Територію, на якій тепер розташована Канада, було заселенокорінним населенням понад 25 тисяч років тому. Починаючи з кінця XV століттяанглійські тафранцузькі експедиції спершу досліджували, а потім одночасно заселяли атлантичне узбережжя країни. Проте в1763 році, після семи років війни,Франція позбулася майже всіх своїх володінь уПівнічній Америці, включаючи Канаду. У1867 році, внаслідок об'єднання трьох Британських північноамериканськихколоній, Канада сформувалася як федеральне утворення чотирьох провінцій у статусі британськогодомініону[3][4][5]. Після цього відбулося територіальне розширення Канади та здобуття нею статусу автономії відСполученого Королівства відповідно доВестмінстерського статуту1931 року. Автономію було закріпленоКанадським актом 1982 року, що ним назавжди розірвано залишки правової залежності відБританського парламенту.
Загальноприйнято, що назва «Канада» походить відлаврентініанського(інші мови) слова kanata, що означає «селище», «поселення», або «земля»[6][7]. 1535 року корінні жителів сучасного регіону Квебеку використали це слово, щоби вказати французькому дослідникуЖаку Картьє на поселенняСтадакона(інші мови) (англ.Stadacona)[7]. Згодом словомCanada позначали не лише індіанське селище, а і всю територіюДоннаконі(інші мови). Із 1545 року в європейських книгах і картах увесь регіон вздовж річкиСвятого Лаврентія іменували як «Canada»[8].
Із 16-го та до початку 18-го століть Канадою назвали частинаНової Франції, землі вздовж річки Св. Лаврентія і північних берегівВеликих озер. Пізніше регіон розділили на дві британські колонії:Верхню Канаду таНижню Канаду, які 1841 року об'єднали в провінцію.
Конституційний акт 1867 року надав статус домініону з назвою «Канада» для нової країни та використовувався до 1950-х років. Прийнята як офіційна назва для нової країни[9], і країні було надано статус домініону з назвою «Канада»[10]. Термін «Домініон Канада» увійшов у загальний вжиток до 1950-х років. А вже здобувши політичну незалежність відВеликої Британії, федеральний уряд Канади дедалі частіше використовував назву «Канада» на державних документах і договорах: унаслідок цього державне свято країни перейменовано з «Дня Домініону» на«День Канади» в1982[11].
Археологічні й генетичні дослідження виявили присутність людини у північномуЮконі 26 500 років тому і у південномуОнтаріо 7500 років тому[12][13][14]. Найдавнішими відомими місцями проживання людини у Канаді є рівнини Олд-Кроу і печери Блуфіш[15][16][17]. Характерними рисами канадських аборигенних суспільств були осілість, ведення сільського господарства, складна суспільна ієрархія і торгові зв'язки[18][19]. Деякі з цих культур занепали до моменту прибуття європейців наприкінціXV — на початкуXVI століть і були відкриті тільки завдяки археологічним дослідженням[20].
За різними оцінками корінне населення наприкінці XV століття становило від 200 000[21] до двох мільйонів осіб,[22] Королівська комісія Канади з охорони здоров'я аборигенів називає число 500 000 осіб[23]. Внаслідок європейської колонізації корінні народи страждали від спалахів завезених інфекційних хвороб, таких як грип, кір і віспа (до яких у них був відсутній імунітет), за століття після прибуття європейців чисельність корінного населення зменшилась на 40–80 %[21]. У теперішній час аборигенні народи Канади — це канадські індіанці[24], ескімоси[25] і метиси[26]. Метиси являють собою людей змішаної крові, які з'явилися в середині XVII століття, коли індіанці та ескімоси одружувалися з європейськими поселенцями[27]. Загалом, ескімоси більше обмежували контакти з європейськими поселенцями протягом періоду колонізації[28].
