Детерміні́зм (лат.determinare — «визначити», «обмежити») —філософське вчення про загальну об'єктивну зумовленістьявищприроди,суспільства та людськоїпсихіки, зокремаволі, внаслідокпричинності, тобто такого зв’язкуявищ, за якого одне явище (причина) за певних умов, породжує інше (дію). Це точка зору, згідно з якою, всі події визначаються раніше існуючими причинами. Зокрема, детерміністичний підхід відстоюєдіалектичний матеріалізм.. Хоча детермінізм часто розглядається як протилежність свободі волі, філософи стверджують, що ці концепціїсумісні.[1][2] Детермінізм — це теоретичний підхід до причинно-наслідкових зв'язків.[3]
Однак розгляд детермінізму у фізичному контексті(природний детермінізм) є переважно тенденцією останніх часів, тоді як раніше в історії можна було радше сприймати світ відповідно до різних формрелігійного детермінізму. Разом з тим очевидно, що людина завжди була схильна тлумачити світ, як вираженняпричинно-наслідкового зв'язку або форму необхідності.
Вирізняютьекономічний детермінізм (за яким суспільно-класова позиція визначається матеріальними відносинами),ідеологічний детермінізм (за яким домінантні ідеї неминуче долають будь-які конкурентні теорії),технологічний детермінізм (за яким соціальні наслідки такихмас-медіа, як, наприклад,телебачення, мають лінійний і легко передбачуваний характер).[3]
Відповідно до різних галузей знань, загальні принципи детермінізму спеціалізуються: фізичний детермінізм, органічний детермінізм, соціальний детермінізм тощо.
На принципі детермінізму ґрунтується діалектико-матеріалістичне вчення про активно-практичну чинність людини та її свободу.
Релігійний детермінізм робитьбожественні сили відповідальними за те, що відбувається у світі. Різновидом такого способу мислення єастрологія, де міркування про свободу волі людини, спростовується череззадум про те, ніби положення небесних тіл, визначає нашу долю. Були також деякі детерміністські риси християнства, оскількиБог має всемогутність і всезнання, що є вираженням його провидіння, тож він передбачив усі події у світі, і в певному сенсі, також визначив їх. Однак, багато відомих мислителів ухристиянстві вважали, що задум про всемогутність Бога сумісний зі свободою волі — наприклад,Фома Аквінський — отож вони підтримують точку зору, яка називаєтьсякомпатибілізмом. Але не всі так думають.Мартін Лютер відомий тим, що рішуче заперечував те, що людина повинна мати справжню свободу волі, і в такий спосіб створював благодатний ґрунт для вчення про приреченість, де спасіння чи загибель окремої людини, вже визначені Богом наперед.
Жоден фізик не може досліджувати, чи є Всесвіт детермінованим, оскільки фізика, за визначенням, завжди може мати справу лише з емпіричною частиноюВсесвіту, і часто лише з тією, яка єпричинно-наслідковою. Тож, статистичні закониквантової механіки також, є лише законами того, наскільки ймовірним щось є, і не можуть мати справу з власне випадком. Однак до появи квантової теорії багато хто вважав, що Всесвіт також можна обчислити до найдрібніших деталей, але він рухався, серед іншого,Нільс Бор знав про «велике розчарування»Альберта Ейнштейна.
Слід зазначити, що хоча квантова теорія знає, серед іншого, Нільс Бор вважав, ніби він відкинув, що за квантовими явищами повинні бути приховані детермінанти, але це метафізичне твердження, яке неможливо встановити дослідно. Сучаснатеорія хаосу вказує на «Те, що зараз лежить перед нами, — це опис, який перебуває десь між переданими образами детермінованого світу та довільним світом чистої випадковості».[4]
Уполітичній філософії детермінізм — це термін для політичних ідеологій, які стверджують, що хід історії є наперед визначеним. Це припущення зустрічається особливо вмарксистській теорії, де з часом відбулася внутрішня суперечка щодо «правильної доктрини». Детерміністер стверджує, що концепціяКарла Маркса продиктатуру пролетаріату означає соціальний розвиток, який є неминучим, тоді як інше крило марксизму стверджує, щокласова боротьба є динамічними відносинами між капіталістами та робітниками, результат яких не визначений заздалегідь.
Домарксистськийдетермінізм ототожнював причинність з необхідністю, заперечував випадковість, що призводило до фаталізму, імовірність розглядав поза детермінізмом, статистичні зв'язки протиставляв матеріальній детермінації явищ.
Марксистські філософи вважали, що метафізичний детермінізм виявився неспроможним пояснити природні та соціальні явища.
Біологічний детермінізм має справу з еволюцією видів, яка є детермінованою, не потребуючи такої фізики в цілому. Прикладом біологічного детермінізму може бути твердження про те, що всі види мають потенціал досягти рівня інтелекту, подібного до людського, але що траєкторія руху кожної частинки у Всесвіті не є наперед визначеною. Біологічний детермінізм пов'язаний з теорієюеволюції.
У комунікативній лінгвістиці — визначеність чинників комунікативного акту в міжмовній і міжкультурній комунікації лінгвістичними (засоби мовного коду і закони їхньої організації) і відповідними культурними (традиції, звичаї, усталені норми, схеми спілкування тощо) впливами.[3]
Детермінологізація (лат.de… —префікс на позначення відокремлення, віддалення, припинення, відміну + термінологізація) — втрата терміном своїхдефінітивних і системних характеристик і перехід терміна до складу загальновживаних слів, що супроводжується втратою зв'язку зі спеціальним (науковим) поняттям і набуттям нового значення, здебільшогометафоричного, наприклад:екологія мови, екологія почуття, інфраструктура життя, інфузорія почуття, синдром недовіри та ін.[3]
