Movatterモバイル変換


[0]ホーム

URL:


Перейти до вмісту
Вікіпедія
Пошук

Клинопис

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Статус версії сторінки

На цій сторінці показано неперевірені зміни

Клинопис
Тримовний клинописний напис Ксеркса I у фортеці Ван у Туреччині, царський напис Ахеменідів, написаний староперською, еламською та вавилонською формами клинопису
Вид
Логосилабічне
Мовишумерська,аккадська, еламська,еблаїтська,

хаттська,хеттська, хурритська, урартська,

лувійська
Період
приблизно 31 ст до н. е. — 1 ст. н. е.
Походження
(протописьмо)
  • Клинопис
Дочірні системи
нема
вплинув на формууґаритського алфавіту
вплинув на формудавньоперського клинопису
Напрямзліва направо
Ця стаття містить символиМФА та знаки описуваної системи письма. Якщо у Вас не встановлений відповідний шрифт, то замістьюнікодівських символів Ви можете побачити знаки питання, квадратики або інші знаки.

Клинопис (англ.cuneiform, відлат.cuneus, «клин»)—лого-силабічнеписьмо, яке виникло не пізнішеXXXV століття до н. е. та використовувалося для запису в стародавньомуМежиріччі. Вважається найстарішим розшифрованим способом запису мови[1][2][3].

Історія

[ред. |ред. код]

Клинописом послуговувалися понад 35 століть. За цей час, а саме відXXXV століття до н. е. доI століття нашої ери, ця система пройшла через кілька стадій еволюції. Клинопис був повністю заміненийалфавітним письмом під часримської епохи і з початку 1-го ст. н. е. у світі не використовується жодної клинописної системи. Останній відомий клинописний напис, — астрономічний текст, — було написано у 75 році н. е[4]. Лише в 19 столітті клинопис булорозшифровано (див.ассиріологія). Успішне завершеннярозшифровки датується 1857 роком. Система складається з поєднання знаків для слів і складових знаків.

Клинописні знаки зазнали значних змін протягом більш ніж двох тисячоліть. Зображення внизу показує розвиток знака SAG «голова».

Еволюція клинописних знаком SAG «голова», 3000-1000 р. до н. е.

Етап1 показує, піктограму, у її початковому записі близько 3000 до н. е.

Етап2 показує, як обертається піктограма, яка написана близько 2800 р. до н. е.

Етап3 показує,знак в архаїчному монументальному написі, від бл. 2600 до н. е.

4-та стадія є знаком, який написано в глині, сучасником етапу 3.

Етап5 являє знак кінця III тисячоліття.

Етап6 являє староассирійський знак на початку II тисячоліття, прийнятий вхетському клинописі.

Етап7 є спрощений знак, написаний вассирійській книзі на початку першого тисячоліття, і до зникнення знака.

Письмо у своєму розвитку пройшло три послідовні стадії:піктограму,ідеограму тафонограму (в Месопотамії використовуваласяскладова фонетична писемність — окремі символи відповідалискладамслова). Спершу клинописне письмо було дуже громіздким, налічувало близько 2000 знаків. Поступововавилонці таассирійці зменшили кількість знаків до 350—400. До того ж окремі клинописні ідеограми слугували детермінативами, тобто вказували як слід читати й розуміти сусідні знаки. В епоху Середньовавилонського царства клинопис став міжнародним дипломатичним письмом нмесопотамський клинопис іноді образно називають «латиницею Стародавнього Сходу». Проте з останньої третини II тис. до н. е. клинопис почали витісняти стародавні алфавіти. Ассиріологи вважають, що клинописне письмо поступилося місцем алфавітному не стільки тому, що останнє простіше і зручніше, скільки у наслідок поширення на Близькому Сходіарамейської мови.

На початку І тис. до н. е. у Месопотамії глиняні таблички змінюються дерев'яними, вкритими воском (цери)[5]. Такі дерев'яні таблички потім зброшуровували вкниги — ширми за допомогою шнурка. Користуватися такими «книгами» було зручніше, ніж важкими та крихкими глиняними табличками. Іноді клинописні знаки наносилися чорнилом на вологу глину[6][7].

