a According to cia.gov, estimates for this country explicitly take into account the effects of mortality due to AIDS; this can result in lower life expectancy, higher infant mortality and death rates, lower population and growth rates, and changes in the distribution of population by age and sex than would otherwise be expected.
Респу́бліка Ке́нія (суах. іангл.Kenya) — держава на сходіАфрики, яка межує на півночі зПівденним Суданом іЕфіопією, на сході зСомалі, на південному заході зТанзанією, на заході зУгандою, на південному сході омиваєтьсяІндійським океаном. Охоплюючи територію580 367 км², Кенія посідає 47-ме місце у світі за площею та 22-те в Африці. Столиця і найбільше місто —Найробі.
27 серпня 2010 р. набула чинності Конституція, схвалена на референдумі 4 серпня 2010 р. До цього діяла Конституція 1963 року, яка була прийнята у зв'язку з отриманням свободи від Великої Британії. Нова конституція обмежує деякі повноваження президента, розширює громадянські права, сприяє проведенню земельної реформи.
Глава держави —президент, який обирається загальним прямим голосуванням терміном на 5 років і може бути переобраний ще раз. Вибори президента проводяться одночасно з парламентськими виборами. Головнокомандувач Збройними силами. У разі недієздатності або смерті президента його функції переходять до віце-президента на З-місячний термін, протягом якого в країні мають бути проведені президентські вибори.
Нинішній Президент Кенії —Вільям Руто. Обраний на загальних виборах у серпні 2022 року.
Судова система складається з верховних суддів, суддів та інших працівників. Судами вищої інстанції є Верховний Суд, Апеляційний Суд, Високий Суд.
Верховний Суд — найвищий судовий орган, що складається з головного судді, заступника головного судді та п'яти інших суддів. Цей суд розглядає апеляції з Апеляційного та Конституційного судів. Він також є найвищою інстанцією в процесі імпічменту Президента.
Апеляційний Суд — розглядає апеляції з Високого Суду і за дорученням Парламенту. Він складається щонайменше з 12 суддів та очолюється президентом, призначеним верховним суддею.Незалежна Комісія з судових справ скликається для участі в процесі призначення суддів. Вони подають список суддів Президенту на затвердження (ця стаття буде введена до дії після перехідного періоду).
Комісія складається з:
Суддя Верховного Суду — обирається членами Верховного Суду, очолює комісію;
Суддя Апеляційного Суду — обирається членами Апеляційного суду, очолює комісію;
Генеральний прокурор;
Два адвокати, жінка й чоловік, кожен з яких має принаймні 15 років досвіду, висунені уповноваженим органом, що відповідає за професійну діяльність адвокатів;
Одна особа, висунена Комісією з державної служби;
Генеральний прокурор:
Призначається Президентом за ухвалення Національної Асамблеї;
Перебуває на посаді не більше одного терміну тривалістю в 6 років.
Кенія має тісні зв'язки зі своїми сусідами, які розмовляютьсуахілі, у регіоніВеликих африканських озер. Відносини з Угандою та Танзанією міцні: три нації співпрацюють у напрямку економічної та соціальної інтеграції шляхом спільного членства у Східноафриканському співтоваристві.
Відносини з Сомалі історично були напруженими, проте існувала певна військова координація проти повстанців-ісламістів. Кенія має добрі стосунки зі Сполученим Королівством[2].
Три чверті працівників у Кенії зайняті в сільському господарстві. Культивуються — чай, кава, кукурудза, зернові, цукрова тростина, фрукти, овочі. М'ясо-молочне тваринництво, також розводяться свині й кури.
Промисловість — у невеликих кількостях виробляються споживчі товари (батарейки,тканини, мило, сигарети), переробка сільгосппродукції. З колоніальних часів збереглося кілька нафтопереробних підприємств, виробництво цементу, судноремонтні майстерні.
Експортуються в основному чай та кава, імпортуються промислові товари, нафтопродукти тощо.«Кенійські авіалінії» — найбільша авіакомпанія Африки.
Через розмаїття кліматичних екологічних зон, існує широка різноманітність садівничій продукції в Кенії. Основні з них — це квіти: наприклад, троянди, гвоздики, альстроемеріі, туберози, арабікуми, ерінгії тощо.