Торгівля хутром є однією з основних індустрій у Канаді з початку 19-го століття.Peggy & Cove, Галіфакс
Першу відому спробуєвропейської колонізації зробилискандинави, коли близько 1000 року на певний час облаштувалися уЛ'Анс-о-Медоузі, Ньюфаундленд[29]. Подальших європейських розвідок не відбувалося до 1497 року, коли італійський мореплавецьДжон Кабот досліджував канадське атлантичне узбережжя для Англії[30]. На початкуXVI століття вздовж атлантичного узбережжя баскські й португальські мореплавці запровадили сезонну риболовлю та полювання на китів[31]. У1534 році французький дослідникЖак Картьє розвідував долинурічки Святого Лаврентія, де 24 липня встановив десятиметровий хрест із написом «Хай живе король Франції» і вступив у володіння територією ім'ям короля ФранціїФранциска I[32].
Французький дослідникСамюель де Шамплен прибув на ці території у1603 році й створив перше постійне європейське поселення на територіїПорт Рояль у1605 році йКвебек-сіті у1608. Пізніше вони стали столицямиАкаді й Канади, відповідно.
Навиборах1984 року до влади прийшла Прогресивно-консервативна партія, та її лідерБраян Малруні сформував урядконсерваторів. Уряд Малруні здійснював неоконсервативний курс. Були розширені пільги для бізнесу, послаблений контроль держави за діяльністю підприємств з іноземним капіталом, державні корпорації переводилися на комерційну основу функціонування, була проведена ревізія тієї частини енергетичної програми, що обмежувала інтереси приватного бізнесу.
На виборах1993 року перемогу одержала ліберальна партія на чолі зЖ. Кретьєном. Протягом наступних10 років вищу виконавчу владу в країні здійснював очолюваний ним урядлібералів.
Діяльність ліберальної партії будувалася з одного боку, на визнанні індивідуальних прав, свободи, ініціативи, підприємництва громадян, а з іншого — на значній ролі уряду у формуванні та здійсненні загальнодержавних програм. Ліберали приділяли велику увагу проблемі охорони здоров'я, рівності всіх етнічних і релігійних груп, питанням національної єдності.
У2003 роціЖ. Кретьєн добровільно залишив пост керівника партії і посаду прем'єр-міністра. Його наступником на цій посаді наприкінці 2003 року став новий лідер лібералівПол Мартін. З його ініціативи було продовження зниженняподатків для середніх верств населення, зниження боргового тягаря держави, збалансуваннябюджету. У2004 році на парламентських виборах Ліберальна партія здобула перемогу над Консервативною партією, утвореною після об'єднання в 2003 році «Канадського альянсу» і Прогресивної консервативної партії, що дозволило П. Мартіну знову сформувати уряд.
Ліберальна партія, що перебувала при владі 12 років, загрузла вкорупції і численних скандалах. На нових виборах у2006 році до влади прийшлаКонсервативна партія, її лідерС. Гарпер став новим прем'єр-міністром.
На парламентських виборах у2008 році консерватори на чолі з С. Гапером знову здобули перемогу. Але до найбільшого успіху лідер консерваторів привів однопартійців у травні2011 року, коли на позачергових виборах його партія здобула 166 місць упарламенті з 308. Сенсацією став провал лібералів, які відкотились на третє місце, пропустивши перед собою партію «Нових демократів». Лідер останньої Дж. Лейтон заявив про намір «Нових демократів» збільшити податки на великі корпорації, позбавити пільг нафтовидобувні компанії і почати регулювання банківського бізнесу. Водночас консерватори прагнуть продовжити підтримку великого бізнесу.
...Країна зараз розділилась на 2 табори — правих і лівих. Ліберальна партія зазнала принизливого краху, а самого лідера навіть не було обрано до парламенту. Того самого краху зазнала сепаратистська Квебецька партія: вона майже зникла з політичної арени, набравши всього 4 голоси в парламенті.
У2015 році Ліберальна партія доволі несподівано знов здобула переконливу перемогу, яку на канадському політичному сленгу можна класифікувати як «обвал»англ.landslide, який дав можливість лібералам сформувати уряд більшості з 184 місцями (39,5 %) у парламенті[33]. Аналізуючи виборчу кампанію, 43-річнийДжастін Трюдо назвав причиною успіху лібералів «їхні позитивні гасла, прагнення більшості канадців до змін та потребу більш енергійного лідерства».
