Літерату́ра — форма передачі думки та досвіду черезписьмо, що є продуктомписемності.
Різновиди літератури
Література за своїм змістом розмежовується нафілософську,політичну, природничу (біологічну, математичну, географічну тощо),юридичну, філологічну, тобтонаукову, тахудожню, призначену спеціально для задоволення пізнавальних, інтелектуальних та естетичних потреб. Сама специфіка художньої літератури є предметомлітературознавства, зокрематеорії літератури.
У науковій літературі фіксуються і узагальнюються результатинаукових досліджень та їхньогоаналізу. Первинним видом наукової літератури єнаукові статті, що публікуються внаукових журналах тазбірниках статей, а також доповіді і тези доповідей на наукових конференціях. Більшість наукових статей присвячена викладенню оригінальних результатів досліджень.Оглядові статті підбивають підсумок досліджень в певній області знань за певний період часу. Більшого рівня узагальнення досягаютьмонографії — книги на певну наукову тему, написані одним автором або невеликим колективом авторів.
Науково-популярна література призначена для розповсюдження знань і орієнтується на непідготовленого у вибраній галузі науки читача. Її мета зацікавити читача та дати йому певні уявлення про сучасні наукові дослідження. При цьому науково-популярна література намагається використовувати просту мову і не вживати спеціалізованихтермінів.
Літературу допоміжного змісту використовують для отримання найзагальнішої інформації, яка не викликає сумнівів по тому чи іншому питанню. Основні види довідкової літератури:
Словники, впорядковують інформацію по основних для цієї сфери знань (або для всієї мови в цілому) слів і виразів, найчастіше — в алфавітному порядку;
Довідники, в яких інформація впорядкована якимось іншим способом, згідно із власною структурою цієї сфери знань (наприклад,медичний довідник — по локалізації захворювань або характеромсимптомів);
Енциклопедії — найбільш комплексні та системні склепіння інформації по даній сфері знання.
В ідеалі довідкові видання повинні містити лише ті факти, що вважаються об'єктивно встановленими та адекватно відображати існуючий в цей момент рівень людських знань. Однак на практиці неможливо повністю відокремити факти відінтерпретацій та неявних припущень, тому та чи інша частка тенденційності в будь-якому довідковому виданні присутня. У деяких випадках ця частка достатньо велика та привноситься в довідкове видання цілеспрямовано: такі, зокрема, більшість довідкових виданьрадянської епохи, особливо в тому, що стосується гуманітарного знання, — навіть короткі словникові статті опиняються в нихідеологічно пофарбовані. Стосується це і відбору матеріалу: так, в літературних енциклопедіях, випущених у СРСР, знаходилося місце для суто другорядних письменниківсоціалістичної такомуністичної орієнтації, але були відсутні вельми значні автори, відомі своїм негативним ставленням до радянського ладу. Навіть через короткий час користуватися такими виданнями як довідковими стає неможливо: занадто багато зусиль доводиться витрачати на те, щоб відокремити факти від інтерпретацій; однак саме це ідеологічне забарвлення робить довідкові видання особливо цікавими як історичне свідчення, пам'ятник своєї епохи.
Навчальна література
Навчальна література, що поділяється в основному на власнепідручники та збірники завдань (вправ), має чимало спільного з довідковою: як і довідкова література, навчальна має справу з тією частиною знань з того чи іншого питання, яка вважається більш менш загальновизнаною. Однак призначення навчальної літератури інше: викласти цю частину знань системно і послідовно для того, щоб адресат тексту склав про неї досить повне і чітке уявлення та опанував низку затребуваних у цій частині знань навичок, чи то вміння вирішуватирівняння або правильно розставлятирозділові знаки. Це прагматичне завдання визначає особливості побудови навчальних текстів: повтори, підхоплення, перевірочні питання та завдання тощо.
Художня література розцінюється яквид мистецтва. У художній літературі автор намагається розповісти про світ, людину та їхні проблеми через призму свого власного бачення, використовуючи поетичні засоби. Здебільшого персонажі та події, описані в художній літературі, вигадані, однак таким чином, щоб знайти відгук в особистому досвіді читача. Художня література багатопланова й різножанрова. Спираючись переважно на розважальний принцип, вона також часто підіймає важливі длясвітогляду людини й суспільства філософські, етичні та естетичні питання й теми.
Мемуарна література
Мемуари — записки про минулі події сучасників чи учасників цих подій. Важлива особливість мемуарів полягає у встановленні на «документальний» характер тексту, що претендує на достовірність відтвореного минулого.
Документальна проза
Документальна проза — вид літератури, для якого характерна побудова сюжетної лінії виключно на реальних подіях, з рідкісними вкрапленнями художньої вигадки. Документальна проза включаєбіографії видатних людей, історії будь-яких подій,країнознавчі описи, розслідування гучних злочинів.
Значна частина сучасної літератури існує у виглядіперіодичних видань:газет,журналів, серійних видань (приклад —вісники). Такі видання можуть мати науковий, інформаційний, пропагандистський або розважальний характер.
