Movatterモバイル変換


[0]ホーム

URL:


Перейти до вмісту
Вікіпедія
Пошук

Люксембург

Перевірена версія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Статус версії сторінки

Це перевірена версія сторінки

Цестабільна версія,перевірена4 жовтня 2025.

Точністьпереглянута

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна:Люксембург (значення).

Велике Герцогство Люксембурзьке
люксемб.Groussherzogtum Lëtzebuerg
фр.Grand-Duché de Luxembourg
нім.Großherzogtum Luxemburg

Прапор Герб
Девіз: "Mir wëlle bleiwe wat mir sinn" (Ми бажаємо залишитися такими, якими ми є)
Гімн: "Ons Hemecht" (Наша батьківщина)

Розташування Люксембургу
Розташування Люксембургу
Столиця
(та найбільше місто)
Люксембург
Офіційні мовилюксембурзька,німецька іфранцузька
Форма правлінняконституційна монархія
 -Великий герцогВільгельм V
 -Прем'єр-міністрЛюк Фріден
 -ПрезидентПалати депутатівКлод Візелер
НезалежністьвідФранцузької імперії 
 - Дата1815 (Віденський конгрес
Площа
 - Загалом2 586,4 км² (167)
 - Внутр. водинезначний %
Населення
 - оцінка 2019 613 900[1] (170-е місце)
 -Густота237 чол/км² (45)
ВВП (ПКС)2017 р., оцінка
 - Повний$64 млрд (94)
 - На душу населення$109 192 (3)
ВалютаЄвро (EUR)
Часовий поясCET (UTC+1)
 - Літній часCEST (UTC+2)
Коди ISO 3166LU Редагувати інформацію у Вікіданих /LUX Редагувати інформацію у Вікіданих /442 Редагувати інформацію у Вікіданих
Домен.lu
Телефонний код+352
Мапа
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою:Люксембург

Люксембу́рг (люксемб.Lëtzebuerg[ˈlətsəbuəɕ] (прослухати); німецькаLuxemburg[ˈlʊksm̩bʊʁk] (прослухати); французькаLuxembourg[lyksɑ̃buʁ] (прослухати)), офіційна назва —Вели́ке Ге́рцогство Люксембу́рзьке (люксемб.Groussherzogtum Lëtzebuerg[ˈɡʀəʊ̯sˌhɛχtsoːχtumˈlətsəbuəɕ];фр.Grand-Duché de Luxembourg[ɡʁɑ̃ dyʃe də lyksɑ̃buʁ] (прослухати); німецькаGroßherzogtum Luxemburg[ˈɡʁoːsˌhɛʁtsoːktuːmˈlʊksm̩bʊʁk] (прослухати)) — держава уЗахідній Європібез виходу до моря. На півночі і заході межує зБельгією, на сході — зНімеччиною, на півдні — ізФранцією. Її столиця,Люксембург — одна зі столиць Європейського Союзу[2] (разом ізБрюселем,Франкфуртом-на-Майні таСтрасбургом), що приймаєСуд Європейського Союзу, найвищий судовий орган у ЄС. Її культура, населення та мови сильно переплітаються з сусідами, що робить країну по суті сумішшю французької та німецької культур, що зображено на її офіційних мовах:французької,німецької танаціональної мови,люксембурзької. Неодноразові вторгнення Німеччини, особливо уДругій світовій війні, призвели до стійкого бажання країни бути посередником міжФранцією таНімеччиною і, серед іншого, до заснуванняЄвропейського Союзу.[3]

Вважається, що історія Люксембургу починається в 963 році, коли графЗигфрід придбав скелястий мис і його укріплення римської епохи, відомі якLucilinburhuc («маленький замок»), і прилеглу до нього територію вІмператорського абатства св. Максиміна в сусідньомуТрірі[4][5]. Нащадки Зигфріда збільшували свою територію завдяки шлюбам, війнам та васальством. В кінці XIII століттяЛюксембурзьке графство панувало над значною територію.[6] У 1308 році графГенріх VII ставримським королем, а згодомІмператором Священної Римської імперії. У часивисокого середньовіччя з домуЛюксембургів походило чотири імператори. У 1354 роціКарл IV підняв статус графства догерцогства. Герцогство з часом стало частиною Бургундського кола, а потім однієї із сімнадцяти провінційГабсбурзьких Нідерландів.[7] Протягом століть місто та фортеця Люксембургу, що мали велике стратегічне значення, знаходячись міжФранцузьким королівством та територіямиГабсбургів, поступово стало одними з найвідоміших укріплень в Європі. Після того, як графством володілиЛюдовик XIV таМарія-Терезія, Люксембург увійшов до складуПершої французької республіки таімперії при Наполеоні.[8]