Канада займає більшу частину півночіПівнічної Америки. Вона має загальний сухопутний кордон зіСША на півдні і на північному заході (міжАляскою таЮконом), з 14 червня 2022 року після урегулюваннятериторіального конфлікту Канада також межує і зДанським королівством наострові Ганса[34]. Канада простягнулася відАтлантичного океану на сході доТихого на заході іПівнічного Льодовитого на півночі. Вона також має морський кордон зФранцією (островиСен-П'єр і Мікелон). Найпівнічніше поселення в Канаді та у світі — Алерте, база збройних сил Канади на північному краю островаЕлсмір (82,5° пн. ш., за 834 км від Північного полюса). Канада — друга за розміром країна світу. Державний кордон між Канадою та США є щонайдовшою загальною межею у світі завдовжки 8891 км.
Щільність населення, — близько 4,43 осіб на км², є однією з найнижчих у світі. Найбільш населена область країни — коридорКвебек —Віндзор уздовж рівнинних берегіврічки Святого Лаврентія і на південному сходіВеликих озер.
Основну частину рельєфу країни займають рівнинипрерій іплатоКанадського щита з висотами 300—1500 м. На захід від прерій розташовуються континентальні низовиниБританської Колумбії йСкелясті гори (частинаКордильєр, найвища точка —гора Логан), на сході, від півдня від Квебеку до приморських провінцій, підносятьсяАппалачі. Гора Логан — найвищагора Канади та друга по висоті вершина вПівнічній Америці. Розташована вгорах Святого Іллі, посереднаціонального парку Клуейн, на південному заході територіїЮкон, менш ніж за 40 км на схід від кордону зАляскою, за 230 км на захід від містечкаВайтгорс та заввишки 5956 м над рівнем моря. Масив гори Логан вважається одним з найбільших у світі. Охоплення підошви гори перевищує 100 км.
Середні температури січня і липня розрізняються для кожної області. Зима може бути дуже суворою в деяких регіонах країни, середньомісячні температури можуть досягати 15 °C нижче за нуль навіть в південній частині країни, а іноді опускатися й до −40 °C з сильними крижаними вітрами. Рівень снігового покриву може досягати кількох сотень сантиметрів (наприклад, вКвебеку в середньому 337 см). УзбережжяБританської Колумбії, особливоострів Ванкувер, є винятком, тут клімат помірний, з м'якими дощовими зимами, а літні температури можуть досягати 35 °C. В останні роки, у зв'язку зізмінами клімату на Землі, в Канаді спостерігаютьсяторнадо. Так, наприклад, за повідомленням CBC News, в результаті торнадо, що пронісся 14 липня 2023 року південними районамиОттави, пошкодження дістали близько 120 будинків[35][36].
Конституція Канади — правова основа країни й складається як із записаного тексту, так і неписаних традицій та угод. У Конституції вміщено й Канадську хартію прав і свобод, яка гарантує громадянам основні права і свободи. У Канаді під конституцією розуміється зведення актів, британських законів, судових рішень тощо. Двома основними документами вважаються Акт про Британську Північну Америку1867 року, що проголосив Канадудомініоном Великої Британії, й акт1982 року, що встановив, що всі закони, що приймаються в Канаді, не потребують формального підтвердження в парламентіВеликої Британії.
