Сукупність інженерних споруд, устаткування та санітарних засобів, що забезпечують збирання та виведення за межі населених пунктів і промислових підприємств забрудненихстічних вод, а також їхнє очищення та знешкодження перед використанням чи скиданням у водойму.
Прокладання каналів.
Розподілелектроенергії чи сигналів зв'язку між споживачами;кабельна каналізація — система керамічних, пластикових, металевих або бетонних труб для прокладаннякабелю в підземних лініях зв'язку.
Нижче у статті описано класичну, сантехнічну каналізацію.
Схемою каналізації називають технічно і економічно обґрунтованепроєктне вирішення прийнятої системи каналізації з урахуванням місцевих умов і подальшого розвитку об'єкта каналування.
Кожну систему каналізації можна впровадити різними технічними способами при трасуванні мереж і колекторів, вибором певних глибин їхнього розміщення, кількостінасосних станцій, кількості і розташуванняочисних споруд тощо.
Ймовірно, саме потреба позбутися неприємних запахів, а не розуміння небезпеки людських відходів для здоров'я, привела до створення перших належних каналізаційних систем. Більшість поселень виростали біля природнихводних шляхів, куди легко стікали відходи з вигрібних місць, але поява великих міст виявила невідповідність такого підходу. Ранні цивілізації, як-отВавилонія, копали вигрібні ями нижче рівня підлоги у своїх будинках і створювали грубі дренажні системи для видалення дощової води. Але лише в 2000 році до нашої ери вцивілізації долини Інду вздовж вулиць були споруджені мережі ретельно викладених цеглою каналізаційних стоків для відведення нечистот з будинків[1].
Туалети в будинках з боку вулиці були приєднані безпосередньо до цієї вуличної каналізації та змивалися вручну чистою водою. Століттями пізніше такі великі міста, якРим іКонстантинополь, будували дедалі складніші мережеві каналізаційні системи, деякі з яких досі використовуються. Античне місто -державаОльвія на Миколаївщині, під час свого розквіту (300 років до нашої ери), мало розвинену системуводогонів та каналізації. Саме після будівництва каналізаційних систем люди зрозуміли, що небезпека для здоров'я зменшилася[2].
Стічні води з приймачів поступають у відвідні труби, а потім в стояки внутрішньої каналізаційної мережі.
Стояки прокладають стінами усередині опалювальних приміщень або в монтажних шахтах,блоках і санітарно-технічних кабінах. Їх виводять черезгорищне приміщення вищедаху.
Унаслідок обігріву стояків в опалювальних приміщеннях в них створюєтьсятяга повітря, що забезпечуєвентиляцію внутрішньої і зовнішньої каналізаційної мережі. Верхню частину стояка називаютьвитяжною (фановою) трубою, на кінці її встановлюютьдефлектор (флюгарку). Її призначення — вирівнювання тиску всередині та ззовні стояка.
Щобиповітря тагази не проникали в приміщення, між мережею і санітарними приладами передбачають водяні затвори. В унітазах і трапах водяні затвори є конструктивним елементом приладу, а під умивальниками, ваннами, мийками і раковинами встановлюють спеціальні фасонні частини —сифони. Одним сифоном можна обслужити декілька приладів. Вода в ньому автоматично замінюється свіжішою після кожного скидання нової порції води в санітарний прилад. Для огляду і прочищення труб встановлюють ревізії і прочищення.
Стічні води поступають стояком крізь випуск, у дворову або внутрішньоквартальну каналізаційну мережу. У місці приєднання кожного випуску до дворової або внутрішньоквартальної каналізаційної мережі, обладнують оглядовий колодязь, який призначається для спостереження за роботою внутрішньої мережі і для її прочищення у разі засмічення.
У виробничих приміщеннях приймачами стічних вод служать воронки, трапи, відкриті і закриті лотки, що розташовуються біля виробничих апаратів і машин. Внутрішньоцехову каналізаційну мережу у виробничих приміщеннях, обладнують подібною внутрішньобудинковою мережею з чавунних абопластмасових труб у вигляді стояків, відвідних труб і випусків.