З площею 2586 км² цеодна з найменших суверенних держав Європи.[9] Станом на 2019 рік, у Люксембурзі проживало 626 108 осіб, що робить його однією з найменш населених країн Європи,[10] однак країна має найвищі темпи приросту населення на континенті.[11] Іноземці становлять майже половину населення Люксембургу.[12] Якпредставницьку демократію зконституційним монархом, її очолюєвеликий герцог Анрі, що робить країну єдиним у світі суверенним великим герцогством. Люксембург —розвинена країна з розвиненою економікою таодним із найвищих у світі ВВП на душу населення. Місто Люксембург зі своїми старими кварталами та укріпленнями було оголошенооб'єктом світової спадщиниЮНЕСКО у 1994 році завдяки винятковому збереженню величезних укріплень та старого міста.[13]

Люксембург у його сучасній формі вперше виник наВіденському конгресі 1815 року. Велике герцогство з його потужною фортецею стало незалежною державою під особистим володіннямВіллема I зпрусським гарнізоном для охорони міста проти чергового вторгнення Франції.[14] У 1839 році, після потрясінь внаслідокБельгійської революції повністю франкомовна частина Люксембургу була переданаБельгії, а частина люксембурзькомовної частини (окрім Арелерленда, району навколоАрлона) стала тим, що нині є Люксембургом.[15]

Люксембург є членом-засновникомЄвропейського Союзу,ОЕСР,ООН,НАТО таБенілюксу.Місто Люксембург, яке є столицею та найбільшим містом країни, є резиденцією декількох установ та агентств Європейського Союзу. Люксембург був членомРади Безпеки ООН у 2013 та 2014 роках, що було уперше в історії країни.[16] Станом на 2020 рік громадяни Люксембургу мали безвізовий або візовий по прибуттю доступ до 187 країн та територій, що ставитьЛюксембурзький паспорт на п'яте місце в у світі, поряд із Данією та Іспанією.[17]

Вид на місто Люксембург

Географія

[ред. |ред. код]
Докладніше:Географія Люксембургу

Країна розташована в Західній Європі, межує зБельгією,Німеччиною іФранцією. Разом з Бельгією і Нідерландами входить доБенілюксу. На сході країна обмежується річкоюМозель. Рельєф — переважно горбиста піднесенарівнина, на півночі якої підносяться відрогиАрденн (найвища точка — пагорбКнайфф, 560 метрів). Загальна площа країни — близько 2586 км².

Більшість туристів бувають у Люксембурзі в рамках туру країнами цього регіону. Основні елементи програми: центр міста, палац герцога, Каземати, поїздка у вагончиках по долині Петруссії.

Клімат

[ред. |ред. код]

У Люксембурзі переважаєпомірний тип клімату, перехідний від морського доконтинентального. Найспекотнішим місяцем єлипень, у цей час в денні години повітря прогрівається до 22—24 градусів тепла, а вночі відзначається близько 12—14 градусів.Зима тут м'яка, найхолодніший місяць —січень. У січні вдень температура повітря коливається від 1 до 3 градусів тепла, вночі — від −3 до −1 градуса.

За рік на півдні країни випадає 760 мм опадів, а найбільша кількістьопадів випадає на півночі країни — до 900 мм, взимку тут частіснігопади. Опади рівномірно розподілені впродовж року, невеликі максимуми спостерігаються в травні, червні та листопаді, грудні.

Навколишнє середовище

[ред. |ред. код]

Згідно зіндексом екологічної ефективності 2012 року, Люксембург є однією із найкращих країн у світі у галузі охорони навколишнього середовища, посівши 4 місце зі 132 оцінених країн[18]. А у 2020 — посів 2 місце серед 180 країн[19].

Також Люксембург посідає 6 місце серед десятки найкращих міст для життя у світі за версією Mercer[20].

Позиція країни щодо екології направлена на скорочення викидівпарникових газів на 55 % за 10 років і досягти нульових викидів до 2050 року, а також на збільшення власного органічного землеробства в 5 разів[21].

