Крини́ця[1][2], абоколо́дязь[3] (так можуть називати глибоку криницю)[4],діал.сту́дня[5][6],кірни́ця — обладнане водне (або інше, наприклад, мінералізованої води, розсолу, нафти тощо)джерело, глибоко викопана й захищена від обвалів яма для добування води тощо зводоносних шарів землі.
У більшості сіл та містечок без водопроводу криниці є основним джерелом питної води. Криниці переважно поширені на рівнинній частині України через відсутність наземних природних водних джерел.
Українське «криниця», так само якбіл.крыніца,пол.krynica,рос.криница,діал.крыница походить відпрасл.*krьnica/*krinica, утвореного віддієприкметника*krьnъ («викопаний») і споріднене зі словом«кріт». (прасл.*krъtъ). Згідно з другою версією, первісним значенням*krinica було«миска», «видовбана посудина», потім назва поширилася і на водне джерело (пор.рос.кринка —«дзбан»,«глечик»). Третя версія пов'язує слов'янське*krinica згрец.κρήνη («джерело», «струмок», пор.«Гіппокрена»)[7][8]. Назва«криниця» трапляється вже у періоді формуваннядавньоукраїнської мови (XI—XIII ст.).[9].
Криниця в Болгарії.
Слово «колодязь» (разом зрос.колодец, колодезь,болг.кладенец,серб.кла̏денац/kladenac,словен.kladénǝc,староцерк.-слов.кладіѧзь) походить відпрасл.*koldędzь. Щодо походження цього слова існують три версії. Згідно з першою, воно походить від слова«колода», що пов'язується з обладнанням криниці колодами-цямринами. Тобто, «колодязь» — «джерело, обладнане колодами». Друга версія пов'язує «колодязь» зі словом «холод» (прасл.*хоldъ), пор. «студня»,староцерк.-слов.студьнець. Тобто, «колодязь» — «джерело з холодною водою». Третя версія припускає запозичення згерманських мов: згот. *kalding- < *kaldiōn, яке походить від*kalds («холод»), пор.дав.-ісл.kelda («джерело»)[10][11].
Слово «криниця» (діал.кирниця) вживається переважно наГаличині,Поділлі, Заході України, а слово «колодязь» — у східних областях.
Найглибші копані колодязі в СРСР (а можливо, у світі) розташовувалися в пустеліКаракуми. Багато з них мали глибину понад 100 м, а один — навіть 270 метрів[14].
Журавель-криниця у селіБайдівка (1950)Колодязь-«журавель»Колодязь з коловоротомКолодязь (криниця) зколоворотом ілюком.Криниця у м.Макіївка, Донецька область, 2014.
Згідно з Державними будівельними нормами ДБН В.2.5-74:2013, криниці належить влаштовувати на незабрудненій та захищеній території, яка знаходиться вище за течієюґрунтових вод на відстані не менше ніж 30 м відмагістралей з інтенсивним рухом транспорту та не менше ніж 50 м (для індивідуальних колодязів не менше ніж 20 м) від вбиралень,вигрібних ям, споруд та мережканалізації, складів добрив та отрутохімікатів, місць утримання худоби та інших місць забруднення ґрунту та підземних вод[15].
Під час копання криниці для утримування ґрунту раніш ставивсязруб, складений з дерев'яних брусів, які звалисяцямринами, зру́бинами[16]. Часто цямриною (цямринням) зовуть сам криничний зруб (який у діалектах також називаєтьсяжолобом)[17] або тільки його верхню частину[18][19]. На дні робили дощатий настил —дити́нець[20]. У невеликих криницях також міг використовуватися порожній стовбур дерева —кадіб[21]. Колоди для стінок використовують не менш ніж 0,25 м завтовшки, безвад, заготовлені не менше ніж за 5-6 місяців до їх використання. Краще для цієї мети підходятьмодрина,вільха, в'яз чиберест, але можна застосовувати також дуб і сосну (первісно вони надають воді присмак і запах), для верхньої частини — сосну чи ялину[15]. У багатих каменем районах стінки робили кам'яними. Зараз для кріплення криничних шахт, поряд зі зрубом і каменем, уживають такожбетонні циліндри. Призначення стінок шахти — запобігати обваленню шахти й ізолювати криницю від проникненняповерхневого стоку (дощових і талих вод)[15]. Для можливості спуску в криницю з метою її чищення та ремонту в стінках шахти встановлюють скоби (скобтрап)[15]. Криниці без зрубу називаютько́панками[22],ко́панями[23] (у Карпатах таПрикарпатті поширена також назва «студня»[5], «студень»[24], «студник», «студениця»). Біля криниці можуть ставитикорито для напування тварин[25].
