Розташоване при впаданні річкиПрего́ля вБалтійське море. Важливий транспортний вузол (залізниці та шосейні дороги); морський і річковий (річкаПреголя) порти; аеропорт (Храброво). Важливий центр машинобудування; розвиненіметалургія, легка, поліграфічна промисловості. У місті є музеї (музейбурштину, історико-художній музей, картинна галерея, музей фортифікації і т. д.), театри драми, найбільші бібліотеки (зокрема фрагменти середньовічних книжкових зібрань — бібліотеки Валленродта),зоопарк. У центрі міста розташованийкафедральний собор, де похованоІммануїла Канта. Нині громадськість міста ставить питання про повернення місту історичної назви.
Калінінград (рос.Калининград) — з 1946 року місто названо на честь російського радянського революціонераМихайла Калініна[11][12]
Крулевець (пол.Królewiec) — історична та нинішня польська назва[13].9 травня2023 року Комісія стандартизації географічних найменувань Польщі змінила офіційну назву наКрулевецьпол.Królewiec і не рекомендується використовувати назвуКалінінград польською мовою. Рішення прийнято через факт присвоєння місту поблизу польських кордонів імені Михайла Калініна — злочинця, відповідального, серед іншого, за ухвалення рішення про масове вбивство поляків (Катинський розстріл), що має в Польщі емоційний і негативний характер[4][14]. РФ різко засудила рішенняПольщі змінити назву в офіційних польських документах[15]
Краловець (чеськ.Královec) — історична чеська назва.
Караляучюс (лит.Karaliaučius) — історична литовська назва, Литва повторно узгодила цю назву для міста в травні 2023 року[5].
Караляучі (лит.Karaļauči) — історична латиська назва, Латвія узгодила цю назву для міста в травні 2023 року[5].
Місто заснували 1255 рокутевтонські лицарі на місці прусського поселенняTuwangste на честь чеського короляПремисля Отакара II, який очолював тевтонські війська під час їх чергової експедиції протиПруссії. Тевтонські лицарі звели тут замок, що у 1256 році отримав назвуЗамок Королівської гори вСамбії (castrum de Coningsberg in Zambia), латинською — Mons Regius (пізніше Regiomontium).
Місто стало частиною Тевтонського ордена та столицею Самбійскої єпархії, однієї з чотирьох єпархій на території Пруссії. Орден остаточно завоювавПруссію в 1273 році і розпочав розширення міста. Це стало можливим завдяки єпископу Самбії Генріху фон Стрітбергу, котрий передав Ордену свою частину міста. У 1312 році королівський замок став резиденцією Великого маршала Ордену. На зламі XII і XIV ст. капітула Самбії побудувала новий кафедральний костелсвятого Войцеха.
Розвиток поселення змусив Орден підняти статус замкового селища навколо млина до рангу міста. 27 травня 1300 року надано міські права Новому Місту (Nova Civitas), яке згодом почали називати так, як і сусіднє село —Lipnick (Липник). У 1478 році назву вперше фіксують на письмі німецькою мовою якLöbenick, яку згодом почали вимовляли якLöbenicht. У 1322 році Орден віддав капітулі східну частину островаКнайпгоф[de] за умови будівництва моста черезріку Преголю. Тут єпископ почав будівництво нового собору. У 1327 році великий магістрВернер фон Орзельн надав Кнайпгофу права міста. Місто повинно було називатися Vogtswerder (Острів мера); використовували також назву Pregelmünde, але закріпилася у вживанні старша назва — Кнайпгоф. Старе місто й острів Кнайпгоф належалиГанзі, а від 1440 — Прусському Союзу.
У 1454 році 56 прусських міст і областей проголосили про своє підпорядкування Тевтонії.Польський корольКазимир IV Ягеллончик створив Крулевське воєводство зі столицею у Крулевці і включив його до складу Польщі. 12 квітня 1455 року війська Тевтонського ордена повернули місто, а воєводство припинило своє існування.
Під часТринадцятирічної війни Крулевець у 1457 році став резиденцією Великого магістра Тевтонського ордена (переїхав ізМальборку).
