| Кадіївка | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
 | |||||||||
| Основні дані | |||||||||
| Країна |  Україна | ||||||||
| Область | Луганська область | ||||||||
| Район | Алчевський район | ||||||||
| Тер. громада | Кадіївська міська громада | ||||||||
| КодКАТОТТГ | UA44020050010070086 | ||||||||
| Засноване | середина XIX століття | ||||||||
| Статус міста | з1932 року | ||||||||
| Населення | 74 546(01.01.2019)[1] | ||||||||
| Агломерація | Алчевсько-Кадіївська | ||||||||
| Площа | 91,8 км² | ||||||||
| Густота населення | 812 осіб/км² | ||||||||
| Поштові індекси | 94000 | ||||||||
| Телефонний код | +380-6444 | ||||||||
| Координати | 48°34′5″ пн. ш.38°39′31″ сх. д. / 48.56806° пн. ш. 38.65861° сх. д. /48.56806; 38.65861 | ||||||||
| Висота над рівнем моря | 251,7 м | ||||||||
| Водойма | р.Комишуваха, правапритокаЛуганки | ||||||||
| Назва мешканців | кадіївча́нин, кадіївча́нка, кадіївча́ни | ||||||||
| Відстань | |||||||||
| Найближчазалізнична станція | Кадіївка | ||||||||
| До станції | 2 км | ||||||||
| Міська влада | |||||||||
| Міський голова | Борисов Юрій Валерійович | ||||||||
| |||||||||
Каді́ївка (у 1937—1943 —Се́рго, у 1978—2016 —Стаха́нов) —місто вУкраїні,адміністративний центрКадіївської міської громадиАлчевського районуЛуганської області. З 2014 року —тимчасово окуповане російськими військами, контролюєтсямаріонетковим режимомЛНР.
Доокупації більшовиками місто мало назву Кадіївка. З 1937 по 1943 роки місто мало назвуСерго, на честьСерго Орджонікідзе. У 1943—1978 роках місто мало історичну назвуКадіївка.
З 1978 по 2016 роках місто називалосяСтаханов, на честьОлексія Стаханова.
12 травня 2016 року місту відновили історичну назву —Кадіївка[2][3].
Місто Кадіївка розташоване у південно-східній частиніДонецького кряжа, за 2 км відоднойменноїзалізничної станції.
Сусідні населені пункти: містаІрміно іПервомайськ на північному заході,Голубівка на півночі, селаВесняне,Бердянка, селищаКриничне,Тавричанське, селаБогданівка,Зарічне,Червоний Лиман на північному сході, селищаКриничанське,Яснодольськ на сході, селаКам'янка,Петрівка на південному сході, містаБрянка (примикає) на півдні,Алмазна (примикає) на південному заході, селищеКалинове на заході.
Місто знаходиться у степномубіомі. Територією міста тече річкаКомишуваха. Права притока річкиЛугань (басейнСіверського Дінця).
Місто утворено в ході об'єднання декількох сіл, старе з яких належить до 1780 року. Назва Кадіївка з'явилася у 1894 році, з появою ще одного, нового населеного пункту, утвореного переселенцями із села Кадіївка Подільської губернії[4].
З 1919 року місто булотимчасово окуповано більшовиками.
У 1931 році на сесії Всеукраїнського Центрального виконавчого комітету ухвалила рішення про будівництво нового упорядкованого міста.Став у центрі був засипаний, а на його місці утворений сквер, який проіснував до початку 1970-х років. Проти ночі з 30 на 31 серпня 1935 року на шахті «Центральне Ірміно» змінаОлексія Стаханова встановила світовий рекорд продуктивності праці на відбійні молотки, здобувши за 5 годин 45 хвилин 102 тонни вугілля, перевиконавши норму у 14 разів — так зародивсястахановський рух.
У 1937 році місто перейменоване на Серго на честь більшовикаСерго Орджонікідзе, що боровся з українськими військами. З 1943—1944 по 1978 роки місто мало історичну назву — Кадіївка.
12 липня 1942 року, в ходінімецько-радянської війни місто було тимчасово окуповане німецькими військами[5][6]. 3 вересня 1943 року захоплено військамиПівденного фронту в ходіДонбаської операції[5].
У листопаді 1944 року утворено три райони (міські районні ради): Іллічівський, Брянський та Голубівський[7].
У 1950-х роках місто охоплювало селища, які пізніше виділилися в окремі міста —Брянка,Первомайськ,Кіровськ (нині — Голубівка). Восени 1954 року в Кадіївці відкрито технічне училище, де розпочали навчання 280 випускників середніх шкіл.
15 лютого 1978 року, з нагоди увічнення пам'ятіОлексія Стаханова, Указом Президії Верховної Ради УРСР Кадіївка була перейменована в Стаханов.
17 квітня 2014 року у місті були зафіксовані перші виступи сепаратистів, коли проросійські терористи намагалися захопити управління міліції[8]. У ніч на 27 квітня, у переддень проголошення самопроголошеноїЛНР, до міста прибула озброєна група бойовиків[9]. 1 травня міська рада Стаханова планувала розглянути питання щодо статусу регіону, проте засідання не відбулося через відсутність кворуму[10]. 2 травня було захоплено міську раду[11].
11 травня мешканці Стаханова брали участь упсевдореферендумі, забезпечивши заповнення 98 % бюлетенів в підтримку терористичної організації[12].
