На цій сторінці показано неперевірені зміни
| Іван Кипріян | |
|---|---|
 | |
| Народився | 27 жовтня1856(1856-10-27)  Сокаль,Австрійська імперія |
| Помер | 1924 Сибір ·загинув у концтаборі СРСР |
| Громадянство |  ЗУНР |
| Діяльність | музикознавець, композитор, католицький священник, диригент, політичний активіст, капелан |
| Галузь | церковне служінняd[1], військове капеланствоd[1], музикознавство[1], музика[1], диригентствоd[1], соціальна активність[d][1] і політична діяльність[1] |
| Знання мов | українська[1] |
| Конфесія | УГКЦ |
| Батько | Францишек Кипріян |
| Мати | Марія Кипріян (з роду Шамборських) |
| У шлюбі з | Марія Геншель |
| Діти | Володимир, Ольга, Стефанія, Іван, Омелян, Віктор, Марія, Юліян, Премислава, Наталія, Ірена |
Іван Кипріян (27 жовтня1856,Сокаль —1924) — релігійний, суспільно-політичний, мистецький діячГаличини кінця XIX — початкуXX ст.,священникУГКЦ,капеланУГА, громадсько-політичний діяч.
Народився в м.Сокалі в аристократичній родині.
У1879–1883 р. після одержання середньої також отримав духовну освіту вПеремишльській семінарії. Навчався в музичних школах. УЛьвові здобув званнядиригента. У1904–1914 р. служив священником у селіШум'яч, тепер Турківського району. Потім — уНемирові,Рава-Руськогоповіту. Був диригентом церковно-світських хорів, автором духовної музики, записував народні пісні, пропагував твориД. Бортнянського,А. Вахнянина,О. Нижанківського,В. Матюка та інших композиторів.
Брав участь у громадсько-політичному житті. В Немирові очолив«Просвіту», балотувався доВіденського парламенту. Бувнародовцем за покликанням, належав до націонал-демократичної партії.
Під часПершої світової війни не залишив свого деканату в Немирові і не прийнявправославної віри. У1916 р. вступив до рядівУСС. Під час постанняЗУНР о. Іван Кипріян разом зі старши́ною Василем Каліцінським перебрали у Немирові владу від австрійців.[2]
Зголосився бутикапеланом (польовим духівником) вУГА, з нею пройшов всю кампанію вГаличині і заЗбручем. У грудні1919 р. під час великої епідеміїтифу опікувався хворими,сповідав їх, хоронив.
Комуністичним режимомСРСР був арештований і засланий доСибіру. У1924 р. на засланні в Сибіру із зацукрованимиянголятками проник до дітей, засуджених на смертну кару, щоб підтримати їх в останні хвилини. Діти знаходилися у віддаленій за огорожею клітці без даху. Через заметіль і морози лише за чотири дні туди прийшли вартові. За цей час діти замерзли, разом з ними замерз й о. Іван Кипріян, тримаючи янголятко і дитячу руку.
Родина отримала звістку про смерть Івана Кипріяна наприкінці1920-х. У літературі фігурує помилковий рік смерті — 1934. Він походить із книги «Полеві духівники Української галицької армії» і насправді стосується долі його племінника Володимира Кипріяна, офіцера УГА, який у 1920–1921 роках також перебував у концтаборі у Ліберці, помер1934 року у Львові.[3] Місце поховання невідоме. Вписаний про пам'ять на родинному гробівці Городиських-Кипріянів наЛичаківському цвинтарі, поле № 55.[4]
Іван Кипріян залишив після себе музичні твори і праці з теорії музики. У відділі рукописівЛьвівської наукової бібліотеки ім. В. СтефаникаНАН України знайшли листи отця Івана Кипріяна, в яких він пише про великий вплив пісні на людину, особливо у церковнихБогослужіннях.
О. Іван Кипріян також опублікував твори українських композиторівЛюдвига Седляка,Вінкента Серсавія, відомі лише за його виданням.
Праці з музики та фотографії Івана Кипріяна сьогодні зберігаються в архіві його родичаМирона Кипріяна, лауреатаДержавної премії імені Т. Шевченка, народного художника України, головного художникаЛьвівського державного драматичного театру імені Марії Заньковецької. Він подарував копії видань Івана Кипріяна кільком львівським вищим навчальним духовним закладам.
О. Іван Кипріян зображений художницею Іванкою Крип'якевич-Димид в поліхромії каплиці СтрітенняУкраїнського католицького університету уЛьвові у2011 році[5].
Ім'я греко-католицького священика отця Івана Киприяна, який загинув, рятуючи дітей росіян, пропонують присвоїти Немирівській школі Яворівського району[6].
Вітраж із зображенням о. І. Кипріяна встановили у смт Козова (церква Успіння Пресвятої Богородиці), він освячений 7 травня 2017 року. Загальна його площа становить приблизно 3,5 кв. м. Автор — майстер з Івано-Франківська Ігор Волошин[7].
Капеланство у сестринських Вікіпроєктах | |
 | Портал«Католицтво» |
|---|---|
 | Інформація у Вікіданих? |
 | Проєкт«Католицтво» |
 | Капеланство у Вікісховищі? |
 | Це незавершена стаття про особу, що має стосунок доУкраїни. Ви можетедопомогти проєкту,виправивши або дописавши її. |
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |