Кот-д'Івуар відзначається різноманітністю природних умов і багатствомбіорізноманіття. Його територія поєднує прибережні рівнини, савани й тропічні ліси, що робить країну надзвичайно контрастною в природному відношенні.
Кот-д'Івуар знаходиться у Західній Африці, між 4° і 11° північної широти та 2°30′ і 8°30′ західної довготи. Площа держави становить близько 322,5 тис. км², що робить її однією з найбільших країн регіону.
Рельєф Кот-д'Івуару здебільшогорівнинний і платоподібний. Центральні та північні райони займаютьплато висотою 200—500 м, складені переважно давніми кристалічними породамидокембрію. На заході рельєф ускладнюється горами та хребтами, які належать до відгалуженьГвінейського нагір'я. Саме тут розташована гораНімба (1752 м) — найвища точка країни, що простягається вздовж кордону з Гвінеєю та Ліберією. Південна частина являє собою вузьку прибережнунизовину шириною від 25 до 50 км, що поступово піднімається у бік внутрішніх плато.
Кот-д'Івуар розташований у перехідній зоні міжекваторіальним татропічним кліматом. Північні райони країни мають тропічний саванний клімат, з однимсезоном дощів (травень—вересень) і однимсухим сезоном (жовтень—квітень), середньорічноютемпературою від +26 до +29 °C таопадами від 1000 до 1500 мм на рік. На півдні та у центрі країни поширений екваторіально-мусонний, що характеризується високою вологістю та двома сезонами дощів (травень—липень та вересень—жовтень). Середньорічна температура тут коливається від +25 до +27 °C, опади — від 1500 до 2500 мм на рік. Особливістю клімату є впливхарматану — сухих північно-східних вітрів ізСахари, що приносять сухе й пилове повітря в зимовий період.
Ландшафтна структура Кот-д’Івуару визначається поступовим переходом від екваторіальних лісів на півдні до саван на півночі та виділенням особливого гірського району на заході. Основними типами ландшафтів є: 1 — саванні північноафриканські (підтипи: вологі, типові); 2 — субекторіальні вологолісові; 3 — екваторіальні вологолісові. Зафізико-географічним районуванням світу Кот-д'Івуар належить до двох фізико-географічних областейГвінейської фізико-географічної країни:
Гвінейської саванної області (північна та центральна частини Кот-д'Івуару);
Гвінейської лісової області (прибережна, південна частина Кот-д'Івуару).
Незалежність від Франції отримала в 1960 році. Назва офіційно змінена на Кот-д'Івуар1986 року. Президент Уфує-Буан'ї помер1993 року після 33 років правління.
Кот-д'Івуар — аграрно-індустріальна країна, одна з найшвидших за темпами зростання економік в Африці.[1][2] ВВП країни демонстрував середнє зростання на 8,2% у 2012-2019 роках.[1] Кот-д'Івуар є світовим лідером з виробництва какао-бобів, забезпечуючи близько 40% світового врожаю.[1][3] Залежно від року, виробництво становить близько 2 мільйонів тонн.[4] Країна є одним з провідних світових експортерів горіхів кеш'ю, каучуку, кави та пальмової олії.[1][5] Для внутрішніх потреб вирощуютьсякукурудза,земляний горіх,рис,просо.Тваринництво розвинуте слабо. Відбувається видобуток нафти та природного газу на морському шельфі, що є важливим джерелом експортних доходів.[6][7][8] Відбувається видобуток золота, марганцю, нікелю та бокситів.[1][5] Промисловість включає харчову, нафтопереробну, текстильну, хімічну галузі та виробництво будівельних матеріалів.[5] ЄзалізницяАбіджан —Уагадугу (Буркіна-Фасо). Головні порти — Абіджан, один із найбільших і найсучасніших портів Західної Африки, та порт у Сан-Педро, який є ключовим для експорту какао.[9] Освітня система охоплює мільйони дітей, рівень грамотності дорослого населення (віком від 15 років) — 89.9% (станом на 2019 рік)[10]
Населення Кот-д'Івуару становить 29 мільйонів осіб.[11][12] Середньорічний приріст населення — близько 2,1-2,4% на рік.[13][14] Рівень народжуваності — 27,5-32 на 1000 чоловік,[15][14][16] смертність — 7,3-8 на 1000 чоловік.[17][14][16] Рівень малюкової смертності (до 1 року) — 47-52,5 на 1000 новонароджених.[18][14][19] 36,1-41% населення — діти віком до 14 років.[14][20] Жителі віком 65 років і старші, становлять 3 %.[21][14] Загальна очікувана тривалість життя становить близько 62-63 років[22][23][24]
Громадян Кот-д'Івуара називають івуарійцями.
