Movatterモバイル変換


[0]ホーム

URL:


Перейти до вмісту
Вікіпедія
Пошук

Джон Фінніс

Неперевірена версія(що робити?)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Статус версії сторінки

Сторінка не перевірена

Немаєперевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її щене перевіряли на відповідність правилам проєкту.

|box_width=

Джон Фінніс
Західна філософія
На телепередачі Після ночі 1987 року
Народження28 липня1940(1940-07-28)(85 років)
Аделаїда,Австралія Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство(підданство) Австралія
 США[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мов
  • англійська[2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
  • Діяльність
  • правознавець Редагувати інформацію у Вікіданих
  • ВикладавУніверситет Оксфорда, Університет Нотр-Дам і Університет Малавіd Редагувати інформацію у Вікіданих
    ЧленPontifical Academy for Lifed[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
    Alma materSt Peter's Colleged, Університет Аделаїди, Університетський коледж і St. Mark's Colleged Редагувати інформацію у Вікіданих
    Історичний періодФілософія 20-го століття
    Конфесіякатолицтво Редагувати інформацію у Вікіданих
    Нагороди

    Джон Мітчелл Фінніс (28 липня 1940) — австралійський вчений-правознавець і філософ, що спеціалізується нафілософії права. Працює професором права вУніверситетському коледжі в Оксфорді та вуніверситеті Нотр-Дам, де викладає юриспруденцію, політичну теорію і конституційне право. Був прийнятий до Англійської Судової Колегії як член «Грейз Інн»(Греєвська школа).

    Молоді роки

    [ред. |ред. код]

    Фінніс здобув освіту вколеджі Святого Петра, Аделаїда іУніверситеті Аделаїди, де він був членом коледжу Святого Марка. Там він отримав ступіньбакалавра права, і вигравстипендію Родса на навчання вУніверситетському коледжі, в 1962 році, де він отримав ступінь доктора філософії за дисертацію про концепцію судової влади, з посиланням на федеральний конституційний закон Австралії.[5]

    Фінніс був другомАун Сан Су Чжі, також випускниці Оксфорда; і в 1989 році, Фінніс номінував її наНобелівську премію миру. Аун Сан Су Чжі виграла премію, але не отримала її до червня 2012 року, коли вона пригадала, як її покійний чоловік, Майкл Аріс, відвідав її під домашнім арештом і приніс їй звістку «, що друг, Джон Фінніс» номінував її на цю премію.[6]

    Кар'єра

    [ред. |ред. код]

    Фінніс — правовий філософ і автор книги «Природне право і природні права» (1980), революційний внесок уфілософію права та виклад правових норм доктриниприродного права.[7] Фінніс захищає наступні основні людські блага: життя, знання, гру, естетичний досвід, комунікабельність (дружбу), практичну розсудливість і релігію, остання визначається як "всі ті переконання, які можна назвати питаннями граничного інтересу; питаннями про смисл людського існування ". Викладач філософії Стівен Бакл вважає список запропонованих основних благ Фінніса правдоподібним, але зазначає, що «точка зору Фінніса стає більш спірною, коли він вказує основні вимоги до практичної розсудливості.» Він вважає вимоги Фінніса про те, що практичний розум вимагає «поваги до кожної основної потреби в кожній дії» призначеними виключитипослідовність в етиці, і підтримати моральну точку зорукатолицької церкви по ряду спірних питань, у тому числіконтрацепції імастурбації, які, на його думку, підривають її правдоподібність.[8]

    Крейг Патерсон пише, що робота Фінніса про етику природного закону стала джерелом розбіжностей як в неотомістських, так і аналітичних колах. Патерсон вважає роботу Фінніса цікавою, тому що він кидає виклик ключовим припущенням як неотомістів так і аналітичної філософії: ідея, що етика природного закону повинна бути заснована на спробі вивести нормативне (або «обов'язкове») висловлювання з описового (або «існуючого»)висловлювання.[9]

    Політичний оглядач Ендрю Салліван пише, що Фінніс сформулював «зрозумілу і тонку оцінку гомосексуальності», засновану на новому природному праві-менш біологічній версії теоріїприродного права. На його думку, Фінніс стверджує, що держава повинна стримувати суспільне схвалення гомосексуальності, при цьому відмовитись від переслідування людей на основі їхньої сексуальної орієнтації, ця позиція ґрунтується не на твердженні, що гомосексуальний секс це неприродно, але на тому що він не може створювати єдність дітонародження та емоційної прихильності, яку створює гетеро сексуальний секс, і таким чином це є загрозою/образливо для гетеро сексуального союзу. Салліван вважає, що така консервативна позиція сама по собі вразлива перед критикою, оскільки для стабільності існуючих сімей краще прийняти тих гомосексуалів, які є їх частиною.[10] Інші вчені, такі як Стівен Маседо і Майкл Перрі, також критикували погляди Фінніса.[11]

    У травні 2011,Oxford University Press опублікувло п'ятитомне зібрання творів Джона Фінніса і друге видання книги «Природне право і природні права». Її реліз був відзначений конференцією в Юридичній Школі Нотр-Дам 9 вересня 2011. Серед виступаючих були видатні люди: Джозеф Бойл, Дін Тімоті Ендікотт, Роберт П. Джордж, Ніл Горсух, Жермен Грісе, Джон Кьоун, Патрік Лі і Пітер Райан.

