Куп'янськ є вузлом залізничних та автомобільних доріг. Міськраді підпорядкована селищна рада з центром уКуп'янськ-Вузловому. У місті функціонуютьприкордонна застава,митниця, новий вокзальний комплекс (2009), 3 церкви, кілька тисяч підприємств й організацій, планується відкриття контейнерного перевантаження, овочесховища на 3 000 тонн. У цій точці перетинаються важливі торгові шляхи (Росія —Одеса,Харків —Луганськ тощо). Загальна чисельність мешканців населених пунктів Куп'янської міської ради — понад 58 000 осіб (2022 рік).
27 лютого 2022 року Куп'янськ був тимчасово окупований РФ. 10 вересня 2022 рокуЗбройні сили України звільнили місто від російських окупантів[3].
Куп'янськ завжди вважався торговим містом, власне кажучи, від цього і походить його назва від слова «Купець»[4]. У минулі часи річкаОскіл була повноводною і навіть судноплавною. Багато купців, пропливаючі вздовжКуп'янська, обов'язково зупинялися тут, щоб трохи відпочити і паралельно поторгувати.
Хоча є й інша теорія походження назви містаКуп'янськ. У стародавні часи практично вся територія міста була всіяна торф'яними горбочками або як їх ще називають, купинами. Звідси пішла назва ще однієї річки, яка так і називаєтьсяКуп'янка.
МістоКуп'янськ розташоване на березі річкиОскіл (притоціСіверського Дінця), в місці впадання в неї річкиКуп'янка (права притока) та великої річки Черпалки, яка впродовж багатьох років набула вигляду ставка. Вище за течією за 1,5 км розташоване селоГолубівка, нижче за течією примикає смтКуп'янськ-Вузловий.
Перші поселення на території, яку займає нинішнє місто, існували вже в давні часи. На околицях Куп'янська виявлені поселення епохи неоліту (V—IV тис. до н. е.), розкопані чотири кургани з похованням періоду бронзи (II тис. до н. е.), знайдені римські, арабські і візантійські монети (II, VIII і XI ст.)[6].
Куп'янськ заснований у серединіXVII століття, колиСлобідська Україна інтенсивно заселялася вихідцями з Правобережної України, які рятувалися від польського гніту. В документах значиться, щоКупенко осажена, тобто заселена, у1655 році[7]. Споруда тут в1662 р. церкви свідчить, що в цей час вКупенске жила значна кількість населення[8].
1679 року місто стало частиноюІзюмської оборонної лінії. В описі ряду слобідських поселень, складеному у 1683 році, населений пункт згадується як новозбудована слобода під назвоюКупецкій[9]. У1685 роціКупецкій був переданий із Харківського до Ізюмського полку. Тоді вперше в царській грамоті на ім'я полковника ДінцяКупецкій названо містом. Однак це була типова укріплена козацька слобода. Понад півстоліття надКупецким висіла постійна загроза нападу татарських орд, що і обумовлювало його військовий характер. Ще перші поселенці на високому крутому березі Осколу, між татарськими бродами — Осикові й Калиновим — побудували острог. Спочатку укріплення мали примітивний характер: дерев'яну огорожу завдовжки 83 сажнів з одними воротами, бастіони і земляні укріплення були відсутні[10].
НаприкінціXVII століття на земляному валу були споруджені нові фортечні стіни з сімома бастіонами, обнесені ровом[11]. Поруч з фортецею розростався посад, жителі якого під час нападу татар рятувалися за кріпосними стінами. Поряд із несенням військової служби населення займалося землеробством, промислами, торгівлею.
На початку 1730-х роках, завдяки припиненню татарських набігів, господарський розвиток міста посилився. Серед різних промислів особливо розвинене буловинокуріння. Горілку продавали не тільки в місцевих шинках, але й вивозили в інші міста і слободи. Отримав розвиток борошномельний промисел: на Осколі діяло кілька млинів. Частина населення виготовляладьоготь, мило, свічки, глиняний посуд, сукно, полотно, одяг тощо. Розвиток торгівлі, промислів і землеробства сприяв зростанню населення міста. За даними перепису1732 року, у ньому проживали майже півтори тисячі чоловік[12].
