Movatterモバイル変換


[0]ホーム

URL:


Перейти до вмісту
Вікіпедія
Пошук

Криниця

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Статус версії сторінки

На цій сторінці показано неперевірені зміни

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна:Криниця (значення).
Запит «Колодязь» перенаправляє сюди; див. такожінші значення.
Криниця з селаЯснозір'я.Музей у Пирогові.

Крини́ця[1][2], абоколо́дязь[3] (так можуть називати глибоку криницю)[4],діал.сту́дня[5][6],кірни́ця — обладнане водне (або інше, наприклад, мінералізованої води, розсолу, нафти тощо)джерело, глибоко викопана й захищена від обвалів яма для добування води тощо зводоносних шарів землі.

У більшості сіл та містечок без водопроводу криниці є основним джерелом питної води. Криниці переважно поширені на рівнинній частині України через відсутність наземних природних водних джерел.

Етимологія

[ред. |ред. код]

Українське «криниця», так само якбіл.крыніца,пол.krynica,рос.криница,діал.крыница походить відпрасл.*krьnica/*krinica, утвореного віддієприкметника*krьnъ («викопаний») і споріднене зі словом«кріт». (прасл.*krъtъ). Згідно з другою версією, первісним значенням*krinica було«миска», «видовбана посудина», потім назва поширилася і на водне джерело (пор.рос.кринка —«дзбан»,«глечик»). Третя версія пов'язує слов'янське*krinica згрец.κρήνη («джерело», «струмок», пор.«Гіппокрена»)[7][8]. Назва«криниця» трапляється вже у періоді формуваннядавньоукраїнської мови (XI—XIII ст.).[9].

Криниця в Болгарії.

Слово «колодязь» (разом зрос.колодец, колодезь,болг.кладенец,серб.кла̏денац/kladenac,словен.kladénǝc,староцерк.-слов.кладіѧзь) походить відпрасл.*koldędzь. Щодо походження цього слова існують три версії. Згідно з першою, воно походить від слова«колода», що пов'язується з обладнанням криниці колодами-цямринами. Тобто, «колодязь» — «джерело, обладнане колодами». Друга версія пов'язує «колодязь» зі словом «холод» (прасл.*хоldъ), пор. «студня»,староцерк.-слов.студьнець. Тобто, «колодязь» — «джерело з холодною водою». Третя версія припускає запозичення згерманських мов: згот. *kalding- < *kaldiōn, яке походить від*kalds («холод»), пор.дав.-ісл.kelda («джерело»)[10][11].

Слово «криниця» (діал.кирниця) вживається переважно наГаличині,Поділлі, Заході України, а слово «колодязь» — у східних областях.

Історія

[ред. |ред. код]

Обшиті деревом криниці існували вже в ранньонеолітичнійкультурі лінійної кераміки, наприклад, рештки їх виявлені вОстрові (Чехія)[12], Кюкгофені (належить до містаЕркеленц) та Айтрі (входить до містаЦвенкау), Шлетці (комунаАспарн-ан-дер-Цайя в Австрії) і датуються 5265-5090 рр. до н. е.[13].

Найглибші копані колодязі в СРСР (а можливо, у світі) розташовувалися в пустеліКаракуми. Багато з них мали глибину понад 100 м, а один — навіть 270 метрів[14].

Влаштування криниці

[ред. |ред. код]
Журавель-криниця у селіБайдівка (1950)
Колодязь-«журавель»
Колодязь з коловоротом
Колодязь (криниця) зколоворотом ілюком.
Криниця у м.Макіївка, Донецька область, 2014.

Згідно з Державними будівельними нормами ДБН В.2.5-74:2013, криниці належить влаштовувати на незабрудненій та захищеній території, яка знаходиться вище за течієюґрунтових вод на відстані не менше ніж 30 м відмагістралей з інтенсивним рухом транспорту та не менше ніж 50 м (для індивідуальних колодязів не менше ніж 20 м) від вбиралень,вигрібних ям, споруд та мережканалізації, складів добрив та отрутохімікатів, місць утримання худоби та інших місць забруднення ґрунту та підземних вод[15].

Під час копання криниці для утримування ґрунту раніш ставивсязруб, складений з дерев'яних брусів, які звалисяцямринами, зру́бинами[16]. Часто цямриною (цямринням) зовуть сам криничний зруб (який у діалектах також називаєтьсяжолобом)[17] або тільки його верхню частину[18][19]. На дні робили дощатий настил —дити́нець[20]. У невеликих криницях також міг використовуватися порожній стовбур дерева —кадіб[21]. Колоди для стінок використовують не менш ніж 0,25 м завтовшки, безвад, заготовлені не менше ніж за 5-6 місяців до їх використання. Краще для цієї мети підходятьмодрина,вільха, в'яз чиберест, але можна застосовувати також дуб і сосну (первісно вони надають воді присмак і запах), для верхньої частини — сосну чи ялину[15]. У багатих каменем районах стінки робили кам'яними. Зараз для кріплення криничних шахт, поряд зі зрубом і каменем, уживають такожбетонні циліндри. Призначення стінок шахти — запобігати обваленню шахти й ізолювати криницю від проникненняповерхневого стоку (дощових і талих вод)[15]. Для можливості спуску в криницю з метою її чищення та ремонту в стінках шахти встановлюють скоби (скобтрап)[15]. Криниці без зрубу називаютько́панками[22],ко́панями[23] (у Карпатах таПрикарпатті поширена також назва «студня»[5], «студень»[24], «студник», «студениця»). Біля криниці можуть ставитикорито для напування тварин[25].

