Калабрія розташована в найпівденнішій частиніАпеннінського півострова, як іноді жартують, «у носку італійського чобота». Із заходу вона омиваєтьсяТірренським морем, зі сходу –Іонічним, з північного сходу – затокою Таранто, а з південного заходу відділена від СициліїМессінською протокою. Мінімальна ширина цієї протоки (між мисом Пелоро на Сицилії і мисом Пецці в Калабрії) становить усього 3,2 км, оскільки існує тектонічний зв'язок між масивом Аспромонте і ланцюгом Пелорі. Прямо навпроти Реджо-ді-Калабрії, старовинного міста і центру однойменної провінції, через протоку, знаходиться сицилійське містоМессіна. На півночі Калабрія межує з провінцієюБазиліката. За формою регіон довгий і вузький: протяжність півострова з півночі на південь 248 км, а максимальна ширина – 110 км. Протяжність берегової лінії становить понад 780 км.
затока Полікастро (Тірренське море), омиває також узбережжі областей Кампанія і Базиліката;
затока Сант-Еуфемія (Тірренське море);
затока Скуіллаче (Іонічне море);
Калабрія має переважно горбистий ландшафт (пагорби займають 49,2% території регіону).
Значну частину території Калабрії (41,8%) займають гірські райони. Гори Калабрії є відрогами Апеннін і називаються тут калабрійськими Апеннінами. Вони складаються з окремих частин:
на півночі – південні відроги масиву Полліно, розташованого на кордоні з Базилікатою; найвища точка тут – 2267 м;
на північному сході, на березі Тірренського моря, – Прибережний гірський ланцюг (Кордильєра Костера);
на північ від центру регіону – Сила, велике плоскогір'я, поросле хвойними і листяними лісами, що тягнеться на південь аж до перешийка Марчеллінари;
в центрі – Калабрійські хребти, які на півдні з'єднуються з плоскогір'ям Аспромонте; найвища вершина калабрійських хребтів – гора Пекораро – заввишки сягає 1420 м;
між рівнинами Сант-Еуфемія і Джоя-Тауро розташована гора Поро (710 м);
на півдні розташоване високогірне плато Аспромонте, найвища вершина якого – гора Монтальто (або, як її ще називають, Кокуцца) – у висоту сягає 1955 м.
Річки Калабрії короткі через те, що її територія – це довгий і вузький за конфігурацією півострів, який перетинають гірські хребти. Найдовші річки – Краті й Нето, що впадають в Іонічне море. Коротші річки – Тріонто, Тасіна і Корачі, Амато-іль-Муконо, що беруть початок на нагір'ї Сила, і річки Савуто і Лао, що беруть початок на плато Полліно.
У Калабрії багато дрібних штучних озер, більшість яких розташована на нагір'ї Сила. Це – Амполліно, Арво, Чечіта і Анджітола.
Найдавнішими відомими науці поселенцями Калабрії вважаються осілі тут племена осків і самнитів. Вони є предками населення сусіднього регіону, Базилікати (давня назва – Луканії). Так жителі Базилікати звуть себе й донині.
ЗVIII століття до н. е. Калабрія була колонізована греками. Її міста, такі як Сибарис, Кротон іЛокрі Епізефірскі, були одними з найбільших міст Великої Греції. Греки й дали регіону назву від слів «калон-Бріоні», якими вони позначали родючі землі.
Завоювання Калабрії римлянами вIII столітті до н. е. призвело до її занепаду. В період ранньогоСередньовіччя в Калабрії була поширенамалярія, особливо в заболочених районах. На її береги часто здійснювалися піратські набіги. Під часГотських воєн Калабрія була спустошена. Тут, як і в усій Італії, тоді панували імператори Візантії.
1061 року Калабрія була завойовананорманами на чолі зРобертом Гвіскаром іРожером Боссо. За їх панування було утвореноКоролівство Сицилія, до складу якого увійшла і Калабрія. Подальша історія Калабрії була пов'язана з історією цього королівства. Спочатку тут панувала династіяГогенштауфенів (Штауфенів). Потім влада перейшла доАнжуйскої династії французького походження, якій протистояла династіяарагонських королів. У результаті боротьби територія була розділена на два королівства, в одне з яких,Неаполітанське, увійшла Калабрія. З XV по XIX століття на її узбережжя часто нападали турки табербери.
Під час революційного руху за об'єднання Італії (Рісорджіменто) тут, в горах Аспромонте, бився і був пораненийГарібальді.
Останній період історії провінції тісно пов'язаний з утворенням єдиного Італійського королівства і встановленням республіки. Аж до XX століття Калабрія залишалася частиною відсталого в економічному відношенні аграрного півдня країни.