У країні дієпарламентська система демократії зфедеративною системою парламентського уряду.Прем'єр-міністр Канади — глава уряду. За традицією це лідер політичної партії, яка здобуває більшість у Палаті Громад парламенту. Прем'єр-міністр формує кабінет міністрів, який формально призначається генерал-губернатором Канади. Кабінет Міністрів має складатися з депутатів Палати Громад; традиційно до нього входять члени партії прем'єр-міністра. Виконавча влада в країні належить прем'єр-міністру й Кабінету; міністри перед вступом на посаду складають присягу вірності Королю, щоб формально стати королівськими міністрами. Чиннийпрем'єр-міністр Канади з 14 березня 2025 р.—Марк Карні, лідер ліберальної партії Канади
Федеральний парламент складається з Корони та двох палат парламенту: виборної Палати Громад і призначеногоСенату. Кожен депутатПалати Громад обирається більшістю у своїй виборчій дільниці. Канада не має фіксованої кількості членів парламенту; кожен з депутатів Палати Громад має представляти приблизно 100 000 громадян Канади, тому з ростом населення Канади збільшується й розмір парламенту. Всеканадські вибори формально призначаються генерал-губернатором, але, як правило, генерал-губернатор лише формально візує рішення про проведення парламентських виборів. Вибори повинні відбуватися, або правильно кожні п'ять років, або достроково за рішенням чинногопрем'єр-міністра через процедуру дострокового розпуску парламенту. Для розпуску парламенту прем'єр-міністр має подати до парламенту законопроєкт з умовою довіри до уряду. У разі непроходження законопроєкту через парламент прем'єр-міністр має право призначити дострокові вибори. Слід зазначити, що на практиці подібні умови розпуску уряду діють лише за умови «керівної меншості», або ситуації, за якої уряд формує та партія, яка змогла здобути більш за все місць у парламенті, але не має абсолютної більшості, потрібної для прийняття рішень. Формально канадська система дозволяє існування коаліційних урядів, але наразі ще не було прецеденту існування такого уряду; остання спроба сформувати такий уряд у 2009 році закінчилася припиненням роботи парламенту на місяць та зміною лідера у Ліберальній Партії Канади.
ЧленівСенату, чиї місця розподіляються на регіональній основі, вибирає прем'єр-міністр та формально призначає генерал-губернатор; сенаторам дозволено залишатися на посаді до 75-річного віку.
Канада належить до так званих «сильних федерацій», у яких частини федерації мають значні права та обов'язки, частина рішень центрального уряду має виконуватися провінціями, але їх діяльність регламентується низкою угод та законів, а суперечки часто вирішуються органами судової влади. Усі провінції Канади мають однопалатний парламент та загалом дотримуються тих же правил, що й нижня палата федерального парламенту Канади. Виняток становлятьПівнічно-західні території таНунавут, які керуються за принципом простої більшості та не визнають партійну систему. Наслідком такої форми уряду є слабкий зв'язок між партіями на федеральному та провінційному уряду: навіть з легальної точки зору вони є різними організаціями; а також наявність регіональних політичних партій, які не представлені на федеральному рівні, але можуть контролювати політику провінції.
Наразі в Канаді на федеральному рівні представлені чотири політичні партії:Консервативна партія Канади,Ліберальна партія Канади,Нова Демократична партія йКвебецький блок. Чинний уряд країни сформований Ліберальною партією Канади. Для набуття офіційного статусу політична партія має бути зареєстрована у виборчих органах, але статус парламентських фракцій набувають лише ті партії, які змогли виграти вибори хоча б на одній з федеральних виборчих ділянок.
Розподіл обов'язків між різними рівнями влади регулюється як законодавством Канади, так і низкою угод між різними рівнями влади. Загалом, федеральний уряд відповідає за зовнішню політику, оборону, боротьба з деякими видами злочинності, пенсійне забезпечення та страхування безробіття; обов'язками провінцій є охорона здоров'я, охорона правопорядку, екологія, соціальний захист та освіта; уряди нижчих рівнів відповідають за вивіз сміття, громадський транспорт та таке інше. На практиці, через велику кількість угод між урядами різних рівнів ситуація може відрізнятися достатньо сильно. Гарним прикладом може бути охорона правопорядку: Канада має федеральне агентство з боротьби зі злочинністю. Через низку угод з частиною провінцій ця сама агенція виконує всі види правоохоронної діяльності в частині провінцій. У той самий час, провінція Онтаріо має свою власну поліцію, а місто Торонто в Онтаріо, за згодою з Онтаріо — свою власну поліцію. Подібні угоди є стандартною практикою у політичному устрою Канади, тому для вирішення конфліктів органи влади різних рівнів часто подають судовий позив один на одного.
