Кібела (грец.Κυβέλη,лат.Cybele), Цібела, іноді Кібеба (грец.Κυβήβη) — удавньогрецькій міфології богиня[2], що маєфригійське коріння. Відома також під іменами: Ківева, Діндімена, Ідейська мати, Велика Мати богів. По функціях близька до богиніРеї, іноді аж до ототожнення. Згідно зіСтрабоном, отримала своє ім'я від Кібел[3]. Її храм вСардах згадує Геродот[4].
Важливу роль у міфах про Кібелу відіграє історіяАттіса.
Кібела народила відІасіонаКорибанта(інші мови). Після смерті ІасіонаДардан, Кібела і Корибант перенесли вАзію священні обряди Матері богів і вирушили уФригію[5]. Кібела відОлімпа народила Алку, яку назвала богинею Кібелою[6]. Або це дівчинка, виплекана в горах звірами і отримала ім'я від гори Кібели, подругаМарсія, кохана Аттіса. Коли її батько вбив Аттіса, вона побігла країною з бубнами, дійшла доНіси, там її покохавАполлон і переслідував доГіпербореї[7].
Піндар написав їй дифірамб[8]. Серед авторів елегій була популярною розповідь про жрицю Кібели і лева[9].
В мікенських текстах зустрічається te-i-ja ma-te-re (? Theiai matrei, Матір богів) [12].
Її згадуєПіндар[12]. Її статую створивФідій[13]. Храм її в Пессінунті, званий Агдістіс, де похований Аттіс[14], а також храм у Анагірунті (Аттика)[15]. Їй присвячені XIV гімн Гомера і XXVII орфічний гімн[16].
Діндімена (Діндіміда) — поширений епітет Матері богів[17], за назвою гори Дінда над містом Пессінунт[3]. Святилище Діндімени на горі над Кізиком заснувалиаргонавти[3]. Храм богині-матері Діндімени уФівах спорудженийПіндаром[18].
Спочатку фригійська богиня, уособлення матері-природи, що шанувалася в більшій частині областей Малої Азії (особливо в горах Іди, в Лідії, Віфінії і Галатії). Супутниками богині, фригійська назва якої була Аммас, вважалися корибанти, курети і ідейськідактилі; її улюбленцем є прекрасний юнак Аттіс. Через грецькі колонії з Малої Азії культ Кібели рано проник у Грецію, де богиня ототожнювалася з крітською матір'ю Зевса, Реєю, і зазвичай називалася «великою матір'ю богів».
Від служителів Кібели, вимагалося повне підпорядкування своєму божеству, доведення себе до екстатичного стану, аж до нанесення один одному кривавих ран іоскоплення в ім'я Кібелинеофітів.
Головні атрибути Кібели — золота колісниця, запряженалевами, і корона у вигляді зубчастої вежі. Оточення її складаликорибанти ікурети, дикі пантери і леви. Кібела виступала як дарувальниця родючості, володарка гір, лісів та звірів.
В Афінах їй був присвячений храм, з її назвою, роботи Фідія або Агоракріта.
Введення культу Кібели вРимі (204 рік до н. е.) збіглося з кінцемДругої Пунічної війни, коли Рим активно просувався на схід. Згідно з«Сівілиними книгами», урочисто був перевезений особливим посольством стародавній символ культу богині, темний камінь (ймовірно, метеорит), з її храму в Пессінунті. У порту Остія, Богиню зустрічали всі жінки, і коли статуя Богині «зійшла» на берег, її повинні були нести діви до храму Вікторії наПалатині. День, коли це сталося — 12 квітня, дотримувався згодом, як фестиваль Мегалесія. Від цього часу культ богині під ім'ям Великої Матері (Mater magna) став державним; завідувала особлива колегія жерців. Самим римлянам спочатку заборонили брати участь в обрядах культу Кібели; розповсюджуватися між ними він почав лише за часівІмперії. Особливо багато народу залучали спокутні жертви Кібелі: тавроболії і кріоболії (посвячення в культ шляхом зрошення бичачою або баранячою кров'ю). Для цього періоду характерне злиття Кібели іОпс, римської богині посівів та жнив. Найбільшу пишність святам на честь богині набрали в епоху імперії. Саме тоді в епоху особливого розвитку релігійногосинкретизму Кібела стає покровителькою добробуту міст і взагалі всієї держави.
↑Лукан. Фарсалия I 600; Фульгенций. Мифологии III 5
↑Баюн Л. С. Этнокультурные контакты в древней Малой Азии: Фригия, Юго-Восточная Анатолия, Северная Месопотамия. // Вестник древней истории. 2007. № 4. С.157
↑Пиндар. Пифийские песни III 79; дифирамб 1, ст.8; фр.95
