Кукуру́дза звичайна[1] (Zea mays) —однорічна рослина родинитонконогових. Одна з найважливіших злакових культур світу, яку вважають (разом зрисом іпшеницею) одним із «трьох найголовніших хлібів людства».
Поряд зі словом «кукурудза» існують також малопоширенідіалектні назви цієї культури:папшóя упівденноподільських говірках[2],кукуріца влемківському говорі[3],кики такияхи на північно-східних територіях України, зокрема в Чернігівській області. У більшості країн кукурудзу називають «маїс» — відісп.maíz, яке має індіанське походження.
Походження слова «кукурудза» достеменно невідоме, воно може походити відпраслов.*kokor-,*kukur- («щось розчепірене», пор.словен.kukurjav — «кучерявий»), або відрум.cucuruz /укр.кукурудз[4] («шишка»), або відгрец.κοκκόροζο(ν) («качан кукурудзи»)[5].
Кукурудза — найдавніша хлібна рослина Землі[джерело?], найбільша іззернових.1954 уМехіко під час археологічних розкопок на глибині 70 метрів знайшли незвичайну знахідку — шар скам'янілого пилка дикої кукурудзи. За допомогою радіоактивного аналізу визначили вік знахідки — 60000 років. Отже, батьківщиною сучасної кукурудзи єМексика. У мексиканській долиніРіо-Гранде витягли понад 750 качанів кукурудзи, які перебували на різній глибині: чим глибше залягав шар, тим менші за розміром були качани кукурудзи, а у верхніх шарах — вони скидались на сучасні. Учені зробили висновок, що людина стала вирощувати кукурудзу приблизно 10000 років тому.
На територіїПеруархеологи знайшли викопні качани кукурудзи, датовані п'ятим тисячоліттям до нашої ери[8]. На стоянках древньої людини знайдено також велику кількість фігурок богів і богинь з качанами кукурудзи в руках і на головних уборах: жителі обидвох Америк поклонялися кукурудзі як священній рослині[8]. Культура обробітку її була високою, про що свідчить велика кількістьсортів, які там вирощували. Наприклад, у древніхмая були такі сорти: «кукурудза-стара», яка достигала за 5–6 місяців, «кукурудза-дівчинка», яка достигала за 3 місяці, і справжня скороспілка — сорт з красивою назвою «пісня півня»: його прибирали через два місяці після появи паростків[8].
Після другої подорожіХристофора Колумба вона з'явилася вІспанії, потім вІталії, відтіля рушила на Схід. 1511 року П'єтро Матьєре видав уСевільї книжку «De Orbo Novo» («Про Новий світ»), в якій з'явився перший опис кукурудзи[8]. Перше зображення кукурудзи в друкованому виданні було в1542 році — в Травнику Л. Фукса[8]. На територію колишньогоРадянського Союзу, найраніше завезли кукурудзу до теперішніхМолдови таГрузії — в кінці сімнадцятого і початку вісімнадцятого століть[8].
Кукурудзу станом на 2011 рік вважають нащадком Теосинте[9]. Різниця між двома культурами зумовлена відмінностями тільки у двох генахgt1, A0A317YEZ1 таtb1, Q93WI2[9].
Коренева система мичкувата, добре розвинена, окремі корені проникають у ґрунт на глибину 2-3 м. У кукурудзи розрізняють кілька ярусів коренів: зародкові, гіпокотильні, епікотильні, підземні вузлові та надземні стеблові (повітряні, або опірні). Основну масу кореневої системи становлять підземні вузлові корені, які заглиблюються у ґрунт до 2,5 м і більше та розходяться в боки у радіусі понад 1 м. Ярусне розміщення коренів у ґрунті з перевагою основної частини їх у гумусовому шарі більш повно забезпечує рослину елементами живлення і вологою за рахунок літніх опадів.
Стебло у кукурудзи — міцна, пряма, висока, могутня, груба, округла соломина, розділена на вузли, заповнена нещільною паренхімою. В південних регіонах України рослина досягає 2,5–3 м заввишки[10]. Висота його залежно від біологічних особливостей сорту чи гібрида та факторів урожайності коливається від 60-100 см у ранньостиглих форм і до 5–6 м у пізньостиглих. Товщина — 2–7 см. Кількість міжвузлів на стеблі у ранньостиглої кукурудзи досягає 8-12, у дуже пізньостиглої — до 30–40 і більше.