4 травня 2023 року соціологічна компанія Abacus Data опублікувала результати опитування, відповідно до яких: Дві третини громадян Канади підтримують скасування монархії. Лише 30 % опитуваних підтримали тезу відповідно до якої Канада й далі повинна бути очолювана монархом, тоді як 52 % вважають, що країна не повинна керуватись монархією. Ще 18 % сказали, що їм байдуже в будь-якому випадку[37].
З 2020 року кількість тих, хто однозначно вважає, що Канада повинна мати монарха на чолі держави, знизилася на 6 %, тоді як кількість тих, хто виступає проти монархії, зросла на 7 %. Якби в Канаді відбувся референдум щодо майбутнього монархії, 64 % канадців проголосували б за її ліквідацію і лише 36 % — за збереження. Якщо порівняти з 2020 роком, то кількість тих, хто виступає за ліквідацію монархії в Канаді, зросла на 8 %[37].
На думку соціолога Abacus Data Девіда Колетто, ця тенденція пояснюється приязним ставлення до монархії в Канаді і стосувалась виключно колишньої королеви Сполученого Королівства Єлизавети II, яка померла у вересні 2022 року[37]
«З її смертю зникла причина виявляти будь-яку повагу до цієї інституції. Канада дуже змінилася за останні 20 років. Зміна поколінь та імміграція з неєвропейських країн означає, що монархія стала набагато менш актуальною», — вважає він[37]
Опитування з'явилось напередодні церемонії коронації нового короля Сполученого Королівства Чарльза III, яка відбулася в суботу 6 травня 2023 року[37].
У Канаді є розвинена ринкова економіка з дещо більшим урядовим регулюванням ніж уСполучених Штатах, проте з набагато меншим ніж у деяких європейських країнах. Канада — членОрганізації економічної співпраці і розвитку (ОЕСР) іВеликої Сімки (G7). За минуле десятиріччя, після періоду деякого спаду, економіка країни зростає швидкими темпами та з низьким рівнем безробіття і великими урядовими надлишками в федеральному бюджеті. На жовтень 2006 р. рівень безробіття в країні становив 6,3 % працездатного населення, що є найнижчим за останні 30 років. Рівні безробіття серед провінцій коливаються від найнижчого вАльберті — 3,6 % до найвищого вНьюфаундленді й Лабрадорі — 14,6 %. У 2010 році в Канаді у сфері послуг було зайнято 39 %, у сфері промислового виробництва — 10 % і 1 % в сільському господарстві (від чисельності всього населення Канади)[38]. У канадському статистичному щорічнику за 1960 рік відзначається, що в 1940 році працівник в сільському господарстві Канади постачав, в середньому, досить їжі для себе і дев'яти інших осіб, а в 1960 році він виробляв достатньо їжі для себе і двадцяти двох інших осіб[38]. У 2010 році один сільськогосподарський працівник Канади годував 100 чоловік і себе в тому числі[38].
Канада — одна з найбільших у світі виробників сільськогосподарської продукції. Канадські прерії, розбудовані значною мірою завдяки раннім хвилям української еміграції, є одними з найбільших постачальниківпшениці й інших зернових культур. Канада, найбільший виробник цинку й урану, також має великі родовища інших природних ресурсів, як-от:золото,нікель,алюміній,свинець. Є в країні і високорозвинена переробна промисловість у південномуОнтаріо іКвебеку; тут же і знаходяться автобудівні заводи, філіали багатьох американських і японських автомобільних компаній, що є ключовими в економіці цих провінцій.