Історія

[ред. |ред. код]
Докладніше:Історія Люксембургу

Нинішня територія Люксембургу була у складі провінціїБелгіка Прима під владоюРимської імперії. У V столітті контроль над нею встановилифранки. Феодальне володіння виникло 963 року, коли один із наближених франкського короля, графЗигфрід Люксембурзький побудував на місці сучасного міста фортецю Лютцельбург — найпотужнішу твердиню в Європі тих часів. 1083 року тут виниклоЛюксембурзьке графство у складі герцогстваВерхня Лотарингія. 13 березня 1354 року воно отримало статусгерцогства. Країна перебувала послідовно під владоюБургундії (1443 — 1506 pp.),Іспанії (1506 — 1684 pp.),Франції (1684 — 1697 pp.), Іспанії (1697—1714 pp.),Австрії (1714 — 1795 pp.), Франції (1795—1815 pp.).

Віденський конгрес 9 червня 1815 року утворив Велике герцогство Люксембурзьке і передав його управління на правах особистої уніїкоролю Нідерландів. Під час повстання 1830 року Люксембург став на бікБельгії. 1839 року Люксембург розділився: західніваллонські регіони відійшли до Бельгії, а решта території залишилася під владою Нідерландів. Герцогству надано право самоврядування. Впродовж 1842—1919 років Люксембург перебував у митному союзі зНімеччиною. 1876 року Люксембург набув статусу «вічно нейтральної держави», згідно з рішеннямЛондонської конференції. 17 жовтня 1868 року прийнято конституцію. Король НідерландівВіллем III помер 23 листопада 1890 року, не маючи нащадка за чоловічою лінією.

ВідтодіНідерланди і Люксембург очолюються представниками різних гілок королівської родиниНассау. Німеччина окупувала Люксембург під час обох світових воєн. У неї нібито були намірианексувати Люксембург, але їх здійсненню завадив загальний страйк 1942 року. Статусунейтралітету було покладено край 1949 року, коли Люксембург приєднався доНАТО. Великий герцогЖан став главою держави 12 листопада 1964 року, після того, як його мати — велика герцогиняШарлотта зреклася престолу. Матері на той час було 68 років, синові — 43.

Люксембург уклав економічний союз ізБельгією 1921 року. Нідерланди приєдналися до нього 1948 року, і цей союз одержав назвуБенілюкс. Він став першою зоною вільної торгівлі в Європі. Люксембург був і серед засновниківЄвропейського співтовариства. Соціалістичний коаліційний уряд перебував при владі з 1984 року. 1989 року Люксембург відзначив 150-річчя своєї незалежності. 7 жовтня 2000 року після зречення з престолу батька (через похилий вік) трон посів великий герцогАнрі.

Державний устрій

[ред. |ред. код]
Анрі — великий герцог Люксембургу, голова держави від 2000 року

Державний лад Люксембургу — конституційна спадковамонархія.

Голова держави — великий герцогАнрі (при владі з осені 2000 року). Відповідно до конституції (що діє з 1868 року), він одноосібно здійснює всю повнотувиконавчої влади: визначає порядок організаціїуряду, його склад, затверджуєзакони, призначає на цивільні й військові посади, командуєзбройними силами, укладає міжнародні договори тощо.

Решта функцій виконавчої влади належить уряду, що призначається великим герцогом у складі голови (державного міністра) і міністрів. Найвищий органзаконодавчої влади — однопалатнийпарламент (палата депутатів), обирається населенням на 5 років шляхом загальних прямих виборів за системоюпропорційних представництв.Право голосу надається всім громадянам, що досягли 18 років. Управління в округах здійснюєтьсякомісарами, в кантонах —бургомістрами. Органамисамоврядування в комунах є виборні ради.

У судову систему входять мирові судді, окружні суди й Верховний суд. Консультативний орган з питань права і вищий адміністративний суд, що призначається великим герцогом, — Державна рада.

Адміністративний поділ

[ред. |ред. код]
Округи Люксембургу
Докладніше:Адміністративний поділ Люксембургу та Міста Люксембургу

Столиця Люксембургу — містоЛюксембург.

Найбільшіміста Люксембургу:Люксембург (76 тис. осіб),Еш-сюр-Альзетт (24 тис. осіб),Діфферданж (15,7 тис. осіб),Дюделанж (14,7 тис. осіб).

В адміністративному плані Люксембург поділяється на триокругиДикірх,Гревенмахер таЛюксембург, котрі, своєю чергою, поділяються на 12 кантонів (подані зі столицями):

  1. Віанден — містоВіанден
  2. Вільц — містоВільц
  3. Гревенмахер — містоГревенмахер
  4. Дикірх — містоДикірх
  5. Еш — містоЕш-сюр-Альзетт
  6. Ештернах — місто Ештернах
  7. Капеллен — місто Капеллен
  8. Клерво — містоКлерво
  9. Люксембург — містоЛюксембург
  10. Мерш — місто Мерш
  11. Реміх — місто Реміх
  12. Роданж — місто Роданж

До складу кантонів Люксембургу входять 118 комун (міських і сільських).

