Контраба́нда (італ.contrabando, від contra «проти» і bando «урядовий указ»), такожперемитництво[1][2] — незаконне перевезення (та ін. переміщення)товарів або/та інших предметів черезмитний кордон (державний кордон); переміщувані товари і/або цінності також отримали назвуконтрабанди.
Піднезаконним переміщенням в цьому разі розуміється таке переміщення, яке здійснюється без/або з порушенням встановлених процедур (зазвичай таємно), а також переміщення таких товарів і/або цінностей, переміщувати які заборонено або обмежено зазаконом.
Вважається, що контрабанда виникла разом з митною системою і державою як такою.
Протягом історії контрабанда мала особливий розвиток в країнах, де або запроваджувались високімитні тарифи наімпорт деяких груп товарів, як наприклад, уБританії наприкінціXVIII ст. були встановлені високі мита наалкоголь та предмети розкоші, що сприяло їх незаконному завезенню зматерика, або в тих країнах, де за умовдефіциту якихось груп товарів, встановлені штучні, санкціоновані державою обмеження на їхімпорт, як протягом майже всієї історії існування післяДругої світової війни вСРСР.
Найчастішими передумовами для виникнення контрабанди є різниця (іноді дуже значна) цін на окремі товари всередині держави, та поза її межами. Так, з причини єдиної тарифної і цінової політики у країнахЄС, ціни на більшість товарів споживання вУкраїні у порівнянні з цінами у сусідніх державах—членах ЄС (Польща,Словаччина,Угорщина тощо) є набагато вищими, що породжує значні передумови для контрабанди; те саме стосується ситуації збензином уТунісі, внутрішня ціна на який є в декілька разів вищою, ніж в сусідніхАлжирі таЛівії, що зумовлює значне ввезення до Тунісу більш дешевого палива контрабандою.
У державах, проти яких запровадженоторгове ембарго або діють іншісанкції (зазвичай політичні санкції тісно пов'язані з економічними — обмеження або заборона на здійснення комерційних і банківських операцій) також набирає обертів контрабанда та інші негативні економічні явища, як скажімо«чорний ринок». Наприклад, після запровадження міжнародного ембарго протиКубиімпорт багатьох товарів до цією держави став контрабандним, те саме сталося у 1990-і роки після введення санкцій щодоСербії — тільки завдяки контрабандіпалива і товарів ширвжитку економіка Сербії не зазнала повного краху. У таких умовах нерідко сама держава у особі своїх вищих чиновників «покриває» здійснення контрабанди. Ну і вже справжніми «розсадниками» контрабанди є невизнані (сепаратистські) державні формування, як наприклад,Придністровська Молдавська Республіка абоПівденна Осетія, а також нестабільні слабкі держави, у яких правова система, митний контроль є несталими, або ті, що переживають значні внутрішні потрясіння (наприклад,Сомалі).
Переміщення деяких предметів завдає не лише економічної шкоди окремим державам, а й нерідко несе загрозу життю і здоров'ю громадян — це стосується контрабандизброї,наркотичних речовин, вибухівки тощо. Більшість з таких злочинів є міжнародними і нерідко кваліфікується не як контрабанда, а якміжнародний тероризм. Ці злочини набули особливого поширення у 2-й пол.ХХ ст. з процесамиглобалізації і утворення міжнародної злочинності та мережі міжнародних терористичних організацій.
Залежно від виду контрабандного товару — наприклад, контрабанда золота, контрабанда сигарет тощо;
Залежно від способу контрабанди
Залежно від вартості контрабандних товарів;
Залежно від розмірів контрабандних товарів —товари, що можуть бути переміщені одним індивідом, наприклад, дорогоцінне каміння, художні цінності тощо, авеликогабаритні товари, — наприклад, готова продукція промислового призначення;
Залежно від рівня соціальної організації — розподіляється на велику контрабанду і дрібну контрабанду товарів (див. детальніше про це нижче).
Основні способи, які використовуються під час здійснення контрабандних дій, тобто нелегального провезення товарів через кордон, розподіляються на 3 великі групи:
Фізичні методи, до яких відносять:
приховання — приховання контрабандного товару в іншому товарі (чи спроба разом із задекларованим товаром провезти незадекларований, що є доволі частою практикою) або ж спроба взагалі сховати товар від митного огляду;
погроза співробітникам митниці з метою отримання дозволу на ввезення/вивезення контрабандного товару;
велика кількість товару сама по собі може бути одним із фізичних методів здійснення контрабанди — якщо контрабандним чином провозиться дуже велика кількість товару, то логічним є припустити, що деяку його частину таки вдасться провезти.