Для захисту шахти від забруднення та спостереження за водозабором частина криниці виступає над поверхнею землі (згідно з чинними нормами не менш як на 0,8 м), вона називаєтьсяоголовок. Щоб запобігти засміченню шахти, оголовок закривають кришкою з металу чи дерева або влаштовують залізобетонне перекриття з люком, який також закривається кришкою. Зверху оголовка обладнують дашок, навіс або поміщають його в будку[15].

Для підняття води з криниці на ній зазвичай встановлюють підіймальний пристрій —коловорот (корбу)[26], абожуравель (звід)[27], аборучний насос. Сучасні криниці часто обладнуютьелектронасосами. Біля криниці належить передбачити підставку для відер, огорожу навколо (радіусом не менше 2 м) з воротами (хвірткою), а від воріт до криниці — стежку із твердим покриттям[15].

Для запобігання забрудненню криниці поверхневими стоками влаштовують перехоплюючі канави, а навколо оголовка роблять «замок» із замішаної та пошарово утрамбованої глини чи масного суглинку (глибиною 2 м і шириною 1 м) або бетонують (асфальтують) майданчик радіусом не менше ніж 2 м на основі з щебеню товщиною 15-20 см з ухилом від криниці. Для криниць, розміщених уводопроникаючих ґрунтах (піскових, піщаногравійних, піщаногалькових), цементування навколо обов'язкове[15].

У культурі

[ред. |ред. код]

Ознакою наявності неглибокої води є водолюбнаверба — вона засвідчує близькість підземних водних джерел. Звідси й приказка «Там криниця, де вербиця». Криниця посідала місце і в шлюбній обрядності: післякомори вели молодих до криниці, накривали хусткою, вони під нею милися і нею витиралися. Звідси порада молодій не журитися своєю долею, а «умиватися в криниці й помолитися Богові»[2]. Криницю використовували для ворожіння: заглядали в неї наСвятки, щоб побачити там свого судженого.

В деяких селах України проводяться свята «Чистих криниць», в ході яких вшановуються ті односельці, які утримують свої криниці в зразковому стані. Так, у селіЗагніткові Подільського району на Одещині, де на сьогодні функціонує 75 криниць,старостат не тільки організовує щорічне проведення свята, але й вручає переможцям тематичні подарунки, Почесні грамоти, грошові премії. Святкове дійство супроводжується виконанням українських пісень і танцями сільських аматорів[28].

Сузір'я Дельфіна було відоме в українців як «Криниця»[29].

Символізм

[ред. |ред. код]

Криниці мають важливе символічне значення. У фольклорі часто оспівують криниці та колодязі в піснях, описуючи літній жаркий період року в селі. Символізує криниця й джерело всякого добра: «До доброї криниці стежка утоптана», а «До сухої криниці не йдуть водиці»[2]. Звідси також сталі фразеологізми: «невичерпна криниця», «чиста криниця», «з народної криниці», «ой у полі та криниченька» — що означає постійне живлення народними традиціями та символами. Криниця символізує й кохану дівчину:«Ой у полі криниця безодна, Тече з неї водиця холодна, — Як захочу, то нап'юся, Кого люблю, обіймуся»[2]. Винний колодязь є символом шлюбного життя: «З винного та колодязя да Маруся воду брала». Глибокий колодязь, з якого не можна набрати води й напитися, символізує безнадійну любов[4].

За дохристиянськими віруваннями, криниця є місцем обитання злого божества — «криничника» або «криничного діда»[30].

У Біблії

[ред. |ред. код]
Ісус зі Самарянкою на картиніФ. Г. Вальдмюллера, 1818 р.
Докладніше:Бесіда Ісуса Христа із Самарянкою
Докладніше:Колодязь Якова

УЄвангелії від Іоанна згадуєтьсякриниця в містіСіхар, за легендою, вирита патріархомЯковом. Біля неїІсус зустрівсамарянку і попросив напитися води:

6 Там же була Яковова криниця. І Ісус, дорогою зморений, сів отак край криниці. Було коло години десь шостої.
7 Надходить ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус каже до неї: Дай напитись Мені!

