Щодо років життяЗаратуштри єдиної загальновизнаної думки наразі немає, умовно вважається до/близько виникненняМідійського царства, тобто близько першої чверті останнього тисячоліття до н. е. Цікавим є наступне:
«Новоассирійський ритуальний текст (III R 66 = K. 252 …) й імовірно датований часом Саргона II (що правив у 721—705 р.р. до н. е.) згадує, окрім богів еламітів, один чи два теоніми, які більше невідомі у ассирійському та вавилонському пантеонах, а самеDas-sa-raDma-za-áš (Assara Mazaš), що інтерпретуються як Ahura Mazdā.»[6]
Тобто, якщо датування цієї пам'ятки часомСаргона II у подальшому не буде переглянуто, то можна констатувати, що на кінець VIII ст. до н. е. вченняЗаратуштри про єдиного творцяАгура Мазду вже було достатньо відомим за межами власне іранських племен (окремо слід зазначити, що археологічних свідчень поширеннямаздаїзму так далеко на захід наразі немає).
Щодо батьківщиниЗаратуштри також єдиної думки не висловлено. Можливо, він походив з давньоіранської областіРага (район сучасногоТегерану). Принаймні саме цю область зазначено як батьківщинуЗаратуштри уМолодшій Ясні:
«відмінна від усіх країн Рага заратуштрова: у Раги заратуштрової чотири Рату[7] — роду, громади, племені й четвертий — Заратуштра…»
Можливо, він походив з інших, східніших областей, аж доВахану уБадахшані.[8]
Відомо, щоЗаратуштра належав до жрецького родуСпітама (авест.Spitāma). Імена якЗаратуштри (букв.Старий Верблюд читой, хто володіє старим верблюдом), так і його батька (Пурушаспа —Сірий Кінь читой, хто володіє сірим конем) — звичайні для того часу імена-обереги, дають підстави думати, що рідСпітама не належав до заможніх та вшанованих родин. Серед інших родичівЗаратуштри відомі: мати —Дугдова, старший син —Ісатваштра, молодша донька —Поуручіста, яку він видав заміж за радника царяКаві ВіштаспиДжамаспу Хвова, двоюрідний братМадьйоманга Спітамід.
Перед розглядом месіанстваЗаратуштри слід окреслити декілька питань.
1. Соціальною основою реформЗаратуштри була потреба осілого вже на той час іранського загалу у новій моделі світу, у нових соціальних цінностях, відмінних від«шаленої» моралі[9] кочовиків, моралі добродійних жерців, які несуть добре слово (на відміну від будь-яких інших служителів будь-яких інших культів, безумовно, брехунів), добродійних сильних правителів, які захищають новий лад від, в першу чергу, кочовиків (а не очолюютьбалци як царі номадів), добродійних землеробів та скотарів, які примножують добробут доброю працею (а не грабунком, який був невід'ємною та однією з головних ознак періодувійськової демократії та перших кочових об'єднань). Відома триадаЗаратуштри —добра думка, добре слово, добра дія (авест.…) разом з божественоюПравдою Найкращою стають основою нової моралі.
2. На ті часи релігія іранців була певною мірою неструктуризована та безсистемна. Тобто існувала певна модель світу, де певна кількість богів/духів займала своє місце. Але сталі сюжетні лінії мали різні інтерпретації у різних етнічних групах. Для більшості іранців переважна кількість богів/духів, які входили до групиагура/айсорів були прихильними та добродійними, переважна кількість богів/духів групидевів/даева були злодійними (для індо-аріїв навпаки), хоча такий поділ є значною мірою спрощеним, й, відповідно, вимагає певної обережності при аналізі та висновках. Окрім цих двох великих груп богів/духів існувала нескінчена кількість різних місцевих духів — річкові, гірські, пустельні, степові тощо. ІЗаратуштра без зайвих записує майже всю цю нескінченну кількість різноманітних богів/духів упогане створіння чидрудж — брехню й оголошує, що є тільки один істинний (небрехня) бог —Господь Мудрий, з наступними персоніфікованими власнимичеснотами —Амеша Спента (авест.aməša.spənta).
Аша-Вагішта (авест.arta.vahištā) —Правда Найкраща (про важливість самеправди як однієї з основ релігіїЗаратуштри говорить як й назвапоганого створіннядрудж (брехня), так й відома фраза Геродота (I, 136[Архівовано 4 лютого 2012 уWayback Machine.]):«Своїх синів від п'яти і до двадцяти років вони навчають трьох речей — аби вони вміли їздити верхи, стріляти з луків іказати правду.», й, судячи з усього,правда тазороастризм у цьому випадку синоніми).
Хшатра-Варья (авест.xšaθra.vairya) —Влада Жадана. Уособлення влади єдиногоГоспода Мудрого.