Зовнішньою каналізаційною мережею, називають укладену з ухилами розгалужену підземну мережу труб і каналів, що відводить стічні води самопливом до насосної станції, очисним спорудам або у водоймище.
Залежно від призначення, місця укладання та розмірів зовнішньої каналізаційної мережі, розрізняють:
внутрішньоквартальну — укладену всередині кварталу;
заводську — укладену на терені промислових підприємств
вуличну — прокладену вулицями й проїздами і яка приймає стічні води з дворових, внутрішньоквартальних і заводських мереж.
Для догляду за роботою дворової і внутрішньоквартальної мережі, в кінці таких каналізацій обладнують оглядовий колодязь, який називають контрольним. Ділянку мережі, що сполучає контрольний колодязь з вуличною мережею, називають сполучною гілкою.
Вулична мережа міст дуже розгалужена і охоплює великі території, з яких стічні води відводяться переважно самопливом. Для цього всю територію каналізації населеного місця поділяють на басейни каналування.
Басейном каналування називають частину каналізованої території, обмежену вододілами.
Ділянку каналізаційної мережі, що збирає стічні води з одного або декількох басейнів каналування, називають колектором.
Колектори поділяють на:
а) колектори басейну каналування, що збирають стічні води з каналізаційної мережі одного басейну;
б) головні колектори, що збирають стічні води два або декількох колекторів басейнів каналування;
в) заміські (або відведення) колектори, що відводять стічні води транзитом (без приєднань) за межі об'єкта каналування до насосних станцій, очисним спорудам або до місця випуску у водоймище.
У великихмістах з дуже розвиненою міською мережею, колектори великих розмірів незрідка називають каналами.
Каналізаційна мережа і колектори завжди мають бути доступна для огляду, промивання і прочищення від засмічень, для чого на них обладнують оглядові колодязі.
Зрічками,ярами ізалізницями колектори перетинаються за допомогоюдюкерів, переходів,естакад. Колектори прокладають з ухилом зниженою місцевістю,тальвегами річок і ярів. За потреби підіймання стічних вод на вищі відмітки, обладнують каналізаційні насосні станції, які перекачують воду напірними водогонами.
Залежно від призначення каналізаційні станції поділяють на:
місцеві, призначені для перекачування стічних вод від одного або декількох окремих, несприятливо розташованих будівель або житлових кварталів;
районні, призначені для перекачування стічних вод від окремих районів або басейнів каналування;
головні, призначені для перекачування основної частини або всієї кількості стічних вод населеного пункту або промислового підприємства, що каналізується.
На схемі каналізації міста, що має промислове підприємство, з басейну каналування, розташованого на знижених відмітках, неможливо відводити стічні води самопливом у головний колектор. Тому в найнижчій точці цього басейну, влаштована районна насосна станція РНС, яка перекачує стічні води напірним трубопроводом у верхів'я найближчого самопливного головного колектора.
Очисні станції призначені для очищення стічних вод і обробки опадів; вони складаються з сукупності очисних і допоміжних споруд, зв'язаних між собою інженерними комунікаціями в єдину технологічну схему. Комплекси очисних споруд вибирають залежно від концентрації, якісної і кількісної характеристики забруднювальних домішок, а також від вимог, що пред'являються до очищених вод за місцевими умовами.
Канал, що відводить очищені стічні води від очисних станцій у водоймище і забезпечений пристроєм для перемішування цих вод з водою водоймища, називаютьвипуском. На колекторах перед насосною і очисною станціями також обладнують випуски для скидання стічних вод у водоймище без очищення у разіаварії; ці випуски називаютьаварійними.
При складанні схеми загальносплавної системи каналізації на головному колекторі передбачають пристрій зливоспусків для часткового скидання у водоймище під час великихзлив дуже розбавленої суміші побутових і дощових вод. Це дозволяє зменшити розміри головного колектора і очисних споруд, отже, і вартість будівництва загальносплавної каналізації.
Каналізаційна мережа // Словник-довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 104.
