Космонавт (відгрец.κόσμος —Всесвіт тагрец.ναυτης —мореплавець) абоастронавт (відгрец.αστρον —зоря тагрец.ναυτης —мореплавець), такожтайконавт[1] (відкит.:太空人 про китайських космонавтів) — спеціально підготована людина, що здійснює політ укосмічному просторі.
ВУкраїні та інших країнах колишньогоСРСР для позначення власних підкорювачів космосу вживається термінкосмонавт. Eрадянській Україні на означення космонавтів також вживали термінзореплавець[2]. Термінастронавт вживають уСША та деяких інших країнах. Починаючи з 1950-х до 2002 року космонавтів тренували державні військові чи цивільнікосмічні агентства. У 2004 році після суборбітального польоту приватногокосмічного апаратаSpaceShipOne з'явилась нова категорія космонавтів: комерційні.
Критерії для визнання пілотованого космічного польоту різні. Спортивний кодексМіжнародної федерації повітроплавання (FAI) визнає космічними польоти, що досягли висоти 100 кілометрів[3]. У Сполучених Штатах професійні, військові і комерційні космонавти, які подорожують на висоті більше 80 км[4], нагороджуютьсякрилами космонавта[en].
Станом на 8 червня 2013 року 532 осіб із 36 країн досягли висоти 100 км або більше, з них 529 досягли низької навколоземної орбіти або вищих[5][6]. 24 особи подорожували за межі навколоземної орбіти на місячну або транс-місячну орбіту або до поверхні Місяця, троє з них двічі:Джим Ловелл, Джон Янг і Юджин Сернан[7] троє космонавтів, що не досягли низької навколоземної орбіти були пілотами космічного літака Джо Вокер, Майк Мелвілл, й Брайан Бінні.
Станом на 20 червня 2011 року, за визначенням США 538 осіб кваліфікувалися як ті, що досягли висоти вище 80 км. З восьми пілотівX-15, які перевищили висоту 80 км, тільки один досяг 100 кілометрів[8]. Космічні мандрівники витратили понад 41 790 людино-днів (114,5 людино-років) в космосі, зокрема понад 100 космонавто-днів виходів у відкритий космос[8][9]. Станом на 2008 рік чоловіком із найдовшим загальним часом у космосі бувСергій Крикальов — 803 доби 9 годин 39 хвилин, або 2,2 року, у космосі[10][11].Пеггі Вітсон належить рекорд тривалості перебування жінки в космосі — 377 діб[12].
Перший космонавт із колишньої країни СРСР, але не росіянин —українецьЛеонід Каденюк (19 листопада — 5 грудня 1997 року здійснив короткостроковий (15 діб 16 годин) космічний політ як експериментатор на американському космічному кораблі —шатлі«Колумбія» (STS-87))
Першийкитайський космонавт —Ян Лівей, 15 жовтня 2003 року, корабель«Шеньчжоу-5». Китай вперше запустив свого громадянина на кораблі власного виробництва і за допомогою власноїракети-носія, ставши третьою за рахунком космічною державою.
Найдовше перебував у космосі впродовж одного польоту космонавтВалерій Поляков — 438 діб.
Найбільший сумарний наліт у космосі тривалий час (до вересня 2015 року) мав російський космонавтСергій Крикальов — 803 доби за 6 польотів. Його перевершив росіянинГеннадій Падалка.
Найбільший екіпаж космічного корабля, 8 осіб, стартував 30 жовтня 1985 року,STS-61-A.
У квітні 2002 року наМКС опинилося 9 громадян однієї держави — США.
Рекорд за кількістю космонавтів, що одночасно перебували в космосі — 13 осіб — був вперше встановлений 14 березня 1995 року (7 громадян США нашатл«Індевор», 1 громадянин США і 2 громадян РФ — на космічному кораблі«Союз ТМ-12», 3 громадян РФ — на орбітальній станції«Мир»). Рекорд повторювався 7 разів впродовж 1997—2009 років.
Найбільший екіпаж орбітальної станції — 13 осіб — сформувався вперше 17 липня 2009 року наМіжнародній космічній станції (рекорд був повторений 30 серпня 2009 року і 7 квітня 2010 року).
Російський національний рекорд — 10 осіб, 29 червня 1995 року, станція«Мир».
