Назва племені деревляни дав.-рус. «дєрєвлѧнє» (укр.деревляни,д.-рус.Древлѧне[3]) ідентичнацерковнослов'янському слову древляни, «дрєвлєнє», де неповноголосся видає запозичення з староболгарської. В давньоруській найперша форма це «дєрєвлѧнє» є у значенні дерева за верем'яних літ первинно «лісові люди»: занє сѣдоша въ лѣсѣхъ «бо вони поселилися в лісах» (Лаврентівський літоп.), у середньогрецькій Δερβλενίνοι [букв.дервленіні] (Кост. Багр.). Від де́рево. Так прозвалося як й інші племена за місцевістю, тому вторинне значення деревній як старий, старший, яке у стар.-церк.-слов. дрєвній є вторинним значенням слова.
884 року київський князьОлег підкоривдеревлян, але після його смерті (912 року) вони вийшли з-під владиКиєва. 914 року князь КиївськийІгор знову підкоривдеревлян, у яких, однак, залишився свій князь. 942 року відбулися збройні сутички між військами київського князя йдеревлянами, які прагнули стати незалежними від Києва. Спроба князя Ігора 945 року провести повторний збір данини середдревлян привела доповстаннядеревлян і загибелі князя. За легендою після смертіІгора, древлянський князьМал сватався до його дружиниОльги, але вона знищила сватів і повела дружину наКоростень. 946 року княгиняОльга придушила повстання і ліквідувала Деревлянське князівство. Східну частину земельдревлян з центром у містіВручій було включено доКиївського князівства.
Житичі (плем'я) — відомий чеський вчений-славіст Павло Йосиф Шафарик, доводив, що древнє городище — майбутнійЖитомир — виник як центр племені «житичів», що входило в племінний союздревлян.
↑стр. 474, 377, 228—229, Щавелева Н. И. //Древняя Русь в «Польской истории» Яна Длугоша[Архівовано 23 жовтня 2014 уWayback Machine.]. (Книги I—VI): текст, перевод, комментарий — г. Москва: Памятники исторической мысли, 2004 г. — 493 с.: ил.; 22. — (Древнейшие источники по истории Восточной Европы / редкол.: акад. РАН В. Л. Янин (отв. ред. и др.). Часть текста парал. на рус. и лат. яз. — Библиогр.: с. 453—461, в тексте и в подстроч. прим. — Указатели: с. 463—494. — 800 экз. —ISBN 5-88451-135-3.(рос.)(лат.)
стр. 474, 377, 228—229,Щавелева Н. И. //Древняя Русь в «Польской истории» Яна Длугоша[Архівовано 23 жовтня 2014 уWayback Machine.]. (Книги I—VI): текст, перевод, комментарий — г. Москва: Памятники исторической мысли, 2004 г. — 493 с.: ил.; 22. — (Древнейшие источники по истории Восточной Европы / редкол.: акад.РАНВ. Л. Янин (отв. ред. и др.). Часть текста парал. на рус. и лат. яз. — Библиогр.: с. 453—461, в тексте и в подстроч. прим. — Указатели: с. 463—494. — 800 экз. —ISBN 5-88451-135-3.(рос.)(лат.)
Гайдай Л. // «Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях».- м. Луцьк: вид. «Вежа», 2000 р.
Антонович В. Б., «Древности Юго-Западного края. Раскопки в стране древлян» («Материалы для археологии России», № 11, г.СПб., 1893 г.).
Третьяков П. // «Восточнославянские племена», 1948 г.(рос.)
Орлов А. С., Георгиева Н. Г., Георгиев В. А.,Древляне[Архівовано 8 жовтня 2006 уWayback Machine.] // Исторический словарь. 2-е изд.М., 2012, с. 170.(рос.)
Вікісховище має мультимедійні дані
.svg)
.svg)
.png)
.svg)
.svg)
