Ка́унас (лит.Kaunaslocally [ˈkɐʊˑnɐs] (прослухати)), також відоме якКо́вно (пол.Kowno[ˈkɔvnɔ],біл.Коўна) — місто вЛитві та порт на річціНіман, населенням трохи більше 340 тисяч мешканців. Великий промисловий центр і вузол залізничних і автомобільних шляхів доВільнюса,Калінінграда,Риги та інших містБалтики. Місто оточене 12-ма старовинними фортецями, збудованими за часівКатерини II, які зв'язані між собою тунелями.
За даними археологічних розкопок, найбільша колекція кераміки та інших рештків матеріальної культури знайдено біля місця злиття річок Німан таНяріс та датовані другим та першим тисячоліттями до нашої ери. Від того часу люди починають оселятися на території теперішнього міста Каунас.
Постійне поселення закладено на місці теперішнього старого міста Каунаса близько 10 століття нашої ери. Місто вперше згадується як Каунас в письмових джерелах в1361 році, коли була збудована цегляна стінаКаунаського замку. В1362 році замок був захоплений та зруйнований військамиТевтонського Ордену. Командир військового гарнізону Каунаського замку, Войдат, разом з 36 людьми намагався прорватися, але був взятий у полон. Це була одна з найбільших та найважливіших військових перемогТевтонських лицарів в 14-му столітті проти Литви. Каунаський замок був відбудований на початку 15 століття.
В1408 році місто отрималоМагдебу́рзьке право та стало центром Каунаського повіту вТроцькому воєводстві. Каунас отримав спеціальне право на володіння вагами, які використовувалися для зважування товарів, привезених до міста. Адміністрація Каунусу поділялася на три взаємопов'язані основні інституції: вайтас (міський голова), магістрат (12 народних засідателей та 4 бургомістри) та суд (12 осіб). Каунас починає швидко розвиватися, завдяки знаходженні на перехресті торгових шляхів та як річковий порт. В1441 році Каунас приєднався до Ганза (міст Ганзейської унії). В місті було відкрито торгівельне представництвоГанза — єдине у Великому князівстві Литовському. В 16 століття в Каунасі відкривається публічна школа та лікарня. Каунас стає одним з найбільш розвинених міст країни.
В1665 році місто атакувала кілька раз московська армія, а в1701 році було окуповане шведськими військами. Протягом1657 та1708 у Каунасі вирувала епідемія чуми, яка призвела до смерті багатьох жителів міста. Велика пожежа зруйнувала частину міста в1731 та1732 роках.
Після остаточного розпаду Великого князівства Литовського в1795 році містоанексувала Російська імперія, яка утворила на цих земляхВіленську губернію. Під часРосійсько-Французької війни, в1812 році, армія Наполеона двічі проходила через Каунас — в обох випадках зруйнувавши його.
Після відходу французьких військ для захисту західних кордонів Російської імперії у місті збудували Ковенське укріплення (бастіон). Його залишки збереглися до наших днів.
Ковенська губернія з центром у Ковні (Каунасі) сформована в1843 році. В1862 прокладений залізничний шлях, який з'єднав Російську та Німецьку імперії. Каунас став важливим залізничним хабом зодним з перших залізничних тунелів в імперії, розташованому біля міста.
Тільки обраним дворянам було дозволено навчатися в семінарії, єдиним винятком був селянинАнтанас Баранаускас, який незаконно отримав документи від Кароліни Праняускайте. Згодом він почав читати лекції, використовуючи литовську мову, а не російську, і сильно вплинув на дух семінаристів, розповідаючи про давню Литву і особливо її земляні кургани. Потім багато зі студентів семінарії були активними учасниками руху«Книгоноші» (люди, які під час обмежень литовського друку в Росії (1864—1904) нелегально привозили і поширювали позазаконні латинкові книги литовською мовою; феномен литовської історії XIX століття). Каунаська духовна семінарія стала повністю литовськомовною, коли в1909 році ректором семінарії став професорЙонас Мачюліс-Майроніс, який замінив польську мову для навчання литовською.
Впродовж 1920—1940 років «тимчасова столиця» Литовської Республіки. У 1920 році в Каунасі був зібраний Установчий Сейм, що поклав початок законодавчій системі держави. За часів незалежності Каунас розрісся, збільшилася кількість жителів, були побудовані нові архітектурні пам'ятники в стилі функціоналізм, райони Каунаса Алексотас і Віліямполе були з'єднані з центром міста за допомогою мостів через річки Нямунас і Неріс. У 1924 році почали курсувати автобуси, а в 1928 році було побудовано водопровід . Велику роль у розвитку міста в той період часу зіграв його бургомістр Йонас Вілейшіс. Під часпершої радянської окупації Каунас відігравав роль столиці ЛРСР. Після німецького вторгнення в 1941 році — центр Генеральної округи Литви.
