Уявлення стародавніх єгиптян про ВсесвітУявлення стародавніх індусів про ВсесвітУявлення стародавніх греків про Всесвіт
Космоло́гія (грец.κοσμολογία відгрец.κόσμος — «всесвіт» ігрец.λογια — «вчення») — вчення проВсесвіт у цілому та про місцелюдства у ньому. Незважаючи на давність самого вчення, термін «космологія» був уперше введений філософомХристіаном Вольфом (нім.Christian Wolff) лише в1730 році — і в наш час використовується вфізиці,філософії,езотериці тарелігії.
Висвітлення космологічних поглядів в українській філософії
Українська школа філософії опирається на радянську школу, дарма що стан гуманітарних наук уСРСР був не на найвищому рівні. Це зумовлювалось несиметричним ставленням радянської верхівки доприродничих тагуманітарних наук, не на користь других. У результаті гуманітарні науки стали заручниками політичноїпропаганди, базованої на поглядахвождівреволюції Володимира Леніна, Карла Маркса та Фрідріха Енгельса, виконуючи при цьому суто пасивну роль і не маючи достатніх умов для самостійного розвитку.
Розпад СРСР супроводжувався соціальними потрясіннями — і кардинально не вплинув на стан гуманітарних наук в уже незалежній Україні. Як прямий наслідок, висвітлення великої низки новітніх досліджень в галузі філософії та пов'язаної з нею термінології, які до того часу розвивалися в країнахЄвропи таАмерики, в українській філософії кінця 20-го та початку 21-го сторіч залишився незадовільним. Як приклад можна навести відчутний брак уваги до космологічних поглядів у релігії, метафізиці та езотериці, — як і загалом до цих галузей. У цей період української філософії, практично вся новітня космологія була зведена до досягнень фізичної космології, що й відображено вфілософських словниках епохи.
Частиною світоглядної філософії єметафізична космологія, яка передбачає використання людської свідомості для формування інтуїтивних висновків про природу Всесвіту, людини та Бога і/або їх взаємозв'язків між собою базованих на розширені деякого набору припущень запозичених з духовного досвіду і/або спостережень.
Космологія є важливим витоком віри в релігії і міфології, які намагаються пояснитибуття та природудійсності. В деяких випадках, уявлення про створення (космогонія) і руйнування (есхатологія) Всесвіту відіграють центральну роль у формуванні структурирелігійної космології, метою якої є зрозуміти роль людського суспільства у Всесвіті.
На протиріччі між релігією та філософією виниклаезотерична космологія — відмінна відрелігійної космології меншою залежністю від традицій та впевненістю в інтелекті а не вірі, і, відмінною відметафізичної космології в її акценті на духовності як базовому понятті.
Фізична космологія — підрозділ астрономії, який досліджує фізичне походження Всесвіту і його природу в найбільшихмасштабах. На ранньому етапі свого розвитку, фізична космологія була тим, що зараз відомо як дослідженнянебосхилу танебесна механіка. Грецькі філософиАристарх Самоський,Арістотель іПтоломей запропонували різні космологічні теорії[1][Архівовано 13 лютого 2013 уWayback Machine.]. Зокремагеоцентрична система Птолемея, яка відпочатку була побудована на космологічній моделі Арістотеля, а згодом набула самостійного значення, довгий час слугувала для розрахунку та поясненнявидимих рухівсвітил на небосхилі. Згодом,Миколай Коперник запропонував значно простішу для розрахунків та уявного відтворення геліоцентричну модель сонячної системи[2][Архівовано 16 січня 2013 уWayback Machine.], яка в той час утотожнювалась з моделлю Всесвіту.Йоган Кеплер, опираючись на спостереженняТихо Браге[3][Архівовано 16 січня 2013 уWayback Machine.], здійснив якісний математичний опис цієї моделі[4][Архівовано 12 січня 2013 уWayback Machine.]. Поряд з цимГалілео Галілей довів її правильність на основі власних спостережень танаукових методів досліджень, які сам тоді вперше сформулював[5][Архівовано 22 січня 2013 уWayback Machine.]. Роботи Галілея започаткували протистояння стрімко зростаючої фізичної космології, яка в той час була зародкомнауки, зрелігійною космологією розширеною за рахунок космологічних поглядів Арістотеля що до руху світил на небосхилі[6][Архівовано 11 квітня 2009 уWayback Machine.]. Наслідком такого протистояння став перегляд прихильниками релігійної космології деяких її категоричних тверджень та висновків зроблених на основі вчень Арістотеля, в той час як фізична космологія знайшла своє продовження в працяхІсаака Ньютона[7][Архівовано 9 липня 2008 уWayback Machine.], який довершив створення цієї моделі формулюваннямзаконів механіки[8][Архівовано 12 червня 2008 уWayback Machine.] та вивиденнямзакону тяжіння[9][Архівовано 13 лютого 2013 уWayback Machine.]. Після відкриттязір і ототожнення їх ізСонцем, а також після відкриття нашої Галактики та великої кількості інших галактик у найвіддаленіших ділянках простору доступних спостереженням, модель Сонячної системи втратила значення моделі Всесвіту. Створення нової моделі Всесвіту було розпочато з гіпотези про поширеність законів механіки і всіх інших законів природи, відкритих в Сонячній системі, на всі ділянки простору та тіла у ньому. Базою такій гіпотезі слугували висновки теорії Ньютона про поширеність законів механіки на всі тілаСонячної системи. Поширеність законів механіки та деяких інших законів природи (зокрема законівквантової механіки, яку можна вважати підґрунтямхімії, законівтермодинаміки,електромагнетизму тощо) на віддалені об'єктикосмосу з розвиткомспостережувальної астрономії неодноразово перевірялась та підтверджувалась в явній та неявній формах в роботах численнихастрономів.
