Легітимізм (відлат.lex йлат.legis як «закон»; звідсилат.legitimus — «законний»;фр.légitime) — політичний принцип, висунутийШарлем Морісом Талейраном наВіденському конгресі 1814—15 для захисту територіальних інтересівФранції (збереження кордонів, що існували на 1 січня1792 року) і протидії територіальним домаганнямПрусії. Полягає у поверненні «законним» володарям втрачених ними територій і неприпустимості розпоряджатися ними, якщо легітимний володар формально від них не відмовився.Принцип легітимізму був відхилений через імперські плани царськоїРосії таПрусії.Термін «легітимізм» вживався в іншому значенні: уФранції післяЛипневої революції1830 року легітимізм був гаслом політичної течії, що виступала за повернення до влади «законної»династіїБурбонів.
Крім руху прихильниківдинастії, скинутоїреволюцією 1830 р. у Франції, це — теорія, що визнає головним принципом державного устрою історичне право легітимною династії на владу (що виникла вЗахідній Європі — спочатку у Франції — на початку XIX ст.)[1].
Легітимізм є основоюСвященного союзу.
Існує також поняття демократичної легітимності (Доктрина Тобара)[2].
