Деметрія Джин Гайнс народилася 11 листопада 1962 року вРозвелі (Нью-Мексико)[9]. Її батько, Чарльз Фостер Гармон-старший (1940—1997), служив уВПС США. Він залишив її 18-річну матір Вірджинію (до шлюбу Кінг; 1943—1998)[10] через два місяці після весілля, ще до народження дочки[11]. Чарльз був уродженцемЛанетта (Алабама), а Вірджинія народилася вРічмонді (Каліфорнія), але виросла в Розвеллі[12]. Бабуся Демі по материнській лінії провела дитинство на фермі вЕліді (Нью-Мексико)[12]. Предки сім'ї Кінг походили з центральних і південних штатів, переважно зОклахоми,Арканзасу таДжорджії[13].
Коли Демі було три місяці, її мати одружилася з Деном Гайнсом (1943—1980), менеджером з реклами в редакції газети, чия часта зміна роботи змушувала сім'ю постійно переїжджати[14]. 1967 року народився зведений брат Демі, Морган Гайнс[15]. Акторка пізніше казала: «Мій батько — Ден Гайнс. Він виростив мене. Так, є людина, яка вважається моїм біологічним батьком, але у нас немає стосунків»[11]. У Демі також є зведені брати і сестри від інших шлюбів Чарльза Гармона, проте вона з ними не підтримує зв'язків[16]. Її вітчим двічі одружувався з її матір'ю і двічі з нею розлучався[17]. 20 жовтня 1980 року, через рік після другого розлучення, він вчинивсамогубство[11][18]. Біологічний батько Чарльз Гармон помер 1997 року від раку печінки вБразорії (Техас)[19].
Матір акторки неодноразово заарештовували — за водіння в нетверезому стані і за підпал[20]. 1989 року Мур розірвала з нею зв'язок після того, як мати кинула оплачену нею реабілітацію в центрі Hazelden Foundation (Міннесота)[21]. 1993 року Вірджинія Гайнс шокувала публіку, знявшись оголеною для журналу«High Society[en]» — у пародії на знамениті фото Демі Мур для«Vanity Fair» (включно зі знімками вагітної та вбоді-арті), а також повторивши сцену з гончарним кругом із фільму«Привид»[22]. Однак незадовго до смерті матері від пухлини головного мозку (2 липня 1998 року) вони помирилися[23].
Демі росла в Розвеллі, а пізніше вКанонсбурзі (Пенсільванія)[24]. Фотограф Боб Гарднер із «Monongahela Daily Herald» (де працював її вітчим), згадував: «Вона виглядала виснаженою, не стільки черезжорстоке поводження, скільки через занедбаність. Її пронизливий погляд викликав тривогу»[25]. У Демі булакосоокість, виправлена двома операціями, а також проблеми з нирками[26]. У 13 років вона дізналася, що Ден Гайнс не її біологічний батько, випадково знайшовши свідоцтво про шлюб батьків, датоване лютим 1963 року (через кілька місяців після її народження)[11].
У 14 років Мур повернулася до рідного міста Розвелл, де півроку прожила з бабусею, а потім переїхала до штатуВашингтон, де поблизуСіетла проживала її мати, яка нещодавно розлучилася з чоловіком[27]. Через кілька місяців сім'я знову змінила місце проживання — цього разу наЗахідний Голлівуд (Каліфорнія). Там мати влаштувалася в компанію з розповсюдження журналів, а Демі пішла до школиFairfax High School[en][11]. 2019 року Мур поділилася, щоу 15 років їїзґвалтував 49-річний домовласник Безіл Думас, який стверджував, щозаплатив її матері за доступ до неї, проте Мур сумнівається в правдивості його слів[28][29][30].
Надихнувшись прикладом сусідки — 17-річної німецької акторкиНастасьї Кінскі, — Демі записалася на акторські курси. Її першими ролями стали епізоди в серіалах«W.E.B.[en]» і«Kaz[en]»[32][33].
Газетна вирізка з Демі Мур у ролі Джекі Темплтон у серіалі «Головний госпіталь» (січень, 1982)Демі Мур на 61-й церемонії вручення нагород премії«Оскар» (березень, 1989)
Мур брала участь у створенні трьох пісень, написаних у співавторстві з Фредді Муром, а також знялася в музичному кліпі на їхню композицію «It's Not a Rumor» у виконанні гурту «The Nu-Kats». Вона досі отримує авторські відрахування за свою роботу як співачка та авторка пісень (1980—1981)[34].
У січні 1981 року Мур з'явилася на обкладинці чоловічого журналу«Oui[en]»[35]. Фотографії були зроблені раніше, коли вона позувала оголеною[36]. В інтерв'ю 1988 року акторка пояснила, що погодилася лише на обкладинку: «Мені було 16, але я сказала, що мені 18». Однак, як зазначав журналіст Алан Картер, у самому журналі опублікували відверті кадри, а пізніше її фото з'явилися і у виданні «Celebrity Sleuth». Сама Мур пізніше стверджувала, що ці знімки «робилися для європейського модного журналу»[37]. 1990 року вона знову повернулася до цієї теми, підкресливши: «Мені було 17. Я була неповнолітньою. Це була лише обкладинка»[38].
Її кінодебютом стала роль подруги головного героя у спортивній драмі«Вибір» (1981) режисераСільвіо Наріццано[en][39]. Спочатку фільм не привернув великої уваги, але після зростання популярності акторки його стали активно просувати при перевиданні на відео[40]. Друга її робота — фантастичнийбоді-горорі«Паразит» (1982), знятий у3D-форматі. Режисер Чарльз Бенд доручив кастинг-директору Джоанні Рей знайти «новуКарен Аллен», і вибір припав на Мур[35]. Фільм мав помірний успіх укінотеатрах просто неба, зібравши в прокаті 7 мільйонів доларів[41]. До моменту його виходу акторка вже кілька місяців знімалася в денніймильній опері«Головний госпіталь» у ролі журналістки-розслідувачки Джекі Темплтон (її персонаж залишався в серіалі до 1983 року)[42]. Цього періоду період вона ненадовго з'явилася в пародійній комедії«Молодість, лікарня, любов» (1982) в епізодичній ролі без вказівки в титрах[43].
Переломним моментом у її кар'єрі став 1984 рік, коли вона зіграла доньку бізнесмена (у виконанніМайкла Кейна) в еротичній комедії«У всьому винен Ріо»[44]. Потім послідувала роль коханої фотографа-початківця (у виконанніДжона Краєра) в картині«Велике почуття» (1984). Кінокритик«Los Angeles Times» Шейла Бенсон назвала Мур «одкровенням фільму», відзначивши її «чарівність, пристрасність, дикувату енергію, трагікомічність і справжню емоційність»[45]. Комерційний успіх прийшов до неї після виходу драми прояпі«Вогні святого Ельма» (1985), де вона зіграла розкуту банкірку. РежисерДжоел Шумахер, який особисто домагався затвердження Мур на роль, наполіг, щоб вона пройшла перед зйомками лікування своєї наркотичної залежності і навіть найняв людину, яка протягом зйомок постійно контролювала її стан[46][47]. Попри негативні відгуки критиків, фільм став касовим хітом і приніс Мур широку популярність[48][49]. Через цю роль її часто зараховували до так званої«Банди бешкетників[en]» («Brat Pack»), групи молодих акторів 1980-х, проте сама вона вважала цей ярлик «принизливим»[50].
Знявшись у романтичній драмі«Що трапилось минулої ночі» (1986), Мур перейшла до більш серйозного етапу своєї кар'єри, де вона зіграла одну з головних ролей — жителькуЧикаго, втягнуту в складні стосунки (її партнером виступивРоб Лоу). Фільм став поворотним у її творчості: після його виходу їй почали пропонувати більш якісні проєкти[51].Роджер Еберт поставив картині найвищу оцінку, особливо відзначивши гру Мур: «У цьому фільмі їй довелося зіграти всю гаму романтичних емоцій — і вона впоралася бездоганно»[52]. Успіх «Минулої ночі» затьмарив її інші роботи 1986 року —«Одного божевільного літа» і«Віздом», які стали останніми її фільмами, орієнтованими на молодіжну аудиторію[53].
Найуспішнішим фільмом Демі Мур у той період стала містична романтична мелодрама«Привид» (1990). Стрічка зібрала у світовому прокаті понад 505 мільйонів доларів, ставши найкасовішим фільмом року, а відеокасети з нею — найпрокатнішими у 1991 році[58][59]. Мур зіграла молоду жінку, що опинилася в небезпеці, яку захищає привид її вбитого хлопця за допомогою скептично налаштованого екстрасенса. Кадри любовної сцени між персонажами Мур таПатріка Свейзі, яка починається передгончарним колом під звуки пісні«Unchained Melody», стали одним із культовим моментом в історії кіно[60]. «Привид» номінували на премію«Оскар» за найкращий фільм, а гра Мур принесла їй номінацію на«Золотий глобус» і премію«Сатурн» за найкращу жіночу роль[61]. Крім того, акторка задала новий тренд: її коротка стрижка «гамін» стала взірцем для наслідування, надихнувши мільйони жінок[62][63]. Примітним стало те, що на піку прокату «Привид» і«Міцний горішок 2» (з тодішнім чоловіком Мур,Брюсом Віллісом) одночасно посідали перше та друге місця у касових зборах. Схожий рекорд іншому голлівудському подружжю,Раяна Рейнольдса іБлейк Лайвлі, вдалося повторити лише 2024 року[64][65].
Демі Мур на Фестивалі американського кіно у Довілі (Нормандія, Франція (вересень, 1990))
1991 року Мур знялася в трьох різножанрових проектах: у чорній комедії«Одні неприємності» вона зіграла адвокатку, у трилері«Смертельні думки» — підозрювану у вбивстві, а в романтичній комедії«Дружина м'ясника» — ясновидицю. «Смертельні думки», де її партнером знову виступив Вілліс, став для акторки «проєктом-пристрастю»: після успіху «Привида» вона шукала складні ролі і їй дуже сподобався нью-джерсійський діалект її героїні[66]. Коли початкового режисера замінилиАланом Рудольфом[en], Мур особисто вирішила фінансові проблеми, оплативши понаднормові зйомки[67]. За роль у «Дружині м'ясника» вона отримала гонорар у 2,5 мільйона доларів, але згодом назвала фільм своєю помилкою. Зазначалося, що під час зйомок її «обслуговували асистент, інструктор по діалогам, масажист, консультант з психології, няня [її доньки] та охоронець […] — на додаток до стандартних перукаря, гримера й асистента. Вона приїжджала на ранкові зйомки на лімузині і наполягала на перельотах між локаціями на приватному літаку»[11]. Сценарист Езра Літвак заявив: «Демі — справжня кінозірка. Усе обертається навколо цього факту. Вона точно знає, чого хоче»[11]. Попри провал у прокаті та розгромні рецензії, критикРоджер Еберт високо оцінив її гру, назвавши її «теплою і душевною»[68][69][70].
Однак зі зростанням популярності її вибір ролей став піддаватися пильній критиці[71]. Так, її інтерпретаціяЕстер Прінн[en] у фільмі«Червона літера» 1995 року, який був вільною екранізацієюоднойменного романуНатаніеля Готорна, — викликала різке неприйняття[73]. РецензентДжеймс Берардінеллі[en] вважав, що Мур не впоралася з роллю, а її обмежений акторський діапазон зробив персонажа невиразним. Того ж року вийшла ностальгічна драма«Час від часу», де вона зіграла письменницю з проблемами в особистому житті, акторка дуже тепло відгукувалася щодо цих зйомок. Мур називала цей проект «не просто фільмом, а справжньою пригодою»[74]. Незважаючи на прохолодні оцінки критиків, картина здобула комерційний успіх і набулакультового статусу[75].