Післясекуляризації Тевтонського ордена іпрусської данини, поданої в 1525 році великим майстром королюСигізмунду Старому, місто стало столицеюПруссії, залежної від польського короля якфеод. На знак залежності чорний прусський орел отримав королівську корону на шию і літеру «S» від латинського імені короляSigismundus (Сигізмунд, Зигмунт). Незабаром в Пруссії почалася релігійна війна, у результаті якої панівною релігією в країні сталолютеранство.
У 1542 році герцогАльбрехт Гогенцоллерн (племінник короля Сигізмунда Старого) створив у Кнайпгофі партикуляристську школу під назвою Академії, де повинні були готувати кандидатів для навчання в університеті. У 1544 році школі була перетворена наPedagogium, який існував до 1617 року.
Завдяки зусиллям короляСигізмунда III і єпископа Вармії Шимона Рудницького (який мав титул єпископа Самбії) в роки 1614—1616 в Королевці було побудовано католицький костел, але через протести сусідньої євангельської литовської громади не дозволили побудувати вежу або повісити великий дзвін.
У 1618 році Пруссія перейшла у володіннякурфюрстівБранденбурга, а у 1657 році отримала незалежність від I Речі Посполитої. Незважаючи на формальний розрив зв'язків із Польщею і подальший тискгерманізації, польський елемент у цих краях ще був присутній.
У 1701 році курфюрст Бранденбургу коронувався в Кеніґсберзі як король ПруссіїФрідріх I. Коронація мала місце в Пруссії, тому що вона не була частиноюСвященної Римської імперії, й імператору було легше прийняти титулкороля Пруссії. В результаті коронації земля під владою курфюрстів Бранденбургу стала частиною новогоКоролівства Пруссії. Кеніґсберґ був тільки місцем коронації, столиця країни залишалася вБерліні.
Фрідріх Вільгельм I видав 13 червня 1724ратушний регламент, який об'єднував три міста: Старе місто, острів Кнайпгоф і Ліпнік, поряд з належними їмволями (нім.Freiheiten) в одне місто Кеніґсберґ, офіційна назва якого відтепер: Королівсько-прусське столичне і резидентське місто Кеніґсберґ (нім.Königlich Preussische Haupt- und Residenzstadt Königsberg). Місто отримало також новий герб — з гербу Старого міста були взяті білий хрест і корона (в середині), герб Ліпніку справа — корона між двома зірками, зліва герб Кнайпгофу — корона посеред двох мисливських рогів. Всі зображення поєднував прусський орел з княжою короною на голові і королівською короною з ініціалами FW (Fryderyk Wilhelm) на грудях. Цей герб використовувався виключно на муніципальній печатці, і тільки в 1906 році він став офіційною емблемою міста Кеніґсберґа.
У 1757 вибухнула війна, яку називалиСемирічною. Відповідно до угоди міжАвстрією іРосією імператрицяЄлизавета 31 грудня 1757 видала указ, згідно з яким Кеніґсберґ було включено в склад Росії. Росіяни покинули місто в березні 1763 року.
Штурм міста радянськими військами в ходісхідно-прусської операції почався6 квітня1945; особливою запеклістю відрізнявся бій зафорт № 5 «корольФрідріх-Вільгельм III», який охороняв північно-західні підступи до міста. У ході цього штурму радянськими військами під командуваннямМаршала Радянського СоюзуВасилевського була вперше застосованатактика початку піхотної атаки до закінчення артилерійської підготовки, що дозволило уникнути вогню противника на підході до укріплень і застатигарнізон зненацька; зворотною стороною медалі стали значні втрати від вогню власних військ. Серед інших, великі втрати понесли добірні гвардійські частини: пам'ять про них згодом увічнено монументом «1200 гвардійців», розташованому в центрі міста на Гвардійському проспекті. А9 квітня над вежею «Дер Дона», де нині розташованиймузей бурштину, було піднято червоний прапор, позначивши кінець німецької історії міста.
За рішеннямПотсдамської конференції північна частина німецької провінціїСхідна Пруссія, разом зі своєюстолицею Кенігсбергом, тимчасово була переданаРадянському Союзу. Пізніше, під час підписання договорів про межі Калінінградську область було повністю визнано володіннями Радянського Союзу.