Соціальний склад населення був неоднорідним — старшин і козаків налічувалося 199 чоловік, підпомічників — 1073, робітних людей — 155. У1765 році у зв'язку з ліквідацією полкового устрою козачі полки переформували в гусарські,козацька старшина була зрівняна в правах з російським дворянством. Незначну частину козаків, заможнішу, приписали до купецького і міщанського станів. Рядових козаків, підсусідків і підпомічників перевели на становище військових обивателів. У1773 році у Куп'янську вже проживало 3806 чоловік. Більшість із них були військовими обивателями (3578 осіб), підданих налічувалося 19 осіб, однодворців — троє. Іншу частину жителів складали військовослужбовці,духовенство ікупці[13].
Герб Куп'янська 1781 року з офіційним описом
Подальший процес розвитку феодальних відносин, тяжкість рекрутчини, посилення гніту з боку адміністрації викликали невдоволення серед широких мас населення. У грудні1765 року в місті з'явився солдат Брянського полку Петро Чернишов, який оголосив себе імператором Петром III. Варто було тільки йому заявити, що«ні подушного, ні Гусарщина, начальників іпанів не треба, всі ви вільні, божі та мої», як навколо нього стали збиратися співчуваючі. Назрівав народний виступ, який тільки за допомогою загону солдатів був попереджений[14].
З ліквідацією слобідських полків Куп'янськ став центром комісарського правлінняІзюмської провінції. Приписом Сепат з вересня1779 року він офіційно став іменуватися повітовим містомВоронезького намісництва (з травня1797 як центр повіту увійшов доСлобідсько-Української, а з 1835 року — доХарківської губернії)[15]. У державних актах кінця XVIII ст. місто почали іменуватиКупенском, пізніше —Купяпском. У другій половиніXVIII століття він перетворився на значний торговий центр. З1767 року тут щороку відбувалося шість ярмарків. Сюди з'їжджалися купці з різних міст —Тули,Бєлгорода,Харкова,Чугуїва, а також жителі сусідніх слобід. Вони привозили хліб, лляне полотно, рибу, бахмутську і торську сіль, вино, м'ясо, шкіру, дьоготь, худобу та інше. Торгували на ярмарках сукном, юфтю, виготовленою в російських та слобідсько-українських містах. По понеділках і п'ятницях були базари,щовівторка іщосуботи в 12 крамницях купці та міщани торгували тканинами, галантереєю та іншими товарами. У першій половиніXIX століття Куп'янськ розвивався значно повільніше інших міст Харківської губернії. В одному з офіційних звітів за 1837 рік відзначалося, що«місто Куп'янськ не на великий проїзній дорозі, торгівля в ньому досить незначна, а тому він протягом багатьох років все майже в одному стані знаходиться»[16].
Населення займалося переважно землеробством, тваринництвом, бджільництвом. Ремесла і торгівля не отримали значного розвитку. Комерційний оборот чотирьох невеликих ярмарків склав у1837 році всього 35 000 крб. Торгували тут у кількох невеликих крамницях. Чисельність населення в порівнянні з 80-ми роками XVIII століття зменшилася. Так, якщо в 1785 р. в Куп'янську жило 4703 людини, то в1837 році — 2710[17], у тому числі дворян — 81, міщан- 481.
Дерев'яна церква
У1780 році Куп'янськ увійшов до складу Воронезького намісництва, і указом Катерини II у1781 році був туди прийнятий.
У1662 року була побудована дерев'яна Покровська церква. Куп'янський соборний храм Покрови Пресвятої Богородиці освячений у1822 році (тоді ж закінчено будівництво), у1930 році його зруйнували. Дерев'яна Миколаївська церква побудована у1705 році, новий кам'яний храм св. Миколая — у1852 році за рахунок коштів, що пожертвували прихожани і поміщик Ананьїн.
У1797 році Куп'янськ був повернений до складу Слобідсько-Української губернії з центром у містіХарків. Наприкінці XVIII століття у Куп'янську мешкало 3500 жителів, налічувало близько 3500 карбованців сріблом щорічного доходу і три ярмарки. Основну частину населення становили військові обивателі. Основним заняттям для більшості сільського і міського населення служилоземлеробство, за нимторгівля, ремесла і кустарні промисли. З місцевих товарів, які поставлялися на російський ринок, крім хлібних і зернових продуктів, ввозилисярослинна олія,макуха, кошики та інші вироби з лози.
Біля Миколаївської церкви перебувала Базарна площа. Дві основні вулиці підіймалися з неї — це Дворянська (на сьогоднішній день — вулиця Леніна) і Бєлгородська (вулиця 1 Травня), вони були викладені бруківкою і освітлені. Часто вулиці отримували свою назву на честь жителів міста — Калантаєвська, Охтирська, Загреблянська, Домолєєвська, Сізовська, Горянська, Заоскільна.