Економіка

[ред. |ред. код]
Докладніше:Економіка Люксембургу
Люксембург є частиноюєврозони з 1999 року.

Промисловість

[ред. |ред. код]

Основні галузі промисловості: гірничодобувна, чорна металургія, машинобудування, металообробна, хімічна, шкіряна, цементна, фаянсова, деревообробна, швейна, харчова, електротехнічна. За виробництвом сталі на душу населення країна посідає перше місце у світі. Останню домну загасили 1997 p., і нині сталь виплавляють в електропечах. У промисловості сильні позиції має іноземний капітал.

Сільське господарство

[ред. |ред. код]

В аграрному секторі зайнято лише 5 % робочої сили. Продуктами сільського господарства є овес, картопля, ячмінь, троянди, фрукти, вина. За обсягом товарної продукції рослинництво значно поступається тваринництву. Розводять велику рогату худобу, коней, свиней тощо. Ферми бувають мішаного типу. Трапляються і виключно молочні ферми.

Транспорт

[ред. |ред. код]

Довжина залізниць — 275 км, автошляхів — понад 5 тис. км. Авіакомпанії «Люксер» і «Карголюкс» обслуговують міжнародні авіалінії. У країні тільки один міжнародний аеропорт —Люксембург-Фіндел (IATA:LUXICAO:ELLX).

У лютому 2020 року уряд країни оголосив, що проїзд у громадському транспорті стане безкоштовним. Це зроблено для того, щоб розвантажити дороги країни. Станом на 2020 рік у Люксембурзі 650 авто на 1000 осіб населення.[22]

29 лютого 2020 року Люксембург став першою країною, яка запровадила безкоштовний громадський транспорт, що майже повністю фінансуватиметься за рахунокподаткових надходжень.[23]

Зовнішня торгівля

[ред. |ред. код]

Люксембург експортує 90 % своєї продукції. Основні експортні товари — сталь (2/3 експорту) і металовироби.Імпортують зерно, машини, нафту, залізну руду, вугілля.Головні зовнішньоторговельні партнери — країни Європейського Союзу.

Певні надходження країна має від туризму.

Фінансовий сектор

[ред. |ред. код]

Люксембург вважається привабливим фінансовим хабом Європейського Союзу. Багатії з усього світу реєструють тут холдингові компанії, що дає їм змогу не платити податки на дивіденди — за умови, що протягом року холдингова компанія вклала у капітал іншої компанії принаймні $1,4 млн або тримала принаймні 10 % її акцій.[24]

Ліберальні закони для регулювання діяльності холдингових компаній, які тут називають Soparfi (скорочення від société de participations financières), залишалися переважно без змін до 2006 року, коли Європейська Комісія зобов'язала Люксембург, державу-засновницю Європейського Союзу з 1951 року, скасувати оригінальний закон 1929 року, спрямований на приваблення міжнародних інвесторів.

Цей закон дозволяв будь-кому засновувати фінансові холдинги, які звільняються від податків на дохід, дивіденди і на приріст капіталу, а імена власників можна було не розголошувати.[24]

Нині є побоювання, що уніфікація фіскального законодавства Європейського Союзу призведе до втрати Люксембургом його унікального становища як провідного фінансового центру світу.

Зайнятість

[ред. |ред. код]

Сільське господарство — 3 %,промисловість — 37 %, сфера послуг — 60 %. Обробляється 24 % площі. Основні с/г продукти:м'ясо,молоко,вовна,зерно,овочі,фрукти. Долина Мозеля відомавиноградом і винами. Провідна галузь промисловості — чорнаметалургія.

У митному союзі зБельгією. Місто Люксембург — одна з трьох столицьЄС (Європейський парламент, фінансові та судові установи).Грошова одиниця — євро.360 тисяч туристів і 290 мільйонів доларів прибутку. Архітектурна спадщина середньовіччя. У спискуЮНЕСКО — стародавні квартали та фортифікаційні споруди міста Люксембурга.

Природно-ресурсний потенціал

[ред. |ред. код]
Докладніше:Список ссавців Люксембургу

Поверхня країни — переважно горбиста рівнина, її середня висота — 250 м. На північ заходять відроги Арденн, що сягають 560 м (пагорб Кнайфф). У країні обмаль родючих земель.

