Universalis Cosmographia, мапа світу Вальдзеемюллера1507 року, на якій Америка вперше була показана окремо від Азії
Матери́к (відлат.continens terra, що означаєнеперервна земля) — найбільші масивисуші (суходолу)Землі, більша частина поверхні яких виступає надрівнем моря, апериферійна частина лежить під водою. Материки разом з островами утворюють суходіл, який займає понад 29 % поверхні Землі, або149 млн км².
Товщиназемної кори на материках змінюється від 35 до 75 км. Материки — це гетерогенні тіла, що виникли внаслідок тривалоїеволюції[1], яка, за концепціямифіксизму, полягала в розростанні древніх ядер консолідації в процесі розвиткугеосинкліналей. За іншою гіпотезою —мобілізму — сучасні материки виникли шляхом розколу колись єдиної континентальної брили —Пангеї, що розділилася спочатку наЛавразію іГондвану. Контури материків змінювалися внаслідок розкриття океанів і зіткненнялітосферних плит.
Наведена нижче таблиця демонструє основні схеми поділу земної суші на материки:
Моделі
Кольорами позначено різні материки. Схожі кольори позначають території, які в різних системах можуть бути об'єднані в один материк, або поділені на декілька материків.
Втім, у школах різних країн світу викладаються різні схеми розподілу земної суші, число материків згідно з якими може коливатися від 5 до 7. У випадку 7 материків різними материками вважаютьсяЄвропа йАзія, тоді як в деяких країнах колишньогоСРСР Європу й Азію заведено об'єднувати в єдину Євразію. Оскільки Євразія й Африка відділені тільки штучнимСуецьким каналом, то їх об'єднають також у суперматерикАфроєвразію. Деякі поділи материків об'єднуютьПівнічну таПівденну Америки в один материк — Америку. Також деякі поділи не враховуютьАнтарктиду, оскільки цей материк є незаселеним.
Схему, що ділить сушу на 7 материків широко використовують уКитаї,Індії,Польщі та у більшості англомовних країн.
Схему, що ділить сушу на 6 материків, об'єднуючиЄвропу таАзію вЄвразію зазвичай використовують у країнах колишньогоСРСР таЯпонії.
Часто схема поділу має не стільки географічне, як культурне й політичне значення. Такі країни, якПанама,Туреччина йЄгипет належать водночас до двох материків, і для них, наприклад, важливим є те, в які континентальні організації вони входять, в яких чемпіонатах з футболу їм грати, і так далі.
Австралійські та новозеландські учені заявили про відкриття нового континенту[14][15] на Землі, який вони назвалиЗеландія (Zealandia), при цьому 98 % території передбачуваного континенту перебуває під водою. На думку вчених,Нова Зеландія іНова Каледонія — не ізольовані ланцюги островів, а частини прихованого водою континенту, йдеться у звіті[16] Геологічного товариства Америки (GSA).
Материк — термін близький за значенням до континенту, однак відмінний, що представляє собою дуже велику ділянку суші, що оточений водою. При цьомуПівнічна Америка іПівденна Америка, з'єднані вузькимПанамським перешийком, вважаються двома різними материками. Аналогічно, два різних материкиЄвразія йАфрика з'єднані вузьким Суецьким перешийком.
Разом з тим історично склалося так, що суходіл на Землі поділяють також начастини світу. Цей поділ виник в епохугеографічних відкриттів, мореплавці поступово відкривали все нові й нові землі, тобто, як тоді говорили, нові«частини світу». На відміну від поділу на материки, два континентиПівнічна Америка іПівденна Америка утворюють одну частину світу — Америку, а дві частини світуЄвропа йАзія знаходяться на одному материку — Євразії. Кордон міжЄвропою таАзією проходить поУральських горах, потім річціУрал доКаспійського моря, річках Кума і Манич до гирла річкиДон і далі по берегахЧорного іСередземного морів. Описана вище межа Європа-Азія не є беззаперечною. Це лише один з декількох прийнятих у світі варіантів.
На відміну від материка, частина світу охоплює також близькі до материкаострови, причому мають на увазі близькість за історичною традицією, а відстань може бути й більшою.
Більша частина материків розташована впівнічній півкулі, де вони займають понад 100 млн км², майже 67 % площі поверхні всього суходолу і 39 % площі поверхні півкулі.
Більша частина океанів розташована впівденній півкулі, де вони займають майже 68 % площі поверхні всього суходолу і 80 % площі поверхні півкулі.
Материки і океани за своїм положенням по суті антиподні — суходолу на зворотному боці земної кулі майже завжди відповідає поверхня океану.
Усі материки та частини світу, крім Антарктиди, групуються попарно — Північна і Південна Америка; Європа і Африка; Азія та Австралія.
Подана нижче таблиця містить інформацію про площу, найвищі та найнижчі точки континентів, середню висоту та населення. Таблиця заснована на прийнятому в Україні поділі на 6 континентів та відсортована за площею[17].
Зображення праворуч містить дані про площу та населення за частинами світу.
НаприкінціXIX століття російськийгеодезистО. А. Тілло розподілив середні висоти і глибини за широтними колами (дані згодом було уточнено). Із цього розподілу видно, що спостерігається чітко виражений максимум висот і глибин на широтах 20° — 40°, тут найконтрастнішийрельєф земної поверхні. Збільшення висот у високих широтах зумовлене льодовиковим покровом Антарктиди іГренландії. У1962 роціГ. М. Катерфельд запропонував пояснення у виглядіротаційної гіпотези.Сила ваги під часобертання Землі міняється і призводить до нерівномірного стисненнялітосфери і диференціації її речовини. Тому на поверхні планети утворилися активні пояси і центри, з якими пов'язані процеси найінтенсивнішогогороутворення.