Залізниці та автомобільні дороги зосереджені переважно на півдні країни. Основна залізнична магістраль йде відМомбаси черезНайробі вУганду. Є також кілька бічних відгалужень, загальна довжина залізниць становить приблизно 3000 км. Головні міста сполучає мережа доріг, загальна довжина яких становить 70 000 км (10 % — з твердим покриттям). Шосе сполучаєНайробі зі столицеюЕфіопіїАддис-Абебою. Аеропорти міжнародного значення знаходяться в околицях Найробі і Момбаси. У 1996 національна авіакомпанія«Kenya Airways» була приватизована і включена до складу авіакомпаніїKLM з метою розширення мережі повітряних сполучень.
У Кенії переважає субекваторіальний тип клімату. Найспекотніше і найпосушливіше місце Кенії — північно-східне плоскогір'я і околиці озераТуркана. У лютому — березні денні температури досягають +36…+38 °C, а нічні опускаються до +24…+26 °C. У липні — серпні вдень повітря прогрівається до +32…+34 °C, а вночі охолоджується до +22…+24 °C.
На Центральному нагір'ї температура повітря сильно залежить від висоти місцевості. Наприклад, у столиці країни, яка розташована на висоті 1800 м над рівнем моря, у січні вдень відзначається близько +25 °C, а вночі — близько +12 °C, у липні — +21 і +11 градусів відповідно.
На великих висотах у нічні години нерідкі заморозки, а найвища точка країни — гора Кенія — покрита снігом цілий рік. На узбережжі клімат м'якіший. У січні вдень повітря прогрівається до +29…+31 °C, а вночі охолоджується до +22…+24 °C, у липні денні температури повітря досягають +26…+28 °C, а нічні — +21…+23 °C.
Протягом року в Кенії відзначається два сезони дощів: яскраво виражений — з березня по червень, і менш виражений — з жовтня по грудень. Найбільше дощів випадає на півдні узбережжя Індійського океану і на заході країни (на східних схилах Центрального нагір'я). У цих регіонах відзначається до 1500 мм опадів на рік. На крайньому північному сході країни випадає до 500 мм опадів на рік, а в північно-західній частині країни, поблизу озераТуркана — до 200 мм опадів на рік.
Офіційна мова Кенії — англійська; нею викладають у школах і складають всі урядові документи. Але більша частина населення розмовляє на суахілі (мова народів банту з великим числом арабських запозичень), тому вона вважається національною мовою. Крім того, в Кенії існує понад 40 місцевих говірок.
Письменність — 90 % чоловіків, 80 % жінок (за 2003 рік).
Територія Кенії, на думку багатьох вчених, входить в область, яка стала прабатьківщиною людства. Там, на східному узбережжіозера Туркана, виявлені знаряддя праці та рештки предків людей, що жили близько 3 млн років тому.
Значно пізніше територія Кенії була заселена людьми, близькими за своїми рисами до нинішньоїефіопської раси. Також там жили племенакойсанських (нині південноафриканського) расового типу. Пізніше з заходу прийшли негроїднібантумовні племена, предки сучаснихпокомо,суахілі таміджікенда.
У VII—VIII ст. на узбережжі Кенії почали утворюватися торгові центри суахілі (Ламу,Манда,Малінді,Момбаса та ін.) Вони займалися посередницькою торгівлею між внутрішніми районами Африки зІндією таАравією. З Африки вивозилизалізо,золото,слонову кістку, рігносорога,рабів, а ввозили металевузброю, ремісничі вироби, тканини.
У1498 році до узбережжя Кенії прибули корабліпортугальської експедиції під командуваннямВаско да Гами, що шукала морський шлях вІндію. На початку XVI століття португальці захопили багаті портові міста на узбережжі Кенії, щоб використовувати їх, як проміжні пункти на шляху до Індії.
Однак, у серединіXVII ст. правителі султанатуОман стали виганяти португальців з Кенії. До1699 року оманськийімамСултан ібн Сейф остаточно заволодів Момбасою і вигнав португальців з усього узбережжя. ПравителіОман, а поставили при владі своїх намісників з місцевих мешканців, які претендували на арабське походження.
До початкуXIX ст. основою економіки Кенії сталаработоргівля. Один з головних шляхів арабських работорговців у Східній Африці пролягав зМомбаси в африканську державуВанга.
На початку XIX ст. в Момбасі виникли сепаратистські тенденції —суахілійська династія Мазруі прагнула до незалежності від султанівЗанзібара й до встановлення свого панування над всім узбережжям Східної Африки.
У1824 році Мазруі взяли британський протекторат над Момбаса. Однак це їм не допомогло. У1828 році султан Занзібару відправив до Момбаси флот і розгромив війська Мазруі. Війна тривала до1837 року, закінчилася перемогою султана Занзібару. Усі члени родини Мазруі були відправлені як раби вОман.