Дешифрування клинопису

[ред. |ред. код]
Циліндр[8] Тейлора зНіневії

Старомесопотамські писемні джерела «заговорили» з істориками лише уXIX столітті. Ключ додешифрування клинописного письма на початкуXIX ст. винайшов вчитель німецького ліцеюГеорг Гротефенд. Йому вдалось прочитати короткий напис, зроблений на колоні царського палацу вПерсеполі трьома мовами: староперсидською, еламською і вавилонською. Зусиллями Георга Гротенфенда було встановлено 9 знаків, але в його відкриття ніхто не повірив, навіть не надрукували його працю. Тому клинопис був остаточнодешифрований лише в середині XIX ст. норвежцемК. Лассеном, французомЕженом Бюрнуфом, та англійцемГенрі Роулінсом. Ці вченні скористались сенсаційною знахідкою Роулінса —Бехістунським написом, якого було викарбувано на прямовисній Бехистунській скелі в іранській долині за наказом царяДарія І. Після, спеціально влаштованих, під наглядом комісії зБританської Академії наук, перекладів було визнано, що ассиріологам дійсно вдалося перекласти текстТіглатпаласара І. Таким чином,1857 вважають роком народження —ассиріології. Клинопис являв собою низку клиноподібних умовних знаків, які передавали значення відповідних зображень.

Однак для позначення об'єктів та ідей уже тоді почали використовувати звукову систему. І хоча клинопис також складався із сотень знаків, він був більш універсальним та різноплановим. Саме тому клинопис напрочуд швидко поширювався і прижився ушумерів, ассирійців,вавилонян,персів та мешканців державиУрарту.

Використання клинопису

[ред. |ред. код]

До середини 3 тис. до н. е. клинопис, що використовувався щонайменше дляшумерської йаккадської мов, розвинувся у більш-менш стабільну словесно-складову систему, що включала близько 600 знаків, для яких була характерна якполіфонія, так іомофони. Протягом наступних століть усі 600 знаків ніколи не використовувалися одночасно в одному місці, і в певному сенсі подальша історія клинопису — це історія вибору форм знаків і їх значень, залежно від часу, місця і жанру, з додаванням деяких значень і невикористанням багатьох інших, спрощенням окремих знаків і формуванням характерних місцевих форм письма. Запис мови клинописом міг відбуватись як і з використанням багатьох логограм (тобто система була лого-силабічною), так і з використанням майже самих тільки силабограм (з дуже малою кількістю логограм) (тобто система була майже складовою). Прикладом майже складової клинописної системи є еламський клинопис.

Слідом за поширенням поПередній Азії шумеро-аккадської культури повсюдно став поширюватися й клинопис. У першу чергу разом з аккадською мовою, але поступово пристосовуючись і для місцевих мов. Від деяких мов нам відомі лише окреміглоси,імена власні або ізольовані тексти (каситської,аморейської,амарнсько-ханаанської,хаттської) мов. Відомі лише 4 мови, які пристосували і систематично використовували клинопис для великої частини текстів:хетська,еламська,хурритська йурартська. Окрім того, клинописними за формою, але функціонально відмінними єдавньоперський клинопис таугаритський алфавіт.

  • Давня форма клинопису
    Давня форма клинопису
  • Одна из глиняних табличок з Амарни
    Одна из глинянихтабличок з Амарни
  • Стела Нарам-Суена, що увічнює його перемогу над лулубеями. Здоровило з рогами це, власне, сам цар
    СтелаНарам-Суена, що увічнює його перемогу над лулубеями. Здоровило з рогами це, власне, сам цар
  • Табличка з найдавнішим у світі міжнародним договором
    Табличка з найдавнішим у світі міжнародним договором
  • Глиняна табличка з Шуруппака, бл. 2600 до н. е.
    Глиняна табличка зШуруппака, бл. 2600 до н. е.
  • Табличка із найдавнішим відомим віршем про кохання, 2037-2029 до н. е.
    Табличка із найдавнішим відомим віршем про кохання, 2037-2029 до н. е.

Таблиця складів

[ред. |ред. код]

В таблиці показано склади ПГ і ГП (П — приголосний, Г — голосний). Складові знаки, що використовувалися в шумерській мові, розрізняли 16 приголосних[9][10]:

b, d, g, g̃, ḫ, k, l, m, n, p, r, ř, s, š, t, z.

Також були знаки для чотирьох голосних:

a, e, i, u.
-a-e-i-u
a 𒀀,

á 𒀉

e 𒂊,

é 𒂍

i 𒄿,

í=IÁ 𒐊

u 𒌋,

ú 𒌑,
ù 𒅇

b-ba 𒁀,

=PA 𒉺,
=EŠ 𒂠

be=BAD 𒁁,

=BI 𒁉,
=NI 𒉌

bi 𒁉,

=NE 𒉈,
=PI 𒉿

bu 𒁍,

=KASKAL 𒆜,
=PÙ 𒅤

d-da 𒁕,

=TA 𒋫

de=DI 𒁲,

,
=NE 𒉈

di 𒁲,

=TÍ 𒄭

du 𒁺,

=TU 𒌅,
=GAG 𒆕,
du4=TUM 𒌈

g-ga 𒂵,

𒂷

ge=GI 𒄀,

=KID 𒆤,
=DIŠ 𒁹

gi 𒄀,

=KID 𒆤,
=DIŠ 𒁹,
gi4 𒄄,
gi5=KI 𒆠

gu 𒄖,

𒄘,
=KA 𒅗,
gu4 𒄞,
gu5=KU 𒆪,
gu6=NAG 𒅘,
gu7 𒅥

ḫ-ḫa 𒄩,

ḫá=ḪI.A 𒄭𒀀,
ḫà=U 𒌋,
ḫa4=ḪI 𒄭

ḫe=ḪI 𒄭,

ḫé=GAN 𒃶

ḫi 𒄭,

ḫí=GAN 𒃶

ḫu 𒄷
k-ka 𒅗,

𒆍,
=GA 𒂵

ke=KI 𒆠,

=GI 𒄀

ki 𒆠,

=GI 𒄀

ku 𒆪,

=GU7 𒅥,
𒆬,
ku4 𒆭

l-la 𒆷,

=LAL 𒇲,
=NU 𒉡

le=LI 𒇷,

=NI 𒉌

li 𒇷,

=NI 𒉌

lu 𒇻,

𒇽

m-ma 𒈠,

𒈣

me 𒈨,

=MI 𒈪,
𒀞/𒅠

mi 𒈪,

=MUNUS 𒊩,
=ME 𒈨

mu 𒈬,

=SAR 𒊬

n-na 𒈾,

𒈿,
=AG 𒀝,
na4 («NI.UD») 𒉌𒌓

ne 𒉈,

=NI 𒉌

ni 𒉌,

=IM 𒉎

nu 𒉡,

=NÁ 𒈿

p-pa 𒉺,

=BA 𒐀

pe=PI 𒉿,

=BI 𒁉

pi 𒉿,

=BI 𒁉,
=BAD 𒁁

pu=BU 𒁍,

=TÚL 𒇥,
𒅤

r-ra 𒊏,

=DU 𒁺

re=RI 𒊑,

=URU 𒌷

ri 𒊑,

=URU 𒌷

ru 𒊒,

=GAG 𒆕,
=AŠ 𒀸

s-sa 𒊓,

=DI 𒁲,
=ZA 𒍝,
sa4 («ḪU.NÁ») 𒄷𒈾

se=SI 𒋛,

=ZI 𒍣

si 𒋛,

=ZI 𒍣

su 𒋢,

=ZU 𒍪,
=SUD 𒋤,
su4 𒋜

š-ša 𒊭,

šá=NÍG 𒐼,
šà 𒊮

še 𒊺,

šé,
šè 𒂠

ši=IGI 𒅆,

ší=SI 𒋛

šu 𒋗,

šú 𒋙,
šù=ŠÈ 𒂠,
šu4=U 𒌋

t-ta 𒋫,

=DA 𒁕

te 𒋼,

=TÍ 𒊹

ti 𒋾,

𒊹,
=DIM 𒁴,
ti4=DI 𒁲