Відчутного поштовху у напрямку розвитку фізична космологія зазнала після створенняспеціальної тазагальної теорій відносностіАльбертом Ейнштейном[10][Архівовано 13 липня 2008 уWayback Machine.]. В спеціальній теорії відносності знайшли своє математичне відображення революційні на той час зміни у поглядах напростір ічас, які природно виникли під час спроб пояснити незалежністьшвидкості світла від руху спостерігача відносно джерела, встановлену в експериментахХука іФізо та, більш точно, вексперименті Майкельсона-Морлі. Згідно із цими поглядами, простір і час не є абсолютними та незалежними один від одного, а залежать від руху спостерігачів які їх вимірюють. Наступним важливим етапом для розвитку фізичної космології стала гіпотеза Ейнштейна про зв'язок геометричних характеристик простору-часу та енергетичних характеристик матерії —енергії таімпульсу. Ця гіпотеза явно чи неявно лежить в основі всіх створених в наш частеорій гравітаційного поля, серед якихпальму першості та провідне місце по застосуванню займаєзагальна теорія відносності Ейнштейна, побудована на основіРіманової геометрії чотиривимірного простору-часу (простір Мінковського). Фрідман знайшов розв'язки рівнянь загальної теорії відносності Ейнштейна для однорідного і ізотропного розподілу речовини у Всесвіті, що відповідає реальному розподілу речовини на найбільших доступних для спостереження масштабах, і показав що Всесвіт не є стаціонарним — середня густина змінюється з часом.Едвін Хаббл підтвердив таку нестаціонарність встановивши залежність між зсувомспектрів далекихгалактик (внаслідокефекту Доплера) та відстанню до них. Згодом, низкою науковців, зокрема американським фізиком з УкраїниГеоргієм Гамовим, був запропонований сценарійгарячого Всесвіту —феноменологічний опис його розвитку. Цей сценарій був несподівано підтверджений відкриттямреліктового випромінювання, що залишилося від гарячої епохи. Існування такого випромінювання було передбачено Георгієм Гамовим.
Після створення інфляційної моделіАланом Гутом, стало можливим пояснити механізмВеликого Вибуху та деякі характеристики Всесвіту, серед яких — залежність усередненої по всьому просторі амплітуди неоднорідностей густини від їх масштабу. Кульмінацією розвитку фізичної космології, стало відкриття неоднорідного розподілу температури залишкового випромінювання по кутових координатах в супутниковому експериментіCOBE[Архівовано 9 травня 2013 уWayback Machine.] та, більш точно, в експериментіWMAP[Архівовано 19 січня 2008 уWayback Machine.]. Наявність таких неоднорідностей передбачалась створеною теорією. На сьогоднішній момент космологія достатньо успішно пояснює розвиток Всесвіту від моменту Великого Вибуху до сьогоднішніх днів, кількісно описуючи всі його характеристики, і є наукою що стрімко розвивається.
Цей розділмає надмірний обсяг або містить зайві подробиці неенциклопедичного характеру, а дляпідтвердження важливості викладеного матеріалубракує надійності й авторитетності наведених у ньому джерел. Будь ласка, допоможіть підтвердити значущість, додавши посилання нанезалежні вторинні джерела на цю тему. Якщо значущість залишиться непідтвердженою, вміст розділу може бути переписано, об'єднано з іншим розділом або вилучено. Подробиці можуть бутина сторінці обговорення. Коротко:Значущість цього нового підходу для оглядової статті про космологію можна довести тільки великою кількістю посилань на нього в максимально авторитетних незалежних джерелах.(грудень 2022)
У квітні 2021Лі Смолін,Стефон Олександр[en], та команда фізиків-теоретиків, яка працює зMicrosoft, запропонували підхід до космології, у якому запропоновано дослідження ландшафту можливих законів в вигляді певного класу матричних моделей шляхом припущення, що походження фізичних законів можна пояснити на основі архітектур машинного навчання у відповідності з фізичними теоріями[1].
