Походить від латинської літериG, що позначає ноту«соль». Центральний завиток ключа вказує на розміщення ноти «соль» першоїоктави.
Скрипковий ключ — найпоширеніший з усіх ключів. Він розташовує «соль» першої октави на другій знизу лінійці нотного стану. У скрипковому ключі пишуться ноти дляскрипки (звідси назва), більшості дерев'яних духових музичнихінструментів, частини мідних духових, ударних з визначеною висотою звука та, в більшості випадків, партія правої руки фортепіано. Також у скрипковому ключі записуються жіночі вокальні партії та тенорові; останні виконуються октавою нижче написаного.
Старофранцузький ключ використовувався уФранції в XVII—XVIII ст. (періодбароко) в музиці для скрипки та флейти. Розміщує «соль» першої октави на нижню лінійку нотоносця.
Походить від латинської літериF, що позначає ноту«фа». Завиток та дві крапки (що походять від двох перекладок літери F) оточують лінійку, на якій розташовується нота «фа» малої октави.
Басовий ключ — другий за розповсюдженістю ключ після скрипкового. Розташовує «фа» малої октави на другу зверху лінійку нотного стану. Цим ключем користуються інструменти з низьким звучанням:фагот, більшою частиноювіолончель, партія лівої руки фортепіано тощо.
Вокальна музика длябаса ібаритона також зазвичай записується в басовому ключі. Партіяконтрабаса, записана в басовому ключі, виконується на октаву нижче.
Походить від латинської літериC, що позначає«до». Середня частина ключа між двома завитками визначає положення «до» першої октави.
Альтовий ключ розміщує «до» першої октави на середню лінійку. В альтовому ключі пишуться партії дляальтів ітромбонів, у старих виданнях і рукописах — альтові вокальні партії.
Теноровий ключ використовується іноді для фагота, віолончелі, тромбона, у старих виданнях і рукописах — тенорові вокальні партії.
Баритоновий «до» — на верхню лінійку. Ноти в цьому ключі збігаються з нотами в баритоновому ключі «фа».