Листки лінійно-ланцетні, великі, довжина листкової пластинки 70–110 см, ширина 6–12 см і більше. Листок зверху опушений, має невеликий язичок і не має вушок. Розміщуються листки на стеблі почергово, не затінюючи один одного. Краї їхні ростуть швидше, ніж середина, а тому є хвилястими, що збільшує загальну листкову поверхню рослини. Кількість листків на стеблі є пропорційною кількості стеблових вузлів.
У кукурудзи на одній рослині формується чоловічесуцвіття —волоть і жіноче — початок, тобто вона є однодомною роздільностатевою рослиною. Чоловічіквітки зібрані у верхівках, жіночі — на початках, у пазухах верхніх стеблових листків. Волоть у кукурудзи верхівкова, розміщується на кінці центрального стебла або на верхівках бічних пагонів — пасинках. На осі волоті переважна кількість бічних гілок першого порядку, рідко на двох-трьох нижніх утворюються гілки другого порядку. Колоски з чоловічими квітками розміщені вздовж кожної гілки двома або чотирма рядами, попарно, з яких один сидячий, другий на короткій ніжці. Колоски двоквіткові; квітки тичинкові, з широкими опушеними перетинчастими колосковими лусками та тонкими м'якими — квітковими, між якими знаходиться три тичинки з двогніздовими пиляками. У кожній добре розвиненій волоті утворюється до 1-1,5 тис. квіток, які за сприятливих умов зацвітають разом з жіночими квітками або на 2-4 дні раніше. Пилок переноситься вітром до 300—1000 м, що враховують при просторовій ізоляції насінних посівів кукурудзи. Суцвіття з жіночими квітками — початки — розвиваються з частини найактивніших пазушних бруньок стеблових листків.
На стеблі утворюються здебільшого 2-3 початки, решта бруньок не розвиваються. Початок розміщується на короткій ніжці (стебельці), покритій зовні обгортковими листками, які відрізняються від звичайних стеблових добре розвиненими піхвами і редукованими пластинками. Внутрішні листки обгортки тонкі, майже плівчасті, світлі, зовнішні — товщі й зелені. Основою початка є добре розвинений стрижень циліндричної або слабо конусоподібної форми, завдовжки 15-35 см. Маса його становить 15-25 % загальної маси початка. У комірках стрижня початка, які розміщуються поздовжніми рядами, розміщуються попарно колоски з жіночими квітками. Колоски початка мають м'ясисті (при висиханні — шкірясті) колоскові луски та ніжні тонкі — квіткові. У кожному колоску знаходиться дві квітки, але утворює зернівку лише одна — верхня, друга, нижня — безплідна. Розміщені попарно колоски формують дві зернівки, тому початки мають парну кількість рядів зерен — від 8 до 24 і більше. Нормально розвинені жіночі квітки мають сформовані маточки, які складаються із зав'язі, довгого (до 40-50 см) ниткоподібного стовпчика і приймочки.
Плід у кукурудзи — голазернівка різних розмірів і форм, консистенції та забарвлення. Кукурудза не самосівна рослина: із опалих на землю, вкритих в листя качанів, зерна вибратись не можуть[11].
Зерна кукурудзи можуть набувати фіолетового забарвлення при зростанні за прохолодних температур. Деякі сорти кукурудзи більше схильні до фіолетового забарвлення зернят, ніж інші[12].
Насіння містять 65–70 % вуглеводів, в основному,крохмалю до 61,2 % (за іншими даними більше 70 %[8], 71 %[14]), жирну напіввисихаючу олію (4–6 %),пентозани (до 4,7 %), речовини алкалоїдного характеру (близько 0,21 %), а також вітаміни: В1 (0,15-0,2 мг%), В2 (близько 100 мг%), нікотинову кислоту (1,8-2,6 мг%), пантотенову кислоту (близько 0,7 мг%) ібіотин (до 77 мг%).
