Луганда, абоганда, — мова сім'їбанту, поширена головним чином вУганді, в регіоні, званомуБуганда (від назви народу ганда, що населяє його).
Крім представників народуганда, нею володіють близько 100 000 представників інших етносів (1991, перепис), разом близько 3 млн мовців. Носіїв цієї мови найбільше проживає саме в Уганді. Це друга за поширеністю мова в Уганді, вона поступається лише англійській.
Мовна карта Уганди. Зеленим кольором позначені мови банту
Проникнення на території Уганди племен банту датується приблизно першою половиною I тисячоліття н. е. До XVI століття на територіїБуганди вже існувала централізована держава. Активні контакти з європейськими та арабськими торговцями і колонізаторами поширюються лише від середини XIX ст.
Тоді ж почалося і дослідження мови луганда, яким займалися в першу чергумісіонери. З початку XX століття на території Уганди починає поширюватисясуахілі,лінгва-франка Східної Африки. Після здобуття незалежності Угандою офіційною мовою країни стала англійська.
Розглядалася також можливість надання цього статусу одній з тубільних мов, і двома основними кандидатами були луганда і суахілі. Багато хто з тих, хто не належав до народу ганда, були проти луганди. Врешті приІді Аміні вибір був зроблений на користь суахілі, однак у1995 році це рішення було скасовано.У2005 році парламент Уганди відновив суахілі як національну мову країни; луганда залишається предметом викладання в школах Буганди; нею також ведеться викладання в початковій школі. Орфографія закріпленарішенням[Архівовано 19 серпня 2010 уWayback Machine.] конференції народу ганда в 1947 році.
Мова луганда в цілому є досить типовим представником сім'ї банту; серед інших її виділяють нетривіальні обмеження на структурускладу, наявністьгемінат (подвоєних приголосних) та довгихголосних.
Луганда використовує латинський алфавіт без додаткових діакритичних знаків, але з використаннямдиграфів.Подвоєнням голосних позначається довгота, не обумовлена зовнішніми причинами (так, перед сполученнями « носовий + вибуховий» голосні пишуться як короткі, хоча насправді вони в цій позиції завжди довгі (див.# Фонологія).Геміновані приголосні позначаються подвоєнням літери (в разі диграфів — подвоєнням першого елемента). У алфавіті використовуються голосні літериa, e ([e]),o ([o]),i, u, приголосніb, c([tʃ]),d, f, g, j([ʤ]),k, l, m, n, p, r, s, t, v, w, y, ŋ(остання іноді замінюється наng'). Існують диграфиny ([ɲ]) іng[ŋg].Букваk передi іy позначає[tʃ],g відповідно позначає[ʤ].
[l] і[r] єалофонами, але ця різниця відображається в орфографії
ʎ є звичайною реалізацією/lj/
Допустимі структури складу у луганда такі:
V
CV
CCV
NCV
CSV
CCSV
NCSV
Тут C — приголосний, CC —гемінат (а не просто збіг), V — голосний (короткий або довгий), S —глайд.Можна помітити, що можливий і інший аналіз, при якомузакриті склади в луганда можливі, за умови що вкоді може знаходитися тільки перша частина геміната або носовий; проте відзначимо, що слово в луганда в будь-якому випадку не може закінчуватися на закритий склад.
Серед фонотактичних обмежень треба зазначити наступні:
Перед гемінатою зустрічається тільки короткий голосний.
Перед групою NC всі голосні довгі.
Після групи CS голосні завжди довгі, якщо це не заборонено першим правилом. Це пов'язано з тим, що два голосних підряд у луганда заборонені, а якщо такий збіг з'являється, то або перший голосний випадає, або він стає глайдом, а другий подовжується (зберігаючи тим самим незмінним числомор).
Винятком тут є кластер [ggw] (гемінована відповідністьw), після якої допускаються як довгі, так і короткі голосні.Як і багато інших мов банту, луганда —тонова мова, розрізняє високий і низький тон.