tu 𒌅,

=UD 𒌓,
=DU 𒁺

z-za 𒍝,

=NA4 𒉌𒌓

ze=ZI 𒍣,

=ZÌ 𒍢

zi 𒍣,

𒍢,
𒍥

zu 𒍪,

=KA 𒅗

g̃-g̃á=GÁ 𒂷g̃e26=GÁ 𒂷g̃i6=MI 𒈪g̃u10=MU 𒈬
ř-řá=DU 𒁺ře6=DU 𒁺
a-e-i-u-
a 𒀀,

á 𒀉

e 𒂊,

é 𒂍

i 𒄿,

í=IÁ 𒐊

u 𒌋,

ú 𒌑,
ù 𒅇

-bab 𒀊,

áb 𒀖

eb=IB 𒅁,

éb=TUM 𒌈

ib 𒅁,

íb=TUM 𒌈

ub 𒌒,

úb=ŠÈ 𒂠

-dad 𒀜,

ád 𒄉

ed=Á 𒀉id=Á 𒀉,

íd=A.ENGUR 𒀀𒇉

ud 𒌓,

úd=ÁŠ 𒀾

-gag 𒀝,

ág 𒉘

eg=IG 𒅅,

ég=E 𒂊

ig 𒅅,

íg=E 𒂊

ug 𒊌
-ḫaḫ 𒄴,

áḫ=ŠEŠ 𒋀

eḫ=AḪ 𒄴iḫ=AḪ 𒄴uḫ=AḪ 𒄴,

úḫ 𒌔

-kak=AG 𒀝ek=IG 𒅅ik=IG 𒅅uk=UG 𒊌
-lal 𒀠,

ál=ALAM 𒀩

el 𒂖,

él=IL 𒅋

il 𒅋,

íl 𒅍

ul 𒌌,

úl=NU 𒉡

-mam 𒄠/𒂔,

ám=ÁG 𒉘

em=IM 𒅎im 𒅎,

ím=KAŠ4 𒁽

um 𒌝,

úm=UD 𒌓

-nan 𒀭en 𒂗,

én,
èn=LI 𒇷

in 𒅔,

in4=EN 𒂗,
in5=NIN 𒊩𒌆

un 𒌦,

ún=U 𒌋

-pap=AB 𒀊ep=IB 𒅁,

ép=TUM 𒌈

ip=IB 𒅁,

íp=TUM 𒌈

up=UB 𒌒,

úp=ŠÈ 𒂠

-rar 𒅈,

ár=UB 𒌒

er=IR 𒅕ir 𒅕,

íp=A.IGI 𒀀𒅆

ur 𒌨,

úr 𒌫

-sas=AZ 𒊍es=GIŠ 𒄑,

és=EŠ 𒂠

is=GIŠ 𒄑,

ís=EŠ 𒂠

us=UZ 𒊺𒄷,

ús=UŠ 𒍑

𒀸,

áš 𒀾

𒌍/𒐁,

éš=ŠÈ 𒂠

𒅖,

íš=KASKAL 𒆜

𒍑,

úš=BAD 𒁁

-tat=AD 𒀜,

át=GÍRgunû 𒄉

et=Á 𒀉it=Á 𒀉ut=UD 𒌓,

út=ÁŠ 𒀾

-zaz 𒊍ez=GIŠ 𒄑,

éz=EŠ 𒂠

iz= GIŠ 𒄑,

íz=IŠ 𒅖

uz=ŠE&HU 𒊺𒄷

úz=UŠ 𒍑,
ùz 𒍚

-g̃ág̃=ÁG 𒉘èg̃=ÁG 𒉘ìg̃=ÁG 𒉘ùg̃=UN 𒌦


Для передачі аккадської мови було введено додаткові складові знаки для аккадських приголосних[11][12][13]:

q, ', ṣ, ṭ, y, w.
-a-e-i-u
q-qa=SÌLA 𒋡 ,
=GA 𒂵
qe=KIN 𒆥 ,
=KI 𒆠
qi=KIN 𒆥 ,
=KI 𒆠
qu=KUM (GUM) 𒄣 ,
=KU 𒆪
ṣ-ṣa=ZA 𒍝ṣe=ZÉ 𒍢 ,
ṣé=ZE 𒍣
ṣi=ZÉ 𒍢 ,
ṣí=ZI 𒍣
ṣu=ZUM 𒍮 ,
ṣú=ZU 𒍪
ṭ-ṭa=DA 𒁕 ,
ṭá=TA 𒋫
ṭe=DE 𒁲 ,
ṭé=DÍ 𒌓
ṭi=DE 𒁲 ,
ṭí=DÍ 𒌓
ṭu=DÙN 𒂅 ,
ṭú=TU 𒌅
y-ya=I.A 𒅀 ,
=IÁ 𒐊 ,
(ya)=PI 𒉿
ye=I.A 𒅀yi=PI 𒉿,
(yi)=I.A 𒅀
yu=I.A 𒅀,
(yu)=PI 𒉿
w-wa=PI 𒉿we=PI 𒉿wi=PI 𒉿wu=PI 𒉿
'-'a='A 𒀪'e='A 𒀪'i='A 𒀪'u='A 𒀪
a-e-i-u-
-qaq=AG 𒀝eq=EG 𒅅iq=IG 𒅅uq=UG 𒊌
-ṣaṣ=AZ 𒊍 ,
áṣ=ÁŠ 𒀾
eṣ=EZ 𒄑iṣ=EZ 𒄑 ,
íṣ=IŠ 𒅖
uṣ=UZ 𒊺𒄷 ,
úṣ=UŠ 𒍑
-ṭaṭ=AD 𒀜 ,
áṭ=ÁT 𒄉
eṭ=ED 𒀉iṭ=ID 𒀉uṭ=UD 𒌓
-waw=PI 𒉿ew=PI 𒉿iw=PI 𒉿uw=PI 𒉿
-'a'='A 𒀪e'='A 𒀪i'='A 𒀪u'='A 𒀪


Для передачі хеттської мови було додано декілька складових знаків для приголосних:

y, w.
-a-e-i-u
y-ya=I.A 𒅀
w-wa=PI 𒉿wi5=GEŠTIN 𒃾


У клинописі для хурритської мови розрізнялися голосніu тао. До того ж, знаки для складів uП і Пu (П — приголосний) позначали ще й склади оП і По[14].

uо
u=Ú 𒌑о=U 𒌋

Примітки

[ред. |ред. код]
  1. Mark, Joshua J. (17 листопада 2022).Cuneiform.World History Encyclopedia(англ.).
  2. Cuneiform | Definition, History, & Facts | Britannica.www.britannica.com(англ.). 2 жовтня 2025. Процитовано 6 листопада 2025.
  3. Smith, William; Fuller, John Mee (1893).A Dictionary of the Bible: Comprising Its Antiquities, Biography, Geography, and Natural History(англ.). John Murray.
  4. Marckham Geller, "The Last Wedge, "Zeitschrift für Assyriologie und vorderasiatische Archäologie 86 (1997): 43–95.http://www.degruyter.com/view/j/zava.1997.87.issue-1/zava.1997.87.1.43/zava.1997.87.1.43.xml[Архівовано 21 липня 2015 уWayback Machine.]
  5. http://www.britishmuseum.org/research/collection_online/collection_object_details.aspx?assetId=108327001&objectId=368919&partId=1 Британський музей. Воскова табличка (цера) з клинописними знаками.
  6. Архівована копія. Архіворигіналу за 28 листопада 2015. Процитовано 31 жовтня 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  7. http://www.britishmuseum.org/research/collection_online/collection_object_details.aspx?assetId=106527001&objectId=282816&partId=1
  8. Л. Л. Левченко. «НАРОДЖЕННЯ АРХІВІВ І ПРОФЕСІЇ АРХІВІСТА: середина IV — середина I тисячоліття до н. е., Месопотамія». Виступ на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Архіви — наука — суспільство: шляхи взаємодії» (21–22 травня 2015 р)(PDF). Архіворигіналу(PDF) за 3 жовтня 2015. Процитовано 17 вересня 2015.
  9. Daniel A Foxvog, «Introduction to Sumerian grammar»; ст. 16 — 22; ст. 16 — 17 (складові знаки шумерського письма)https://web.archive.org/web/20160219122313/http://www.anelanguages.com/SumerianGrammarFoxvog.pdf
  10. «A descriptive grammar of Sumerian»; ст. 31 — 57https://web.archive.org/web/20160219123652/https://openaccess.leidenuniv.nl/bitstream/handle/1887/16107/Binnenwerk-jagersma.pdf
  11. «Assyrisch-babylonische Zeichenliste». Rykle Borger unter Mitarbeit von Friedrich Ellermeier.https://ia802705.us.archive.org/3/items/Assyrisch-babylonischeZeichenliste/RykleBorgerAssyrisch-babylonischeZeichenliste.pdf
  12. «The Semitic languages». Edited by Robert Hetzron. Ст. 26 (таблиця неоассирійських клинописних складових знаків)https://books.google.com.ua/books?id=KQpFAQAAQBAJ&printsec=frontcover&hl=uk#v=onepage&q&f=false[Архівовано 23 вересня 2021 уWayback Machine.]
  13. «The world's writing systems». Edited by Peter T. Daniels, William Bright. Ст. 45 — 57 (складові знаки аккадського клинопису)https://books.google.com.ua/books?id=ospMAgAAQBAJ&printsec=frontcover&hl=uk#v=onepage&q&f=false[Архівовано 11 квітня 2016 уWayback Machine.]
  14. «The world's writing systems». Edited by Peter T. Daniels, William Bright. Ст. 61 — 64 (на сторінці 62 — таблиця складових знаків хурритського клинописного письма)https://books.google.com.ua/books?id=ospMAgAAQBAJ&printsec=frontcover&hl=uk#v=onepage&q&f=false[Архівовано 11 квітня 2016 уWayback Machine.]