Врожай кукурудзи у світі у відсотках для кожної окремо взятої країни в 2005 році порівняно з лідеромСША (100 % = 282 311 000 тонн).Подрібнене зерно кукурудзи в поліетиленовому рукавіПопкорн — смачний продукт з кукурудзиВигляд з повітря на кукурудзяний лабіринт уБілефельді
У зерні кукурудзи більш 70 % крохмалю, а в пшениці — 64 %, але в пшениці 17 % білку, а в кукурудзі всього 10 %, і кукурудзяний білок біднішийнезамінними амінокислотами[8]. Жовта кукурудза — єдинийзлак, багатий каротином: до 9 мг в 100 г зерна[8].
Кукурудза має високі кормові якості, але процент білку в її зерні низький[18], і близько 30-40 % білка зерен кукурудзи припадає на малопоживнийзеїн, який поступається білкам інших злакових ібобових культур[19]. У незеїновій частині білка кукурудзи міститься мало незамінних амінокислот:метилаланіну,триптофану тощо, а це знижує поживність кукурудзяного корму. Тому для збагачення білком зеленої маси кукурудзу вирощують разом з бобовими культурами[19].
Останнім часом кормове зерно кукурудзи зберігають консервованим в поліетиленових рукавах.
Кукурудзу широко використовують у період її молочної стиглості. За поживністю в молочно-восковій стиглості кукурудза перевершує майже всі овочеві культури[16]. Однак молочна стиглість (коли зерна м'які й при натисненні виділяють рідину молочного кольору[20]) у кукурудзи зберігається лише 2-3 дні, після чого вміст цукрів у зернах швидко зменшується і смакові якості їх знижуються[16]. Виламують качани кукурудзи в стадії молочній — початку воскової спілості.
Кукурудза є цінним харчовим продуктом. З її зерен виготовляють кукурудзяне борошно, крупи й пластівці, калорійність яких характеризуються даними, наведеними в таблиці нижче
Засвоювання і калорійність кукурудзяних харчових продуктів[20]
Кукурудзяний крохмаль тонкого помелу часто використовують замість пшеничного борошна, а кукурудзяні крупи — замість манних[20]. Кількістьпротеїну в зерні кукурудзи становить 10-13 %[21]. У зерні кукурудзи міститься 3-5 % олії[21].
Кукурудзяні крупи варяться найдовше за всі крупи — 3-4 год[20]. Розварювання круп можна прискорити, замочивши їх. А особливістю кукурудзяноїкаші є те, що вироби з неї можна формувати в холодному вигляді.
В кукурудзяному борошні відсутняклейковина[20], тому його використовують для приготування тих страв, у яких для скріплення застосовуютьсяяйця.
Свіжу кукурудзу переважно варять у качанах і в такому вигляді подають на стіл. Підготовлені качани обчищають від волокон і листків, частину листків кладуть на днокаструлі, щоб качани не пригоріли. На листки щільними рядами кладуть качани (перезрілу кукурудзу, яка довго вариться, кладуть знизу). Качани покривають листками й заливають холодною водою. Варять кукурудзу в закритій каструлі від 30 хв до години (в залежності від стиглості), а потім ставлять у духовку. В міру википання води в каструлю доливають окріп. Солять качани післяваріння.
Рідкий екстракт і спиртова настойка кукурудзяних стовпчиків збільшують секрецію, рухжовчі, розріджують її, зменшують кількістьбілірубіну в жовчі, прискорюють процесзсідання крові. Препарати кукурудзи збільшують кількістьтромбоцитів у крові та значно посилюютьдіурез[10].
Медичною промисловістю випускається екстракт кукурудзяних стовпчиків рідкий (1 : 1), виготовлений на 70 %спирті. Застосовується як жовчегінний засіб прихолециститі,холангіті та порушенні функцій травного каналу. Приймають всередину по 30-40 крапель на 1 ложці води 3 рази протягом доби за 30 хв до вживання їжі[10].
Настій кукурудзяних приймочок здавна використовують при хворобах нирок, зокрема пригломерулонефриті,нефролітіазі,циститі,уретриті, при хворобахпечінки, для зниження апетиту приожирінні, при серцевих і ниркових набряках та при хворобах жіночих статевих органів, зокрема при маткових кровотечах. Беруть 1 столову ложку кукурудзяних приймочок, заливають 1 склянкою води, кип'ятять 10 хв, настоюють 30 хв. П'ють по 1 столовій ложці 3 рази на добу через 2 год після вживання їжі[10].