Спента-Армаїті (авест.spənta.ārmaiti) — Святий/ -та Лад/ Злагода (в першу чергу на рівні ментальному — буквальний переклад«святе правильномислення»).
Гаурватат (авест.haurvatāt) — буквально Цілісність, тобто здоров'я, добробут.
Агура Мазда не бог чогось, не персоніфіковане щось, це абсолютний єдиний бог — абстрактна сутність.
ТворінняГоспода Мудрого не стало досконалим тому, що всьому доброму (правді) протистоїть зло (брехня), яке очолюєАнґра Манью (авест.angra.mainyu) —Дух Зла, антиподАгура Мазди, який розвинувся зі спільного індо-іранськогоМанью — бога/духа нищення, руйнації, гніву, ярості, який відомий й у індійськихВедах, тобто існував вже за часів індо-іранської спільноти. ВГатах ми не побачимо нічого про боротьбуАгура Мазди таАнґра-Манью. Усю так званугеографічну частину (Вендідат) побудовано за схемою:
створивГосподь Мудрий (певну землю/край);
наділивГосподь Мудрий (цю землю певними благами);
спаплюживАнґра Манью (цю землю певним лихом).
Анґа Манью не створює, а лише паплюжить створене.Агура Мазда не протидієАнґра Манью.З останнім боретьсяЗаратуштра — людина, жрець. Його зброя — переконливе правдиведобре слово, породженедоброю думкою людини-жерця чиБлагим Наміром Господа-Творця,добре слово, що спонукає надобрі дії. Саме за цим словом звертаєтьсяЗаратуштра до свогоБога (Ясна 28.7):
Дай-но, о Маздо, владудієвих[10]заклять пророку…[11]
Ідобре слово Заратуштри стало початком нової релігії, яка була державною у низці царств та імперій щонайменше починаючи з Перської імперії Ахеменідів й до мусульманської експансії до ІрануСасанідів, тобто більше тисячі років, прихильники цієї моделі світу є й зараз, й навіть збереглася низкагат (пісень)Авести, які, за превалюючою думкою, складено власнеЗаратуштрою.
За зороастрійськими легендами, одного разу, на весні,Заратуштра набирав воду у річціВахві-Датійя й, вийшовши на берег омитим (у стані абсолютної ритуальної чистоти), він побачив надіслану до ньогоАгура-Маздою одну з власних еманацій —Благу (Добру) Думку (Вогу-Мана). СамеДобра Думка піднеслаЗаратуштру доАгура-Мазди, який відкрив йому істину.Заратуштра, озброєнийдобрими думками, добрими словами й, головне,Правдою Найкращою поніс цю істину у люди.
Серед небагатьох прихильників нової релігії з родини був його двоюрідний братМадьйоманга Спітамід. Але більшість й родини, й племені сприйняла його новації негативно.
Ніщо й ніхто не опише становищеЗаратуштри у перші роки проповідництва нової релігії (до зустрічі зКаві Віштаспою) краще, ніж він сам у своїхГатах.
Ясна 46.1:
Де йти мені?В які землі я йтиму? Женуть меневід рідних та громади… Ні селищемене вже не приймає, ні владаріземлі моєй брехливі… Як, Господе,служитиму тобі я?
Ясна 51.12:
Кавай брехливий Вепьяна перевалі взиму В гостинності відмовивСпітамі Заратуштрі Й тремтячим та замерзлимйого обом тваринам…
Врешті-решт,Заратуштра потрапив доБактрії, де здобув прихильністьДжамаспи з родуХвова, який був радником бактрійського царяКаві Віштаспи. За пізнішими традиціямиЗаратуштра спочатку здобув прихильністьХутаоси — дружиниВіштаспи. Наразі неможливо визначити, хто перший з політичної верхівки Бактрії зрозумів переваги нової релігії, але, імовірно, доктрина нового пророка якщо й не стає офіційною державною релігією, то знаходить всебічну підтримку від влади. ЙЗаратуштра відповідає їм взаємністю:
Ясна 28.7
Дай-но, ти, АрмаїтіВіштаспі досягти й мені.
За традицією, наверненняКаві Віштаспи до нової релігії спричинило війну зтурами хьяона — кочовим приаральським об'єднанням, яке, ймовірно, на той час домінувало у регіоні. Але рядки зВендідад, у якихБактрію охарактеризовано як країну«зі здійнятими хоругвами» дають підстави для припущень, що власне бактрійські правителі, озброєні на додаток ще й правом наВладу Жадану, безумовно наданим їм самімАгура Маздою, впроваджували досить агресивну політику.
За пізнішою традицією,Заратуштра загинув від рук туранця під час богослужіння, що, в принципі, могло бути, але більше схоже на поетизованугідну смерть пророка.
