| Джим Болджер | |
|---|---|
| англ.Jim Bolger | |
| Народився | 31 травня1935(1935-05-31)[2][3] Ōpunaked,Південний Таранакіd,Таранакі,Нова Зеландія[4] |
| Помер | 15 жовтня2025(2025-10-15)[1](90 років) Веллінгтон,Нова Зеландія ·ниркова недостатність |
| Країна | |
| Місце проживання | Веллінгтон[5] |
| Діяльність | політик, дипломат, фермер |
| Alma mater | Opunake High Schoold |
| Знання мов | англійська |
| Посада | Прем'єр-міністр Нової Зеландії, Leader of the Oppositiond, Member of the New Zealand Parliamentd, ambassador of New Zealand to the United Statesd, Minister of Fisheriesd і Minister of Immigrationd |
| Партія | Національна партія Нової Зеландії |
| Конфесія | католицтво |
| У шлюбі з | Joan Bolgerd[6] |
| Нагороди | |
Джим Болджер (Джеймс Брендан Болджер;31 травня1935, Таранакі —15 жовтня2025,Веллінгтон) — новозеландський політик,прем'єр-міністр Нової Зеландії у 1990—1997 роках.
Походить з ірландської родини іммігрантів. У 15 років кинув школу і почав працювати в сімейному господарстві, що спеціалізується на вівчарстві. З часом став видатним активістом сільськогосподарських організацій, а звідти вступив до Національної партії Нової Зеландії. У 1972 році успішно балотувався в Палату представників. У 1975 році став членом кабінету Роберта Малдуна, в якому спочатку відповідав за рибальство, а згодом і за сільське господарство. У 1984 році націоналісти перейшли в опозицію, а через два роки Болджер здобув посаду лідера. Хоча перші вибори під його керівництвом 1987 року закінчилися невдало для партії, у 1990 році вона здобула вирішальну перемогу.
Під час свого першого терміну повноважень Болджер продовжував політику радикальних скорочень державних витрат, ініційовану його попередниками, особливо у сферах охорони здоров'я та соціального забезпечення, що було необхідно з економічної точки зору, але не приносило прихильників до уряду. Після виборів 1993 року він трохи полегшив свій курс. Того ж року було проведено також референдум щодо зміни виборчого закону. Раніше Нова Зеландія використовувала мажоритарну систему за зразком британської. Однак виборці вирішили замінити його змішаним кодом. Болджер також виступав за розрив особистого союзу зВеликою Британією. Він багато разів спілкувався на цю тему зЄлизаветою II, яка — за його словами — сприйняла це дуже спокійно[7]. Зрештою, ця ідея не була реалізована.
1997 року він став жертвою заколоту в партії та кабінеті на чолі з міністром транспорту Дженні Шиплі. Бачачи, що його підтримка серед партійних колег стає все менше, 8 грудня 1997 року пішов у відставку. Шиплі стала новим прем'єр-міністром як перша жінка в історії Нової Зеландії. Спочатку Болджер погодився бути одним із заступників міністрів у її команді, але 1998 року залишив уряд та парламент. Незабаром після цього він був призначений послом Нової Зеландії вСША. Після повернення в країну обіймав низку функцій у бізнесі. З 2007 року також є канцлером університету Вайкато[8].
Болджер був одружений і мав дев'ятеро дітей. 2007 року він дізнався, що у ньогоневралгія трійчастого нерва. Ця хвороба ускладнює його повсякденне життя, але не становить загрози для життя.
Болджер помер відниркової недостатності 15 жовтня 2025 року врегіональній лікарні Веллінгтона[en] у віці 90 років[9][10].