Отримавши рекордний гонорар у розмірі 12,5 мільйонів доларів за головну роль у фільмі«Стриптиз» 1996 року, Мур досягла статусу найоплачуванішої акторки у світі[76][77]. У цій картині вона зіграла секретаркуФБР, яка стала стриптизеркою. Її дочкаРумер Вілліс, якій на момент виходу фільму було сім років, виконала доньку її героїні. Незважаючи на відносно успішні касові збори — 113 мільйонів доларів у світовому прокаті[78], — фільм зустріла різка критика[79]. Браян Ді Джонсон з«Maclean's» розкритикував акторську гру Мур і назвав стрічку «позбавленим смаку» проявом її марнославства[80]. Того ж року акторка знялася в трилері«Присяжна», де зіграла одиноку матір, залякану мафіозі. Однак цей фільм також не знайшов відгуку у глядачів та критиків[81]. За обидві ролі Мур удостоїли антипремії«Золота малина» у номінації«Найгірша акторка»[82].
1997 року Мур втілила на екрані першу жінку, яка пройшла підготовку в спецпідрозділіВМС США«Морські котики», у драміРідлі Скотта«Солдат Джейн». Для цієї ролі вона повністю поголила голову і пройшла інтенсивний двотижневий курс військової підготовки[88]. Фільм отримав неоднозначні відгуки і приніс акторці чергову«Золоту малину»[89], проте її гра була загалом високо оцінена критиками[90]. При бюджеті в 50 мільйонів доларів[91] картина зібрала 98,4 мільйона доларів по всьому світу, що зробило її помірно успішною в комерційному плані[92]. «Стриптиз» і «Солдат Джейн» вважаються фільмами, після яких у кар'єрі Мур настав спад[93]. Пізніше вона прокоментувала це словами: «Зі „Стриптизом“ усе виставляли так, ніби я зрадила жінок, а з „Солдат Джейн“ — чоловіків»[94]. Проте акторка вважає свою роль у «Солдат Джейн» одним із головних професійних досягнень[88]. Того ж року вона зіграла ультрапобожну єврейку-психіатра у фільміВуді Аллена«Розбираючи Гаррі»[95] та емоційно відсторонену дружину в короткометражціМарка Пеллінгтона[en]«Шлях у нікуди»[96].
Після виходу фільму «Солдат Джейн» Мур відійшла від активної кінокар'єри і переїхала доГейлі (Айдахо), щоб повністю присвятити себе вихованню трьох дочок[97]. Протягом трьох років вона не з'являлася на екрані, поки не повернулася з роллю вартгаузній психологічній драмі«Два життя» (2000) — першому англомовному фільмі бельгійського режисераАлена Берлінера[en]. Її виконання ролі жінки здисоціативним розладом особистості отримало схвальні відгуки критиків[98][99], проте сам фільм оцінили неоднозначно: деякі оглядачі визнали його надмірно затягнутим, а глядацького успіху картина не здобула[99]. Пізніше Мур зізнавалася, що не змогла повністю розкритися в цій роботі через переживання, пов'язані зі смертю матері і розлученням з Брюсом Віллісом[100]. Після цього вона знову взяла паузу в кар'єрі, продовжуючи відмовлятися від пропозицій щодо зйомок[101]. ПродюсерІрвіна Вінклера[en] 2001 року зазначав: «Півтора року тому у нас був проект — хороший комерційний фільм. Ми зв'язалися з нею, але вона не виявила інтересу»[90].
