Гюмрі розташований на висоті 1550 метрів над рівнем моря, у північно-західній частині Вірменії. Знаходиться у 8-9 бальній сейсмічній зоні. Гюмрі перетинається ущелинами Черкез, Джаджур ті іншими.
Рельєф — рівнинний, з озерами, ріками та лавовими масивами потужністю у 350 метрів. Рослинність степова. У долинах річок ростуть акації, клен, ясен та інші дерева.
Околиці Гюмрі багаті будівельними матеріалами —туфом,базальтом,діатомітами, глиною, а також чорноземними грунтами.
По прямій лінії від Гюмрі доЧорного моря — 196 км.
Клімат посушливий. Взимку бувають сильні морози — до -41 °C. Влітку спекотно: до +36 °C. Протягом року випадає незначна кількість опадів (в середньому 500 мм). Повітря має цілющі властивості. Впродовж року Гюмрі отримує приблизно 2500 годин сонячного світла.
Історично землі, що їх займає сучасне місто, відомі під назвоюКумайрі (вірм.Կումայրի). Місто виникло за часів давньої державиУрарту, а його назву пов'язують зкімерійськими племенами. З плином часу назва спотворювалася під впливом суспільно-політичних чинників імовних змін:Кумайрі →Кумрі →Гумрі →Гюмрі.
У 1837 роціросійська влада змінила назву міста наАлександрополь (вірм.Ալեքսանդրապոլ) — на честь дружиниМиколи I, царівни Александри Федорівни.
У1990 році, після здобуттяВірменією незалежності, місту повернули його історичну назвуКумайрі, однак уже1992 року її замінили наГюмрі (вірм.Գյումրի,сх-вірм. ізах-вірм.Գիւմրի).[4][5]
Відповідно до батька вірменської історіографіїМовсесу Хоренаці (V століття), онукАйка НаапетаАрамаїс відправив свого багатодітного сина, ненажеру Шара, разом з усією сім'єю і господарством на найближче родюче чорноземне поле. Останнє було розташоване біля північного підніжжя гориАрагац. Там рясно текли води. Той благодатний край назвали його ім'ям —Ширак.
Відомо, що населений пункт, де нині розташований Гюмрі, за старих часів називали Кумайрі. Це ім'я зазвичай пов'язують з іменемкімерійців — племен, що вторгалися на західні береги Чорного моря зіСхідно-Європейської рівнини (VIII століття до н. е.). Про Кумайрі згадував вже в VII–VI ст. до н. е. відомийдавньогрецький воєначальник і історикКсенофонт.
У вірменській бібліографії Кумайрі (давня назва Гюмрі) вперше згадується в зв'язку зповстанням773–775 років, спрямованим протиарабського панування. Всередньовіччя Кумайрі було великим поселенням.
Александрополь, будучи прикордонним містом-фортецею, незабаром став також значним центром торгівлі та ремісництва. В1899 у в зв'язку зі спорудженням залізничних лінійТіфліс—Александрополь, потім Александрополь—Єреван, продовжених в1906 доДжульфи і далі доТавризу, Александропіль став одним з важливих залізничних вузлів. Це стало переломним моментом в соціально-економічному та культурному житті міста. У дорадянський період Александрополь був у першу чергу ремісничим містом. У Александрополі було безліч магазинів, великих і малих крамниць, ринків.
До кінцяXIX століття місто населяли 32 тисячі жителів. ПісляТіфлісу іБаку, Александрополь вважався третім, за величиною і значенням, торговим та культурним центромЗакавказзя. У цей період в Гюмрі діяло близько 10 шкіл та училищ.
У боротьбі за встановлення Радянської влади у Вірменії особливе місце займає Травневе повстання залізничників і робітників депо Гюмрі1920 року. Його лідерами булиБаграт Гарібджанян, Єгор Севян, Саркіс Мусаелян (розстріляні).
В1924 році вже радянський Александрополь був перейменований на Ленінакан, з 1990 по 1992 мав назву Кумайрі. З 1992 (після проголошення незалежності Вірменії) повернув собі історичну назву — Гюмрі[6].
У місті знаходяться п'ять церков, один монастир та одна православна каплиця. Найрозкішнішою та історично важливою з них єЦерква Аменапркіч (Всеспасителя). Будівництво церкви почалося у1859 та була завершена у1873. Церква сильно постраждала відСпітакського землетрусу1988 року та наразі відновлюється.
Мешканці Гюмрі відомі своїм гострим почуттям гумору (Гюмрі в певному сенсі можна назвати «столицею» вірменського гумору), традиціоналізмом, працьовитістю та честолюбством.
В місті розташовані залізничний вузол, локомотивне та вагонне депо, аеропорт, трасаЄреван — Гюмрі —Ахалкалакі —Батумі та Гюмрі —Ванадзор. Легка, машинобудівна, харчова промисловість. Педагогічний інститут. Два театри. Краєзнавчий музей. Картинна галерея. Історико-архітектурний заповідник «Гюмрі».
У Гюмрі розташована102-га російська військова база.12 січня2015 військовослужбовець російської військової бази розстріляв вірменську сім'ю з семи осіб. Це вбивство викликало масові протести у Вірменії та серед вірменської діаспори Росії. Докладніше:Масове вбивство в Гюмрі.
.svg)