У1807 році відкрилося Куп'янське освітнє училище, у1872 році, на базі жіночого відділення цієї установи — Куп'янська жіноча гімназія. Наприкінці XIX століття у відомості Куп'янського земства було 43 навчальних заклади, 37 народних вчителя і 2 вчительки. У1819 році було відкрито Куп'янське духовне училище,1886 року — Куп'янське Олександрівське ремісниче училище, основною метою якого було практичне навчання слюсарно-токарному і слюсарно-ковальському ремеслу.Промисловість міста Куп'янськ у1871 році була представлена маслоробним, свічко-сальним і трьома цеглянимизаводами.
Згідно з першим загальним переписом населення в Куп'янську склало 6893 чоловік. Грамотність в місті — 36,5 %. За соціальним складом в місті проживало: містян — 2609, селян — 3504, дворян — 417, духовенство — 159, купців — 72. Основне віросповідання — православне.
У1895 році поблизу Куп'янська пройшла залізнична лінія Балашов-Куп'янськ-Харків, Харків-Лисичанськ. У 7 верстах від міста почав будуватися залізничний вузол. На місці хутору Лактіоновка виросло селище залізничників —Куп'янськ-Вузловий. У1911 році поблизу станціїКуп'янськ-Вузловий був побудований силікатний завод, у1904 році в південно-східній частині міста заснований вапняний завод, у1905 році приватними підприємцями — Куп'янський пивзавод.
На початку двадцятого століття промисловість Куп'янська була представлена вісьмома фабриками і заводами напівкустарного типу, на яких було зайнято 150 робітників. На залізничному вузлу працювало понад 600 осіб. Широке поширення набуло ремісниче виробництво.[18]
У ходіукраїнських визвольних змагань Куп'янськ став частиною проголошеноїIII УніверсаломУкраїнської Народної Республіки у складі адміністративно-територіальної одиниціДонеччина. В ходіПершої радянсько-української війни, в січні 1918 року опиняється під контролем більшовиків. У квітні 1918 в ході контрнаступу українських та союзних військ, радянська армія намагається нанести удар у напрямі на Куп'янськ щоб запобігти повної втрати земель сходу України, але зазнає поразки. 24 квітня німецька армія, захопивши Куп'янськ,Бахмут,Слов'яносербськ, рушила далі — до Старобільська.
З травня по грудень 1918 року місто контролювалось українською владою, після чого знову було окуповане червоними до липня 1919 року, коли до міста зайшли денікінські війська. У грудні 1918 Перша кінна армія червоних, під керівництвом Будьонного, повернула контроль над містом, що ствердило радянську окупацію міста.
У 1919 році на базі Олександрівського ремісничого училища була відкрита профтехшкола, а в 1923-му — сільськогосподарська школа. На базі їхнього злиття відкрився автотранспортний технікум.
У 1931 році на Заоскіллі закладений фундамент цукрового комбінату, у 1937 роціКуп'янський цукрозавод дав першу продукцію. У 1938 році заснований районний комбінат легкої промисловості, у 1954 році — швейна фабрика. У 1939 році майстерні при Олександрівському ремісничому училищі перейменовані в Куп'янську механо-ремонтну майстерню та передані «Союзсахремснаб», у 1955 році — в механічний завод, з 1958 року — це Куп'янський машинобудівний завод. У 1957 році побудовані м'ясокомбінат та молочноконсервний завод. У 1963 році біля хуторуКівшарівка, за 15 км від Куп'янська, почалося будівництво ливарного заводу-філії Харківського моторобудівного заводу «Серп і молот». Перша плавка була проведена в 1966 році. У 1971 році завод нагородили орденом Трудового Червоного Прапора. У 1983 році відкрився Куп'янський хлібозавод. У Куп'янську є підприємства з виготовлення будівельних матеріалів — комбінат будматеріалів і завод залізобетонних конструкцій.