Клімат — помірний, перехідний від морського до континентального. На нього впливає теплий південний вітер фен. Середні температури січня коливаються від 0 °C до +2, липня — від +18 до +21 °C. Річна кількість опадів — 700—1050 мм.

Мінеральні ресурси: горючі сланці, залізна руда, вапняки.

Населення

[ред. |ред. код]
Докладніше:Населення Люксембургу та Мови Люксембургу

Основне населення Люксембургу —люксембуржці. Говорятьлюксембурзькою мовою німецької групи індоєвропейської сім'ї. Поширені також німецька та французька мови. Писемність на основі латинського алфавіту. Переважна кількість віруючих — католики, є протестанти.

Загальна чисельність населення 473 тис. осіб, в тому числі в Люксембурзі 285 тис. осіб. Велику частку населення країни становлять іноземці — португальці, італійці, французи, німці та інші.

Культура

[ред. |ред. код]
Докладніше:Культура Люксембургу та Кінематограф Люксембургу
Військовий парад у Люксембурзі
Національний девіз люксембуржців, який можна побачити на багатьох будинках.

Люксембург був затьмарений культурою сусідів. Він зберігає низку народних традицій, будучи протягом більшої частини своєї історії глибоко сільською країною. Є кілька помітних музеїв, розташованих переважно в столиці:Національний музей історії та мистецтва (NMHA),Музей історії міста Люксембург[en] та новийМузей сучасного мистецтва імені Великого герцога Жана (Mudam).Національний військово-історичний музей (Люксембург)[en](MNHM) вДикірху особливо відомий своїми експозиціями проАрденнську операцію[25]. Саме місто Люксембург входить досвітової спадщини ЮНЕСКО через історичну важливість його укріплень[26].

Люксембург — батьківщина багатьох відомих художників, таких якТео Керг[en],Йозеф Куттер іМішель Маджерус[en], а також фотографаЕдвард Стайхен, чия виставкаРід людський (виставка)[en] додана до реєструЮНЕСКО «Пам'ять світу» і постійно розміщується вКлерво. КінозіркаЛоретта Янґ була люксембурзького походження.

Мови

[ред. |ред. код]
Докладніше:Мови Люксембургу

У Люксембурзі використовується три мови.Люксембурзька мова, яка раніше вважалась одним здіалектівнімецької, є мовою, яку більшість Люксембуржців вчать з раннього дитинства у себе вдома. У початкових школах викладають в основному люксембурзькою, в середніх школах —французькою абонімецькою. Люксембуржці володіють люксембурзькою та французькою мовами на рівні рідної мови, більшість володіють, більшою чи меншою мірою, німецькою. Газети друкують статті переважно німецькою мовою, але часто також французькою і люксембурзькою. Люксембурзькі канали телебачення мовлять майже виключно люксембурзькою, але доступні також іноземні канали французькою та німецькою мовами. Відповідно до численних досліджень, 75 % люксембуржців щодня спілкуються люксембурзькою, молодь пише текстові повідомлення цією мовою, люксембурзька звучить і в роботі парламенту, хоча всі закони написані французькою мовою. Для набуття громадянства необхідно скласти державний іспит з люксембурзької мови. Крім того, 13 % людей (в основному португальських іммігрантів) володіютьпортугальською, досить поширені також знанняанглійської. Люксембурзька мова була стандартизована тільки в сімдесятих роках і з того часу переживає відродження, також і серед молодого покоління.

Література

[ред. |ред. код]
Докладніше:Люксембурзька література

Творцями-«стовпами» люксембурзької національної літератури, власне літературилюксембурзькою мовою по праву вважаються національний поет і етнографЕ. де ла Фонтен (1823—1891), автор пісень та народознавчих записок про люксембуржців; поетМішель Ленц (1820—1893), автор слів до гімну Люксембургу«Ons Hémécht», письменник і поетМішель Роданж (1827—1876), творець люксембурзького національного епосу «Ренерт-Лис» (Rénert).

Образотворче мистецтво

[ред. |ред. код]

В період раннього середньовіччя головним художнім центром був монастир в Ехтернахе, де вироблялися мініатюри, що зображали у VIII—X ст. ірландські, а на рубежі X і XI століть — німецькі традиції. Виконувалися і різьблені оклади Євангелій з пластинами зі слонової кістки.