Першим недержавним космонавтом могла б стати вчителькаКріста МакОліф, якби не загинула на 73-й секунді після старту у своєму першому польоті під часкатастрофи шаттла «Челленджер» 28 січня 1986 року.
Першим недержавним космонавтом, а також де-факто першим платним космічним туристом став журналістТоехіро Акіяма, він також став першимяпонцем у космосі, 2 грудня 1990 року. Токійська телевізійна компанія заплатила за політ 28 млд дол.
Перший приватний учасник космічного польоту (суборбітального) —Майк Мелвіл здійснив політ 21 червня 2004 року наSpaceShipOne.
У разі реалізаціїНацистською Німеччиною проєкту «Америка» для завдавання ударів по східному узбережжюСША з використаннямміжконтинентальних ракет першими космонавтами могли би стати пілоти ракетA9/A10 Amerika-Rakete, які наприкінці суборбітального польоту мали наводити на мету головну частину з боєголовкою і залишати кабіну на парашуті для приводнення вАтлантичному океані.
Абсолютним рекордсменом за тривалістю перебування в космосі — 878 діб (протягом п'яти польотів) — є росіянинГеннадій Падалка[13].
До кінця 70-х років XX століття лише дві країни — СРСР і США — мали космонавтів. У 1976 році в Радянському Союзі було розпочато програму«Інтеркосмос», у рамках якої почала тренування перша група — 6 космонавтів із соціалістичних країн. У 1978 році до неї додалася друга група. Приблизно тоді жЄвропейське космічне агентство (ЄКА) відібрало чотирьох осіб, що почали тренування для виконання першого польоту в рамках програми «Спейслеб» на борту космічного корабля «Спейс Шаттл». У 1980 році Франція самостійно почала власний відбір космонавтів, у 1982-му — Німеччина, у 1983-му — Канада, у 1985-му — Японія, у 1988-му — Італія. Згодом космонавти різних країн стали учасниками міжнародних польотів кораблів «Спейс Шаттл» і «Союз». У 1988 році на основі національних загонів космонавтів ЄКА сформувало єдиний європейський загін космонавтів.
Космонавти зазнають безліч ризиків для здоров'я, зокремадекомпресійної хвороби,баротравм, імунодефіцитів, втрати кісткової і м'язової тканини, втрати зору, ортостатичної нетерпимості, порушення сну, і променевого ураження[14][15][16][17][18][19][20][21][22]. Для вирішення цих питань Національний Інститут космічних та біомедичних досліджень (NSBRI) здійснив у космосі різноманітні масштабні медичні дослідження. Чільне місце серед них посідає розширена діагностикаультразвуком у мікрогравітації, у якому космонавти (зокрема колишні командириМіжнародній космічній станціїЛерой Чао іГеннадій Падалка) виконували УЗД під керівництвом віддалених експертів для діагностики і потенційного лікування сотні медичних випадків у космічному просторі. Методи цього дослідження застосовуються для покриття професійних та олімпійських спортивних травм, а також для ультразвукової діагностики, виконуваної недосвідченими операторами — студентами медичних навчальних закладів та середньої школи. Очікується, що пульт дистанційного управління ультразвуком може знайти застосування на Землі в надзвичайних і сільських умовах, коли доступ до кваліфікованих лікарів часто обмежений[23][24][25].
Вісімнадцять космонавтів (чотирнадцять чоловіків і чотири жінки) загинули протягом чотирьох космічних польотів. За національністю тринадцять були американцями (зокрема одна жінка індійського походження), четверо — громадянамиРадянського Союзу, один — ізраїльтянином.
Одинадцять астронавтів загинуло під час підготовки до космічного польоту: вісім американців і троє росіян. Шестеро загинули в аваріях тренувального реактивного літака, один потонув під час тренувального порятунку з води, четверо внаслідок спалаху в умовах чистого кисню.
Меморіал «Космічне дзеркало», який стоїть на в'їзді для відвідувачів доКосмічного центру імені Кеннеді, встановлений як пам'ять про життя осіб, які загинули під час космічного польоту і тренування в космічних програмах Сполучених Штатів. Крім двадцяти космонавтів НАСА, на меморіалі присутні імена льотчика-випробувачаX-15, який загинув під час тренування за тодішньою засекреченою військовою космічною програмою, і цивільного учасника космічного польоту.