Будівля, де діяв штаб 38-ї армії під командуваннямМоскаленкаКуп'янський ліцей № 1, колишня чоловіча гімназія
У рокиНімецько-радянської війни — з жовтня 1941 по червень 1942 років — у Куп'янську розташовувався Харківський обком КП(б)У і Харківський облвійськкомат, діяла оперативна групаЦК КП(б)У. З 24 червня 1942 року по 3 січня 1943 року тривала окупація Куп'янська німцями. На крейдяній горі, у кінці вулиці Комсомольська, стоїть пам'ятник куп'янчанам, які розстріляні нацистами — 71 людина похована в братській могилі, серед них партизани, підпільники. На міському сквері біля обеліска знаходитьсяВічний вогонь. Там поховано 478 воїнів, які воювали за Куп'янськ. Там же знаходиться і пам'ятник Герою Радянського Союзу Н. Ф. Хімушину, який загинув у боях за Куп'янськ. На Куп'янській землі поховані Герої Радянського Союзу Мерзляк І. Д., Селедцов І. Ф., Жердій Є. М., Чучвага І. І.
Куп'янське управління Державної казначейської служби України
10 червня 1946 року Куп'янськ віднесено до категорії міст обласного підпорядкування.
Восени 2003 року Куп'янське хлібоприймальне підприємство було визнано банкротом та ліквідовано.
Згідно з реформою системи професійно-технічної освіти в Харківській області, в січні 2016 року на баланс міського бюджету були передані 3 навчальних заклади: ПТУ № 34, Куп'янський професійно-аграрний ліцей та Вище професійне училище № 27. У жовтні 2016 року Куп'янський професійний ліцей та Куп'янський професійний аграрний ліцей були ліквідовані та приєднані до Вищого професійного училища № 27 та перейменували в Куп'янський регіональний центр професійної освіти.
27 лютого 2022 року, під часросійського вторгнення в Україну, російські загарбники окупували Куп'янськ[19]. МерГеннадій Мацегора перейшов на бік Росії, в умовах воєнного стану надав представникам російської армії допомогу в проведенні підривної діяльності проти України. Згодом Мацегору було затримано, йому було інкриміновано державну зраду[20][21]. 15 квітня стало відомо, що Мацегора втік до Росії[22][23].
1 березня 2022 року місцеві жителі вийшли на мирні протести проти російської окупації, під час яких підняли державний прапор України біля будівлі міської ради[24]. Російські військові стріляли у повітря та кидали димові шашки[25]. Згодом окупанти викрали організатора мітингу — депутата міської ради та ветеранавійни на Донбасі Миколу Маслія, провели обшуки у декількох місцевих активістів та змусили видалити публікації із соцмереж, які висловлювали протест проти захоплення влади у місті.8 березня 2022 року на мітинг вийшло значно менше людей — до 30, переважно жінки. Вони тримали в руках плакати з написами «Українські матері проти війни» та «Куп'янськ — це Україна»[26].
8 вересня 2022 року ЗСУ підійшли до міста, російські війська почали виходити з Куп'янська у напрямкуВовчанська.
9 вересня 2022 року ЗСУ вийшли на адміністративні межі міста, а вранці 10 вересня 2022 року місто було остаточно звільнено від російських окупантів, а над міською радою замайорів український прапор[27][28].
Центральна міська лікарня після обстрілу 3 жовтня 2022 року
Після відступу з міста російські війська його неодноразово обстрілювали. При цьому постраждали, зокрема, центральна міська лікарня[29], багатоповерхівки та ліцей[30], залізнична станціяКуп'янськ-Вузловий[31].
12 вересня 2022 року поблизу Куп'янська був знищений першийБпЛА «Shahed-136». Відомо, що даний БпЛА має інерційну систему наведення та використовує дуже гучний китайський двигун MD550, який чутно за декілька кілометрів, і за який українці прозвали ці дрони «мопедами». «Mado MD550» — китайська копія німецького двигуна «Limbach L550E», який своєю чергою базується на двигуні «Volkswagen Boxer», що виготовляли у 1936—2006 роках і встановлювали на легендарні «Жуки». Двигун має потужність всього 50 к. с., але дуже економічний, що і дозволяє «Shahed 136» долати велику відстань. «MD550» донедавна можна було купити навіть на сайті «AliExpress»[32].
14 листопада 2024 року стало відомо, що росіяни прорвалися в Куп'янськ повторно[33][34]. Колона російських десантників була розгромлена[35].
15 жовтня 2024 року цивільне населення Куп'янська та прилеглих районів було евакуйоване за наказом українських урядовців. За оцінками Куп'янської військово-цивільної адміністрації, в районі Куп'янська залишилося 4 000 цивільних осіб (порівняно з довоєнним населенням у 27 000 осіб)[36].
Станом на 1 січня 2010 року у Куп'янську було зареєстровано 7351 підприємство та організацій. Кількість зареєстрованих малих підприємств — 156. Кількість приватних підприємців — 4119.