Найбільша площа материків припадає на висоти до 1000 м, та глибини до 200 м (шельф), разом приблизно 33 % площі усієї поверхні планети. А найбільшу площу поверхні — 59 %, займаєложе океану. Середня глибинаСвітового океану становить 3740 м. Середній рівеньземної кори припадає на відмітку 2430 м нижчерівня моря.
Угеології термін «континент» використовується дещо інакше, ніж угеографії, де континент визначаєтьсяконтинентальною земною корою. Так, часто геологи обмежують використання терміна «континент» до частин земної кори, побудованої навколо стабільнихдокембрійських «щитів», віком, як правило, від 1,5 до 3,8 мільярда років, котрі називаютькратонами. Таким чином, межі геологічних континентів характеризуються активними або порівняно недавно активними рухомими поясами і глибокими западинами, заповненими морськими абодельтовимивідкладеннями. Поза межами материка знаходиться абоконтинентальний шельф і перехід добазальтовоїокеанічної кори, або межі іншого материка, в залежності від поточноїтектонічної обстановки на континенті. В цілому, межі континентів не повинні проходити берегами водойм. Протягом геологічної історії, континенти періодично опускаються і затоплюються великими континентальними морями, а зіткнення континентів внаслідокрухівтектонічних плит спричиняє об'єднання декількох континентів. Нинішнягеологічна епоха, у порівнянні з більшою частиною геологічної історії, є відносно аномальною в тому, що так багато континентальних районів є «піднятими і сухими».
Тектонічні плити, що лежать в основі материків та океанів.
Деякі вчені стверджують, що континенти єакреційними «плотами» земної кори, які, на відміну від щільноїбазальтовоїкори океанічних басейнів, не піддаються руйнуванню черезсубдукціютектонічних плит. Цим пояснюється великий вік порід, що складають континентальні платформи. Згідно з цим визначенням,Східну Європу,Індію та низку інших регіонів можна розглядати як континентальні маси, відмінні від рештиЄвразії, тому що вони мають окремі древні щити (тобтоСхідноєвропейську таІндійську платформи). Молодші рухомі пояси (наприклад,Урал таГімалаї) позначають межі між цими регіонами та іншою частиноюЄвразії.
Тектоніка плит пропонує ще один спосіб визначення континентів. СьогодніЄвропа та більшість країнАзії складають єдинуЄвразійську плиту, що приблизно збігається з географічнимЄвразійським материком, за виняткомІндії,Аравії, іДалекого Сходу Росії.Індія лежить наІндостанській плиті, і геологічно молодийГімалайських рухомий пояс формує її північний край.Північна іПівденна Америки є окремими континентами, які з'єднуєперешийок, утворений переважно внаслідоквулканізму, пов'язаного з відносно недавньою тектонічноюсубдукцією. Північноамериканські материкові породи поширюються підГренландією (частинаКанадського щита), і з точки зору меж тектонічних плит,Північноамериканська плита має у своєму складі східну частину Азійського континентального масиву. Геологи, однак, ігнорують ці факти, згідно з якими східна Азія є частиною Північноамериканського континенту, попри те, що межа плит проходить саме там, а слово континент зазвичай використовують в географічному сенсі і за потреби використовують додаткові визначення («материкові породи», «межі плит»).
Рухплит призводить до утворення і розпаду континентів з плином часу, в тому числі до випадкового формуваннясуперконтиненту, який містить всі, або майже всі континенти. Так, суперконтинентНуна сформувався в період 2,0-1,8 млрд років і розпався близько 1,5-1,3 млрд років тому.СуперконтинентРодинія як вважають, утворився близько 1 млрд років тому, зібравши у собі всі, або майже всі континентиЗемлі, і розпався на вісім континентів близько 600 мільйонів років тому. Ці вісім континентів потім знову зібралися в інший суперконтинент, котрий називаютьПангеєю. Пангея розпалася наЛавразію (яка пізніше розділилась наПівнічну Америку таЄвразію) іГондвану (яка розпалася на інші континенти).
↑«The Theory of Geography: Rethinking Classic Distinctions». Longstreet, Cecil, ed. 1970. Durham: Smythe, Green, and Richardson; p. 302.
↑R. W. McColl, ред. (2005, Golson Books Ltd.).'continents' -Encyclopedia of World Geography, Volume 1. с. 215.ISBN9780816072293. Архіворигіналу за 25 січня 2016. Процитовано 26 червня 2012.And since Africa and Asia are connected at the Suez Peninsula, Europe, Africa, and Asia are sometimes combined as Afro-Eurasia or Eurafrasia.
↑Nick Mortimer, Hamish J. Campbell2, Andy J. Tulloch1, Peter R. King, Vaughan M. Stagpoole, Ray A. Wood, Mark S. Rattenbury, Rupert Sutherland, Chris J. Adams1, Julien Collot, Maria Seton —Zealandia: Earth's Hidden Continent[Архівовано 16 лютого 2017 уWayback Machine.]
↑(англ.)«Total Population — Both Sexes»[Архівовано 10 травня 2015 уWayback Machine.].World Population Prospects, the 2010 Revision. United Nations Department of Economic and Social Affairs. 28 June 2011. (Дані для Північної Америки включають Північну, Центральну Америки та країни Карибського моря; дані для Австралії включають Австралію та Папуа-Нову Гвінею.)
↑абвгБагров М. В., Боков В. О., Черваньов І. Г. Землезнавство. — К.: Либідь, 2000.ISBN 966-06-0057-7
.svg)
.svg)
.svg)
.svg)
.svg)
.svg)
.svg)
.svg)
.svg)
.svg)