З часом місто потрапило до сфери впливу«донських козаків», очолюваних громадянином РФКозіциним, намісником Козіцина в Стаханові було призначеноПавла Дрьомова[13][14]. 14 вересня стахановське угруповання заявило про вихід з-під юрисдикції «ЛНР», а ватажок «донських козаків» Дрьомов проголосив створення «незалежної»«Стаханівської козацької народної республіки»[15].
28 вересня 2014 року з'явилася інформація, що в окупованому Стаханові бойовики проводять обшуки в місцевих школах, — повідомив керівник групи«Інформаційний спротив»Дмитро Тимчук: «Знищується вся українська символіка. Керівництво терористів обіцяє, що буде вилучена вся українська навчальна література, а замість неї будуть завезені російські підручники»[16].
30 вересня 2014 року «Інформаційний спротив» повідомив, що зафіксовано перекидання до міста підрозділів76-ї десантно-штурмової дивізії ПС РФ та діяльність російської станції РЕБ, що глушила мобільний зв'язок[17]. 5 листопада журналістРоман Бочкала з посиланням на власні джерела повідомив, що в Стаханові підірвані з усім боєкомплектом 2 чи 3 системи залпового вогню окупантів[18].
14 листопада Стаханов було внесено до переліку населених пунктів на Сході України, на яких тимчасово не діє українська влада[19].
Наприкінці 2014 року конфлікт між Стаханівськими козаками і керівництвом ЛНР поглибився. Так, Павло Дрьомов публічно звинуватив ватажка ЛНРІгоря Плотницького у крадіжці вугілля, фальсифікації виборів та співпраці з членамиПартії регіонів[20]. Натомість на боці ЛНР виступили російські спецслужби, які викрали Козіцина, а деяких його поплічників розстріляли[21].
У 2016 році місту відновлена історична назва —Кадіївка.
Станом на 23 січня 2017 року, в ході спецоперації «Сухумі», українська армія спромоглась просунутися вглиб на 500 метрів у бік міста Кадіївка та зайняла позиції, на яких раніше перебували терористи ЛНР. Операція була проведена спільними зусиллями трьох батальйонів[22].
Сергій Братчук, спікер Одеської ОВА, повідомив про знищення російського військового складу у місті Кадіївка 9 липня 2022 року[23]. Знов про вибухи на складі повідомили 15 липня[24].
17 липня 2022 року ЗСУ вчергове знищили склад окупантів з боєприпасами у Кадіївці[25].
19 вересня 2022 року, вночі, ЗСУ знищили базу російських військ, яку вони розмістили у Палаці Культури.[26]
Станом на 1919 рік у місті мешкало 38 тис. мешканців.
На початку ХХ століття післяокупації більшовиками, почавсяголодомор в Україні[27], що зачепив також іЛуганську область. Це мало негативний вплив на кількість населення, таетнічний склад міста.
Під час та післяіндустріалізації в місто та сусідні селища направляли людей з різних частинСРСР. Так вже у 1940 році кількість населення становила 95 тис. осіб.
За переписом 2001 року кількість населення становила близько 90 152 осіб, разом зАлмазною таІрміном — бл. 100 000.
У 2010 році середня кількість населення становила 94,3 тис. осіб.
Станом на 1 січня 2011 року чисельність мешканців міста становила 93,7 тис. осіб[28].
З початкуросійсько-української війни з міста виїхала велика кількість людей, тому наразі точна оцінка кількості мешканців неможлива.
Етнічний склад населення міста на 2006 рік був представлений так:
Доросійсько-української війни в місті діяввагонобудівний завод, завод техвуглецю, завод феросплавів та інші.
Наразі території заводів використовуються як бази окупаційних військ. Обладнання на деяких заводах та підприємствах було вивезено докраїни-агресора.
У місті діяло об'єднання «Стахановвугілля» яке включало в себе 19 шахт.
Місто малотролейбусну татрамвайну мережу.
З початкомросійсько-української війни залишилось лише автобусне сполучення.
У місті існуєоднойменназалізнична станція, яка була відкрита у1878 році.
Черезросійсько-українську війну залізничне сполучення припинено.
З 1937 по 2007 роки у місті існувалатрамвайна мережа. За весь час існування мережі існувало три маршрути.
У 1970 році була відкритатролейбусна мережа. У різні роки експлуатувались тролейбуси моделейКиїв-6,ЗіУ-5,ЗіУ-682В,ЛАЗ-52522.
У 2008 році тролейбусне сполучення тимчасово було припинено. 15 липня 2010 року відновлена робота тролейбусів за маршрутом № 101 «Фестивальна — Південний».
31 серпня 2011 року тролейбусне сполучення в місті остаточно закрито.
З 2014 року усі ЗМІ у Кадіївці контролюються РФ у вигляді режиму«ЛНР»:
.svg)
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)Кадіївка у сестринських Вікіпроєктах | |
 | Портал«Україна» |
|---|---|
 | Інформація у Вікіданих? |
 | Теми у Вікіджерелах? |
 | Кадіївка у Вікісховищі? |
| Алчевський район |   | |
|---|---|---|
| Довжанський район | ||
| Луганський район | ||
| Ровеньківський район | ||
| Сватівський район | ||
| Сіверськодонецький район | ||
| Старобільський район | ||
| Щастинський район | ||
 | |
|---|---|
| У соціальних мережах | |
| Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво | |
| Географія та географічні карти | |
| Тематичні сайти | |
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль |
 | Це незавершена стаття з географіїЛуганської області. Ви можетедопомогти проєкту,виправивши або дописавши її. |