Оболонка кукурудзи дозволяє приготувати лікувальні чаї,таблетки, порошки.
З лікувальною метою використовуютьприймочки і стовпчики рослини та кукурудзяну олію. Збирають кукурудзяні стовпчики, коли достигають качани. Перевагу віддають золотаво-жовтим та червонуватим стовпчикам. Темні, вражені цвіллю і зволожені стовпчики кукурудзи непридатні для медичного використання. Сировину розстилають тонким шаром, добре висушують і зберігають у прохолодних, але не вологих місцях[10].
Рослина посідає третє місце у світовому виробництві[24] після пшениці і рису[25]. За данимиФАО площі відведені під кукурудзу в період з 1970 по 2003 рік збільшилася з 113 млн га до 143 млн га, середня врожайність 2,35 т/га до 4,47 т/га, а загальний обсяг виробництва збільшився з 266 млн тонн до 640 млн т. Урожайність кукурудзи в розвинених країнах значно вища за рахунок використання гібридного насіння, зрошення, внесення добрив і боротьби зі шкідниками.
Станом на 1981 рік у Радянському Союзі все ще існувала проблема з технологією вирощування кукурудзи та технікою[11]. Деякі машини і знаряддя, потрібні для технології, запозиченої з Угорщини, виготовлювалось лише малими партіями, або взагалі не виготовлювалось[11]. Ніхто не виготовлюєплуги з напівгвинтовим відвалом, мало кукурудзоприбиральних комбайнів, ще менше сушарок зерна тощо[11]. Найобширніші в СРСР території зайняті під кукурудзу були в Україні, на другому місці булаРСФСР, на третьому —Молдова[8].
Найбільшим виробником є США, Китай, ЄС і Бразилія. До 40 % урожаю кукурудзи у світі випускає США, і є найбільшимекспортером у світі.
У світі для продовольчих потреб використовується приблизно 20 % зерна кукурудзи, для технічних — 15-20 %, на кормхудобі — 60-65 %[26].
Ствном на жовтень 2011 року (з початку сезону), Україна поставила на експортморським транспортом 6,95 млн т кукурудзи.
За підсумками 2024 року Україна зберегла IV місце серед найбільших експортерів кукурудзи у світі. За даними Асоціації «Український клуб аграрного бізнесу», у 2024 році Україна експортувала кукурудзи на $5,07 млрд. Це становить 12,6 % від світового ринку та 20,5 % від загального аграрного експорту країни. Основними напрямами поставок української кукурудзи залишалися країни Європейського Союзу – 49 % експорту, Туреччина – 12 %, Китай – 11 %, Єгипет – 11 % та Ізраїль – 3 %[27].
Кукурудза — високопродуктивна культура. За короткий час вона формує більше органічної маси, ніж інші культурні рослини[28]. Водний, температурний, світловий та поживний режими мають велике значення при вирощуванні кукурудзи, тому при несприятливих умовах знижується кількість і маса зерен, особливо у верхівці качана. Сонячної енергії кукурудза потребує значно більше, ніж зернові колосові та інші культури, а за її дефіциту (затінені місця, загущеність посівів, тривала хмарна погода) вегетаційний період цієї культури подовжується, а врожайність знижується[29]. Це призводить до погіршення якості зерна. Показником високого врожаю є досягнення типового для кожного гібрида співвідношення між зерном і листостебельною масою — індекса урожаю. Він у кукурудзи насилос досягає 1, у кукурудзи назерно — коливається в межах від 0,38 до 0,42[28]. Доведено, що високий та низький вміст білка в зерні передається приінцухті з покоління в покоління, як високо спадкова ознака, проте вона потребує постійного контролю при доборі й розмноженні високобілковихліній[30].
Використання мікробіологічних препаратів природного походження є одним із чинників підвищення продуктивності та якості зерна кукурудзи. Приінокуляції мікробних препаратівсимбіотичний розвиток мікроорганізмів уризосфері кореневої системи рослини сприяє збільшенню кількості мінералів, що поступають у рослину, і підвищенню продуктивностіфотосинтезу, а шляхом збільшення кількості корисних видів мікробіоти − отримують зростання стійкості рослин до факультативних патогенів, що загалом сприяє підвищенню вмісту протеїнів у зерні та якості зерна в цілому[31].