Економіка Канади глибоко інтегрована в світову економіку та до певної міри надзвичайно залежна від міжнародної торгівлі, особливо зі своїм найбільшим торговельним партнером,Сполученими Штатами Америки. У1989 р. Канада уклалаКанадсько-американську угоду безмитної торгівлі (FTA)[en], а в 1994 р. —Північноамериканський договір про вільну торгівлю (NAFTA), який включив ще йМексику. Вільна торгівля на північноамериканському континенті значно пожвавила економічне співробітництво між країнами-учасниками договору, дозволила запобігти економічному спаду й досягти найвищого досі рівня зростання промисловості серед країнВеликої Сімки. З середини1990-х років уряд країни демонструє позитивний баланс федерального бюджету й послідовно сплачує державну заборгованість.
За освіту в Канаді відповідають провінції і території; на сьогоднішній момент в Канаді немає державного міністерства освіти. Кожна з освітніх систем схожа на інші, одночасно відображаючи свою власну історію, місцеву культуру і географію відповідної провінції. Лише система в Квебеку найбільше відрізняється від інших: там після закінчення основної школи навчання триває в Училищі загальної професійної освіти (Cégep) — школі, що готує до вступу до університету і надає технічну спеціальність. Вік навчання розрізняється по Канаді, але зазвичай це проміжок з 5–7 до 16–18 років, який забезпечує 99 % грамотність дорослого населення. За повну середню і вищу освіту відповідають провінційні і територіальні уряди, які в основному його і фінансують; федеральний уряд додатково надає субсидії на науково-дослідну діяльність. Станом на 2017 рік 43 % дорослих канадців віком від 25 до 64 років вже отримали повну середню або вищу освіту, і 51 відсоток для людей віком від 25 до 34 років.
Канадські університети займаються активним залученням іноземних студентів. Щорічно канадськіЗВО і коледжі приймають близько 170 000 іноземних студентів. Так, наприклад, у 2017 році іноземні студенти витратили в Канаді більше 13 млрд канадських доларів на навчання, проживання і інші витрати. Було створено більше 116 000 робочих місць, які згенерували надходження до бюджету, що перевищують 2,5 мільярдів доларів
В 2023 році, з посиланням на повідомленняCBC News, у канадській провінціїОнтаріо вивченняГолодомору в Україні включили до обов'язкової шкільної програми для учнів 10-го класу[39].
Населення Канади : 33,7 млн осіб (оцінювання, серпень 2009); 31 612 895 осіб (перепис 2006).
Незважаючи на велику площу, приблизно ¾ населення Канади проживає в смузі шириною близько 160 км від кордону з США. Подібна пропорція існує й у міських зонах, сконцентрованих у коридорі Квебек-Віндзор (а саме міські агломерації Торонто-Гамільтон, Монреаль і Оттава-Гатино), на континентальних рівнинах Британської Колумбії (від області Ванкувера до кінця долини річкиФрейзер) і в коридорі Калгарі-Едмонтон в Альберті. Перепис2001 зареєстрував 30 007 094 канадця. Згідно з Канадською статистичною службою, населення країни станом на березень2009 р. становило приблизно 33,5 млн осіб що, 8 млн з яких франкомовні. В основному приріст населення відбувається за рахунок імміграції. Хоча основну економічну віддачу від імміграції приносять незалежні кваліфіковані іммігранти, половина всіх іммігруючих до країни підпадає під програму возз'єднання сімей.
Канада — дуже різноманітна країна з етнічної точки зору. За переписом 2001 в Канаді живуть 34 етнічні групи, які складаються як мінімум з 100 000 осіб найбільша етнічна група називає себе «канадцями» (32,2 %), оскільки більшість канадців, особливо ті, чиї предки приїхали в часи колонізації, розглядають себе як канадський етнос. Далі йдують ті, хто називає себе англійцями (21,0 %), французами (15,8 %), шотландцями (15,1 %), ірландцями (13,9 %), німцями (10,2 %), італійцями (4,6 %), китайцями (4,3 %), аборигенами (індійцями та ескімосами 4,1 %) та українцями (3,9 %). Внаслідок того, що заселення Канади проходило хвилями, різні етнічні групи дуже нерівномірно представлені у різних частинах Канади, що призводить до того, що політичний та економічний вплив окремих груп може бути сконцентрованим в окремих провінціях та територіях.
