Люксембург у його сучасній формі вперше виник наВіденському конгресі 1815 року. Велике герцогство з його потужною фортецею стало незалежною державою під особистим володіннямВіллема I зпрусським гарнізоном для охорони міста проти чергового вторгнення Франції.[14] У 1839 році, після потрясінь внаслідокБельгійської революції повністю франкомовна частина Люксембургу була переданаБельгії, а частина люксембурзькомовної частини (окрім Арелерленда, району навколоАрлона) стала тим, що нині є Люксембургом.[15]
Люксембург є членом-засновникомЄвропейського Союзу,ОЕСР,ООН,НАТО таБенілюксу.Місто Люксембург, яке є столицею та найбільшим містом країни, є резиденцією декількох установ та агентств Європейського Союзу. Люксембург був членомРади Безпеки ООН у 2013 та 2014 роках, що було уперше в історії країни.[16] Станом на 2020 рік громадяни Люксембургу мали безвізовий або візовий по прибуттю доступ до 187 країн та територій, що ставитьЛюксембурзький паспорт на п'яте місце в у світі, поряд із Данією та Іспанією.[17]
Країна розташована в Західній Європі, межує зБельгією,Німеччиною іФранцією. Разом з Бельгією і Нідерландами входить доБенілюксу. На сході країна обмежується річкоюМозель. Рельєф — переважно горбиста піднесенарівнина, на півночі якої підносяться відрогиАрденн (найвища точка — пагорбКнайфф, 560 метрів). Загальна площа країни — близько 2586 км².
Більшість туристів бувають у Люксембурзі в рамках туру країнами цього регіону. Основні елементи програми: центр міста, палац герцога, Каземати, поїздка у вагончиках по долині Петруссії.
У Люксембурзі переважаєпомірний тип клімату, перехідний від морського доконтинентального. Найспекотнішим місяцем єлипень, у цей час в денні години повітря прогрівається до 22—24 градусів тепла, а вночі відзначається близько 12—14 градусів.Зима тут м'яка, найхолодніший місяць —січень. У січні вдень температура повітря коливається від 1 до 3 градусів тепла, вночі — від −3 до −1 градуса.
За рік на півдні країни випадає 760 мм опадів, а найбільша кількістьопадів випадає на півночі країни — до 900 мм, взимку тут частіснігопади. Опади рівномірно розподілені впродовж року, невеликі максимуми спостерігаються в травні, червні та листопаді, грудні.
Згідно зіндексом екологічної ефективності 2012 року, Люксембург є однією із найкращих країн у світі у галузі охорони навколишнього середовища, посівши 4 місце зі 132 оцінених країн[18]. А у 2020 — посів 2 місце серед 180 країн[19].
Також Люксембург посідає 6 місце серед десятки найкращих міст для життя у світі за версією Mercer[20].
Позиція країни щодо екології направлена на скорочення викидівпарникових газів на 55 % за 10 років і досягти нульових викидів до 2050 року, а також на збільшення власного органічного землеробства в 5 разів[21].
Нинішня територія Люксембургу була у складі провінціїБелгіка Прима під владоюРимської імперії. У V столітті контроль над нею встановилифранки. Феодальне володіння виникло 963 року, коли один із наближених франкського короля, графЗигфрід Люксембурзький побудував на місці сучасного міста фортецю Лютцельбург — найпотужнішу твердиню в Європі тих часів. 1083 року тут виниклоЛюксембурзьке графство у складі герцогстваВерхня Лотарингія. 13 березня 1354 року воно отримало статусгерцогства. Країна перебувала послідовно під владоюБургундії (1443 — 1506 pp.),Іспанії (1506 — 1684 pp.),Франції (1684 — 1697 pp.), Іспанії (1697—1714 pp.),Австрії (1714 — 1795 pp.), Франції (1795—1815 pp.).
Віденський конгрес 9 червня 1815 року утворив Велике герцогство Люксембурзьке і передав його управління на правах особистої уніїкоролю Нідерландів. Під час повстання 1830 року Люксембург став на бікБельгії. 1839 року Люксембург розділився: західніваллонські регіони відійшли до Бельгії, а решта території залишилася під владою Нідерландів. Герцогству надано право самоврядування. Впродовж 1842—1919 років Люксембург перебував у митному союзі зНімеччиною. 1876 року Люксембург набув статусу «вічно нейтральної держави», згідно з рішеннямЛондонської конференції. 17 жовтня 1868 року прийнято конституцію. Король НідерландівВіллем III помер 23 листопада 1890 року, не маючи нащадка за чоловічою лінією.
