У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна:Калуга (значення).
Калу́га (рос.Калуга) — місто в Центральному федеральному окрузіРосії, адміністративний центрКалузької області. Населення — 330 тис. осіб. Місто стоїть на лівому березі річкиОка, за 180 км відМоскви. З1892 по1935 в Калузі жив і працював засновник космонавтикиКостянтин Ціолковський. На його честь названо місцевий аеропорт.
Існує кілька версій походження назви міста. Наприкінці XVIII ст. академік В. Ф. Зуєв, який визначив розташування найдавнішої Калуги, висунув припущення, що його назва є вторинною щодо назви річки Калужки, щопротікає поблизу.
Калузький археолог Іван Четиркін, поділяючи думку Зуєва про вторинність назви міста, виводив назву річки віддіалектнихкалюжа, калюжина («багно, болото»). Згідно зі словником Даля, словомкалуга у Твері й Костромі називали «багно, болото», у Калузі й Тулі — «півострів», в інших областях Росії — «заплаву, заплавну луку». Етимологічний словник Фасмера також тлумачитькалуга як «болото, багно» і наводить когнати в інших слов'янських мовах:укр.калюга, калужа («калюжа»),сербохорв.каљуга, каљужа,словен.kaluza,чеськ.kaluze,словац.kaluza.
Проведені розкопки та історичні дослідження з різних джерел датують появу поселень на місці нинішньої Калуги приблизно від 7 до 5000 років до нашої ери, хоча немає точних підтвердження про сталість цих поселень.
Вперше Калуга згадується в листі Литовського князяОльгерда Костантинопольському патріархуФілофею у1371 році. У1389 році віддана князюАндрію Дмитровичу Можайському. Згодом Калуга перейшла від нього до його синів, Івана та Михайла. У1445 році на місто напали литовці і взяли з нього відкуп. За князювання Івана III місто відійшло доМосковського князівства. У 1465 власником міста став колишній єпископ Брянський і Чернігівський Євфимій.
У1505 році Калуга вперше стала самостійним князівським містом. Будучи зручним прикордонним пунктом на Оці, вона була видатним стратегічним центром, звідки можна було керувати обороною протикримських татар і перегороджувати їм шлях через Оку.
В 1618 році місто було взяте військами українського гетьманаПетра Сагайдачного під часПольсько-московської війни 1617—1618. Після епідемії1654 року, що забрала життя 2000 мешканців міста, почалося благополучне зростання Калуги. У1681 році в ній вже було 1045 дворів. У цей час в Калузі була дерев'яна фортеця.
15 грудня1775 місто відвідала імператрицяКатерина II. Купецтво з цього приводу спеціально вибудувало тріумфальні ворота. Імператриця пробула в Калузі тільки день, увечері вона виїхала в Полотняний завод, звідки17 грудня відбула назад у Москву. Поїздка Катерини в Калугу мала своїм наслідком перетворення Калуги з провінції в губернію за указом24 серпня1776 року. Це посприяло розвитку міста.
У франко-російській війні 1812 р. Калуга відігравала важливу роль, її злам відбувся саме в Калузькій губернії, сама ж Калуга протягом кількох тижнів була головною артерією постачанняРІА.
У XIX столітті Калуга поступово відновлювала своє господарство і чисельність міського населення. До 1820 року воно вже досягає довоєнної чисельності, а в 1823 році перевищує 25 000 осіб.
Окупація міста Калуги військаминацистської Німеччини тривала з13 жовтня по30 грудня1941. При вході в Калугу німці зустрілся із опором більшовицьких частин. При відступіРСЧА не були підірвані об'єкти міської інфраструктури (німцям вдалося пустити електростанцію вже через добу після початку окупації). Будівля міської друкарні також використовувалося німцями: там з 28 листопада по 20 грудня видавалася щотижнева окупаційна газета «Новий Шлях», під девізом «Проти більшовизму! За свободу і хліб!».Головним редактором був Є. Є. Бунескул (син Є. Г. Бунескула, в 1914 році — офіцера 10-го Новоінгерманландского полку, Георгіївського кавалера, знайомого К. Є. Ціолковського)[5][6], загалом вийшло у світ чотири номери цієї газети.
За час окупації гітлерівці встигли організувати в містієврейське гетто. За час війни було зруйновано 196 будинків, без даху над головою заишилось понад 850 сімей.
Бійці50-ї армії, разом зРСЧА саме від Калуги почали наступ.
Лейбенгруб Павло Соломонович (1915—1984) — радянський педагог, історик, доктор педагогічних наук (1982),професор, Заслужений вчитель школи РРФСР, Відмінник народної освіти СРСР (1967, 1984 рр.)
↑Статистическое изображение городов и посадов Российской империи по 1825 год. Сост. из офиц. сведений по руководством директора Департамента полиции исполнительной Штера. Спб., 1829.
↑Обозрение состояния городов российской империи в 1833 году / Изд. при министерстве внутренних дел. — Спб., 1834.
↑Статистические таблицы о состоянии городов Российской империи. Сост. в Стат. отд. Совета МВД. — Спб., 1840.
↑Статистические таблицы о состоянии городов Российской империи [по 1 мая 1847 года]. Сост. в Стат. отд. Совета МВД. Спб., 1852.
↑Статистические таблицы Российской империи, составленные и изданные по распоряжению министра внутренних дел Стат. отделом Центрального статистического комитета. [Вып. 1]. За 1856-й год. Спб., 1858.
↑Статистический временник Российской империи. Серия 1. Вып. 1. Спб., 1866.
↑Статистический временник Российской империи. Серия 2. Вып. 1. — Спб., 1871, с. 167.
↑Статистический временник Российской империи. Серия 2. Вып. 10. Спб., 1875, с. 91.
↑Статистика Российской империи. 1: Сборник сведений по России за 1884—1885 гг. Спб., 1887, с. 19.
↑абвГорода Союза ССР / НКВД РСФСР, Стат. отдел — М., 1927, с. 40—41.
↑Всесоюзная перепись населения 1926 года = Recensement de la population de L'U.R.S.S. 1926 / Центральное статистическое управление СССР; Отд. переписи. Т.2. Западный район. Центрально-Промышленный район: народность, родной язык, возраст, грамотность. — М.: Изд. ЦСУ СССР, 1928.
↑Всесоюзная перепись населения 1937 года: Общие итоги. Сборник документов и материалов. — М.: РОССПЭН, 2007, с. 70.
↑Итоги Всесоюзной переписи населения 1959 года. РСФСР. — М., 1963.
.jpg)
.svg)