31 липня 1944 року Литву знову окупували радянські війська. Після цього в Каунасі та його околицях активізувався партизанські загони«лісових братів», які чинили опір проти окупантів до 1953 року.
2 листопада 1956 року на День усіх загиблих у місті пройшли демонстрації литовської молоді, які мали антирадянський характер і призвели до сутичок з міліцією. У результаті були проведені арешти учасників, кілька людей було відраховано з навчальних закладів. 14 травня 1972 року 19-річнийРомас Каланта, у знак протесту проти радянської влади в Литві, вчинив самоспалення поруч із фонтаном біля музичного театру на алеї Лайсвес. Це викликало в місті масові заворушення, які, однак, були швидко придушені[4].
Наприкінці 1980-х років в Каунасі посилюється антикомуністичний рух. 10 червня 1988 було сформовано місцеве відділення організації «Саюдіс», а 9 жовтня цього ж року прапор Литви було піднято над вежею Військового музею Вітовта Великого. 16 лютого 1989 року, у річницю прийняття акта про незалежність Литви 1918 року, кардинал Вінцентас Сладкявічюс на проповіді в Каунаському кафедральному соборі вперше закликав до відокремлення від СРСР. Після закінчення служби у центрі міста відбулися урочистості, присвячені установці нового Монумента Волі на місці знесеного після війни радянською владою, у яких, за деякими даними, взяло участь близько 200 тис. Чоловік.
31 серпня 1993 року місто залишили останні російські військові Північно-Західної групи. У вересні цього ж року, під час свого візиту в Литву, Каунас відвідав Папа Римський Іоанн Павло II, зробивши службу і зустрівшись з молоддю настадіоні ім. Дарюса і Ґіренаса. У зустрічі взяло участь близько 30 тис. Чоловік.
18 серпня 2011 року в місті відкрито комплекс«Жальгіріс-Арена», що став найбільшою критою багатофункціональною ареною в країнах Балтії[4].
У1989 роцінаселення становило 418 087 осіб, за даними загального перепису населення2001 року — 381 300, у2004 році — 368 917.
Нижче наведено динаміку населення міста Каунаса протягом його історії. Як видно, найбільшим було збільшення населення в радянський період за рахунок міграції литовських селян у міста і деякого припливу мігрантів з сусідніх слов'янських республік Радянського Союзу.
На відміну відВільнюса іКлайпеди, Каунас — одне з найбільш моноетнічних міст Литви.Литовці становлять майже 93 % його населення, найбільшими етнічними меншинами єросіяни,українці табілоруси (близько 6 %). Більшість жителів середнього та старшого поколінь володіє російською мовою.
Етнічний склад населення Каунаса за переписом 2001 р.:
Раніше в історії міста, доДругої світової війни і масової депортації поляків, найбільшими меншинами в місті були поляки і євреї, на яких у сумі доводилося до 4/5 населення дореволюційного Каунаса.
Етнічний склад населення Каунаса за переписом 1939 р.:
У місті розташована найстаріша пасажирська міжміська автобусна станція у Литві, яка заснована1928 року. У2017 році реконструйована. «UAB Kautra» — один з найбільших литовських пасажирських автоперевізників, здійснює перевезення пасажирів на міжнародних та місцевих маршрутах.
Каунас — найбільший вузол автошляхів. Через місто проходять автошляхи національного значення та європейські магістралі, що перетинають Литву:
У Каунасі діє автобусна (49 маршрутів) і тролейбусна (16 маршрутів) мережі, що з'єднують всі частини міста та околиці. Оплата здійснюється за допомогою передплачених квитків, які є можливість придбати у кіосках або у водія.
Каунаський тролейбус Solaris Trollino
З2007 року можна придбати електронний квиток, що дійсний у міському громадському транспорті, використовуючи інтернет, телефон, банкомати або за готівку. Вартість проїзду — 1євро (2019).
Горбкуватий рельєф міста сприяв відкриттю у1930-х рокахфунікулерів у районахЖалякальніс (1931) таАлексотас (1935). Фунікулери є одним з найстаріших, що діють у Європі і мають технологічну та архітектурну цінність. На початку2000-х років фунікулери пройшли капітальний ремонт, і продовжують використовуватися і як транспортний засіб, і як туристичний атракціон. Вони виглядають так само, як і майжестоліття назад. Побудовані німецькою фірмоюAEG фунікулери мають наступні характеристики:
Місткість вагона — до 35 осіб;
Час руху — близько 1,5 хвилини;
фунікулер Жалякальніс: кут нахилу 14° 39', довжина — 142 м;
Фунікулер Алексотас: кут нахилу 18° 00', довжина — 133 м.
