Латвія розташована на крайньому заході Східної-Європейської рівнини. Більша частина території Латвії — моренна горбиста рівнина з висотами 200—300 м над р. м. Рельєф країни — це лісиста низина, болота, озера; 472 км берегової лінії. Найвища точка — гораГайзінькалнс (уЛіфляндії) має висоту 312 м над р. м.
Клімат країни перехідний від морського до континентального. Зима триває від середини грудня до середини березня, пересічнатемпература січня від -2 до -7 °С, іноді різко знижується до -40 °С. Літо прохолодне та дощове, середня температура липня від +16 до +18 °С, дуже рідко піднімається до +30 °С. Річна кількістьопадів 500—800 мм.
Великі річки —Даугава,Лієлупе,Вента,Гауя. Загалом на території Латвії понад 700 річок; всі вони належать до басейну Балтійського моря. Головна річка — Даугава (в Росії — Західна Двіна), протягом 357 км тече по території Латвії; її довжина від джерела в Росії (Тверська область) до гирла в Ризькій затоці становить 1020 км. Озера охоплюють 1,5 % території, найбільші —Лубанс,Резнас іБуртнієкс.
Сільськогосподарські земельні угіддя чергуються з заболоченими місцевостями, озерами (особливо в Латгале) і змішаними (біля морського узбережжя — сосновими) лісами. Понад 45 % (29555 км²) латвійських земель вкривають ліси: листяні — 54 % (береза,осика, чорна та білавільха), хвойні — 46 % (переважно уздовж узбережжя;сосна таялина). Вони є найбільшим природним багатством країни. У річкових долинах і на пагорбах поширені луки.
1201: лівонський єпископАльберт фон Буксгевден заснувавРигу як центр християнізації та німецької колонізації краю.Ризькі єпископи починають підкорення латвійських земель (Лівонії), що тривало до1290 року.
1629,26 вересня: війська Речі-Посполитою відвоювали Ригу та західну частину Лівонського герцогства.
1635,12 вересня:Швеція і Річ Посполита уклали мир, за яким перша отримала Естонію, північну і центральну Латвію (так звануШведську Лівонію). Герцогство Курляндії і Семигалії лишалося васалом польського короля. Остаточний мир було укладено3 травня1660 року.
1701—1709: у ходіВеликої Північної війни герцогство Курляндії і Семигалії позмінно було окуповане шведськими і російськими військами.
1918,12 квітня: Об'єднана рада Лівонії, Естонії, Риги та Езеля, створена місцевою німецькою аристократією, проголосила створення незалежноїБалтійської держави й запросила персональної унії з Німеччиною, а також титулу герцогства. 8 листопада нова держава приєднала до себе Куляндію і Семигалію.
1918,1 серпня: німецькі адміністрації Лівонії, Естонії, Курляндії, Езеля та Риги були об'єднані в Німецьку військову адміністрацію на Балтиці, з центром у Ризі.
1918,8 листопада: регентська рада Балтійської держави реорганізує її у федерацію з 7 областей: Естонії, Курляндії, Латгалії Північної Лівонії, Езеля, Риги і Південної Лівонії. Її адміністрація діяла до 28 листопада.
1945,19 березня: Німеччина проголосила створення автономної держави Латвія, німецького протекторату.
1945,7 травня: латвійський уряд уЛієпаї проголосив незалежність Латвійської республіки й протримався до8 травня, коли німецькі війська здалися у Курляндському котлі.
1990,4 травня: Верховна рада Латвійської РСР проголосила акт відновлення незалежності Латвійської республіки. Радянські десантники захопили ключові об'єкти в Ризі в 1991, але після протестів місцевого населення змушені були піти.
1991,21 серпня: Верховна рада Латвії прийняла конституційний закон про статус незалежної держави після антигорбачовського путчу (ДКНС).6 вересня латвійську незалежність визнав СРСР. Назва держави «Латвія» використовувалася як альтернативна до6 липня1993 року. Наприкінці 1991 року Латвія увійшла до складуООН іОБСЄ.
Виконавчий орган —кабінет міністрів, що складається зпрем'єр-міністра і міністрів. Коаліційні партії Сейму Латвії пропонують президенту республіки кандидатуру прем'єр-міністра (президента міністрів). Затверджений прем'єр-міністр формує новий кабінет міністрів.
Латвія встановила дипломатичні відносини зі 160 країнами і підтримує посольства в 35 країнах світу. 37 країн мають посольства в столиці Латвії — Ризі. У першій половині 2015 року Латвія була Державою-головоюРади Європейського союзу.
Латвія — індустріально-аграрна країна. Основні галузі промисловості: автомобілебудівна, сільськогосподарське машинобудування, радіоелектронна, фармацевтична, текстильна та ін.Транспорт —залізничний, автомобільний, річковий, морський. Головніпорти — Рига,Вентспілс, Лієпая. Протяжність магістрального нафтопроводу 421 км, магістрального газопроводу 710 км (1984). Міжнародний аеропорт —м. Рига.
За даними [Index of Economic Freedom,The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП — $ 5,7 млрд. Темп зростання ВВП — 3,6 %. ВВП на душу населення — $ 2328. Прямі закордонні інвестиції — $ 219 млн. Імпорт — $ 4,9 млрд (г. ч.Німеччина — 16,8 %,Росія — 11,8 %,Фінляндія — 9,5 %,Швеція — 7,2 %). Експорт — $ 4,2 млрд (г. ч. Німеччина — 15,6 %,Велика Британія — 13,5, Росія — 12,1 %, Швеція — 10,3 %).
У 2001 р ВВП Латвії зріс на 7,6 %.Банк Латвії передбачає зростання ВВП 4,5 %-5 % в 2002 [Mining Annual Review 2002].
Краї й міста республіканського підпорядкування Латвії після адміністративної реформи 2021 року.
Латвія поділяється на 35країв (латис.novadi, однинаnovads) і 10 республіканських міст (латис.republikas pilsētas, однинаrepublikas pilsēta). Краї поділяються на 511волостей (латис.pagasts).
Крім того, Латвія історично, культурно й конституційно поділяється на чотири регіони:Латгале,Земгале,Курземе, іВідземе.
У Латвії до2023 року буде продовжуватися адміністративно територіальна реформа, аналогічнаукраїнській реформі децентралізації влади, яка передбачає уже укрупнення розділених у2009 році країв у більші адміністративно-територіальні одиниці.Це пов'язано з вимогою Європейського союзу, щоб ефективно розприділити повноваження у провінції, а також із проблемою відтоку населення у міста і зосередження основної маси населення уРизькому столичному регіоні.
Іншою визначною мовою Латвії є майже вимерлалівська мовафінської гілкиуральської мовної сім'ї;латгальська — як діалект латиської також захищена латвійським законодавством.
Російська мова, якою широко розмовляли в радянський період, досі залишається найпоширенішою мовою меншини (у 2011 році 34 % говорили нею вдома).Англійська також широко прийнята в Латвії в бізнесі та туризмі. Станом на 2014 рік існувало 109 шкіл для меншин, які використовують російську мову.
Етнічний склад
Станом на березень 2011 рокулатвійці становили близько 62,1 % населення, тоді як 26,9 % — росіяни,білоруси 3,3 %,українці 2,2 %,поляки 2,2 %,литовці 1,2 %,євреї 0,3 %,роми 0,3 %,німці 0,1 %,естонці 0,1 % та інші 1,3 %. 250 осіб ідентифікують себе якліви. У Латвії проживало 290 660 «негромадян», або 14,1 % жителів Латвії, переважно російські поселенці, які прибули після окупації 1940 року, та їхні нащадки.
У деяких містах, наприклад, на сході уДаугавпілсі таРезекне, етнічні латиші становлять меншість від загальної кількості населення.
Традиційний латвійський фольклор налічує понад тисячу років. Виявлено понад 1,2 млн текстів і 30 тис. мелодій народних пісень.
Між XIII і XIX століттямибалтійські німці розвинули особливу культурну спадщину, що характеризується як латвійським, так і німецьким впливом. Він зберігся в німецьких балтійських сім'ях і донині. Проте більшість корінних латишів не брали участі в цьому культурному житті, збереглася переважно селянська місцева язичницька спадщина, частково злившись із християнськими традиціями. Наприклад, одним із найпопулярніших свят єJāņi, язичницькесвято літнього сонцестояння, яке латвійці відзначають у деньсвята Івана Хрестителя.
У XIX столітті виникли латвійські націоналістичні рухи. Вони пропагували латвійську культуру та заохочувалилатишів брати участь у культурних заходах. XIX століття і початок XX століття латвійці часто розглядають як класичну епоху латвійської культури. Культурна еліта втекла з країни, але продовжувала творити, переважно для латвійської емігрантської аудиторії.
Після приєднання до Радянського Союзу латвійські художники та письменники були змушені дотримуватися стилю мистецтвасоцреалізму. За радянських часів музика ставала все популярнішою, причому найпопулярнішими були пісні 1980-х років. У цей час у піснях часто висміювали особливості радянського життя та турбувалися про збереження латвійської ідентичності. Це викликало народні протести проти СРСР, а також призвело до зростання популярності поезії. З часів незалежності театр,сценографія, хорова музика та класична музика стали найпомітнішими галузями латвійської культури.
Інші важливі університети, які були створені на базі Латвійського державного університету, включають Латвійський університет природничих наук і технологій (заснований у 1939 році на базі сільськогосподарського факультету) таРизький університет Страдіня (заснований у 1950). Ще одним значним центром освіти єДаугавпілський університет.
Латвійський фестиваль пісні та танцю є важливою подією в латвійській культурі та громадському житті. Він проводиться з 1873 року, зазвичай кожні п'ять років. Загалом у заході беруть участь приблизно 30 000 виконавців. Співають народні пісні та класичні хорові пісні, з акцентом на спів акапела, хоча останнім часом до репертуару також увійшли сучасні популярні пісні.