ВідтодіНідерланди і Люксембург очолюються представниками різних гілок королівської родиниНассау. Німеччина окупувала Люксембург під час обох світових воєн. У неї нібито були намірианексувати Люксембург, але їх здійсненню завадив загальний страйк 1942 року. Статусунейтралітету було покладено край 1949 року, коли Люксембург приєднався доНАТО. Великий герцогЖан став главою держави 12 листопада 1964 року, після того, як його мати — велика герцогиняШарлотта зреклася престолу. Матері на той час було 68 років, синові — 43.
Люксембург уклав економічний союз ізБельгією 1921 року. Нідерланди приєдналися до нього 1948 року, і цей союз одержав назвуБенілюкс. Він став першою зоною вільної торгівлі в Європі. Люксембург був і серед засновниківЄвропейського співтовариства. Соціалістичний коаліційний уряд перебував при владі з 1984 року. 1989 року Люксембург відзначив 150-річчя своєї незалежності. 7 жовтня 2000 року після зречення з престолу батька (через похилий вік) трон посів великий герцогАнрі.
Голова держави — великий герцогАнрі (при владі з осені 2000 року). Відповідно до конституції (що діє з 1868 року), він одноосібно здійснює всю повнотувиконавчої влади: визначає порядок організаціїуряду, його склад, затверджуєзакони, призначає на цивільні й військові посади, командуєзбройними силами, укладає міжнародні договори тощо.
Решта функцій виконавчої влади належить уряду, що призначається великим герцогом у складі голови (державного міністра) і міністрів. Найвищий органзаконодавчої влади — однопалатнийпарламент (палата депутатів), обирається населенням на 5 років шляхом загальних прямих виборів за системоюпропорційних представництв.Право голосу надається всім громадянам, що досягли 18 років. Управління в округах здійснюєтьсякомісарами, в кантонах —бургомістрами. Органамисамоврядування в комунах є виборні ради.
У судову систему входять мирові судді, окружні суди й Верховний суд. Консультативний орган з питань права і вищий адміністративний суд, що призначається великим герцогом, — Державна рада.
В адміністративному плані Люксембург поділяється на триокругиДикірх,Гревенмахер таЛюксембург, котрі, своєю чергою, поділяються на 12 кантонів (подані зі столицями):
Основні галузі промисловості: гірничодобувна, чорна металургія, машинобудування, металообробна, хімічна, шкіряна, цементна, фаянсова, деревообробна, швейна, харчова, електротехнічна. За виробництвом сталі на душу населення країна посідає перше місце у світі. Останню домну загасили 1997 p., і нині сталь виплавляють в електропечах. У промисловості сильні позиції має іноземний капітал.
В аграрному секторі зайнято лише 5 % робочої сили. Продуктами сільського господарства є овес, картопля, ячмінь, троянди, фрукти, вина. За обсягом товарної продукції рослинництво значно поступається тваринництву. Розводять велику рогату худобу, коней, свиней тощо. Ферми бувають мішаного типу. Трапляються і виключно молочні ферми.
Довжина залізниць — 275 км, автошляхів — понад 5 тис. км. Авіакомпанії «Люксер» і «Карголюкс» обслуговують міжнародні авіалінії. У країні тільки один міжнародний аеропорт —Люксембург-Фіндел (IATA:LUX, ICAO:ELLX).
У лютому 2020 року уряд країни оголосив, що проїзд у громадському транспорті стане безкоштовним. Це зроблено для того, щоб розвантажити дороги країни. Станом на 2020 рік у Люксембурзі 650 авто на 1000 осіб населення.[22]
29 лютого 2020 року Люксембург став першою країною, яка запровадила безкоштовний громадський транспорт, що майже повністю фінансуватиметься за рахунокподаткових надходжень.[23]
Люксембург експортує 90 % своєї продукції. Основні експортні товари — сталь (2/3 експорту) і металовироби.Імпортують зерно, машини, нафту, залізну руду, вугілля.Головні зовнішньоторговельні партнери — країни Європейського Союзу.
Люксембург вважається привабливим фінансовим хабом Європейського Союзу. Багатії з усього світу реєструють тут холдингові компанії, що дає їм змогу не платити податки на дивіденди — за умови, що протягом року холдингова компанія вклала у капітал іншої компанії принаймні $1,4 млн або тримала принаймні 10 % її акцій.[24]
Ліберальні закони для регулювання діяльності холдингових компаній, які тут називають Soparfi (скорочення від société de participations financières), залишалися переважно без змін до 2006 року, коли Європейська Комісія зобов'язала Люксембург, державу-засновницю Європейського Союзу з 1951 року, скасувати оригінальний закон 1929 року, спрямований на приваблення міжнародних інвесторів.