Для захисту шахти від забруднення та спостереження за водозабором частина криниці виступає над поверхнею землі (згідно з чинними нормами не менш як на 0,8 м), вона називаєтьсяоголовок. Щоб запобігти засміченню шахти, оголовок закривають кришкою з металу чи дерева або влаштовують залізобетонне перекриття з люком, який також закривається кришкою. Зверху оголовка обладнують дашок, навіс або поміщають його в будку[15].
Для підняття води з криниці на ній зазвичай встановлюють підіймальний пристрій —коловорот (корбу)[26], абожуравель (звід)[27], аборучний насос. Сучасні криниці часто обладнуютьелектронасосами. Біля криниці належить передбачити підставку для відер, огорожу навколо (радіусом не менше 2 м) з воротами (хвірткою), а від воріт до криниці — стежку із твердим покриттям[15].
Для запобігання забрудненню криниці поверхневими стоками влаштовують перехоплюючі канави, а навколо оголовка роблять «замок» із замішаної та пошарово утрамбованої глини чи масного суглинку (глибиною 2 м і шириною 1 м) або бетонують (асфальтують) майданчик радіусом не менше ніж 2 м на основі з щебеню товщиною 15-20 см з ухилом від криниці. Для криниць, розміщених уводопроникаючих ґрунтах (піскових, піщаногравійних, піщаногалькових), цементування навколо обов'язкове[15].
Ознакою наявності неглибокої води є водолюбнаверба — вона засвідчує близькість підземних водних джерел. Звідси й приказка «Там криниця, де вербиця». Криниця посідала місце і в шлюбній обрядності: післякомори вели молодих до криниці, накривали хусткою, вони під нею милися і нею витиралися. Звідси порада молодій не журитися своєю долею, а «умиватися в криниці й помолитися Богові»[2]. Криницю використовували для ворожіння: заглядали в неї наСвятки, щоб побачити там свого судженого.
В деяких селах України проводяться свята «Чистих криниць», в ході яких вшановуються ті односельці, які утримують свої криниці в зразковому стані. Так, у селіЗагніткові Подільського району на Одещині, де на сьогодні функціонує 75 криниць,старостат не тільки організовує щорічне проведення свята, але й вручає переможцям тематичні подарунки, Почесні грамоти, грошові премії. Святкове дійство супроводжується виконанням українських пісень і танцями сільських аматорів[28].
Криниці мають важливе символічне значення. У фольклорі часто оспівують криниці та колодязі в піснях, описуючи літній жаркий період року в селі. Символізує криниця й джерело всякого добра: «До доброї криниці стежка утоптана», а «До сухої криниці не йдуть водиці»[2]. Звідси також сталі фразеологізми: «невичерпна криниця», «чиста криниця», «з народної криниці», «ой у полі та криниченька» — що означає постійне живлення народними традиціями та символами. Криниця символізує й кохану дівчину:«Ой у полі криниця безодна, Тече з неї водиця холодна, — Як захочу, то нап'юся, Кого люблю, обіймуся»[2]. Винний колодязь є символом шлюбного життя: «З винного та колодязя да Маруся воду брала». Глибокий колодязь, з якого не можна набрати води й напитися, символізує безнадійну любов[4].
За дохристиянськими віруваннями, криниця є місцем обитання злого божества — «криничника» або «криничного діда»[30].
6 Там же була Яковова криниця. І Ісус, дорогою зморений, сів отак край криниці. Було коло години десь шостої. 7 Надходить ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус каже до неї: Дай напитись Мені!
Далі він сказав їй, що може дати напитися живої води, яка назавжди вгамує спрагу:
13 Ісус відповів і сказав їй: Кожен, хто воду цю п'є, буде прагнути знову. 14 А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне.
Сту́дня — криниця без зрубу[Архівовано 16 грудня 2019 уWayback Machine.] // Енциклопедія Бойківщини: люди, мова. Частина 1 — Бойківський словник / Р. С. Дяків, Н. Я. Гілко, Б. В. Гузій, Н. О. Кляшторна, І. О. Корчинський та ін. — К. : МЕФ, 2014. — 295 с.