Відсутність будь-яких згадок нащадківЗаратуштри у ахеменидський період можливо пояснюється їхньою гіпотетичною участю у боротьбі за владу (як противники власнеАхеменідів).[12]
Враховуючи сакралізацію образу та обмеженість джерел щодоЗаратуштри, найбільш інформативними щодо нього, його світогляду, його етики та моралі є Гати, авторство яких приписують власне йому, навіть з урахуванням можливих пізніших помилок, хиб та змін цих текстів.
Окремої уваги заслуговують наступні думки щодозаратуштрових Гат (пісень чи, правильніше, гімнів).
«Перед усім дивує неймовірна абстрактність гат. Важко повірити, що у ті давні часи, коли вони створювалися, люди досягли такого абстрактного мислення. У жодній з відомих нам священних книг немає таких абстрактних схем та визначень… Якщо тексти збереглися неушкодженими, то… їхнім автором була персона, що користувалася абсолютно винятковим авторитетом…»[13]
«Гатичні гімни, окрім погано збереженої Ясни 53, безсумнівно, складено супроводжувати ритуали переважно публічного характеру. За деякими винятками вони дотримуються досить асоціативного образу мислення. Принциповою особливістю Гат є безперервні зміни окремих термінів, їхня повсякчасна перебудова у нових комбінаціях, що, безумовно, позбавляє їх термінологічного змісту, який вони мали в звичайному тексті, наприклад, в проповіді. Ці зміни можливо мали засвідчити магічний характер дійства, хоча їхньою головною метою було догодити Агура Мазді та продемонструвати близькість пророка до нього. Гати повинні були мати такий ефект на тогочасних слухачів, який можна порівняти з музикою, коли сам зміст пісень залишається малозрозумілим…»[14]
Нижче наведено перелікГат, автором яких вважаєтьсяЗаратуштра.
До складу цієї Ясни входить низка молитов, дві з яких (Агунаваір'я та Аша-Вагішта — головні молитви зороастрійців), з великою ймовірністю, належать власне Заратуштрі. Строфа 13 (Агунаваір'я)
Як найкращий Господар, так й Очильник істиний, щиро даючий Задуми вседійства буття, о Мудрий, владарюючий Господе, нам, злиденним, пастира дай.
Строфа 14 (Аша-Вагішта)
Аша — з найкращого краще, це є щастя, щастя тому, хто щирій Аші найкращій.
У цій Ясні (11 строф) Заратуштра звертається до Агура Мазди з мольбою дарувати йому та його прихильникам Каві Віштаспі та Фрашаотрі різні блага. Цю та наступні шість Гат (28-34) складено переважно строфами по три рядки з 16 складів, розділених цензурою переважно після сьомого складу.
У цій Гаті (11 строф) Заратуштра та Ґауш Урван (душа бика — уособлення худоби) звертаються до Агура Мазди. Слід розуміти, що худоба у тогочасному іранському суспільстві була мірилом добробуту, основним джерелом добробуту й головним — існування. Заратуштра стає проти офірного забиття худоби й вимагає споживати та приносити у жертву не худобу, а продукти тваринництва. Й у цьому випадку фундатор нової моделі всесвіту залишається вірним собі — ми бачимо не конкретних тварин, а абстрактну сутність, яка уособлює домашню худобу, створену Господом Мудрим для добробуту людей.
У цій Гаті пророк також славить мирну працю осілого скотаря та кляне кочовиків. Тут згадано Айшму — духа грабунку, гніву тощо (буквально уособлення «шаленої» моралі кочових суспільств) з поганого творіння, який з часом ввійде в «темний» пантеон юдеїв та християн (Асмодєй).
Строфа 1
Душа Бика стенає:«Для кого й ким створена я є? Мене Аешмі й силі,й примусу, й люті підкорили. Від Вас побачить хочудбайливого чередника я!»
Чи не найбільш цитована та поширена Гата Заратуштри, яку називають «Гата Вибору». У ній сформульовано головні засади земного буття людини — мати благі думки, говорити благі слова та робити добрі справи (у порівнянні з «благодаттю» християн). У цій Гаті (11 строф) згадано два первинних духи — дух добра (Спента Манью (spəṇtā.mainyū) — буквально Святий Дух) та дух зла (Анґра Манью), що стало підставою для подальшого розвитку маздаїзму як дуалістичної релігії. У християнських вченнях Спента Манью відомий під цим же ім'ям —Святий Дух.
Строфа 3 (Два Духи)
Так ці два духи вперше,як близнюки, із маріння почутими посталидумками, словами, діями. В усім один добродій,а інший в усьому злодійний.
У наступній строфі описано буття після життя та смерті, яке, за подальшими семітськими інтерпретаціями, «по справах наших» — вирій та пекло, у якій брехуни — не послідовники пророка, щирі, відповідно, послідовники його.