Повернення Мур в кіно відбулося 2003 року з роллюантагоністки в блокбастері«Янголи Чарлі: Повний вперед»[102], де її партнерами сталиКемерон Діас,Дрю Беррімор іЛюсі Лью. Персонаж був написаний спеціально для неї, і, за словами Беррімор, Мур «затьмарила самих янголів»[103]. Особливу увагу преси привернула сцена, в якій акторка з'являється в купальнику — цей епізод викликав, за її власними словами, «надто бурхливу» реакцію[104]. Пізніше Мур зізнавалася, що така гіпертрофована реакція змусила її засумніватися у своєму місці в індустрії[104]. Рецензент «Rolling Stone»Пітер Треверс іронічно зауважив: «Порятунком стає поява Демі Мур у ролі занепалого янгола… 40-річна акторка має чудовий вигляд у бікіні і навіть не намагається грати. Її холодна сексуальність контрастує з веселим божевіллям, у якому янголи б'ються, танцюють і носяться на мотоциклах, немов клониІндіани Джонса на естрогені»[105]. Фільм виявився комерційно успішним, зібравши 259,1 мільйона доларів у світовому прокаті[106], однак після цього Мур знову зникла з екранів на три роки. Цього періоду вона стала обличчям брендів«Versace» і«Helena Rubinstein»[107][108].
2007 року вона знялася разом з Майклом Кейном, своїм партнером по фільму «У усьому винен Ріо», у британській кримінальній драмі«Без вад», зігравши американську бізнес-леді, яка бере участь у пограбуванні Лондонської діамантової корпорації у 1960-х роках[110]. Рецензент«Miami Herald» писав: «Блискучий дует Демі Мур і Майкла Кейна в ролях викрадачів діамантів у цьому неквапливому кримінальному фільмі з лишком компенсує його неспішний темп»[111]. Того ж року вона з'явилася в психологічному трилері«Хто ви, містере Брукс?» у ролі цілеспрямованої поліцейської, яка розслідує злочини серійного вбивці. Критик Пітер Треверс визнав, що її персонаж «заслуговував більш продуманої передісторії, ніж абсурдна лінія про спадкоємицю, оточену мисливцями за статками»[112]. Незважаючи на змішані оцінки, фільм виявився прибутковим, зібравши 48,1 мільйонів доларів у прокаті[113][114].
2008 року Мур дебютувала як режисерка з короткометражним фільмом«Смуга[en]», присвяченим темі дорослішання. У цій роботі знялася її дочкаРумер Вілліс, а сам фільм був показаний наКінофестивалі у Нешвіллі[en]. 2009 року вона зіграла дві помітні ролі: у драмі«Сльози щастя» вона втілила образ доньки, яка допомагає батькові справлятися з віковими проблемами, а в комедії«Сімейка Джонсів» —таємного маркетолога, що просуває товари серед сусідів. Критики високо оцінили останній фільм, зазначивши, що він «вдало сатирично зображує споживчу культуру», а також виділили сильну гру Мур[115]. Того ж року вона взяла участь убродвейській постановці «24-годинної п'єси» у театрі«American Airlines[en]»[116]. 2010 року вийшов фільм«Бунраку», який акторка охарактеризувала як «масштабну пригоду з елементамиекшену»[117]. У ньому вона зіграла рольфатальної жінки,куртизанки з таємничим минулим[118].
Цього періоду її кар'єра змістилася в бік невеликих фільмів і другорядних ролей[122]. У чорній комедії«Родичі» (2011) вона зіграла ексцентричну другу дружину, а в молодіжних драмах«Літо. Однокласники. Любов» (2012) і«Дуже хороші дівчатка» (2013) — матерів головних героїнь[123][124][125]. У вестерні«Покинутий» (2015) вона з'явилася у ролі колишньої коханої стрільця, а в комедії«Молодість за страховкою» (2016) — дочки пенсіонера-вчителя[126]. У драмі«Сліпець» (2017) її героїнею стала дружина бізнесмена, який опинився під слідством. Журналіст«Rolling Stone» Девід Фір зазначив, що, попри її присутність на екрані, «складається враження, ніби вона навмисно дистанціюється від Голлівуду»[127].