Із 370 000 мешканців-німців, які жили тут до війни, залишилося заледве 20 000. Хоча відразу після війни почалася робота з адаптації німців до нової влади: виходила газета «Новий час»німецькою мовою, були організовані школи, де викладання велося німецькою, — було прийнято рішення про депортацію німецького населення вНімеччину і майже всіх німців було відправлено вНімеччину до1947. Тільки деякі фахівці допомагали відновлювати роботу підприємств аж по1948 і навіть по1949, — але і їм не дано можливості отримати радянського громадянства: вони згодом були депортовані до Німеччини. Замість них у місто були переселені радянські громадяни.
4 липня1946 після смерті «всесоюзного старости»М. І. Калініна, Кенігсберг перейменовано в Калінінград, хоча Калінін не мав жодного прямого стосунку до міста, — а на карті СРСР вже були міста Калінін (ниніТвер) і Калінінград підМосквою (ниніКорольов).
Після війни місто стало заселятися швидкими темпами, відновлювати виробництво. Але місто мало напівзакритий статус у зв'язку зі стратегічним положенням і великою кількістю військ. Для іноземців ж місто було повністю закрите — за винятком рідкісних візитів дружби з сусідньоїПольщі іноземці практично не відвідували його.
Владою не приділялося ніякої уваги спадку німецької культури: старе місто не відновлювалося, а руїни замку були знесені в кінці1960-х років, незважаючи на протести архітекторів, істориків, краєзнавців та мешканців міста.
Зміни 1990-х років, пов'язані зрозпадом СРСР, поклали початок новому етапу розвитку Калінінградської області. Розпочався підйом суспільного життя: проведено вільні вибори мера міста, а потім і губернатора Калінінградської області.
З1991 місто відкрито для міжнародного співробітництва з закордонними країнами у сфері бізнесу, культури й освіти, — у першу чергу зНімеччиною таПольщею.
Сьогодні в місті функціонує безліч іноземних установ, що забезпечують необхідну місту інформаційну, адміністративну і візову підтримку, серед яких:
Генеральне консульство Німеччини
Генеральне консульство Республіки Польща
Генеральне консульство Литовської Республіки
Генеральне консульство Латвійської Республіки
Генеральне консульство Королівства Швеція
Представництво Торгової палати Гамбурга в Калінінграді
Бюро радника з координації данських проектів
Центр німецької культури «Німецько-Російський дім»
Основу адміністративно-територіального поділу міста було закладено відразу після війни, коли місто перебувало під військовим управлінням. У травні 1945 року в Кенігсбергу було створено вісім військових комендатур, кожна з котрих відповідала за частину міста: їх було пронумеровано. У квітні наступного року, під час переходу міста під цивільне управління комендатури були перетворені в райони; спочатку райони також не мали назв, згодом їх укрупнено — і їм надано назви. 21 червня 1947 р. вийшов у світ наказ № 250 міського управління, згідно з яким було утворено чотири міських райони: Балтійський, Ленінградський, Московський і Сталінградський (5 листопада 1961 останній перейменований на Жовтневий). У січні 1952 р. утворено Центральний район Калінінграда, до складу якого увійшла частина території Сталінградського району. У червні 2009 року Балтійський район увійшов до складу Московського, а Жовтневий — до складу Центрального.
Голова міста (мер) — найвища посадова особа міста;
мерія (виконавчо-розпорядчий орган);
міська Рада депутатів (представницький орган).
У2007 році у внаслідокреформи місцевого самоврядування було змінено функції органів місцевого самоврядування, а також введена нова посада — голова адміністрації.
На сьогодні влада у місті здійснюється на базі Статуту, який був прийнятий міською Радою депутатів Калінінграда12 липня2007 року.
Вищою посадовою особою міста є голова міського округу «Місто Калінінград» (мер), який обирається шляхом проведення муніципальних виборів строком на 5 років. Одночасно він є головою окружної Ради депутатів Калінінграда. З 23 жовтня 2020 року мером міста є Кропоткін Андрій Михайлович.
Органом місцевого самоврядування, здійснює виконавчо-розпорядчі функції, є Адміністрація міського округу, очолювана головою адміністрації (сіті-менеджером). Голова адміністрації призначається на посаду рішенням окружної Ради депутатів за підсумками конкурсу. Термін повноважень голови адміністрації — 2 роки.25 листопада2020 року на цю посаду була призначена Дятлова Олена Іванівна.
Представницьку владу у місті здійснює окружна Рада депутатів міста Калінінграда, що складається з 27 депутатів, які обираються жителями міста за мажоритарною системою по одномандатних округах терміном на 5 років.