Строфа 4
Й коли ці духи разомзійшлися спочатку, то дали І життя всім, і смерть всім,і післябуття ще наступне, Що брехунам найгіршимй щирим найкращим задумане.
У строфі 7 цієї Гати, яку інколи називають «Другою Гатою Вибору», викладено космогонічний міф-доктрина Заратуштри, у якому описано початок створення Всесвіту, те, що ми згодом побачимо й у семітських релігіях («Нехай буде світло!»)
Шістнадцять строф цієї Гати продовжують дві попередні «Гати Вибору». Але у цій Гаті мова йде про вибір власне Господа Мудрого. Декілька строф присвячено глузуванню та приниженню поганого створіння.
У цій Гаті (14 строф) Заратуштра обіцяє захистити прихильників свого вчення від зла та звертається за допомогою та сприянням у цьому до Господа Мудрого.
У п'ятнадцяти строфах цієї Гати Заратуштра молиться Господу Мудрому та його персоніфікованим чеснотам, в першу чергу Арті Вагішті, яку уособлює вогонь (стихія вогню).
Цю Гату складено з шістнадцяти строф, кожна з яких, в свою чергу складається з 5 строчок, у кожній з яких одинадцять складів, які розділено цензурою переважно після четвертого складу. Одинадцятискладові рядки Гат мають відповідність у гімнахРігведи та згодом розвинулися у класичний перськийаруз.
Строфа 9
Святість твою,Агуро, вбачив, Маздо, Коли менедосягла Вогу Мана. Й на питання:«Кому служити воліш?» Я відповів:«Вогню Твоєму шана, як істині,аж доки сили стане.»
Строфа 11
Святість твою,Агуро, вбачив, Маздо, Коли менедосягла Вогу Мана. Й Ваше словопро лихо, що спіткає доки смертнівіри мені не мають. Та службу Вамдля себе обираю.
Імовірно, ця Ясна супроводжувала певний ритуал колективного весілля, серед окремих пар якого брали участь й Джамаспа Хвова та Поуручіста, молодша донька Заратуштри. Відносно погано збережена.
Строфи 2-3
То най йому наслідують думкою, словом й дією, і Каві Віштаспа, і Фрашаоштра, (й) заратуштрів Спітама,[16] сприйнявши Мазду радо звеличують хвалою шляхи прямі Господні — Спасом дари надані.
І його <…> Поуручіста Гаечатаспана,[17] Молодша із доньок Заратуштри Спітами, добродійно вас поєднали Арти задуми й Мазди, й Армаїті найсвятішої, як ви того й прагли.
↑(рос.)Кузнецов Б. И. Древний Иран и Тибет: история религии бон. Евразия, 1998.
↑(англ.)«A Neo-Assirian ritual text (III R 66 = K. 252 …) and possibly dating from the time of Sargon II (who ruled 721—705 BC) mentions, beside Elamite gods, divine name or two not otherwise known in the Assirian and Babylonian pantheon, namelyDas-sa-raDma-za-áš /Assara Mazaš/ interpreted as rendering Ahura Mazdā.» Asko Parpola. From the Dialects of Old Indo-Aryan to Proto-Indo-Aryan and Proto-Iranian. Indo-Iranian languages and peoples. The British Academy. Oxford University Press. 2002.
↑Рату — духівник, жрець-суддя, що наглядає за дотриманням канонів
↑(рос.)Стеблин-Каменский И. М. Гаты Заратуштры. — СПб.: Петербургское Востоковедение. 2009.
↑(рос.)Дюмезиль Ж. Верховные боги индоевропейцев. — М.: «Наука», 1986.
↑В оригіналі близько за значенням дотих, що будуть почуті, тобтоспонукаючих, заохочувальних.
↑(рос.)Дьяконов И. М. История Мидии. — СПб.: Философский факультет СПбГУ, 2008.
↑(рос.)Бертольдс Е. Э. Избранные труды. История персидско-таджикской литературы. — М.:, 1960.
↑(англ.)H. Humbach. Zarathushtra, Gāthic Poetry, and the Two Spirits. Commentationes Iranicae. — СПб.: Нестор-История, 2013.
↑Блага — тут новостворений всесвіт, як і будь-яке творіння Господа Мудрого.
↑заратуштрів Спітама — ймовірно, один з синів Заратуштри, хоча наразі є інший переклад цієї строфи, а саме: «І Фрашаоштра, і Каві Віштаспа заратуштрів, (й) Спітама» — тобто підкреслюється належність Каві Віштаспи до заратуштрового вчення.
↑Гаечатаспа — рід матері Поуручісти, дружини Заратуштри.
_B.jpg)