У 2017—2018 рік Мур знімалася в серіалі«Імперія», де виконала роль загадкової медсестри[128]. У чорній комедії«Розваги дорослих дівчат» (2017) вона зіграла одну з учасницьсвінгерської пари, що спокушає гостю дівич-вечора. Критики оцінили гру акторки неоднозначно: одні назвали її «блискуче відразливою», інші вважали її сюжетну лінію слабким місцем фільму[129]. Ця картина стала її єдиним широким релізом десятиліття, що зібрав 47,3 млн доларів у світовому прокаті[130][131]. 2018 року вона знялася в індійській драмі«З любов'ю, Соня» в ролі соціальної працівниці, а 2019-го — у чорній комедії«Корпоративні тварини», де зіграла аморальну керуючу[132][133].
У вересні 2019 року видавництво«HarperCollins» опублікувало книгу мемуарів Мур під назвою«Навиворіт[en]» («Inside Out»), в якій вона розповідає про своє дитинство, стосунки та особисту боротьбу[134]. Видання стало бестселером за версією«The New York Times», очоливши списки в категоріяхнон-фікшен[135].
Найближчим часом вона візьме участь у новому фільміБутса Райлі[en]«Я люблю Бустерів[en]». У проєкті розповідається про заповзятливих магазинних злодюжок і прихильників рівних можливостей, які націлилися на нещадного експерта у світі моди[153]. У квітні 2025 року її визнали найкрасивішою жінкою світу за версією журналу«People»[154]. 9 травня 2025 року з'явилось повідомлення, що Мур зніметься разом зКолманом Домінго у фільмі «Дивні прибульці» режисераРоджера Росса Вільямса[en], заснованому наісторії Бетті та Барні Гілл, міжрасової пари, яка 1961 року стала об'єктом першого зареєстрованого випадку викрадення прибульцями[155].
Демі Мур у рекламі шведської косметичної компаніїOriflame (2012)
Демі Мур вважається однією з перших акторокГоллівуді, які домоглисярівної оплати працідля жінок у кіноіндустрії[7]. 1995 року вона встановила рекорд, отримавши 12,5 мільйонів доларів за роль у фільмі «Стриптиз», на той момент це був найвищий гонорар, запропонований акторці[156]. Примітним стало те, що продюсери картин «Стриптиз» і «Солдат Джейн» навіть влаштували своєрідний «аукціон», прагнучи першими роздобути Мур для зйомок. У результаті перемога залишилася за «Стриптизом», і Мур стала найбільш високооплачуваною акторкою року[157].
Пізніше Демі Мур стали називати піонеркою у боротьбі за рівні умови для акторок: вона першою зажадала для себе такі ж гонорари, бонуси і позиції в титрах, як у колег-чоловіків[159].
Під час роботи над «Солдатом Джейн» у пресі з'явилися повідомлення про те, що Мур зажадала від студії зафрахтувати два літаки — для себе і своєї свити[160]. Це лише зміцнило її репутацію«діви», що склалася після відмови від ролі у фільмі«Поки ти спав» (згодом її зігралаСандра Буллок) через незгоду студії з її фінансовими умовами[161][162]. Журналісти навіть прозвали акторку «Gimme Moore» (від англ. «give me more» — «дай мені більше»).
2007 року«The Guardian» писала про неї: «Її екранний образ завжди несе в собі щось невразливе. У ньому є жорсткість, сила, рішучість»[163]. 2003 року про її кар'єру вийшов випуск передачі«Є! Правдива голлівудська історія[en]», а 2012 року — «Celebrity Style Story»[164]. Мур неодноразово включали до списків найкрасивіших жінок світу. 1996 року журнал«People» назвав її однією з «50-ти найкрасивіших людей», а 2004 року вона посіла 9-те місце в рейтингу «Найкрасивіших жінок усіх часів». 1999 року вона стала запрошеним редактором листопадового номера«Marie Claire»[165], а«Forbes» помістив її на 8-му сходинку в топ-20 акторок, ґрунтуючись на касових зборах її фільмів[165]. 2019 року«The Wall Street Journal» заніс матеріал про Мур до числа найбільш популярних статей року[166], а 2025 року вона очолила щорічний рейтинг «People» «100 найкрасивіших людей»[167] і потрапила до списку«Time» «100 найвпливовіших людей року»[168].