В XI столітті зводилися численні замки (збереглися в руїнах), романські капели (десятигранна капела замкуВіанден) і базиліки (церква Санкт-Віллібрордус в Ехтернахе, 1017—1931) зі скульптурним оздобленням. Готичні церкви ст XIV—XVI ст. (У містах Люксембург, Ріндшлейден, Сет-Фонтен та ін.) відрізнялися великою кількістю скульптур в інтер'єрах (скинії, статуї мадонн і святих, надгробки). У другій половині XVI ст. поширився стиль ренесансу (ратуша, нині герцогський музей, в Люксембурзі, 1563), а в XVII ст. — Бароко (собор у Люксембурзі, 1613—1921). Зводилися укріплення резиденції знаті (замки Вітранж, Анзембург та ін.). У XVIII ст. переживав розквіт декоративно-ужиткового мистецтва (виробництво меблів, виробів з металу, фаянсу). У в архітектурі XIX ст. класицизм поступився місцем еклектизму.

Образотворче мистецтво в XIX ст. розвивалося під французьким впливом (портрети Ж. Б. Фрезі, романтичні пейзажіМ. Кірша). Після Першої світової війни 1914—1918 виявився вплив німецького експресіонізму, потім — французького фовізму. ЖивописЙ. Куттера відзначений рисами гострого гротеску, соковитістю гами та співчуттям до знедолених. У творах сучасних художників (В. Кесселер, Ж. Пробст, М. Хофман та ін) відчутні впливиМатісса,Пікассо та інших французьких майстрів.

Музика

[ред. |ред. код]
Докладніше:Музика Люксембургу

Центром музичної культури Люксембургу з 1906 року єКонсерваторія Люксембургу, а з 2005 —Люксембурзька філармонія, яка є головним концертним майданчикомфілармонічного оркестру. Чотири рази Люксембург приймав конкурсЄвробачення — в 1962, 1966, 1973 і 1984 роках.

Туристичні об'єкти

[ред. |ред. код]

У країні міститься частина природного національного парку Дойч-Люксембург, що розташований переважно на території Німеччини; кілька резерватів.Столиця поділена річками Петрюс і Альзет на Нижнє та Верхнє міста, через річки перекинуто багато мостів. У Верхньому місті — руїни давньоримської чатової вежі, скельова капела Сен-Кірен (VI та XVI ст.), готична церква Сен-Мішель (1519 p.), Великий герцогський палац (XVI ст.), Палац юстиції (1556—1572 pp.), кафедральний собор Нотр-Дам (1613—1621 pp.), ратуша (1830 p.), Національний музей,Замок Мамер. Туристів приваблюють старовинні замкиВіанден, Вітранж, Вільц; базиліка Санкт-Віллібрордус у м. Ехтернах, готична церква (XIV—XVI ст.) в Сет-Фонтені.