У філософії та метафізиці, космологія має справу з Всесвітом, який, за означенням, охоплює весьпростір,час і всіявища. Історично, космологія мала доволі широкі межі, і в більшості випадків була заснована на релігії. Стародавнігреки не робили різниці між таким її застосуванням та їх моделями космосу.Однак, в сучасному застосуванніметафізична космологія займається проблемами Всесвіту, які лежать поза можливостями науки (фізичної космології). Відмінністьметафізичної космології відрелігійної космології полягає в тому, що перша наближається до цих питань використовуючи філософськіметоди (такі якдіалектика тощо). Сучаснаметафізична космологія намагається вирішити такі питання, як:
Більшість релігійних світів базуються навірі, яка пояснює походження Всесвіту тажиття.Часто вони засновані на біблійних вченнях та мають вигляддогматичної віри, однак в деяких випадках можуть бути розширені з допомогою філософських та метафізичних аргументів. В деяких вірах, Всесвіт є створений дією Бог-бога/богів, який/які також відповідальний/і за створення людства (див.креаціонізм). В більшості випадків, релігійна космологія також передбачаєкінець Всесвіту шляхом окремої божої дії або як наслідок початкового божого помислу.
Певні прихильникибуддизму,індуїзму (див. такожюдейська космологія) іджайнізму вважають, що Всесвіт проходить через нескінченні цикли створення і руйнування, при цьому кожен цикл триває протягом трильйонів років (наприклад в індуїзмі цикл триває 331 трильйон років, що складає тривалість життя Брами), і має численні підцикли місцевого створення та руйнування (в індуїзмі, як приклад, день Брами триває 4.32 мільярди років).Ведичне (індуське) бачення світу базується на істинному божественному принципі самопроектуванні як божественному слові, а 'народження' Всесвіту відбулося від моністичногоHiranyagarbha або Золотої Матки.
Складна суміш рідних Ведіку богів, духів і демонів, надставлених над божествами Індуїзму та Буддизму, їх віруваннями та традиціями, є ключем до Шрі-Ланкійської космології.
Деякі релігії сприймають відкриття зроблені в рамках фізичної космології, особливовеликий вибух. Так,римо-католицька церква розглядає це як філософську пропозицію першопричини. Інші робили спроби використати методологію науки, щоб захистити погляди власних релігійних космологій, такі якінтелектуальний намір абокреаціоністську космологію.
Більшістьезотеричних іокультних вчень містять доволі складну космологію. Вони складають мапу Всесвіту і станів існування та свідомості відповідно до світоглядних поглядів цієї специфічної доктрини. Ця космологія покриває багато проблем які розглядаються врелігійній тафілософській космологіях, зокрема такі як походження, мету та долю Всесвіту і свідомості та природу існування. Тому досить важко відрізнити де кінець релігії чи філософії і початок езотерики та/або окультизму.
Загальні теми, до яких звертаються в езотеричній космології —еманація,заплутаність,еволюція,епігенезис, грані існування, ієрархія божественного існування, космічні цикли (такі яккосмічний рік,Юга),йогічні або духовні дисципліни, стани свідомості тощо.
Введение в современную космологию / С. Л. Парновский, А. С. Парновский ; Нац. акад. наук Украины, Нац. косм. агентство Украины, Ин-т косм. исслед. – Киев : Наук. думка, 2013. – 150 с. : ил. – (Проект "Наукова книга". Сучасні космічні дослідження. ; вип. 2). – Библиогр.: с. 147-149 (38 назв.). –ISBN 978-966-00-1268-4
Бакина В. И. Космологическое учение Гераклита Эфесского // Вестник Московского университета. Сер.7. Философия.. 1998.№ 4. С.42-55.
Бакина В. И. Космологические учения раннегреческих философов: Учеб. пособие. М., Изд-во Моск. ун-та. 1999. −104 с.
Гаврюшин Н. К. Византийская космология в XI веке // Историко-астрономические исследования. — М.: «Наука», 1983. Выпуск XVI. С.325-338.
Гаврюшин Н. К. Космологический трактат XV века как памятник древнерусского естествознания // Памятники науки и техники. 1981. М.: Наука, 1981, С. 183—197.
Лебедев А. В. Фалес и Ксенофан (Древнейшая фиксация космологии Фалеса) // Античная философия в интерпретации буржуазных философов. М., 1981.
Лупандин И. В. Аристотелевская космология и Фома Аквинский // Вопросы истории естествознания и техники. 1989. № 2. С.64-73.
Мочалова И. Н. О двух космологических традициях в Ранней Академии // Вестник Ленинградского государственного университета имени А. С. Пушкина (серия философия). 2007.- № 3 (6).- С.26-34.
Житомирский С. В. Гелиоцентрическая гипотеза Аристарха Самосского и античная космология. // Историко-астрономические исследования. М., 1986. Вып. 18. С. 151—160.
Фролов Б. Число в архаической космологии // Астрономия древних обществ. М., 2002.С.61-68.
Gombrich, R. F. «Ancient Indian Cosmology.» In Ancient Cosmologies, edited by Carmen Blacker and Michael Loewe, 110—142. London: Allen and Unwin, 1975.
Henderson, John B. The Development and Decline of Chinese Cosmology. Neo-Confucian Studies Series. New York: Columbia University Press, 1984.-->
↑Архівована копія. Архіворигіналу за 1 травня 2021. Процитовано 1 травня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