Джерела

[ред. |ред. код]

Посилання

[ред. |ред. код]
Абетки*
(повністю фонетичні)
Лінійні:абетка Фрейзера[en]авестійськабасса[en]письмо Бейти Кук'ю[en]борама[en]булгарськавидима мова[en]вірменськаглаголицяготськагреко-іберська[en]грецькагрузинськаскоропис Ґабельсберґера[en]скоропис Ґреґґа[en]дезеретськаскоропис Дуплоє[en]евбейська[en]еклектичний скоропис[en]ельбасанська[en]етруськакавказько-албанськакаддарська[en]кирилицякомікоптськалатинськалікійськамандейська[en]маньчжурська[en]малоазійськаміжнародна фонетичнамонгольське • неотифінагнкоогамічнаол-чикіосманіярунитай-лу (нова)[en]давньотюркськаугорськахангильШоуНелінійні:шрифт Брайля (гебрейськийкорейський[en]) •морські прапориабетка Морзенью-йоркський шрифт для незрячих[en]оптичний телеграфсемафорна азбукашрифт Муна
Абугіди*
Індійські:ахомська[en]байбаїнбалійськабатакська[en]бенгальськабірманськабрахмібухідська[en]варанґ-кшиті[en]гануно[en]грантхаґуджараті[en]ґупта[en]ґурмукхідеванаґарідхівес-акуру[en]каві[en]кадамба[en]кайтхі[en]калінґа[en]каннадакхмерськалаоськелепча[en]лімбу[en]лонтарамалаяламманіпурімоді[en]монмонгольська квадратна[en]паллаванаґарі[en]орія[en]ранджана[en]реджанґ[en]ренконґ[en]саураштра[en]сіддхамсилоті-наґрісингальськасойомбосунданськасхіднонаґарська[en]таґбанва[en]тай-ле[en]тайськатакрі[en]тамільськателуґу[en]тибетськатірхутатохарськачакма[en]чамська[en]шарадаяванськаІнші:абетка Полларда[en]ефіопськаканадська складовахароштімероїтськаскоропис Бойда[en]скоропис Томаса[en]сора-сомпенґ[en]тана[en]японський шрифт Брайля
Ідеограми/Піктограми
Консонантні*
Логографічні
Напівскладові[en]*
Складові*
Загальні
* Примітка:Абетки,Абуґіди,Складові,Напівскладові іКонсонантні писемності є підгрупамифонетичної писемності.
Науки
Держави
Міста
Населення
Мови і писемність
Література
Культура і побут
Наука
Найвідоміші
правителі
Історичні:
Легендарні:
Перегляд цього шаблону
  Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано зhttps://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Клинопис&oldid=46680473
Категорії:
Приховані категорії:

[8]ページ先頭

©2009-2025 Movatter.jp