Видання та розповсюдження
Початково автор або колектив авторів створюєрукопис.Тиражуванням рукописів займаютьсявидавництва. Видавництва мають механізм оцінювання якості рукописів, наприклад, попереднєрецензування, призначений для визначення доцільності публікації. Прийнятий до друку рукопис проходить процесредагування, що має на меті покращити якість тексту, виправити орфографічні та стилістичні помилки. В деякихдержавах існує або існувала в минуломуцензура, що накладає обмеження на призначений для публікації матеріал.
Призначена для масового споживання література розповсюджується черезкнигарні та через мережу розповсюдження періодичних видань, іноді — через механізмпередплати.
На літературні твори розповсюджуєтьсяавторське право, яке регулює можливість повторного видання,перекладів тощо, і призначене для захисту інтересів авторів та видавців.
НаприкінціXX століття нова цивілізаційна революція викликала до життя два якісно нові носії тексту:аудіокнигу та комп'ютерний файл. Цілком можливо, що поширення цих носіїв у найближчому майбутньому призведе до нових серйозних змін у структурі літературного простору.
Зберігання
Література зберігається убібліотеках,книгосховищах,архівах, персональних збірках. Публічні бібліотеки не тільки зберігають літературні твори йдокументи, а й забезпечують до них широкий доступ. Література, яка має менший попит, але все ж маєцінність для вужчого кола спеціалістів, зберігається в книгосховищах, звідки можуть бути одержані бібліотеками на запит. Архіви зазвичай призначені для зберігання різноманітних документів: указів та постанов урядів, юридичних контрактів, листування тощо.
Частина неопублікованої літератури передається надепонування у вигляді рукописів.
Право
Авторське право
Авторське право — це вид інтелектуальної власності, який надає його власнику виключне право на створення копійтворчого твору, як правило, протягом обмеженого часу.[1][2][3][4][5] Творчий твір може бути в літературній, художній, освітній або музичній формі. Авторське право призначене для захисту оригінального вираження ідеї у формі творчого твору, але не самої ідеї.[6][7][8]
Європейський Союз
Законодавство Європейського Союзу про авторське право — це законодавство про авторське право, що застосовується в межахЄвропейського Союзу. Законодавство про авторське право значною мірою гармонізоване в Союзі, хоча між країнами існують певні відмінності. Цей закон був впроваджений в ЄС через низкудиректив, які держави-члени повинні впровадити у своє національне законодавство. Основними директивами про авторське право є Директива про термін дії авторського права, Директива про інформаційне суспільство таДиректива про авторське право на єдиному цифровому ринку. Авторське право в Союзі також залежить від міжнародних конвенцій, членом яких є Європейський Союз (таких якУгода ТРІПС та конвенції, учасниками яких є всі держави-члени (такі якБернська конвенція)).
Велика Британія
Літературні твори захищені законом про авторське право від несанкціонованого відтворення принаймні з 1710 року.[9] Літературні твори визначаються законом про авторське право як «будь-які твори, крім драматичних або музичних, які написані, вимовлені або проспівані, і, відповідно, включають (а) таблиці або компіляції (крім баз даних), (б) комп'ютерні програми, (в) підготовчі матеріали для комп'ютерних програм і (г) бази даних».[10]
Літературні твори — це всі твори літератури, тобто всі твори, викладені в друкованій або письмовій формі (крім драматичних та музичних творів).[11]
Цензура літератури застосовується державами, релігійними організаціями, навчальними закладами тощо для контролю того, що можна зображувати, говорити, виконувати чи писати.[12] Зазвичай такі органи намагаються заборонити твори зполітичних міркувань або тому, що вони зачіпають інші спірні питання, такі як раса або стать.[13]
Яскравим прикладом цензури є романДжеймса Джойса«Улісс», який російсько-американський письменникВолодимир Набоков назвав «божественним твором мистецтва» та найвидатнішим шедевром прози XX століття.[14] Він був заборонений у Сполучених Штатах з 1921 по 1933 рік на підставі непристойності. Сьогодні він є основним літературним текстом на курсах англійської літератури в усьому світі.[15]
Нагороди
Існує безлічнагород, що відзначають досягнення та внесок у літературу. З огляду на різноманітність галузі, нагороди, як правило, обмежені за своїм охопленням і зазвичай присуджуються за такими критеріями: форма, жанр, мова, національність і обсяг творів (наприклад, для письменників-початківців або дебютних романів).[16]
↑{{cite encyclopedia}}:Порожнє посилання на джерело (довідка)Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
↑Stim, Rich (27 березня 2013).Copyright Basics FAQ.The Center for Internet and Society Fair Use Project. Stanford University.Архів оригіналу за 11 червня 2018. Процитовано 21 липня 2019.
↑Lee A. Hollaar.Legal Protection of Digital Information. с. Chapter 1: An Overview of Copyright, Section II.E. Ideas Versus Expression.Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 25 жовтня 2020.
↑The Statute of Anne 1710 and the Literary Copyright Act 1842 used the term «book». However, since 1911 the statutes have referred to literary works.
↑Ulysses has been called «the most prominent landmark in modernist literature», a work where life's complexities are depicted with «unprecedented, and unequalled, linguistic and stylistic virtuosity».The New York Times guide to essential knowledge, 3d ed. (2011), p. 126.
