Ла́їко (грец.λαϊκό, λαϊκό τραγούδι,досл. «пісня народу», «популярна пісня») — один з найпопулярніших стилівгрецької музики, який сформувався із популяризацієюребетіко. Основу його складають лірикагрецькою мовою та суто традиційні длягреків мотиви. В останні роки жанр набув різних форм і дуже популярний серед сучасних грецьких музикантів. Водночас найбільший вплив лаїко на грецьку музику спостерігався у 1960-ті роки. Відтак попри те, що під лаїко нині розуміють популярну грецьку музику, у контексті ж найчастіше звертаються до періоду грецької пісні 1950–1980 років.
Лаїко має дуже багату історію. Основою жанру послужили співочі балади візантійських військових поселенцівМалої Азії —акритів, які вели довгу, безуспішну боротьбу із мігруючими тюркськими племенами. Ще на ранніх етапах свого існування в цьому типово середземноморському жанрі проявився вплив слов'янської, пізніше, ще помітніший вплив, циганської, арабської і особливо турецької музики. Схожі на лаїко музичні жанри сформувалися в результаті значного впливу східної музики уРумунії та навітьПортугалії (фаду).
Жанр лаїко продовжував розвиватися і після падінняВізантії на територіїОсманської імперії, зокрема в середовищі малоазійскихгреків-урумів. На початку 20 століття, після їхнасильницького виселення з Туреччини, лаїко поширилися і в самій Греції, особливо в тих містах, де осіло значне число малоазійских мігрантів. Це, перш за все,Афіни таСалоніки. Незважаючи на їдку критику з боку офіційного керівництва держави та інтелігенції, які затаврували музику лаїко як «плебейську», вона швидко ширилася серед грецького народу в 60 — 70-х роках двадцятого століття.
До 1930-х років у грецькій музиці домінували два музичні жанри:грецька народна музика (дімотіко абоклефтіко) і жанр пісні елафро (грец.ελαφρο, буквальний переклад — «світла пісня»). Остання була представлена ансамблями співаків, музикантів і сольних виконавців, таких якКлеон Тріантафіллу іНікос Гунаріс. Це була грецька інтерпретація міжнародної популярної музики того часу. У 1930-ті роки перші записи ребетіко здійснили величезний вплив на грецьку музику загалом.Маркос Вамвакаріс заявив, що «ми були першими, хто записав лаїко (популярні) пісні». У наступні роки все популярніший жанрребетіко — нині відомий як лаїко у більш вузькому контексті — став основною грецької музики.
1920 − 1960 роки | 1930 — 1960 роки |
Класична музика лаїко стала провідним жанром популярної музики у Греції в 1960 і 1970 роках. Серед виконавців лаїко найбільше вирізнявсяСтеліос Казандзидіс. Серед найзначніших композиторів і ліриків цього періоду булиЙоргос Замбетас,Мікіс Теодоракіс таМанос Хадзідакіс, все ще дуже популярніВасіліс Цицаніс таМаноліс Хіотіс. Низка музикантів успішно поєднували традиції лаїко таінтехно, наприклад, композиториСтаврос Ксархакос,Міміс Плессас.
Сучасна лаїко (грец.σύγχρονο λαϊκό) — основний стиль сучасної популярної грецької музики, що почав формуватися у 1980-ті роки. Основними ритмами (танцями) сучасної лаїко єнісіотіка, сирта,ребетіка,хасапіко,зейбекіко, калламатіанос ісиртакі. Серед визнаних авторів лірики сучасної лаїкоНікос Карвелас,Фівос, Нікос Терзіс,Йоргос Теофанус, Еві Друца.
Новітня лаїко (грец.νεότερο λαϊκό) — традиційна музика лаїко, поєднана із популярними західними музичними тенденціями, зокремапоп-музикою тароком. Невід'ємною частиною сучасної культури лаїка є піста (грец.πίστα) — танцпол.Бузукіа таскіладіко — грецькі клуби, які запрошують для виступів виконавців лаїко, спів останніх супроводжується грою набузукі, гітарах та інших музичних інструментах. Існують радіо-станції, нічні клуби, у яких ді-джеї грають тільки лаїко, від середини 1990-х років лаїко у цьому контексті називають еллінадіка (грец.ελληνάδικα).