Заповíдник абозаповідник суворого режиму — територія абоакваторія, на якій зберігається в природному стані весь їїприродний комплекс. Згідно зМСОП класифікується якприродоохоронна територія категорії Ia. Заповідники виділяються як унікальні пам'ятки історії і культури, живої і неживоїприроди, з науковою метою, якрезерватитварин ірослин. В Україні перебувають підохороною держави. Головне завдання українських заповідників — збереженнягенофондуфлори іфауни, охорона непорушених чи мало-порушених природних ділянок (зразків природи), вивченняекології тварин і рослин, порівняннябіогеоценозів заповідника з природними комплексами суміжних територій, на яких дозволенагосподарська діяльність (для прогнозування можливих змін у природнихекосистемах під впливом діяльності людини). Заповідники використовуються і як підґрунтя наукового поширення справиохорони природи .
Згідно з Правилами поліпшення якісного складу лісів, затвердженимиКабміном України 12 травня 2007 р. № 724, в заповідних урочищах дозволяється проведення суцільних і вибіркових рубок таких видів: догляду, санітарних, лісовідновних, переформування, реконструкції, ландшафтних[1]. У підсумку, у заповідних урочищах, не зважають на суворий заповідний режим, що декларує ст. 30 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»[2], та відбувається масове вирубування лісу, чим завдається істотний збитокбіорізноманіттю. У середньому, останніми роками (2014, 2015) щорічно у біосферних і природних заповідниках (без Криму) заготовлюється 17 841—24 400 м3 деревини на площі 533—860 га[3][4]. В той же час, ще 2008 року, обсяги рубок у заповідниках були ще більшими і становили (разом із заповідниками Криму) близько 40 тис. м3. До того-ж, під час самих рубок, відбуваються численні порушення природоохоронного законодавства. Низка заповідників (Медобори, Дніпровсько-Орільський,Рівненський) незаконно проводить рубки в більшому обсязі, ніж це погоджено в лімітах Мінприродою України. 2014 року Рівненський іДніпровсько-Орільський заповідники проводили рубки незаконно, оскільки не мали погоджених Мінприродою України лімітів[3].
Деякі заповідники — Медобори, Рівненський,Черемський,Дніпровсько-Орільський в 2013—2014 роках, проводили продаж деревини, що заборонено Постановою Кабміну України від 28.12.2000 р. № 1913, якою затверджений «Перелік платних послуг, які можуть надаватися бюджетними установамиприродно-заповідного фонду»[3].
У деяких випадках, окремі заповідники, наприклад, Кримський, збільшували в 2—3 рази об'єми проведення санітарних рубок без відповідного лісопатологічного обґрунтування (2007—2008 рр.)[3].
Іншим чинником, що значно негативно впливає на охорону біорізноманіття і заповідних екосистем, є комерційна заготівлясіна під виглядом режимного сінокосіння. У 2013 р. в усіхбіосферних іприродних заповідниках, сінокосами було охоплено 2600га і заготовлено 1800 тонн сіна[5][6]. А ще-ж, сінокосіння здійснювалося практично скрізь, важкою технікою (комбайнами,тракторами) та під час розмноженнятварин — у травні-червні, що призводить до знищенняпташиних гнізд, гніздджмелів, а такожзмій,ящірок,зайчат, диких бджолиних і іншихкомах[5][6].
Наступним негативним чинником є масове відвідування заповідників. 2013 року лише природні заповідники (з Кримом) відвідало 270—300 тис. осіб, що є неприпустимим[5][6]. Особливо численне відвідування заповідників спостерігалося в Кримському,Ялтинському гірсько-лісовому,Карадазькому,Опуцькому заповідниках,Медоборах. Екскурсанти сполохували тварин, палиливогнища, рубалидерева ікущі, витоптували рослини[5][6].
Негативний вплив на біорізноманіття і заповідні екосистеми завдає також збір (здобич) рослин і тварин длянаукових досліджень. У 2013 р. в усіх природних і біосферних заповідниках (разом з Кримом), згідно з лімітами, заготовили близько 4 тис. рослин, 10 700 комах, 2900хребетних тварин, 50молюсків і 1680 тоннриби[5].
 | Це незавершена стаття зекології. Ви можетедопомогти проєкту,виправивши або дописавши її. |