Кам'яна́ ма́са, абока́м'янка — тугоплавнийкерамічний матеріал, що утворює щільний спечений черепок. Інколи словом «кам'янка» називають сам посуд, виготовлений з цієї сировини[1].
Кам'яну масу винайшли вКитаї в III столітті, причому її виробництво передувало виготовленнюпорцеляни. В Європі цей матеріал став відомим у XV сторіччі[1]. Першим центром виготовлення кам'янки був німецькийЗігбург, пізніше гончарні цехи з її виробництва з'явились вАахені,Кельні,Вестервальді, а також уФранції таАнглії.
Спочатку майстри виготовляли з цього матеріалу тільки посуд. Оскільки готові вироби вирізнялись надзвичайною міцністю, стало можливим доставляти їх у віддалені регіони. Це здешевило виробництво, тому посуд з кам'яної маси поширився серед незаможних верств населення. Водночас, кам'яна маса вирізняється малоюусадкою, тому вироби з неї можливо оздоблювати тонкимрельєфом, матриці для якого вирізали окремо і відтискали на вже підсохлому невипаленому виробі. Завдяки цьому майстри змогли створити вишуканий посуд непересічної художньої цінності. Таким чином, кам'янка стала користуватись попитом і у вищих верствах суспільства. Широкий ужиток посуду з кам'яної маси виявив її хімічну стійкість, тому з часом цей матеріал стали використовувати для виготовлення аптекарського посуду,кахлів, труб, молочарської тари, великогабаритних контейнерів для кислот, що в хімічній промисловості заміняли сучасні залізничні цистерни.
Популярність цього матеріалу досягла своєї вершини у XVII сторіччі, а потім почала згасати, поступившись порцеляні. З XIX століття у виробах з кам'янки переважають консервативні художні форми, притаманні посуду XV—XVII століть. Починаючи з XX століття цю кераміку використовують майже винятково для декоративних цілей[2].
Основу сирої кам'яної маси складають дрібнозернішамот,кварц,каолін іпольовий шпат у різних співвідношеннях.Випалюють її при температурі 1000—1300 °C. За своїми властивостями випалена кам'яна маса наближається до порцеляни, частково має таку ж склоподібну структуру, але на відміну від останньої непрозора і майже позбавлена пор. Готові вироби з кам'янки зазвичай мають блідо-коричневий або сірий колір. Окремі різновиди кам'яної маси, такі якклінкер,кераміт, за твердістю не поступаютьсяграніту,сієніту чи, навіть,сталі[1]. Вироби з цього матеріалу дуже міцні, вогнетривкі, водонепроникні, стійкі до агресивного середовища і подряпин. В порівнянні з іншим керамічним посудом вони легкі та дуже дзвінкі.
Масові вироби з кам'янки спочатку не оздоблювали, оскільки вони і безполиви вирізнялись водонепроникністю та привабливим виглядом. Пізніше їх почали вкривати кристалічною або матовою поливою, а дорожчий посуд додатково прикрашали плоским рельєфом абоконтррельєфом[1]. Оздоблювальними мотивами в цих випадках виступали геральдичні елементи, орнаменти,гравюри тогочасних художників, біблійні та етнографічні сюжети. Окремим, популярним на той час і значимим до сьогодні, художнім напрямком стали так званіглеки з бородачами. Вони, в свою чергу, надихали нідерландських художників, які створювалинатюрморти з посудом, виготовленим з кам'яної маси. Сучасні вироби з кам'яної маси частіше прикрашають різнокольоровими поливами.