Цей закон дозволяв будь-кому засновувати фінансові холдинги, які звільняються від податків на дохід, дивіденди і на приріст капіталу, а імена власників можна було не розголошувати.[24]
Нині є побоювання, що уніфікація фіскального законодавства Європейського Союзу призведе до втрати Люксембургом його унікального становища як провідного фінансового центру світу.
У митному союзі зБельгією. Місто Люксембург — одна з трьох столицьЄС (Європейський парламент, фінансові та судові установи).Грошова одиниця — євро.360 тисяч туристів і 290 мільйонів доларів прибутку. Архітектурна спадщина середньовіччя. У спискуЮНЕСКО — стародавні квартали та фортифікаційні споруди міста Люксембурга.
Поверхня країни — переважно горбиста рівнина, її середня висота — 250 м. На північ заходять відроги Арденн, що сягають 560 м (пагорб Кнайфф). У країні обмаль родючих земель.
Клімат — помірний, перехідний від морського до континентального. На нього впливає теплий південний вітер фен. Середні температури січня коливаються від 0 °C до +2, липня — від +18 до +21 °C. Річна кількість опадів — 700—1050 мм.
Основне населення Люксембургу —люксембуржці. Говорятьлюксембурзькою мовою німецької групи індоєвропейської сім'ї. Поширені також німецька та французька мови. Писемність на основі латинського алфавіту. Переважна кількість віруючих — католики, є протестанти.
Загальна чисельність населення 473 тис. осіб, в тому числі в Люксембурзі 285 тис. осіб. Велику частку населення країни становлять іноземці — португальці, італійці, французи, німці та інші.
У Люксембурзі використовується три мови.Люксембурзька мова, яка раніше вважалась одним здіалектівнімецької, є мовою, яку більшість Люксембуржців вчать з раннього дитинства у себе вдома. У початкових школах викладають в основному люксембурзькою, в середніх школах —французькою абонімецькою. Люксембуржці володіють люксембурзькою та французькою мовами на рівні рідної мови, більшість володіють, більшою чи меншою мірою, німецькою. Газети друкують статті переважно німецькою мовою, але часто також французькою і люксембурзькою. Люксембурзькі канали телебачення мовлять майже виключно люксембурзькою, але доступні також іноземні канали французькою та німецькою мовами. Відповідно до численних досліджень, 75 % люксембуржців щодня спілкуються люксембурзькою, молодь пише текстові повідомлення цією мовою, люксембурзька звучить і в роботі парламенту, хоча всі закони написані французькою мовою. Для набуття громадянства необхідно скласти державний іспит з люксембурзької мови. Крім того, 13 % людей (в основному португальських іммігрантів) володіютьпортугальською, досить поширені також знанняанглійської. Люксембурзька мова була стандартизована тільки в сімдесятих роках і з того часу переживає відродження, також і серед молодого покоління.
Творцями-«стовпами» люксембурзької національної літератури, власне літературилюксембурзькою мовою по праву вважаються національний поет і етнографЕ. де ла Фонтен (1823—1891), автор пісень та народознавчих записок про люксембуржців; поетМішель Ленц (1820—1893), автор слів до гімну Люксембургу«Ons Hémécht», письменник і поетМішель Роданж (1827—1876), творець люксембурзького національного епосу «Ренерт-Лис» (Rénert).
В період раннього середньовіччя головним художнім центром був монастир в Ехтернахе, де вироблялися мініатюри, що зображали у VIII—X ст. ірландські, а на рубежі X і XI століть — німецькі традиції. Виконувалися і різьблені оклади Євангелій з пластинами зі слонової кістки.
В XI столітті зводилися численні замки (збереглися в руїнах), романські капели (десятигранна капела замкуВіанден) і базиліки (церква Санкт-Віллібрордус в Ехтернахе, 1017—1931) зі скульптурним оздобленням. Готичні церкви ст XIV—XVI ст. (У містах Люксембург, Ріндшлейден, Сет-Фонтен та ін.) відрізнялися великою кількістю скульптур в інтер'єрах (скинії, статуї мадонн і святих, надгробки). У другій половині XVI ст. поширився стиль ренесансу (ратуша, нині герцогський музей, в Люксембурзі, 1563), а в XVII ст. — Бароко (собор у Люксембурзі, 1613—1921). Зводилися укріплення резиденції знаті (замки Вітранж, Анзембург та ін.). У XVIII ст. переживав розквіт декоративно-ужиткового мистецтва (виробництво меблів, виробів з металу, фаянсу). У в архітектурі XIX ст. класицизм поступився місцем еклектизму.
