У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна:Лілль (значення).
Лілль (фр.Lilleфр.: [lil] (прослухати);нід.Rijsel[ˈrɛisəl];пік.Lile;з.-флам.:Rysel) — місто тамуніципалітет уФранції, адміністративний центр регіонуО-де-Франс та департаментуНор. Населення — 227 533 осіб (2011)[2]. Місто і навколишні муніципалітети є одним з чотирьох найбільших міських центрів країни. Частина лілльської агломерації міститься на території Франції (Рубе,Туркуен), а частина — вБельгії.
Муніципалітет розміщений на відстані[3] близько 210 км на північ відПарижа, біля кордону зБельгією, на річціДеуль[fr].
Тут перетинаються п'ять автомагістралей. А діловий центр і два вокзали міста, на які щодня прибувають десятки високошвидкісних поїздів (TGV), роблять місто справжнім комерційним центром Європи. Від Лілля до Парижа дві з половиною години їзди, доБрюсселя — 38 хвилин і 1 година 40 хвилин доЛондона.
Місто з'явилося всередні віки. Перша згадка — Велика Хартія — датується1066 роком. Назва Лілль походить відInsula, а потімIsle (острів), оскільки місто було побудоване на річці Деуль.
Лілль був однією із столицьФландрії, що утворилася в IX столітті. У середині XIV століття місто було під владою Фламандських (?), в 1369 році, разом зДіжоном іБрюсселем, став однією зі столицьБургундських володінь. Трагічна загибель останнього герцога БургундськогоКарла Сміливого в 1477 році поклала несподіваний кінець пишності двору, і Лілль був вимушений більш ніж на 150 років розділити долю Іспанських Нідерландів, ставши частиною імперії.Людовик XIV мусив застосувати всю свою силу і рішучість, щоб анексувати Лілль на користьФранції у 1667 році, в ході війни за переділ територій.
У 1792 році під часФранцузької революції місто було обложене австрійцями, які прямували до Парижа, щоб звільнити короля. Завдяки своїм канонірам, місто відбило атаку ворога. Статуя Богині, споруджена на п'єдесталі в центрі Головної площі, свідчить про героїчний спротив австрійцям-завойовникам.
У XIX столітті Лілль став справжньою індустріальною столицею. Місто стрімко розрослося, завдяки поглинанню 5 навколишніх містечок (Wazemmes, Esquermes, Moulins, Fives і Fbg. Saint Maurice). Територія Лілля збільшилася втроє, а число жителів подвоїлося до 120 000 чоловік.
Сторіччя опісля — в 1950-ті роки, занепад текстильної промисловості приніс місту серйозні економічні проблеми, внаслідок чого було вирішено зробити ставку на сферу послуг: банківська справа, страхування,університети, вищі школи і адміністрація. Новий район міста Euralille, відкритий в 1994 році навколовокзалу, є живим прикладом незвичайно вдалого економічного перетворення.
Сьогодні, з 220 000 жителів Лілль є четвертим з величини містом Франції.
Фасад Палацу витончених мистецтвЦентральний шпиталь і хоспіс
Палац витончених мистецтв (Лілль)
Сен-Совьор (культурний центр)
Сен-Совьор — колишній залізничнийвокзал, що був серед найстаріших за часом побудови (створений у1864 році). Коли вокзал втратив свої функціональні можливості, його зачинили. За прикладом паризького вокзалу д'Орсе історичну будівлю в стиліеклектика майже одразу після закриття почали переобладнувати під культурний центр міста Лілль. Сен-Совьор — вдалий приклад культурноїревіталізації колишньої споруди з іншим функціональним призначенням. Приміщення Сен-Совьор доповненірестораном, залою для дискотек,кінозалом, залою для проведення різних виставок. Частка приміщень використана під проведення недільних базарів з правом продажу антикварних книг, вінтажних речей, картин і гравюр тощо. Використані навіть дахи колишнього вокзалу — там змонтовані фотоелементи, що підживлюють культурний центр електрикою.
2010 року серед 168 593 осіб працездатного віку (15—64 років) 109 610 були активними, 58 983 — неактивними (показник активності 65,0%, у 1999 році було 59,9%). З 109 610 активних мешканців працювали 90 674 особи (46 660 чоловіків та 44 014 жінок), безробітними було 18 936 (10 266 чоловіків та 8670 жінок). Серед 58 983 неактивних 38 039 осіб було учнями чи студентами, 7515 — пенсіонерами, 13429 були неактивними з інших причин[5].
У 2010 році в муніципалітеті числилось 95702 оподатковані домогосподарства, у яких проживали 196645,5 особи, медіана доходів виносила 16 125 євро на одного особоспоживача[6]
↑Base chiffres clés : emploi - population active 2010 [Базисні показники: зайнятість та активність населення в 2010 році] (фр.) .INSEE. Архіворигіналу за 26 квітня 2014. Процитовано 15 листопада 2013. (наближені дані, в 1999 році тимчасова зайнятість врахована частково)
↑Revenus fiscaux des ménages en 2010 [Оподатковані доходи домогосподарств у 2010 році] (фр.) .INSEE. Архіворигіналу за 29 серпня 2012. Процитовано 18 жовтня 2013. Діти та онуки які проживали у двох місцях враховані як 0,5 особи в обох місцях проживання. Перша особа у домогосподарстві це один особоспоживач (ОС), інші дорослі — по 0,5 ОС, діти до 14 років — по 0,3 ОС.
Le Palais des Beaux-Arts de Lille par Alain Tapié, Marie-Françoise Bouttemy, Annie Castier, et Dominique Delgrange aux éditions Réunion des musées nationaux,ISBN 2-7118-5222-9
Les Plans en relief des places fortes du Nord: dans les collections du Palais des Beaux-Arts de Lille by Isabelle Warmoes,ISBN 2-85056-838-4
Catalogue des dessins italiens: Collection du Palais des beaux-arts de Lille, aux éditions Réunion des musées nationaux,ISBN 2-7118-3392-5
.svg)