Економічні методи, зокрема такі:
хабарництво — надання хабаря співробітникам митниці за дозвіл на ввезення/вивезення контрабандного товару;
використання дипломатичного захисту — товар ввозиться/вивозиться як дипломатичний багаж, який звільняється від митного огляду;
заниження митної вартості товару, що переміщується через митний кордон.
Контрабанда велика і дрібна:
велика контрабанда товарів (англ.commercial smuggling) — означає переміщення великих кількостей товарів, що надалі будуть продані за кордоном з метою одержання прибутку;
дрібна контрабанда товарів (англ.petty smuggling) — термін застосовується до окремих індивідів, що перетинають кордон з метою продати товар по більш високій ціні[3].
Цей розділописує становище лише в окремій країні чи регіоні, але не в усьому світі. Будь ласка,удоскональте цей розділ, за потреби обговоривши проблему насторінці обговорення.
У більшості національних законодавств світу контрабанда єзлочином, за здійснення якого передбачене відповідне покарання.
УРосії таБілорусі, на відміну відУкраїни контрабанда може бути кваліфікованим злочином. Сучасне українськекримінальне право здебільшого кваліфікує контрабанду як окремий вид злочину (детальніше нижче; виняток —наркотики, що втім єколізією права), тоді як у більшості законодавств світу «окремі» види контрабанди виступають різними злочинами.
В англо-американськомуправі термін контрабанда має відповідникангл.smuggling (синонімангл.trafficking «переміщення»), який є набагато ширшим за поняття «контрабанда» в українському кримінальному праві і охоплює взагалі незаконне переміщення як предметів, так і осіб. Тобто «покриває» велике число інших злочинів за українським кримінальним законодавством — незаконна торгівля людьми, незаконна імміграція, «незаконні фінансові переміщення», тобто відмивання грошей, напр. з метою уникнення оподаткування та деякі інші.
Як правило, контрабанда здійснюється у виглядіактивних дій. Хоча й не виключенабездіяльність, особливо при співучасті, коли дії співучасників між собою не пов'язані. Контрабанда вважається закінченою з того моменту, коли товари чи інші предмети були фактично переміщені через митний кордон і при наявності хоча б однієї з ознак в діях особи, яка вивозила чи ввозила ці товари й предмети контрабандним шляхом.
Суб'єктами контрабанди за українським законодавством є фізичні особи:громадяни України,іноземці,апатриди тощо, які досяглиповноліття за українським правом (16 років).Спеціальним суб'єктом злочину визнаєтьсяпосадова особа, яка скоїла цей злочин, використовуючи своєпосадове становище.
Цей розділописує становище лише в окремій країні чи регіоні, але не в усьому світі. Будь ласка,удоскональте цей розділ, за потреби обговоривши проблему насторінці обговорення.
Історично в Україні контрабанду називали «пачкарство»[4][5][6][7]. Цей термін застосовувався і в законодавстві радянської України раннього періоду[8].
З проголошенням незалежності в1991 році Україна стикнулася з значним поширенням контрабанди в державі, особливо в прикордонних районах, як на заході, так і на східному кордоні зРФ, а також у морських портах (Одеса,Чорноморськ,Маріуполь,Керч,Севастополь тощо).
З середини 1990-х рр. з відкриттям кордонів актуальними проблемами стали контрабанда людей, зокрема жінок і дітей, внутрішніх органів людини для подальшої трансплантації тощо.
Поширенню контрабанди сприяє як різниця економічного розвитку і внутрішньоекономічної (та політичної) ситуації України та сусідніх східно-європейських держав (західні сусіди є членамиЄС, на півдні розташована невизнана квазідержаваПМР тощо), так ікорупція державних органів України і недостатні дії відповідальних органів по боротьбі з контрабандою.
Значний розголос і ефект мала державна програма «Контрабанда — стоп !» [9], здійснена у 2005 році під час першої каденціїпрем'єр-міністра УкраїниЮ. Тимошенко, яка, проте, не мала адекватного продовження.
Згідно зі ст. 201 Кримінального кодексу України, «контрабанда, тобто переміщення через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, вибухових речовин, радіоактивних матеріалів, зброї або боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї або бойових припасів до неї), частин вогнепальної нарізної зброї, а також спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, — карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років. Та сама дія, вчинена за попередньою змовою групою осіб або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, або службовою особою з використанням службового становища, — карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна»[10].
Боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил: підручник / За ред. А. Д. Войцещука. — Хмельницький: Інтрада, 2008. — 328 с. —ISBN 978-966-96765-4-2