Далі він сказав їй, що може дати напитися живої води, яка назавжди вгамує спрагу:

13 Ісус відповів і сказав їй: Кожен, хто воду цю п'є, буде прагнути знову.
14 А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне.

Прислів'я

[ред. |ред. код]
  • Не погань криниці, бо схочеш водиці
  • Коли колодязь висихає, вода честь має
  • В ліс дров не возять, а в колодязь воду не лляють

Галерея

[ред. |ред. код]
  • Журавель
    Журавель
  • Цілюща криниця, селище Ладан
    Цілюща криниця, селище Ладан
  • Козацька Лубенська Криниця
    Козацька Лубенська Криниця

Див. також

[ред. |ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою:Криниця

Примітки

[ред. |ред. код]
  1. Криниця //Словник української мови : в 11 т. — Київ :Наукова думка, 1970—1980.
  2. абвгЖайворонок В. В.Криниця // Знаки української етнокультури: Словник-довідник. —К. : Довіра, 2006. — С. 315-316.
  3. Колодязь //Словник української мови : в 11 т. — Київ :Наукова думка, 1970—1980.
  4. абЖайворонок В. В.Колодязь // Знаки української етнокультури: Словник-довідник. —К. : Довіра, 2006. — С. 301.
  5. абСтудня //Словник української мови : в 11 т. — Київ :Наукова думка, 1970—1980.
  6. Студня //Словарь української мови : в 4 т. / за ред.Бориса Грінченка. —К. :Кіевская старина, 1907—1909.
  7. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.:О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. —К. :Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 552 с. —ISBN 5-12-001263-9.
  8. Криница // Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973
  9. Крижанівська О. І.Походження української мови та основні етапи її становлення //О. І. Крижанівська. Історія української мови: Історична фонетика. Історична граматика: навчальний посібник. — Київ:ВЦ «Академія», 2010. — С. 20.ISBN 978-966-580-311-9.
  10. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.:О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. —К. :Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 572 с.
  11. Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973. Архіворигіналу за 4 лютого 2016.
  12. World's oldest dendrochronologically dated archaeological wood construction.Journal of Archaeological Science.115. 2020. Архіворигіналу за 4 березня 2020. Процитовано 5 березня 2020.
  13. Tegel W, Elburg R, Hakelberg D, Stäuble H, Büntgen U (2012).Early Neolithic Water Wells Reveal the World's Oldest Wood Architecture.PLoS ONE.7 (12): e51374.doi:10.1371/journal.pone.0051374.PMC 3526582.PMID 23284685. Архіворигіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 5 березня 2020.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)(англ.)
  14. Кунин В. Н. Освоение пустынь Туркмении //Природа. — 1961. — № 9. — С. 66.(рос.)
  15. абвгдежВимоги до джерел питного водопостачання.www.consumer-cv.gov.ua. Головне управління Держпродспоживслужби в Чернівецькій області. Архіворигіналу за 4 лютого 2020. Процитовано 4 лютого 2020.
  16. Зрубина //Словарь української мови : в 4 т. / за ред.Бориса Грінченка. —К. :Кіевская старина, 1907—1909.
  17. Жолоб //Словник української мови : в 11 т. — Київ :Наукова думка, 1970—1980.
  18. Цямрина //Словник української мови : в 11 т. — Київ :Наукова думка, 1970—1980.
  19. Цямриння //Словник української мови : в 11 т. — Київ :Наукова думка, 1970—1980.
  20. Дитинець //Словарь української мови : в 4 т. / за ред.Бориса Грінченка. —К. :Кіевская старина, 1907—1909.
  21. Кадіб //Словарь української мови : в 4 т. / за ред.Бориса Грінченка. —К. :Кіевская старина, 1907—1909.
  22. Ко́панка //Словник української мови : в 11 т. — Київ :Наукова думка, 1970—1980.
  23. Копань //Словник української мови : в 11 т. — Київ :Наукова думка, 1970—1980.
  24. Студень //Словник української мови : в 11 т. — Київ :Наукова думка, 1970—1980.
  25. Корито //Словник української мови : в 11 т. — Київ :Наукова думка, 1970—1980.
  26. Корба //Словник української мови : в 11 т. — Київ :Наукова думка, 1970—1980.
  27. Звід //Словник української мови : в 11 т. — Київ :Наукова думка, 1970—1980.
  28. Свято «Чистих криниць»: як у Загніткові всім селом борються за чистоту та смак води. 09.08.2024
  29. І. А. Климишин, І. П. Крячко, Астрономія. Підручник для 11 класу. 2002 р.
  30. Жайворонок В. В.Криничник // Знаки української етнокультури: Словник-довідник. —К. : Довіра, 2006. — С. 316.

Посилання

[ред. |ред. код]
Отримано зhttps://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Криниця&oldid=45469960
Категорії:
Приховані категорії:

[8]ページ先頭

©2009-2025 Movatter.jp