Примітки

[ред. |ред. код]
  1. Population by sex and nationality on 1st January (x 1 000) 1981, 1991, 2001 - 2019 Table summary.СайтStatistics portal. STATEC, Ministry of Economy. Архіворигіналу за 30 січня 2020. Процитовано лютий 2019.{{cite web}}:Зовнішнє посилання в|work= (довідка)(англ.)
  2. Decision of the Representatives of the Governments of the Member States on the location of the seats of the institutions (12 December 1992).Centre virtuel de la connaissance sur l'Europe (англійською) . 2014. Архіворигіналу за 13 жовтня 2019.
  3. Hart-Davis, Adam (2010).History: The Definitive Visual Guide (англійською) . New York, New York: Dorling Kindersley Limited. с. 452—453.ISBN 978-0-7566-7456-4.
  4. A propos... Histoire du Grand-Duché de Luxembourg. Luxembourg: Service information et presse du gouvernement luxembourgeois, Département édition. 2008. с. 1.ISBN 978-2-87999-093-4.
  5. Kreins, Jean-Marie (2010).Histoire du Luxembourg (вид. 5). Paris, France: Presses Universitaires de France.
  6. A propos... Histoire du Grand-Duché de Luxembourg. Luxembourg: Service information et presse du gouvernement luxembourgeois, Département édition. 2008. с. 2.ISBN 978-2-87999-093-4.
  7. A propos... Histoire du Grand-Duché de Luxembourg. Luxembourg: Service information et presse du gouvernement luxembourgeois, Département édition. 2008. с. 2—3.ISBN 978-2-87999-093-4.
  8. A propos... Histoire du Grand-Duché de Luxembourg. Luxembourg: Service information et presse du gouvernement luxembourgeois, Département édition. 2008. с. 3—4.ISBN 978-2-87999-093-4.
  9. Eurostat – Tables, Graphs and Maps Interface (TGM) table (англійською) . Epp.eurostat.ec.europa.eu. Архіворигіналу за 20 липня 2011. Процитовано 21 лютого 2010.
  10. Population et emploi.Le Portail des Statistiques (англійською) . Statec and State of Luxembourg. Процитовано 4 квітня 2020.
  11. Country comparison :: POPULATION growth rate.The World Factbook (англійською) . Архіворигіналу за 27 травня 2016. Процитовано 16 квітня 2017.
  12. Krouse, Sarah (1 січня 2018). Piping Hot Gromperekichelcher, Only if You Pass the Sproochentest.The Wall Street Journal (англійською) . с. 1.
  13. City of Luxembourg: its Old Quarters and Fortifications.World Heritage List (англійською) . UNESCO, World Heritage Convention. Архіворигіналу за 26 січня 2020. Процитовано 16 квітня 2017.
  14. A propos... Histoire du Grand-Duché de Luxembourg (французькою) . Luxembourg: Service information et presse du gouvernement luxembourgeois, Département édition. 2008. с. 4—5.ISBN 978-2-87999-093-4.
  15. A propos... Histoire du Grand-Duché de Luxembourg (французькою) . Luxembourg: Service information et presse du gouvernement luxembourgeois, Département édition. 2008. с. 5—6.ISBN 978-2-87999-093-4.
  16. Asselborn's final Security Council meeting.Luxemburger Wort (англійською) . 19 грудня 2014. Архіворигіналу за 10 жовтня 2017. Процитовано 2 квітня 2015.
  17. Global Ranking – Visa Restriction Index 2020(PDF) (англійською) . Архіворигіналу(PDF) за 29 червня 2021. Процитовано 4 квітня 2020.
  18. 2012 EPI :: Rankings – Environmental Performance Index.yale.edu. 5 травня 2012. Архіворигіналу за 5 травня 2012.
  19. What is the greenest country in the world?.ATLAS & BOOTS. Архіворигіналу за 27 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
  20. MAE – Luxembourg City in the top 10 of the most "livable" cities / News / New York CG / Mini-Sites.Newyork-cg.mae.lu. Архіворигіналу за 29 червня 2017. Процитовано 23 липня 2017.
  21. Luxembourg. Stadtklima (Urban Climate). Архіворигіналу за 28 вересня 2007. Процитовано 19 квітня 2007.
  22. Люксембург став першою країною з безкоштовним громадським транспортом[Архівовано 30 березня 2022 уWayback Machine.], Дойче Вель, 29 лютого 2020
  23. Calder, Simon (29 лютого 2020).Luxembourg makes history as first country with free public transport.The Independent (англійською) . Архіворигіналу за 31 грудня 2020. Процитовано 30 листопада 2020.
  24. абДжакомо Тоніні. Як найбагатші люди світу переводять мільярди у крихітний і необтяжливий на податки Люксембург. Розслідування Forbes
  25. Визначні місця Люксембурга: що подивитись в одній з найменших держав Європи.ua.topvoyager.com. 28.05.2020. Архіворигіналу за 26 лютого 2021. Процитовано 30 листопада 2020.
  26. Culture.Ministère des Affaires Etrangères, Luxembourg.Архів оригіналу за 22 липня 2011.

Література

[ред. |ред. код]
  • Народы мира: Историко-этнографический справочник / Гл. ред. Ю. В. Бромлей. Ред. коллегия: С. А. Арутюнов, С. И. Брук, Т. А. Жданко и др. — М. : Сов. энциклопедия, 1988. — 624 с. (с. 265)
  • Німецькомовні країни. Німеччина. Австрія. Швейцарія. Люксембург. Ліхштенштейн: навч. посіб. для студ. / Д. А. Євгененко [та ін.] ; Кіровоградський держ. педагогічний ун-т ім. Володимира Винниченка. — Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка, 2005. — 208 с. — Бібліогр.: с. 207.
  • Опорний конспект лекцій. Тема «Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу: Італія, Литва, Люксембург, Словаччина» / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України ; [авт.-упоряд.: П. В. Ворона та ін.]. — Київ: НАДУ, 2015. — 98 с.