Образотворче мистецтво в XIX ст. розвивалося під французьким впливом (портрети Ж. Б. Фрезі, романтичні пейзажіМ. Кірша). Після Першої світової війни 1914—1918 виявився вплив німецького експресіонізму, потім — французького фовізму. ЖивописЙ. Куттера відзначений рисами гострого гротеску, соковитістю гами та співчуттям до знедолених. У творах сучасних художників (В. Кесселер, Ж. Пробст, М. Хофман та ін) відчутні впливиМатісса,Пікассо та інших французьких майстрів.
У країні міститься частина природного національного парку Дойч-Люксембург, що розташований переважно на території Німеччини; кілька резерватів.Столиця поділена річками Петрюс і Альзет на Нижнє та Верхнє міста, через річки перекинуто багато мостів. У Верхньому місті — руїни давньоримської чатової вежі, скельова капела Сен-Кірен (VI та XVI ст.), готична церква Сен-Мішель (1519 p.), Великий герцогський палац (XVI ст.), Палац юстиції (1556—1572 pp.), кафедральний собор Нотр-Дам (1613—1621 pp.), ратуша (1830 p.), Національний музей,Замок Мамер. Туристів приваблюють старовинні замкиВіанден, Вітранж, Вільц; базиліка Санкт-Віллібрордус у м. Ехтернах, готична церква (XIV—XVI ст.) в Сет-Фонтені.
↑Hart-Davis, Adam (2010).History: The Definitive Visual Guide (англійською) . New York, New York: Dorling Kindersley Limited. с. 452—453.ISBN978-0-7566-7456-4.
↑A propos... Histoire du Grand-Duché de Luxembourg. Luxembourg: Service information et presse du gouvernement luxembourgeois, Département édition. 2008. с. 1.ISBN978-2-87999-093-4.
↑Kreins, Jean-Marie (2010).Histoire du Luxembourg (вид. 5). Paris, France: Presses Universitaires de France.
↑A propos... Histoire du Grand-Duché de Luxembourg. Luxembourg: Service information et presse du gouvernement luxembourgeois, Département édition. 2008. с. 2.ISBN978-2-87999-093-4.
↑A propos... Histoire du Grand-Duché de Luxembourg. Luxembourg: Service information et presse du gouvernement luxembourgeois, Département édition. 2008. с. 2—3.ISBN978-2-87999-093-4.
↑A propos... Histoire du Grand-Duché de Luxembourg. Luxembourg: Service information et presse du gouvernement luxembourgeois, Département édition. 2008. с. 3—4.ISBN978-2-87999-093-4.
↑A propos... Histoire du Grand-Duché de Luxembourg (французькою) . Luxembourg: Service information et presse du gouvernement luxembourgeois, Département édition. 2008. с. 4—5.ISBN978-2-87999-093-4.
↑A propos... Histoire du Grand-Duché de Luxembourg (французькою) . Luxembourg: Service information et presse du gouvernement luxembourgeois, Département édition. 2008. с. 5—6.ISBN978-2-87999-093-4.
Народы мира: Историко-этнографический справочник / Гл. ред. Ю. В. Бромлей. Ред. коллегия: С. А. Арутюнов, С. И. Брук, Т. А. Жданко и др. — М. : Сов. энциклопедия, 1988. — 624 с. (с. 265)
Німецькомовні країни. Німеччина. Австрія. Швейцарія. Люксембург. Ліхштенштейн: навч. посіб. для студ. / Д. А. Євгененко [та ін.] ; Кіровоградський держ. педагогічний ун-т ім. Володимира Винниченка. — Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка, 2005. — 208 с. — Бібліогр.: с. 207.
Опорний конспект лекцій. Тема «Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу: Італія, Литва, Люксембург, Словаччина» / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України ; [авт.-упоряд.: П. В. Ворона та ін.]. — Київ: НАДУ, 2015. — 98 с.
.jpg)
%2c_Hohllay_--_2015_--_6097-101.jpg)
.svg)
.svg)
.svg)
.svg)
.svg)
