Жонглюва́ння (віджонгле́рфр.jongleur, відлат.joculator «жартівник») —цирковий жанр, що ґрунтується на вмінні у певному ритмі підкидати й ловити різні предмети (це вміння, власне сам процес, діяльність підкидання й спритного підхоплення різноманітних предметів також називаютьжонглюванням).
У розмовній практиці слово «жонглювання» може означати вправне володіння інформацією (фактами, цифрами тощо), щоправда, має дещо негативне значення, зазвичай, означаючи «пересмикування» фактів, відомостей, тобто зіставлення даних різних порядків або навмисне підтасування фактів.
Жонглювати можна будь-якими предметами, але найкраще підходять для цього кулі або бруски. У жонглюванні може брати участь як одна особа, так і декілька осіб-жонглерів.
Жонглювати люди розпочали дуже давно. Найдавнішим документальним свідченням цього вважаєтьсядавньоєгипетське настінне малювання, датоване 1994—1781 рр. до н.е..Китайські воїни, про що згадується в працях 770—476 рр. до н.е., перед початком битви, задля застрашення ворогів показували їм свою майстерність у жонглюваннізброєю — подеколи так демонстративно, що двобій на цьому іноді й припинявся. Так, легендарний воїнЛан Цзи з провінції Сонг вмів підкидати та вчасно підхоплювати сіммечів одночасно.
ВЄвропі жонглювання вважалось прийнятним заняттям аж під завісуРимської імперії. У добу жСередньовіччя жонглювання суворо заборонялося і навіть каралося, адже, як і решта видів публічних розваг вважалось аморальним, до того ж у здатності спритно підхоплювати предмети, що ширяли у повітрі, вбачалось чаклунство.
З легалізацією цирку як роду діяльності жонглювання перестає бути непристойною справою.
НаприкінціXX ст. жонглювання як засіб для зняттястресу або просто підняття настрою пропонує рядмодних психологів. До цього методу (а також якхобі) вдаються деякі люди, що породжує своєрідний рух зі створенням відповідних клубів жонглерів, що час від часу організовують змагання.
Жонглювання — один з найдавніших видівциркового мистецтва.
Попри суворі заборони усілякого роду вистав і розваг заСередньовіччя жонглювання було широко поширено у вуличному театрі та цирку. Майстри жонглювання були звичними на різноманітних народних гуляннях і святах.
З організацією Філіппом Аслі першого в історії стаціонарного цирку в1768 році уФранції, жонглери отримали визнання і офіційну роботу, а їхня майстерність більше не сприймалась як дещо непристойне.
З серединиXIX ст. жонглери є популярними в невеликихтеатрах і вар'єте для заповнення пауз під час перерв між діями або на час заміни декорацій.
В сучасному цирку жонглювання часто пов'язане з іншими цирковими жанрами —акробатикою,еквілібристикою, дресування,клоунадою.