Каунаський міжнародний аеропорт — другийаеропорт з пасажироперевезень уЛитві. Побудований у Каунаському районі біля селища Кармелава1988 року. У2005 році аеропорт реконструйований. Істотне поліпшення повітряного транспортного сполучення із Західною Європою зробило Каунас легко доступним для іноземних туристів. Аеропорт розташований за 13 км від центру Каунаса. Прямими сполученнями з Каунаського міжнародного аеропорту можна дістатися до 11 країн світу. АвіакомпаніяRyanair4 травня2010 року обрала Каунаський аеропорт першим основним пунктом призначення у регіоні. Аеропорт підпорядкований відомству Міністерства повідомлення Литовської Республіки.
З1915 року у Каунасі також працює найстаріший аеродром у Литві «С. Даріус і С. Ґіренас». Нині аеродром використовується для спортивної та туристичної авіації.
Музей чортів (твори та колекції Антанаса Жмуідзінавічуса)
Литовський музей авіації
Литовський музей медичної та фармацевтичної історії
Литовський музей спорту
Каунаський музей кераміки
Каунаський музей Литовських національних музичних інструментів імені Повіласа Стулга
Каунаський музей заслання та опору
Каунаський поліцейський музей
Каунаський музей для сліпих
Музей історії комунікацій
Музей грошей
Музей форту Каунас IX
Атомний бункер
Будинок Сугіхара
Колекція місцевої художньої галереї почала формуватися ще за часів Республіки Обох Народів (відомої ще якРіч Посполита). Частина творів у 19 столітті була конфіскована і вивезена в Росію царським урядом як покарання за підтримку містянами польських національно-визвольних повстань. В 20 столітті литовська закордонна діаспора доповнила зібрання передавши ряд полотен європейських майстрів, серед яких:
У місті дієЦентр культур різних народів — культурно-просвітницька організація, створена для збереження культурної ідентичності національних меншин і сприяння їх інтеграції в литовське суспільство. Центр укріплює міжнародну і національну толерантність, а також прагне розвивати громадянське суспільство.[18][19]
Каунас — стародавнє місто, де є як пересічна, так і цікава забудова. Серед маловиразної архітектури є й значуща: залишкиКаунаського замку,костел Вітовта (закладений у 1400 році), кафедральний собор Петра і Павла (15 ст. добудований в 17 ст.), палац Масальських (поч.17 ст. ренесанс) і багато інших древніх цікавих споруд.
2012 року в Каунасі відкрита пам'ятна дошка на честь полковника АрміїУНР, команданта УВО, голови Проводу українських націоналістівЄвгена Коновальця. Таблицю встановили на будинку Laisvės al. 34, у якому часто бував полковник, маючи литовське громадянство.
Будинок у місті Каунас, на якому встановлено меморіальну дошку Євгену Коновальцю
↑Lietuvos apgyventos vietos: pirmojo visuotinojo Lietuvos gyventojų 1923 m. surašymo duomenys. Kaunas: Finansų ministerija. Centralinis statistikos biūras, 1925.
↑абLietuvos TSR kaimo gyvenamosios vietovės 1959 ir 1970 metais (Visasąjunginių gyventojų surašymų duomenys). Vilnius: Centrinė statistikos valdyba prie Lietuvos TSR Ministrų tarybos, 1974.
↑Kaunas. Lietuviškoji tarybinė enciklopedija, V t. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 1979. T.V: Janenka-Kombatantai, 386 psl. (лит.)
↑Lietuvos TSR kaimo gyvenamosios vietovės (1979 metų Visasąjunginio gyventojų surašymo duomenys). Vilnius: Lietuvos TSR Centrinė statistikos valdyba, 1982.
↑Zigmuntas Kiaupa, Algimantas Miškinis, Adolfas Tautavičius ir kt.. Kaunas.Tarybų Lietuvos enciklopedija, T. 2 (Grūdas-Marvelės). Vilnius, Vyriausioji enciklopedijų redakcija, 1986, 243-249 psl. (лит.)
↑Kaimo gyvenamosios vietovės (1989 metų Visuotinio gyventojų surašymo duomenys). Vilnius: Lietuvos Respublikos Statistikos departamentas, 1993.
%2c_%25D0%25BD%25D0%25B0_%25D1%258F%25D0%25BA%25D0%25BE%25D0%25BC%25D1%2583_%25D0%25B2%25D1%2581%25D1%2582%25D0%25B0%25D0%25BD%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25BB%25D0%25B5%25D0%25BD%25D0%25BE_%25D0%25BC%25D0%25B5%25D0%25BC%25D0%25BE%25D1%2580%25D1%2596%25D0%25B0%25D0%25BB%25D1%258C%25D0%25BD%25D1%2583_%25D0%25B4%25D0%25BE%25D1%2588%25D0%25BA%25D1%2583_%25D0%2584%25D0%25B2%25D0%25B3%25D0%25B5%25D0%25BD%25D0%25BE%25D0%25B2%25D1%2596_%25D0%259A%25D0%25BE%25D0%25BD%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0%25D0%25BB%25D1%258C%25D1%2586%25D1%258E.jpg)