Сіють кукурудзу з міжряддями 65-70 і відстанями між рослинами в ряду 30-35 см. У кожне гніздо висівають 3-4 зерна на глибину 7-8 см. Норма висіву становить 20-26 г на 10 м²[16]. Догляд включає 2-3 розпушування міжрядь із знищенням бур'янів, видалення пасинків і штучне доопилення рослин перенесенням пилку марлею з чоловічих квіток на жіночі (потрібно повторювати кілька разів)[16].
Інтенсивність асиміляції СО2 у кукурудзи значно залежить від інтенсивності освітленості. Оптимальне співвідношення листкової поверхні до площі ґрунту, для кукурудзи на зерно становить 3-4м2/м²[28].
Підживлення кукурудзи мінеральними добривами є важливим етапом для максимального урожаю. Зазвичай застосовують такі мінеральні добрива, як аміачна селітра (анідрид азотної кислоти), суперфосфат (джерело фосфору) та калійна сіль (джерело калію).
Норми внесення мінеральних добрив зазвичай визначають залежно від рівня поживності ґрунту, але приблизно можна вказати наступні норми:
Аміачна селітра (азотне добриво) застосовується у дозі близько 100-120 кг/га. Це може бути розділено на декілька етапів під час розвитку рослин, якщо необхідно.
Суперфосфат (добриво з фосфором) вноситься в кількості 60-80 кг/га, але також може бути розділено на кілька етапів.
Калійна сіль (добриво з калієм) рекомендується вносити приблизно 50-70 кг/га, в залежності від аналізу ґрунту та попередніх доз добрив.
Також можна застосовувати розчин карбаміду. Підживлення кукурудзи мінеральними добривами зазвичай проводиться у два-три етапи: перший етап під час посіву або перед ним, другий - під час фази активного росту (на початку формування колосків), і третій - при потребі в залежності від вмісту поживних речовин у ґрунті та фази росту рослин.
Підживлення по листу здійснюється в критичні фази росту культури, під час яких спостерігається найбільша потреба в елементах живлення (особливо в мікроелементах). Одним із таких етапів в розвитку кукурудзи є період 4-6 листків. В цей час коренева система рослин не розвинена і поглинання поживних речовин із грунту обмежене. Тому застосування водорозчинних добрив дозволяє оптимізувати розвиток кореневої системи та підсилити використання рослинами елементів живлення з ґрунту і добрив. Це дає можливість прискорити повноцінне закладання репродуктивних органів (качанів) та отримати, в підсумку, високий урожай[32].
Мікродобрива ефективні також у період 7-9 листків. Підживлення в цей час сприяє підсиленому споживанню основних елементів з ґрунту. Підвищується хворобо- і посухостійкість рослин та покращуються якісні показники врожаю. Для забезпечення таких умов, в даний період, рекомендовано вносити мікродобрива з марганцем,бором та цинком . Застосування останнього, при вирощуванні кукурудзи, є обов’язковим, оскільки за його участі в рослинах синтезується хлорофіл, амінокислоти та вітаміни групи В, Р, С. За нестачі цинку можливе погане зав’язування качанів. Одночасно з мікродобривами при проведенні підживлень рекомендується вноситисульфат магнію семиводний.
Розчин добрива потрібно розпиляти на листки рослин, обробивши їх з обох сторін. При цьому важливо дотримуватися рекомендованої дози добрива.
Перед проведенням підживлення кукурудзи по листу, рекомендується перевірити рівень pH ґрунту. Якщо рівень pH не підходить для кукурудзи, потрібно спочатку провести кислотно-лужну корекцію та за необхідності провестивапнування ґрунту. При недостатньому рівні азоту в грунті, підживлення по листу стає ще важливішим, так як рослини можуть не отримати достатню кількість цього макроелемента.
Обов'язковим елементом переважної більшості інтенсивних технологій вирощування сільськогосподарських культур (в тому числі і кукурудзи), є боротьба з бур'янами за допомогою застосування гербіцидів.