Для відновлення їхніх потужностей та модернізації виробництва необхідно залучення інвестицій ззовні та розвиток місцевого підприємництва. Проте завдяки місцевій діловій ініціативі у Куп'янську розпочала своє функціонування фабрика ялинкових прикрас і підприємство з вироблення меблів. Перспективним є розвиток шкіряної промисловості, оскільки місцевий м'ясокомбінат може постачати для неї сировину.
Напрям підготовки: Обслуговування та ремонт автомобілів і двигунів, Організація перевезень і управління на автотранспорті, Організація і регулювання дорожнього руху, Бухгалтерський облік: Рівень акредитації:ВНЗ І рівня
Напрям підготовки: Ливарне виробництво чорних та кольорових металів, Обробка матеріалів на верстатах та автоматичних лініях, Спеціаліст налагоджувальних, формувальних та стрижньових машин, Верстатник широкого профілю; Оператор верстатів з програмним керуванням,Модельник дерев'яних моделей, модельник з металевих моделей,Слюсар з ремонту автомобілів, Електрогазозварник,Кухар-кондитер, Продавець продовольчих товарів, Електромонтер ремонту та обслуговування електроустаткування, Слюсар-ремонтник, електрозварник ручного зварювання, Електромонтер з ремонту та обслуговування електрообладнання, електрозварник ручного зварювання.
Напрям підготовки: Будівництво,Легка промисловість, Залізничний транспорт, Електро-слюсарні роботи (контрольновимірювальні прилади),Харчова промисловість: Рівень акредитації:ПТУ І рівня
У фільмі«Балада про солдата» є епізод, у якому звучить голосЮрія Левітана, який в радіоповідомленні говорить про місто, вживаючи неправильний наголос:«… радянські війська звільнили місто Куп'янськ».
У російському серіалі«Карамболь» згадується місто Куп'янськ у спотвореному вигляді — «Крупьянск». Дії відбуваються недалеко від Куп'янська в селі на березі Оскола.
↑Короткі відомості Всеукраїнського археологічного комітету. К., 1927 . стор 10; Праці XII археологічного з'їзду, т. 1. М., 1905, стор. 62, 398, 688, 717—721
↑Матеріали для історії колонізації і побуту, т. 2, стор. 148
↑Історико-статистичний опис Харківської єпархії, від. 5, стор. 204
↑Матеріали для історії колонізації і побуту, т. 1, стор. 126
↑Архівована копія. Архіворигіналу за 1 квітня 2022. Процитовано 5 квітня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архіворигіналу за 21 лютого 2014. Процитовано 14 лютого 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архіворигіналу за 5 березня 2016. Процитовано 9 лютого 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архіворигіналу за 5 березня 2016. Процитовано 12 грудня 2010.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архіворигіналу за 31 травня 2015. Процитовано 9 лютого 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архіворигіналу за 28 січня 2021. Процитовано 5 квітня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архіворигіналу за 17 січня 2021. Процитовано 5 квітня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архіворигіналу за 3 квітня 2012. Процитовано 5 квітня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архіворигіналу за 4 грудня 2011. Процитовано 5 квітня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архіворигіналу за 22 лютого 2015. Процитовано 5 квітня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архіворигіналу за 31 березня 2022. Процитовано 5 квітня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архіворигіналу за 29 листопада 2020. Процитовано 5 квітня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архіворигіналу за 12 червня 2021. Процитовано 5 квітня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архіворигіналу за 1 квітня 2022. Процитовано 5 квітня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архіворигіналу за 1 квітня 2022. Процитовано 5 квітня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архіворигіналу за 2 квітня 2022. Процитовано 5 квітня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архіворигіналу за 1 жовтня 2012. Процитовано 5 квітня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архіворигіналу за 26 травня 2013. Процитовано 5 квітня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архіворигіналу за 31 липня 2019. Процитовано 31 липня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архіворигіналу за 31 липня 2019. Процитовано 31 липня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Микола Кукса. Куп'янщина в потоці історії. — Харків, 2009. — 367 с.(укр.)
Ірина Удовик І. М., Микола Кукса. Україна, Слобожанщина, Куп'янщина — Куп'янськ, ВКФ Друкар, 1998. — 220 с.(укр.)
Куп'янськ: Збірник архівних документів і матеріалів. Старовинні міста Харківщини. / Головний ред. А. І. Епштейн; Упоряд. Л. М. Момот та ін. — Харків: Фоліо, 1994 . — 96(укр.)
_06.jpg)
.jpg)