Посилання

[ред. |ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою:Люксембург
Бельгія БельгіяБельгія БельгіяНімеччина Німеччина
Бельгія БельгіяНімеччина Німеччина
Франція ФранціяФранція Франція
Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Географія та географічні карти
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Большая российская энциклопедия ·Велика данська енциклопедія ·Велика норвезька енциклопедія ·Енциклопедія сучасної України ·Історичний словник Швейцарії ·Православная энциклопедия ·Электронная еврейская энциклопедия ·Энциклопедия Кругосвет ·BabelNet ·Britannica (11-th) ·Britannica (12-th) ·Brockhaus Enzyklopädie ·Catholic (1907—13) ·De Agostini ·Encyclopédie Larousse ·Encyclopedia Treccani ·Encyclopædia Britannica ·Encyclopædia Britannica ·Encyclopædia Universalis ·Grove Art Online ·Internetowa encyklopedia PWN ·Klexikon ·NicoNicoPedia ·Treccanis Dizionario di Storia ·Treccanis Enciclopedia Italiana ·Treccanis Enciclopedia Italiana ·Treccanis Enciclopedia Italiana ·Treccanis Enciclopedia Italiana ·Treccanis Enciclopedia Italiana ·Treccanis Enciclopedia Italiana ·Treccanis Enciclopedia Italiana ·Treccanis Enciclopedia Italiana ·Treccanis Enciclopedia Italiana
Довідкові видання
Нормативний контроль
ЛюксембургЛюксембург у темах
Пов'язані статті
Незалежні
Залежні та
інші території
Данія
Фінляндія
Норвегія
Велика Британія
Обмежено визнані
1 Частково вАзії, або цілком у Азії з культурними зв'язками в Європі.
Країни-члени
АвстріяАзербайджанАлбаніяАндорраБельгіяБолгаріяБоснія і ГерцеговинаВелика БританіяВірменіяГреціяГрузіяДаніяЕстоніяІрландіяІсландіяКіпрІспаніяІталіяЛатвіяЛитваЛіхтенштейнЛюксембургМальтаМолдоваМонакоНідерландиНімеччинаНорвегіяПівнічна МакедоніяПольщаПортугаліяРумуніяСан-МариноСербіяСловаччинаСловеніяТуреччинаУгорщинаУкраїнаФінляндіяФранціяХорватіяЧехіяШвейцаріяШвеціяЧорногорія
Золоті: засновники. Сині: пізніші члени
Країни-спостерігачі
Члени у минулому
Чехословаччина (1991–1992) •Саар (1950–1956) •Росія (1992-2022)
Інституції
Імперії
Королівства
Великі герцогства
Герцогства
Ангальт (Асканії)
Ернестинські
герцогства
Князівства
Ройсс
Гогенцоллерн
Шварцбург
Вільні міста
Країни-члени
Офіційна емблема НАТО
Керівництво
Особи
Підрозділи
СК ОЗС в ЄвропіACOКомандування ОЗС з питань трансформаціїIMSОК ОЗС БрюнсюмОК ОЗС НеапольОК ОЗС ЛісабонВійськовий комітетОЗС НАТОKFORSFORIFORISAFNRFRDCУдарні військово-морські силиСистема ПРОNATINADSLANDCOMДруге об'єднане тактичне авіаційне командуванняЧетверте об'єднане тактичне авіаційне командуванняМедична служба НАТОКапеланство НАТОЗасоби стратегічних авіаперевезеньКіберцентр НАТОАгентство стандартизаціїNCIОрганізація наукових досліджень і технологійЦентр аналізу та накопиченого досвідуЦентр аналізу інформації про безпеку боєприпасівДослідницько-експериментальний морський центрЄвроатлантичний координаційний центр реагування на природні лиха та катастрофиАгентство з управління розробкою, розвитком, виробництвомACCSАгенція з підтримки та постачанняДРЛВіУАгентство консультацій, командування й управлінняСоюзне командування Мобільними Силами ЄвропаБАЛТРОНАвіабаза Рамштайн
Операції
Операції та місіїАктивні зусилля • Обдумана сила • Орел охоронець • Союзницький захисник • Океанський щит • Союзницький постачальник • Окаб • Червоний кинджал • Перс • Патруль над Ісландією • Денай флайт • Ектів індевор • Ахіллес • Іглс самміт • Шарп ґард • Скай монітор • Денай флайт • Карез • Маритайм гардДизельСептентріонШахі тандарГірська лютьЕлайд гарвестХарекате ЙолоЕсеншал харвестМолотМаритайм моніторМаритайм ґардСтрайкбекГладіоПатрулювання над країнами БалтіїТренувальна місія в ІракуДопомога Африканському Союзу в ДарфуріЕсеншал гарвестКонфлікт у Південній СербіїПікакс-гендлКриптоніт«Елайд хармоні»Гнів Кобри
Отримано зhttps://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Люксембург&oldid=46264293
Категорії:
Приховані категорії:

[8]ページ先頭

©2009-2025 Movatter.jp