За строками застосування гербіцидів можна виділити два етапи:
досходовий період — застосування гербіцидів перед висіванням або після висіву сільськогосподарських культур (але до появи сходів): Герб 900, к.е.; Дуал Голд 960ЕС, к.е.; Стомп 330, к.с.; Трофі 90, к.е.; Фронт'єр 900, к.е.; Фронт'єр Оптима, к.е.; Харнес, к.е. та ін.
післясходовий період — застосування гербіцидів після появи сходів (гербіциди класу «Регулятори росту та розвитку»: Амінка, в.р.; Банвел 4S 480SL, в.р.к.; Дезормон 600, в.р.; Діален Супер 464 SL, в.р.к.; Естерон 60, к.е.; Ефірон, к.е.; Лонтрел Гранд, в.г.; Амінка, в.р.; Дезормон 600, в.р.; Діален Супер 464 SL; Естерон 60, к.е.; Ефірон, к.е.; 2,4 Д амінна сіль). Також використовуються гербіциди наступних класів: «Інгібітори ацетолактатсинтази», «Інгібітори ацетил-Ко-карбоксилази», «Інгібітори EPSP-синтази» (існують генетично модифіковані сорти кукурудзи, стійкі до гербіцидів цієї групи).
В Україні найпоширенішими серед жуків-коваликів є:
посівний ковалик (Agriotes sputator L.) — зустрічається у всіх зонах за винятком степових районів. Личинки цього виду становлять основну масудротяників в Україні;
широкий ковалик (Selatosomus latus F.) — поширені в Поліссі, Прикарпатті, Лісостепу;
смугастий ковалик (Agriotes lineatus L.) — поширені в Поліссі, Прикарпатті, Лісостепу;
темний ковалик
чорний ковалик.
Дротяники вигризають внутрішню частину висіяних зерен, обгризають підземну частину стебел і коріння сходів, що призводить до значного зрідження посівів. Ступінь шкідливості дротяників залежить від наявності в ґрунті заораних рослинних рештків, обумовлюється кількістю шкідника і його віковим складом, температурою та вологістю ґрунту, рівнем агротехніки. Чисельність шкідників, а також шкодочинність дротяників вища у міру просування на північ, що пояснюється тривалішим періодом проростання насіння і росту сходів[33].
Жуки-чорниші та медляки добре пристосовані до посушливих умов. Найнебезпечнішими з них є кукурудзяний чорниш (Pedinus femoralis L.), степовий чорниш (Blaps galophila F.-W.), широкогрудий чорниш (Blaps lethifera Marsh.), піщаний медляк (Opatrum sabulosum L.)[33]. Личинки чорнишів — несправжні дротяники, пошкоджують висіяне насіння та підземну частину сходів біля поверхні.
Личинки жуків-пилкоїдів шкодять переважно на півдні України. Серед пилкоїдів пошкоджують кукурудзу дагестанський пилкоїд (Podonta daghestanica Rtt.) та пилкоїд протей (Omophlus proteus Kirsh.).
З пластинчастовусих жуків найбільшої шкоди кореням, підземній частині стебла сходів і молодих рослин кукурудзи завдають личинки квітневого,червневого татравневого хрущів,хлібних жуків та кукурудзяного жука. На півдні та Криму шкодить кукурудзяний гнойовик (Pentodon idiota Hbst.). У лісостеповій і степовій зонах пошкоджувати можуть жуки-кравчики (Lethrus apterus Laxm.).
Підгризаючі совки шкодять в усіх регіонах України:озима совка (Agrotis segetum Schift.) — найбільш шкідлива в Лісостепу і південному-заході, оклична совка (Agrotis exsclamationis L.) — поширена в західних областях, бавовникова совка (Chloridea obsoleta F.) — поширена переважно в південних районах, але в окремі роки може просуватися і в більш північні райони.
Доведено, що зерно, в кілограмі якого нараховується понад 15 особин рисового довгоносика, або 5- комірного, 6-борошняних хрущаків, 25 борошноїдів, 150 хлібних кліщів спричиняє негативний вплив на функціональну діяльність нирок та печінкитеплокровних[33].
