Джоан Дідіон (англ.Joan Didion;5 грудня1934,Сакраменто,Каліфорнія —23 грудня2021,Нью-Йорк) —американськаписьменниця. Її романи і нариси досліджують розлад американської моральності і культурний хаос, а головною авторською темою виступає індивідуальна та соціальна роз'єднаність. Більша частина її творів пронизана тривогою або страхом.
Джоан Дідіон народилася і виросла у Сакраменто, Каліфорнія[15], в родині Френка Різа Дідіона та Едуен Джерретт. Тільки но навчившись читати, вона прочитала усі книги в домі, а в юності навіть отримувала від матері письмовий дозвіл брати в бібліотеці дорослі книги, особливо біографії. Вона характеризувала себе як «сором'язливу книжкову дитину»[15].
В дитинстві Дідіон ходила в дитячий садок. Через те, що під часДругої світової війни батько служив в авіації, родина постійно переїжджала, Джоан нерегулярно відвідувала школу. Потім, 1943 або на початку 1944 року, родина знову оселилася в Сакраменто, а батько подався доДетройту, щоб врегулювати оборонні замовлення, зроблені під час Другої світової війни. Дідіон пише в своїх мемуарах, «Звідки я?»[15] (2003), про те, що постійні переїзди змушували її почуватися вічним чужинцем.
Дідіон два роки працювала в «Vogue» копірайтером та редактором. Її перший роман, «Біжи, ріка», вийшов 1963 року. Вона повернулася до Каліфорнії зі своїм чоловіком, письменникомДжоном Грегорі Данном, де 1968 року опублікувала свою першу документальну книгу «І подалися до Віфлеєму» — збірку нарисів про життя в Каліфорнії.
Обкладинка збірки есеїв «І подалися до Віфлеєму» Джоан Дідіон
Її есей 1983 року, «Сальвадор», написаний після двотижневої поїздки доСальвадору з чоловіком. 1984 року вона також опублікувала роман «Демократія», в якому розповідає про тривале нерозділене кохання між багатою спадкоємицею і немолодим співробітником ЦРУ, яка розгортається на тліхолодної війни таконфлікту у В'єтнамі. 1992 року вона опублікувала книгу «Після Генрі», збірку з дванадцяти географічних нарисів. 1996 року — романтичний трилер «Останнє, чого він хотів».
Дідіон і Данн тісно співпрацювали протягом більшої частини своєї кар'єры; багато їхніх творів перегукуються між собою. Також письменники вісім років поацювали над сценарієм фільму«Близько до серця» за мотивами біографії журналістки Джессіки Савітч.
4 жовтня 2004 року Дідіон почала роботу над книгою «Рік магічного мислення», яка розповідає про пережиту нею смерть чоловіка і тяжку хворобу дочки, і завершила рукопис 88 днів потому, напередодні Нового року[17]. Після виходу цих мемуарів вона поїхала в книжковий тур. Ця подорож, здійснена під час траура, стала для неї терапевтичним процесом[18].
2007 року вона написала п'єсу для однієї акторки за книгою «Рік магічного мислення». Результатом роботи сталабродвейська постановка, продюсером якої ставСкотт Рудін, а головну роль виконалаВанесса Редгрейв. Хоча спочатку Дідіон сумнівалася, чи варто працювати над п'єсою, скоро вона знайшла цей новий для неї жанр достатньо цікавим[18].
Працюючи внью-йоркському журналі «Vogue», Дідіон зустріла свого майбутнього чоловіка, Джона Грегорі Данна, який в той час співпрацював з «Тайм» (молодший брат письменника Домініка Данна і дядько актора і режисераГріффіна Данна та акторкиДомінік Данн). Вони одружилися 1964 року і скоро переїхали доЛос-Анджелеса, не збираючись там надовго затримуватися. Каліфорнія, в решті, стала їхнім домом на найближчі двадцать років. 1966 року вони вдочерили дівчинку, яку назвали Кінтана Ру Данн[19]. Її дитинство і подальшу хворобу Дідіон описала 2005 року в мемуарах «Рік магічного мислення».
Із 1979 року Дідіон і Данн жили вБрентвуд-Парку, заможному, тихому передмісті Лос-Анджелеса. До переїзду в Брентвуд вони у 1964—1971 роках мешкали уГоллівуді (у районі Лос-Феліс, біля Франклін Авеню, на північ від Голлівудського бульвару), а наступні вісім років — уМалібу[20].
Менш ніж за два роки Дідіон пережила дві трагедії. 30 грудня 2003 року, в той час, як її дочка Кінтана Ру Данн лежала в комі у відділенні інтенсивної терапії через викликанийпневмонієюсептичний шок, її чоловік помер від серцевого нападу. Кінтана померла від гострого панкреатита 26 серпня 2005 року. Їй було тридцять дев'ять років[18]. Пізніше, у книзі «Сині ночі», Дідіон розповіла про смерть Кінтани.
Із 2005 року Дідіон проживала у Нью-Йорку, на Іст 71-й вулиці[17]. Гріффін Данн зняв про неї документальний фільм «Joan Didion: The Centre Will Not Hold», що вийшов наNetflix 2017 року.
Джоан Дідіон померла 23 грудня 2021 року в себе вдома у Нью-Йорку в 87-річному віці відхвороби Паркінсона[21].
Дідіон отримала велике визнання після виходу книги «Рік магічного мислення», яка була удостоєна Національної книжкової премії 2005 року[25]. Також ця книга принесла їйпремію Медічі за есеїстику 2007 року.
2007 року Дідіон отримала від Національного Книжкового Фонду щорічних медалей медаль за видатний внесок в американську літературу. Того ж року Дідіон присуждена премія Евелін Ф. Барклі від Гільдії сценаристів США[27].
↑абвJoan Didion Biography - Academy of Achievement. American Academy of Achievement. 4 листопада 2011. Архіворигіналу за 15 жовтня 2016. Процитовано 20 липня 2013.Joan Didion was born in Sacramento, California. Didion spent most of her childhood in Sacramento, except for several years during World War II, when she traveled across the county with her mother and brother to be near her father, who served in a succession of posts as an officer in the Army Air Corps.