Канада — країна іммігрантів. Глобальна репутація Канади як високорозвинутої, мирної, вільної від етнічних конфліктів країни, безумовно сприяє росту імміграції в країні. Нові канадці, як прийнято тут називати новоприбулих іммігрантів, в більшій мірі розселяються в великих містах, що зумовлено ситуацією на ринку праці. Імміграція приносить значний вклад в економіку країни.
Сучасного вигляду герб Канади набув у 1994 році. Найважливішою його частиною — це розташований у центрі щит, на якому зображені чотири емблеми, які символізують чотирьох засновників Канади: англійця, шотландця, ірландця і француза — і гілка канадського клена. Щит підтримують, з одного боку золотий лев Англії, який несе королівський прапор на срібному списі з золотим вістрям; з іншого — білий єдиноріг Шотландії із золотими рогом, гривою й копитами, який тримає прапор королівської Франції. Щит покривають мантія і королівський (шолом), на гребені якого сидить коронований золотий лев з гілочкою клена. Гребінь складається з вінця, обплетеного червоним і білим шовком. Лев символізує доблесть і мужність, гребінь — опору в особі генерал-губернатора.Імперська корона зверху символізує монархію як верховну владу над Канадою. У нижній частині щита розміщений девіз «A Mare usque ad Маге» («Від моря до моря»), слова для якого взяті з Псалма 72 Біблії: «Він матиме владарювання від моря до моря і від річок до краю Землі». На стрічці, яка обвиває щит, міститься девіз «Desiderantes Meliorem Patriam» («Вони бажали кращої країни»). Внизу герба розташована емблема, яка складається з переплетених англійської троянди, шотландського чортополоху, французької лілії та ірландського трилисника.
Зображення кленового листка асоціювалося з Канадою ще з 1700 року. Кленовий листок символізує єдність та непохитність нації: він став найголовнішим символом країни з 15 лютого 1965 року, коли був заснований національний прапор. Щороку 15 лютого відзначається як День прапора Канади.
Сучасний національний прапор Канади — це полотнище з трьох вертикальних смуг: червоної, білої і червоної (біла смуга вдвічі ширша від червоної), у центрі білої смуги зображений червоний кленовий листок. Довжина прапора вдвічі більша від його ширини. Червоний і білий кольори — дві нації, представники яких першими переселилися до Канади. Англійці й французи воювали між собою під кольорами ланкастерської червоної троянди та білої лілії. Білий і червоний стали офіційними кольорами Канади після їх затвердження королемГеоргом V у1921 році.
«О, Канадо!» проголошено національним гімном 1 липня 1880 року, через сто років після того, як його заспівали вперше. Автором слів гімну французькою мовою є Адольф-Базиль Рутьє, а музику до нього написав Калікс Лавальє. Найкращий переклад гімну англійською мовою належить Роберту Стенлі-Вієра, його текст було опубліковано в1908 році. У1967 році канадський парламент офіційно затвердив цей текст як англійський варіант гімну.
Англійською
Французькою
Українською
O Canada! Our home and native land, True patriot love in all thy sons command. With glowing hearts we see thee rise, The True North strong and free. From far and wide, O Canada, We stand on guard for thee. God keep our land glorious and free, O Canada, we stand on guard for thee. O Canada, we stand on guard for thee.
Ô Canada! Terre de nos aïeux Ton front est ceint de fleurons glorieux Car ton bras sait porter l'épée Il sait porter la croix Ton histoire est une épopée Des plus brillants exploits Et ta valeur, de foi trempée Protégera nos foyers et nos droits Protégera nos foyers et nos droits
О, Канадо! Кохана вітчизно! В любові до краю, твої сини одно. З тобою враз наш дух росте, Мов та скала сильний. А кожний син це сторож твій, Бо ти наш край вільний. До Бога ми руки зносим. За тебе, краю наш, ми мольби шлем. За тебе, краю наш, ми мольби шлем.