Адміністрація Калінінграда і Рада депутатів розміщуються в будівлі мерії за адресоюПлоща Перемоги, 1.
Після розпаду СРСР місто відчуло на собі притаманну для того часуекономічну кризу, що затягнулася через підірваний стан виробничої сфери, а також віддаленогоексклавного положення Калінінградської області. Після прийняття Федерального закону про надання статусу особливої економічної зони Калінінграду, кризу вдалось дещо послабити, але ліквідувати її не вдалося.
Приблизно з1999 року можна говорити про економічний підйом Калінінградської області, викликаний загальним зростанням економічної стабільності в Росії і в цілому, а також зростанням міжнародних інвестицій і вигідним геополітичним розташуванням регіону. Відновлено виробництво на важливих підприємствах області — вагонобудівному заводі (1998)суднобудівному заводі «Янтар» (колишня судноверф «Schichau»), Калінінградгазавтоматіка (КГА). В області створені принципово нові для регіону виробництва. Наприклад, у Калінінграді з'явилося автомобілебудівне підприємство«Автотор» (1996), де збирають автомобілі за ліцензіями концернівBMW (Німеччина), КІА (Корея),«General Motors» (США).
Зростає вантажообігКалінінградської залізниці та Калінінградського морського торгового і рибного портів. Нафтові термінали, розташовані в акваторії Калінінградського морського каналу, забезпечують експорт з Росії в країни Західної Європи та Скандинавії більше 2-х млн тонн нафтопродуктів на рік.
Кенігсберзький аеропортДевау, що відкрився в1919 році, став одним із перших цивільних аеропортів світу і першим у Німеччині. У1922 році сюди вперше прибулилітаки авіалініїМосква —Рига — Кенігсберг, першої міжнародної авіалініїРадянського Союзу.
Калінінград-Пасажирський (Південний вокзал)Калінінград-Північний (Північний вокзал)Перони Північного вокзалу розташовані у двох рівнях
У місті — найважливіший вузол залізничної мережі Калінінградської області. Тут розташовано управлінняКалінінградської залізниці.
Головна пасажирська залізнична станція міста —Калінінград-Пасажирський (у розмовній мові відоміший як Південний вокзал). Ця станція обслуговує як приміські, так і поїзди далекого прямування.
До 2012 року ходив прямий поїздБерлін—Калінінград (через Польщу).
СтанціяКалінінград-Північний (Північний вокзал) обслуговує поїзди, що з'єднують Калінінград із приморськими курортами Зеленоградський, Свєтлогорськ і Піонерський.
Інші залізничні станції, розташовані на території міста:
У Калінінграді є дваавтовокзали. «Старий» автовокзал розташований на площі Калініна, поруч із залізничною станцією Калінінград-Пасажирський. Через конфлікт із дирекцією вокзалу автоперевізник «Кенігавто» перестав користуватися цим автовокзалом і влаштував свій власний автовокзал на початку Московського проспекту.
Після входження Польщі та Литви (травень2004 року) до складуЄвропейського союзу жителі Калінінградської області зіткнулися з труднощами при перетині кордонів і проїзді на територію іншої Росії. Сьогодні проїзд сухопутним транспортом із Калінінградської області та в Калінінградську область для громадян Росії можливий тільки за наявності закордонного паспорта і литовської візи або спеціального проїзного документа, що дає право на одноразовий перетин литовського кордону.
Калінінградська трамвайна мережа є найстарішою на території сучасної Росії (відкрита як конка в 1881 році, а як електричний трамвай — в 1895). Має вузьку колію (ширина1000 мм), яка в Росії, крім Калінінграда, є тільки уП'ятигорську. Проте останнім часом трамвайна мережа скоротилася: станом на 2014 рік у місті діє лише два трамвайні маршрути.
Тролейбуси вперше з'явилися в Кенігсберзі в 1943 році, але після війни тролейбусне господарство не відновилося. Сучасна тролейбусна система міста діє з 1975 року. Станом на 2014 рік у місті діє чотири маршрути. Планується розширення тролейбусної мережі, частково за рахунок ліквідованих ліній трамваю.
Двоярусний містМедовий містВисокий міст, на задньому плані — частина недобудованого другого естакадного мосту
Рукави річки Преголя ділять місто на чотири частини. Більша частина міста (Центральний і Ленінградський адміністративні райони) розташовані на північ від річки, Московський район — на південь від річки. Острів Канта (Кнайпгоф) і Октябрський (Ломзе) розташовані між рукавами річки.