    Див. також

    [ред. |ред. код]

    Роботи

    [ред. |ред. код]

    Книги

    [ред. |ред. код]
    • Natural Law and Natural Rights (Oxford University Press 1980; 9th impression. 1997). («Природне право і природні права» (Oxford University Press 1980)
    • Fundamentals of Ethics (Georgetown University Press and Oxford University Press 1983).(«Основи етики» (Georgetown University Press та Oxford University Press 1983)
    • Nuclear Deterrence, Morality, and Realism, with J. M. Boyle Jr. and Germain Grisez (Oxford University Press 1987).(«Стримання ядерної загрози, мораль та реалізм» разом з Дж. М. Бойлом мол. та Гермейн Грісез (Oxford University Press 1987)
    • Natural Law, 2 vols (as editor) (New York University Press 1991).(«Природне право» 2 тома (як редактор) (New York University Press 1991)
    • Moral Absolutes: Tradition, Revision and Truth (Catholic University of America Press 1991).(«Абсолютні цінності моралі: традиція, переосмислення і правда» (Catholic University of America Press 1991)
    • Aquinas: Moral, Political and Legal Theory (Oxford University Press 1998).(«Фома Аквінський: моральна, політична та правова теорія» (Oxford University Press 1998)
    • The Collected Essays of John Finnis, five volumes. (Oxford University Press 2011).(«Збірка ессе Джона Фінніса» в п'яти томах. (Oxford University Press 2011)

    Статті

    [ред. |ред. код]

    Відеолекції

    [ред. |ред. код]

    Примітки

    [ред. |ред. код]
    1. LIBRISКоролівська бібліотека Швеції, 2011.
    2. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    3. CONOR.Sl
    4. http://www.academyforlife.va/content/pav/en/the-academics.html
    5. [1][Архівовано 7 вересня 2011 уWayback Machine.], Oxford Law Faculty, retrieved 25 March 2008.
    6. Відео на YouTube
    7. Архівована копія. Архіворигіналу за 13 листопада 2013. Процитовано 18 травня 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
    8. Stephen Buckle, «Natural Law», in Peter Singer (ed.),A Companion to Ethics. Blackwell Publishers, 1997, chapter 13, p. 171.
    9. Aqunias, Finnis and Non-Naturalism[Архівовано 10 листопада 2013 уWayback Machine.], Craig Paterson, "Aquinas, Finnis and Non-Naturalism, " in Craig Paterson & Matthew Pugh (eds.),Analytical Thomism: Traditions in Dialogue. Ashgate, 2006, ch. 9, pp. 171-93.
    10. Sullivan, Andrew.Virtually Normal: An Argument About Homosexuality. Picador: London, 1996. pp. 98-99
    11. Stein, Edward.The Mismeasure of Desire: The Science, Theory, and Ethics of Sexual Orientation. Oxford University Press: Oxford, 1999. p. 356

    Джерела

    [ред. |ред. код]
    1. Oxford Law Faculty, retrieved 25 March 2008.
    2. Video[Архівовано 19 квітня 2015 уWayback Machine.] onYouTube
    3. http://global.oup.com/academic/product/natural-law-and-natural-rights-9780199599141?cc=us&lang=en&q=Natural%20Law%20and%20Natural%20Rights&tab=description[Архівовано 13 листопада 2013 уWayback Machine.]
    4. Stephen Buckle, «Natural Law», in Peter Singer (ed.), A Companion to Ethics. Blackwell Publishers, 1997, chapter 13, p. 171.
    5. Aqunias, Finnis and Non-Naturalism[Архівовано 10 вересня 2013 уWayback Machine.], Craig Paterson, "Aquinas, Finnis and Non-Naturalism, " in Craig Paterson & Matthew Pugh (eds.), Analytical Thomism: Traditions in Dialogue. Ashgate, 2006, ch. 9, pp. 171-93.
    6. Sullivan, Andrew. Virtually Normal: An Argument About Homosexuality. Picador: London, 1996. pp. 98-99
    7. Stein, Edward. The Mismeasure of Desire: The Science, Theory, and Ethics of Sexual Orientation. Oxford University Press: Oxford, 1999. p. 356

    Посилання

    [ред. |ред. код]
    Перегляд цього шаблону
      Генеалогія та некрополістика
    Література та бібліографія
    Наука
    Тематичні сайти
    Словники та енциклопедії
    Довідкові видання
    Нормативний контроль
    Правова теорія
    Філософи права
    Книги з юриспруденції
    Правові теорії
    Поняття
    Отримано зhttps://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джон_Фінніс&oldid=46094796
    Категорії:
    Приховані категорії:

    [8]ページ先頭

    ©2009-2026 Movatter.jp