих колективів — Народна студія естрадного співу «Ідилія», Зразковий ансамбль спортивного бального танцю «Глорія», Народне творче об'єднання «Вернісаж» (всі — при Міському Палаці культури ім. В. Г. Кірсанової), Народний вокальний ансамбль «Карусель», Зразковий ансамбль бального танцю «Ніжність», Зразковий театр ляльок «Теремок», Зразковий ансамбль скрипалів «Рапсодія» (всі — при Палаці культури ЗАТ «Макіївкокс»), Зразковий цирковий колектив «Фантазія» Палацу культури ім. В. В. Воровського, Зразковий дитячий музичний театр «КуТуШе», Зразковий естрадно-хореографічний ансамбль «Зеркало», Зразковий ансамбль бального танцю «Шанс», Зразковий естрадно-спортивний ансамбль «Аветис» (всі — при палаці культури ВАТ «ЯКХЗ»), Народний фольклорний науково-пошуковий гурт «Українські вечорниці», Народний оркестр українських інструментів «Червона калина» (обидва при Центрі української культури ім. Л. Українки), Зразковий ансамбль естрадного танцю «Улыбка», Народний ансамбль класичного танцю «Білі лебеді», Народний ансамбль бального танцю «Вдохновение», Народний театр-студія «Штрих», Народний ансамбль народного танцю «Молодість», Зразковий ансамбль народного танцю «Ровесники», Народна хорова капела, Народний колектив хор народної пісні (всі — при ПК ЗАТ «ММЗ»), Зразковий дитячий танцювальний колектив «Зіроньки» Палацу культури ім. 40-річчя ЛКСМУ ВП «Шахта ім. С. М. Кірова» ДП «Макіїввугілля»[34].
Сучасне архітектурне обличчя Макіївки не вирізняється скільки-небудь значними пам'ятками, що пов'язано власне з історією міста і, зокрема, з історією його будівництва. Місто як таке, утворене з декількох населених пунктів, і до його складу (точніше, до складу міськради) входять декілька селищ і сіл, не має фактично чіткого планування, а нумерація будинків і вулична мережа є однією з найскладніших і найбільш заплутаних в Україні — значна кількість повторних назв вулиць, іменування проїздів, наявність нечіткого нумерування будинків у межах однієї вулиці, наявність вулиць з декількома або й одним будинком.
Церква святої Варвари та Ясинівський коксохімічний завод
Так само, як і в сусідньому Донецьку, тільки ще більш виразно, промзони змінюються пустирями, а просто в середмісті поруч із житловою забудовою можна зустріти напівзруйновані споруди.
Житловий фонд Макіївки — всуціль невибаглива радянська забудова1960—70-х насправді вигідно виглядає на тлі передвоєнних будинків барачного типу, що подеколи збереглися в місті. Одноманітність сірої непоказної міської забудови Макіївки дещо скрашують поодинокі зразки нетипових споруд у міському пейзажі, зокрема споруди громадського призначення — будівля міськради, клуби,міський театр (1971), Будинок піонерів, велика радянська споруда готелю «Маяк» та ін. Подеколи житлові приміщені прикрашені мальованимипанно.
З незалежністю серед новобудов Макіївки визначною подією стало зведеннясобору Георгія Побідоносця (1995-2001), також були модернізовані або й реконструйовані низка радянських будівель, у першу чергу торговельного призначення.
2010 року в Макіївці було встановлено унікальний, найбільший на території Українисонячний годинник — має діаметр 16 м, а вагугномона — 500 кг (скульптор — Микола Загрібний)[35].
Козьмак Олена Василівна(*1954) — солістка балету заслуженого академічного Буковинського ансамблю пісні і танцю Чернівецької обласної філармонії. Заслужена артистка України (2007).
Крутіков Сергій Євгенович, більш відомий якМіхєй /рос.Михей (1970—2002) — російський співак, що писав і виконував пісні у стилірегі, фронтмен групи«Михей і Джуманджі».
Славський Юхим Павлович (*1898—1991) — радянський державний і партійний діяч, тричіГерой Соціалістичної Праці, один з керівників проекту зі створення радянської ядерної зброї, пізніше — функціонер радянської атомної промисловості.
Сергєєв Ігор Дмитрович (1938—2006) — російський державний і військовий діяч; Міністр оборони Росії (1997—2001), помічник Президента Російської Федерації з питань стратегічної стабільності (2001—2004). Маршал Російської Федерації (1997). Герой Російської Федерації. У1955 році закінчив школу № 22 м. Макіївки.
Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 c.
.svg)