У липні 2014 року в Ризі відбулися 8-міВсесвітні хорові ігри, де взяли участь понад 27 000 хористів, які представляли понад 450 хорів із понад 70 країн. Фестиваль є найбільшим у своєму роді у світі і проводиться кожні два роки в іншому місті-господарі.
Починаючи з 2019 року в Латвії проходить перший Riga Jurmala Music Festival, новий фестиваль, на якому протягом чотирьох вихідних протягом літа виступають всесвітньо відомі оркестри та диригенти. Фестиваль проходить уЛатвійській національній опері, Великій гільдії, а також у Великому та Малому залі«Дзинтарі».
↑21 серпня 1991, післярадянської спроби державного перевороту Верховна Рада прийняла конституційний закон «Про державність Латвійської Республіки», визнавши статтю 5 Декларації недійсною, тим самим завершивши перехідний період і відновивши фактичну незалежність.
↑EU and euro (англійською) . Bank of Latvia. Архіворигіналу за 25 квітня 2013. Процитовано 16 липня 2013.
↑Latvia in Brief(PDF) (англійською) . Latvian Institute. 2012. Архіворигіналу(PDF) за 8 листопада 2012. Процитовано 12 травня 2011.{{cite web}}:Cite має пустий невідомий параметр:|df= (довідка)
↑Baltic Online (англійською) . The University of Texas at Austin.Архів оригіналу за 5 серпня 2011. Процитовано 12 травня 2011.
Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — К. : Знання, 2008. — 5-те вид., перероб. і доп. — 839 с. —ISBN 978-966-346-330-8
Латвія: довга дорога реформи: робочі записки / Анатолій Ткачук. — Київ: Легальний статус: К. І. С., 2015. — 54 с. : рис., табл. — (Бібліотечка місцевого самоврядування).
Латвія поетична / поети Латвии в укр. пер. Костя Оверченка ; Упоряд.: Г. Юрчонок (Єлгава) ; вступне сл.: Кнутс Скуєнієкс. — Рига: DIAC, 2007. — 271 с. : фотогр.
Латвія — якою ми її любимо / пер. на укр. Г. Савчук, К. Гупало ; ред. П. Апінь, М. Шетлер ; фото А. Еглітіс ; тексти А. Шміте. — [Рига]: Nacionalaja apgada, [2000]. — 108 с.: іл.
Опорний конспект лекцій. Тема «Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу: Іспанія, Латвія, Румунія» / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України ; [авт.-упоряд.: П. В. Ворона та ін.]. — Київ: НАДУ, 2015. — 94 с. — (Бібліотека магістра).
Палієнко В. І., Шищенко П. Г., Бойко В. М. Фізична географія світу : Навч. посібник. — К. : КНУ ім. Т. Шевченка, 2016. — 246 с. —ISBN 978-966-439-918-1
Україна — Латвія: історія, культура, економіка: [зб. матеріалів міжнар. наук.-практ. конф. (18—21 листопада 2007 р., Рига)] / Ін-т дослідж. діаспори, Центр соц. дослідж. «Етнікос», Об-ня укр. т-в Латвії, Т-во «Україна-Світ», Посольство України в Латв. Респ., Посольство Латв. Респ. в Україні, Держ. ком. України у справах національностей та релігій ; відп. ред., упоряд. І. Винниченко. — К. : Геопринт, 2007. — 114 с.
Фізична географія материків та океанів : Підручник у 2-х т. / За ред. П. Г. Шищенка. — К. : ВЦ «Академія», 2010. — Т. 2. Європа. — 280 с. —ISBN 978-966-580-325-7
Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни : Підручник. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. —ISBN 966-06-0092-5
Muižnieks N. The geopolitics of history in Latvian-Russian relations. Academic Press of the University of Latvia, 2011.
Piirimäe K. Roosevelt, Churchill, and the Baltic Question. — Palgrave Macmillan US, 2014. — 256 p.
The Baltic States: The National Self-Determination of Estonia, Latvia and Lithuania. / [Ed. by G. Smith]. — L: Macmillan Press Ltd 1996. — 214 p.
Латвія / Є. П. Перебийніс, А. Г. Шпиталь, Б. М. Фільц // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. — Режим доступу:https://esu.com.ua/article-53396.
¹ Більшість військових конфліктів більшовиків та білих з новими державними утвореннями не виділяють з Громадянської війни. ² Претенденти на усю територію колишньої імперії. ³ Включно з автономістами. ⁴ Есери офіційно визнавали право націй на самовизначення. ⁵ Більшовики офіційно визнавали право націй на самовизначення за умови встановлення більшовицького уряду.
_compared_with_today%2527s_borders%2c_Ukrainian_version.png)
_(23407165620).jpg)
.jpg)
.svg)
.svg)
.svg)
.svg)
.svg)
.svg)