У Калінінграді розташовано сім чинних мостів через Преголю, один розібраний та один недобудований.
Двоярусний міст — з'єднує вулиці генерала Буткова (північний берег) та залізничних (південний берег). Розвідний міст, розводиться підняттям середнього прольоту. Верхній ярус мосту займає залізниця (Двоярусний міст є єдиним залізничним мостом через Преголю в Калінінграді), нижній — проїжджа частина і пішохідні тротуари.
Естакадний міст — перекинутий над обома рукавами Преголі та проходить над островом Кнайпгоф. Міст є частиною трасиЛенінського проспекту. Естакадний міст був побудований в 1972[16] році замість двох зсеми мостів Кенігсберга —Лавочне іЗеленого. Є пішохідний спуск із мосту на острів, автомобільного з'їзду із мосту на острів немає. По мосту проходять маршрути всіх видів громадського транспорту Калінінграда.
Дерев'яний міст — один із Семи мостів Кенігсберга. З'єднуєМосковський проспект з Октябрським островом (вул. Октябрська). По мосту проходить трамвайний маршрут. Міст розвідний.
Медовий міст — один із Семи мостів Кенігсберга. З'єднує Октябрський острів і Кнайпгоф. Оскільки Кнайпгоф є пішохідною зоною, міст де-факто теж є виключно пішохідним. Спорадично міст використовується службовим автотранспортом (підвіз матеріалів для реставраціїКафедрального собору, а також для проїзду весільних кортежів). Міст розвідний.
Ювілейний міст — з'єднує Октябрський острів (районРибна деревня) з вул. Епроновською. Міст побудований у 2005 році на опорах старого Імператорського мосту, зруйнованого під час війни. Міст пішохідний, розвідний.
Високий міст — один із Семи мостів Кенігсберга. З'єднує вул. Октябрську (Октябрський острів) з вул. Дзержинського. По мосту проходить трамвайна лінія.
Берлінський (Пальмбургський) міст — частина Калінінградської окружної дороги, перекинутий через обидва русла Преголі. Найвіддаленіший від центру міста. Після війни відновлений тільки частково (одна смуга).
Старий залізничний міст — розташований у районі Музею Світового океану. Розвідний міст, розводився підняттям середнього прольоту. Середній проліт розібраний, міст ніяк не використовується. Через міст проходить покинута лінія залізниці.
Другий естакадний міст — другий естакадний міст мав з'єднати Московський проспект і вулицю Дзержинського та розвантажити таким чином Дерев'яний і Високий мости. Він розташований на схід від Дерев'яного та Високого мостів. Міст почав будуватися в 1980-х роках, у дев'яностих роках будівництво було зупинено, згодом будівництво відновлено.
У жовтні 2022 року вЧехії було створено петицію про перейменування Калінінграда на Краловець та приєднання його до Чехії на тій підставі, що місто під час заснування було названо на честь чеського короляОтокара II. Петиціяпародуєпропагандистські гаслаРФ, поширювані нею з метою обґрунтуванняанексії українських територій[17][18]. Станом на 8 жовтня 2022 року петицію підписали 19 100 осіб[19]. На появу цієї петиції відповіла низка європейських політиків: міністр зовнішніх справ ЧехіїЯн Ліпавський, президент СловаччиниЗузана Чапутова, польський політикБартоломей Сенкевич, депутатЄвропейського парламенту від ЧехіїТомаш Здеховський[20].
↑І. Б. Скочиляс; Н. В. Халак (2010). Я. Р. Дашкевич (ред.).Історія України-Руси. Географічний та етнічний покажчик(PDF). Львів: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, Канадський Інститут Українських Студій Альбертського університету, Центр досліджень історії України ім. Петра Яцика. с. 34, 141, 171.ISBN978-966-02-5836-5.
↑Silvija Ozola. Churches — Building Dominances of the Duchy of Courland and Semigallia Urban Centres in the 17th Century //ART TEMPUS / Mg. art., Mg. paed. Zeltite Barsevska. — Daugavpils : Institute of Art, Daugavpils University, 2014. — Вип. 2. — С. 11. — ISBN 2255-9396.
.png)