З1846 року в Кенії з'явилисяхристиянськімісіонери, спочатку на узбережжі, а потім і в глибинних районах.
З1870-х років Східна Африка стала об'єктом суперництва між європейськими державами, в першу чергуБританії іНімеччини. У 1886 році вони уклали угоду про розподіл Східної Африки, за яким територія нинішньої Кенії увійшла в британську сферу впливу.
З1890 р. англійці почали інтенсивно освоювати родючі землі у внутрішніх районах Кенії, засновуючи «білу» поселенську колонію. Вже в1897−1901 роках була побудована залізниця і лінія зв'язку від Момбаси до озераВікторія. Англійці-поселенці створювали великіплантаційні господарства, у тому числі для виробництва експортних культур —чаю,кава,сизалю. Британці створювали підприємства з переробки сільгосппродукції, виробництва споживчих товарів, інфраструктуру тощо.
На початкуXX ст. активізувалася імміграція англійців до Кенії. У1902 році в адміністративному центрі Східно-африканського протекторату,Найробі, британські поселенці створили першу громадську організацію — Асоціацію колоністів. У1906 році при британському губернаторові було сформовано дві ради — Виконавчу і Законодавчу, в які входили тільки білі.
З XX ст. на узбережжі Кенії став поширюватисяіслам.
У1907 році, розпорядженням британського губернатора, в Кенії було забороненорабовласництво, що традиційно практикувалося в місцевих африканських племенах.
У рокиПершої світової війни британська влада мобілізувала в армію близько 200 тисяч кенійців, в основному як носії військових вантажів, однак кілька тисяч з них (у складі Королівського корпусу африканських стрільців) взяли безпосередню участь у бойових діях проти німецьких військ у Східній Африці.
З1927 року до Законодавчої ради увійшли обрані представникиарабів таазійців (в основному зПівденної Азії), корінні жителі отримали перше місце в Законодавчій раді тільки в 1944 році.
У жовтні1952 в Кенії спалахнуло повстання«мау-мау», з вимогою відібрати майно білих і віддати його місцевим. У повстанні брали участь в основному племенакікую,ембу,міру. За деякими оцінками, партизанська армія мау-мау доходила до 30 або навіть 50 тисяч бійців. Цю армію очолив 32-річнийДедан Вачіурі Кіматі з племені кікую. Він мав досвід служби в британській армії.
Партизани мау-мау, озброєністрілецькою зброєю, а такожсписами,луками таножами, нападали на місцевіполіцейські ділянки, вбивали місцевих, які працювали на британців, грабували і спалювали фермерські господарства англійських поселенців.
У1956 році партизани мау-мау були розгромлені, більшість їхніх командирів вбито або взято в полон, у тому числі і головнокомандувач Кіматі, який був страчений.
Кенія одержала незалежність від Великої Британії в 1964 році. Прем'єр-міністром і президентом ставДжомо Кеніатта. Після його смерті в 1978 його місце зайняв віце-президент Даніель Арап Моі. У 1991-92 роках були великі виступи народу за демократичніший уряд.
Дика природа Кенії приваблюєтуристів з усього світу. Тут можна побачити полюваннялева наантилоп, сімейне купаннябегемотів і найбільшу у світі колонію рожевихфламінго. Величезна територія Кенії ось вже більше 15 років єнаціональним парком, тому будь-якеполювання тут суворо заборонено.
Любителі екстремального відпочинку приїжджають заальпінізмом на згаслий вулканКенія, адайвери — за зануреннями в гігантську морську печеру, довжиною близько 65 км і глибиною близько 900 метрів.
Національний парк«Амбоселі» найбільш відвідуваний у Кенії, тому що розташований біля підніжжяКіліманджаро, найвищої гори Африки.
Момбаса — місто-курорт на узбережжі індійського океану, друге за величиною в Кенії.[3].
Масаї Мара (Maasai Mara National Reserve). Межує з національним паркомСеренгеті (англ.Serengeti), Танзанія. Названа на честь корінних мешканців цих місць — народумаса́ї.
Парк «Озеро Накуру» (англ.Lake Nakuru National Park)
Всього в Кенії налічується близько 59 національних заповідників і парків.
Усьому світу відомі кенійські бігуни — багаторазові переможціОлімпійських ігор.У Кенії проводиться всесвітньо відоме «Сафарі-ралі», що довго входило в календар чемпіонату світу з ралі й яке вважалося одним із найскладніших як для гонщиків, так і для автомобілів.