Країну населяють більш як 60 африканських народів і етнічних груп:бауле, аньї, бакве,бамбара, бете, гере, дан (або якуба), куланго,малінке, мосі, лобі,сенуфо, тура,фульбе тощо. З місцевих мов найпоширеніші мови аньї,бауле. Близько 9-10 % населення — іммігранти, що приїхали зБеніна,Буркіна-Фасо,Гани,Гвінеї,Мавританії,Малі,Ліберії,Нігеру,Нігерії,Того таСенегалу.[25][26] Наприкінці 90-х років ХХ століття уряд почав посилювати імміграційну політику. В результаті військового перевороту і громадянської війни, що почалася, велика частина іммігрантів стали біженцями і внутрішньо переміщеними особами. Близько 54 % населення живуть у містахАбіджан (5,6 млн чоловік),Агбовіль,Буаке,Короґо,Бундиалі,Ман та інші.[27][12] У квітні 1983 року столицю перенесено в м.Ямусукро, проте м. Абіджан і далі залишається політичним, діловим та культурним центром країни.
Основними релігіями у Кот-д'Івуарі єіслам тахристиянство. Іслам практикує 42 % населення, християнство — близько 34-40 %, в той час як приблизно 2-3 % населення практикуєанімізм, а 0,2-0,5% інші релігії.[16][28][12]
Іслам та християнство практикується в різних формах по всій країні. У цілому релігійні громади мирно співіснують.
У країні було проведено кілька великих спортивних заходів, останнім з яких ставКубок африканських націй з футболу 2023 року (проведений на початку 2024 року).[31][32] Дезбірна Кот-д'Івуару здобула на ньому перемогу.[31][33][34] У минулому країна приймала Кубок африканських націй 1984 року, на якому її футбольна команда посіла п'яте місце, і Чемпіонат Африки з баскетболу 1985 року, де її баскетбольна команда завоювала золоту медаль.
Найпопулярнішим видом спорту в Кот-д'Івуарі єфутбол.Національна футбольна команда постійний учасник чемпіонатів світу, триразово завойовувалаКубок африканських націй (1992, 2015 та 2023). Жіноча футбольна команда грала на чемпіонаті світу серед жінок у Канаді 2015 року. Відомі футболі
Інформація в цьому розділізастаріла. Ви можете допомогти,оновивши її. Можливо,сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін.(жовтень 2025)
↑Cote d'Ivoire.The World Factbook(англ.). Central Intelligence Agency. 17 вересня 2025. Процитовано 19 жовтня 2025.
↑абвгAccueil - RGPH.RGPH (fr-FR) . Архіворигіналу за 6 жовтня 2025. Процитовано 19 жовтня 2025.Помилка цитування: Некоректний тег<ref>; назва «:0» визначена кілька разів з різним вмістом
Авсенев М. М. Республика Берег Слоновой Кости —М. :Знание, 1982. — 64 с.(рос.)
Африка : Энциклопедический справочник. В 2-х т. Т. 2. / Гл. ред. А. Г. Громыко. Ред. коллегия: М. В. Васев, А. М. Васильев, Н. И. Гаврилов и др. — М. : Сов. энциклопедия, 1987. — 671 с.(рос.)
Барановська О. В. Фізична географія материків та океанів : Навч. посібник у 2 ч. — Ніжин :НДУ ім. М. Гоголя, 2013. — Ч. 1. Світовий океан, Африка, Австралія, Океанія, Південна Америка. — 306 с. —ISBN 978-617-527-106-3
Блохин Л. Ф. Берег Слоновой Кости: Экономико-географическая характеристика. —М. :Мысль, 1967. — 324 с.(рос.)
Дахно І. І., Тимофієв С. М. Країни світу: Енциклопедичний довідник. — К. :Мапа, 2011. — 606 с. —ISBN 978-966-8804-23-6
Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — К. :Знання, 2008. — 5-те вид., перероб. і доп. — 839 с. —ISBN 978-966-346-330-8
Економічна і соціальна географія країн світу: Навч. посібник / За ред. С. П. Кузика. — Львів :Світ, 2002. — 672. с.—ISBN 966-603-178-7
Ковальчук І. П. Ландшафтознавство : Підручник. — К. : Либідь, 2008. — 392 с. —ISBN 978-966-06-0504-4
Колобов О. А., Осминина М. А. Президентские выборы в Кот-д'Ивуаре // Азия и Африка сегодня. — 2011. — № 5. — С. 24-25.(рос.)
Палієнко В. І., Шищенко П. Г., Бойко В. М. Фізична географія світу : Навч. посібник. — К. : КНУ ім. Т. Шевченка, 2016. — 246 с. —ISBN 978-966-439-918-1
Пащенко В. І. Географія світового господарства : Навч. посібник. — К. : Видавничий центр КНУ, 2014. — 312 с. —ISBN 978-966-439-744-6
Токарева З. И. Кот-д'Ивуар: Справочник. —М. : Восточная литература, 2006. — 451 с.(рос.)
Филиппов В. Р. Кот-д'Ивуар: факторы электорального конфликта // Азия и Арика сегодня. — 2011. — № 5. — С. 26-33(рос.)
Фізична географія материків та океанів : Підручник у 2-х т. / Ред. П. Г. Шищенко. — К. : Київський університет, 2020. — Т. 2. Африка, Америка, Австралія, Антарктида, Океани. — 470 с. —ISBN 978-966-439-989-8
Adu A. Boahen, Histoire générale de l'Afrique: Volume 7, l'Afrique sous domination coloniale 1880—1935 (in French), Paris: Présence Africaine, UNESCO, 1989.ISBN 2-7087-0519-9(фр.)
Francis Wodié, Institutions politiques et droit constitutionnel en Côte d'Ivoire (in French), Abidjan: Presses Universitaires de Côte d'Ivoire, 1996.ISBN 2-7166-0389-8(фр.)
Henri Konan Bédié; Laurent, Éric (1999), Les chemins de ma vie: entretiens avec Éric Laurent (in French), Paris: Plon,ISBN 2-259-19060-X(фр.)
Kwame Anthony Appiah; Gates, Henry Louis, Jr., eds. (1999), Africana: The Encyclopedia of the African and African American Experience (in French), New York: Basic Books,ISBN 0-465-00071-1(англ.)
Marcel Amondji (1986), Côte-d'Ivoire. Le P.D.C.I. et la vie politique de 1945 à 1985 (in French), Paris: Harmattan,ISBN 2-85802-631-9(фр.)
Paul Désalmand; Konan-Dauré, N'Guessan (2005), Histoire de l'éducation en Côte d'Ivoire: de la Conférence de Brazzaville à 1984 (in French), Abidjan: CERAP,ISBN 978-2-915352-01-6(фр.)
Raymond Borremans (1986—2004), Le grand dictionnaire encyclopédique de la Côte d'Ivoire (in French), VI, Abidjan: Nouvelles Editions africaines,ISBN 2-7236-0733-X(фр.)
КОТ-Д’ІВУАР / Д. П. Урсу // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. — Режим доступу:https://esu.com.ua/article-26