— Калібрування насіння; — зберігання насіння у сухих приміщеннях з хорошою вентиляцією; — сівба в оптимальні строки з коткуванням посівів; — протруювання насіння Вітаваксом 200, Вітаваксом 200ФФ і ін..
Сажкові хвороби
Летюча сажка
Збудники — грибSphacelotheca reiliana (Kuhn) G.P.Clinton (син. Sporosporium reilianum Mc Alpine f. zeae Geshele)
Заходи захисту
— агротехнічні: дотримання оптимальних сівозмін та строків сівби; — хімічні: протруювання насіння препаратами: Вітавакс 200, Вітавакс 200 фф та ін.; — впровадження у виробництво стійких гібридів і сортів;
Створення і використання стійких гібридів. Агротехнічні прийоми:
-сівба гібридним насінням першого покоління та добір здорового насіннєвого матеріалу; -оптимальні строки сівби; -очищення поля від післязбиральних решток, осіння оранка; -хімічні: протруювання насіння препаратами: Вітавакс 200, Вітавакс 200 фф та ін.; -всівозміні кукурудза на насіння не повинна перевищувати 25-30 % площі;
Кукурудза — модельний класичний генетичний об'єкт. Розпочаті на рубежі 19-20ст. генетичні дослідження кукурудзи, сприяли вагомому поліпшенню даної культури, а також стали основою для розвитку теоретичної і прикладноїгенетики рослин. Вперше здійснені на кукурудзі розробки, були перенесені на інші культури, що сприяло підвищенню загального рівня генетичних досліджень і селекційних технологій[34].
В Національному центрі генетичних ресурсів рослин України Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр'єва сформована та зареєстрована базова колекція кукурудзи, яка включає 4987 зразків, в тому числі 892 сорти, 191 синтетична популяція і 3904 самозапилених ліній[35].
↑Зайдлер Людвик // Атлантида — М.: «Вече», 2004. — 206 с.
↑Ю. КОБІВСловник українських наукових і народних назв судинних рослин. — К.: Наук. думка,2004. — 800 с. — С. 518 — (Словники України).ISBN 966-00-0355-2
↑абвгдежиклЧто вы знаете и чего вы не знаете о кукурузе / Химия и жизнь. Научно-популярный журнал Академии Наук СССР. — 1981, № 2.ISSN0130-5972 (с.: 40-42)
↑Artikel Starch und Starch, Composition. In: Hans Zoebelein (Hrsg.): Dictionary of Renewable Ressources. 2. Auflage, Wiley-VCH, Weinheim und New York 1996; Seiten 265—266, 267.ISBN 3-527-30114-3.
↑Травы и здоровье. Лекарственные растения /Авт.-сост.: А. М. Задорожный и др. — М.: Махаон; Гамма Пресс 2000, 2000.-512с.: ил — (Домашняя энциклопедия).ISBN 5-88215-989-XISBN 5-9223-0042-3
↑абвгдСоветы по ведению приусадебного хозяйства / Ф. Я. Попович, Б. К. Гапоненко, Н. М. Коваль и др.; Под ред. Ф. Я. Поповича. — Киев: Урожай, 1985. — с.664, ил. Тираж 120 000 екз.
↑Кукурудза. Вирощування, збирання, консервування і використання / Д.Шпаар, К.Гіпаки, Д.Дрегер та ін; під загальною редакцією Д.Шпаара. — К.: — Альфа — стевія ЛТД. — 2009. — 396с.
Кукурудза. Селекція та вирощування гібридів: монографія / В. Д. Паламарчук, В. А. Мазур, О. Л. Зозуля . — Вінниця: [б. в.], 2009. — 200 с. — Бібліогр.: с. 155—171. —ISBN 978-966-2954-65-4
Кукурудза харчова (технологічні аспекти вирощування): монографія / О. П. Якунін [та ін.]. — Вінниця: Нілан, 2016. — 207, [8] с. : кольор. іл., табл. — Бібліогр.: с. 183—207. — 300 прим. —ISBN 978-966-924-267-9
Травы и здоровье. Лекарственные растения /Авт.-сост.: А. М. Задорожный и др. — М.: Махаон; Гамма Пресс 2000, 2000.-512с.: ил — (Домашняя энциклопедия).ISBN 5-88215-989-XISBN 5-9223-0042-3
.svg)