Англійська, яка є рідною мовою 17,3 млн канадців, тафранцузька, якою розмовляють 6,7 млн людей — двіофіційні мови Канади. Водночас для багатьох рідними є інші мови, такі, наприклад, якукраїнська, китайська, німецька, польська, іспанська, португальська, італійська, нідерландська, арабська та інші.
Домашні мови населення Канади за результатами перепису 2006 року[40].
За даними Статистики Канади у 2006-му році в країні мешкало 1 209 085 канадців українського походження (переважно громадяни Канади):україноканадці восьма за чисельністю етнічна група в Канаді. Канада третя країна світу з найбільшим числом етнічних українців — післяУкраїни йРосійської Федерації.
Термінукраїноканадці практично не застосовують, коли йде мова про канадців інших етнічних груп, пращури яких прибули з території сучасної України або з інших територій зі значним відсотком українців. Це напевно тому, що останні практично не ідентифікують себе як українці, — і не беруть участі в українських організаціях.
↑Canada. International Monetary Fund. Архіворигіналу за 25 листопада 2012. Процитовано 18 квітня 2012.
↑Central Intelligence Agency (16 травня 2006).The World Factbook: Canada. Central Intelligence Agency. Архіворигіналу за 30 квітня 2019. Процитовано 6 травня 2007.
↑Territorial evolution.Atlas of Canada. Natural Resources Canada. Архіворигіналу(html/pdf) за 9 серпня 2007. Процитовано 9 жовтня 2007.In 1867, the colonies of Canada, Nova Scotia and New Brunswick are united in a federal state, the Dominion of Canada....
↑Canada: History.Country Profiles. Commonwealth Secretariat. Архіворигіналу(html/pdf) за 22 червня 2013. Процитовано 9 жовтня 2007.The British North America Act of 1867 brought together four British colonies ... in one federal Dominion under the name of Canada.
↑Hillmer, Norman; W. David MacIntyre.Commonwealth.Canadian Encyclopedia. Historica Project. Архіворигіналу(html) за 27 вересня 2007. Процитовано 9 жовтня 2007.With CONFEDERATION in 1867, Canada became the first federation in the British Empire ...
↑І. Велигорський (1955).Слово й назва "Канада"(PDF). Вінніпеґ: Укр. Вільна Акад. Наук. с. 11, 13. Процитовано 7 липня 2024.
↑Martin, Robert (1993).1993 Eugene Forsey Memorial Lecture: A Lament for British North America.The Machray Review. Prayer Book Society of Canada. Архіворигіналу за 17 жовтня 2005. Процитовано 5 листопада 2008.Strictly speaking, the official name of the new country was, simply, "Canada," but usage sanctioned "Dominion of Canada.
↑Hodgetts, J. E.; Gerald Hallowell (2004). Dominion.Oxford Companion to Canadian History. Toronto: Oxford University Press. с. 183.ISBN0195415590.The title conferred on Canada by the preamble to the Constitution Act, 1867, whereby the provinces declare 'their desire to be federally united into one Dominion under the Crown of the United Kingdom.'
↑Thornton, Russell (2000). Population history of Native North Americans. У Haines, Michael R; Steckel, Richard Hall (ред.).A population history of North America. Cambridge University Press. с. 13, 380.ISBN978-0-521-49666-7.
↑What to Search: Topics.Ethno-Cultural and Aboriginal Groups. Library and Archives Canada. 27 травня 2005. Архіворигіналу за 5 липня 2009. Процитовано 23 травня 2011.
↑Tanner, Adrian (1999).3. Innu-Inuit 'Warfare'.Innu Culture. Department of Anthropology, Memorial University of Newfoundland. Архіворигіналу за 20 вересня 2017. Процитовано 23 травня 2011.
.svg)
.svg)
.svg)
.jpg)
.svg)
.svg)
.svg)
.svg)
.svg)