У серпні 1991 року Демі Мур з'явилася оголеною на обкладинці журналу«Vanity Fair» під заголовком «More Demi Moore» («Ще більше Демі Мур»). Фотографію зробила всесвітньо відома фотографкаЕнні Лейбовіц, коли акторка була на сьомому місяці своєї другоївагітності. За задумом фотографки знімок мав передати «антиголлівудський» і «антигламурний» образ[173]. Обкладинка викликала широкий резонанс і стала предметом активного обговорення в ЗМІ[174]. Відвертість, з якою Лейбовіц зобразила вагітну Мур, розділила громадську думку: одні бачили в цьомусексуальну об'єктивацію, інші ж розцінили фотографію як символ жіночої впевненості та розкутості[175].
Знімок став об'єктом численних пародій. Зокрема, журнал«Spy[en]» опублікував версію, де голову тодішнього чоловіка акторки,Брюса Вілліса, «приставили» до тіла чоловіка-моделі з накладним животом. Ще один спірний випадок пов'язаний із пародією, створеною для реклами фільму«Голий пістолет 33⅓: Остання образа» (1994). У ній тіло моделі поєднувалося з «винувато-усміхненим» обличчям актораЛеслі Нільсена, а супровідний напис свідчив: «Виходить у березні»[176]. Лейбовіц подала до суду на кінокомпанію«Paramount Pictures» (справа «Лейбовіц проти Paramount Pictures Corp.»), проте 1996 року позов відхилили: суд постановив, що пародія ґрунтується на комічному ефекті від контрасту з оригіналом[176].
У листопаді 2009 року марокканський журнал«Femmes du Maroc[en]» повторив знамениту позу, сфотографувавши в такому ж стилі журналістку Надю Ларге. Це викликало неоднозначну реакцію в мусульманській країні[177]. Рік по тому, в серпні 1992-го, Мур знову з'явилася оголеною на обкладинці «Vanity Fair», цього разу її тіло розписала художниця збоді-артуДжоан Гейр[en]. Фотосесія отримала назву Demi's Birthday Suit («Демі в костюміЄви»)[178].
У серпні 1979 року, за три місяці до 17-річчя, Демі познайомилася в клубі«The Troubadour» з музикантом Фредді Муром, лідером гурту «Boy». Наприкінці 1980 року він розлучився з дружиною, а через шість тижнів вони одружилися[179].
8 лютого 1981 року 18-річна Демі одружилася з 30-річним Фредді Муром[180], який незадовго до цього розлучився зі своєю першою дружиною Люсі[181]. Ще до весілля Демі почала використовувати прізвище чоловіка як сценічне ім'я[182]. Однак шлюб тривав недовго: 1983 року пара розлучилася, після чого у Мур були стосунки з акторомТімоті Гаттоном[183]. Офіційно розлучення з Фредді Муром оформили 7 серпня 1985 року, хоча заяву на розлучення Демі подала ще у вересні 1984 року[182].
Пізніше акторка заручилася зЕміліо Естевесом, своїм партнером за фільмами«Вогні святого Ельма» і«Віздом» (кримінальна драма, яку Естевес також написав і зрежисирував). Весілля запланували на 6 грудня 1986 року, але заручини скасували після того, як якась жінка подала на Естевеса до суду, вимагаючи від нього 2 мільйони доларіваліментів[184][185].
21 листопада 1987 року Мур одружилася з акторомБрюсом Віллісом[186]. У цьому шлюбі народила трьох дочок:Румер Гленн Вілліс (1988)[187], Скаут Ларю Вілліс (1991)[188] іТалула Бель Вілліс (1994)[189]. 24 червня 1998 року пара оголосила про розставання[190], а 18 жовтня 2000 року їхнє розлучення офіційно оформили[191][192]. Попри це, Мур зберегла дружні стосунки з Віллісом і його нинішньою дружиноюЕммою Гемінг Вілліс. Згодом вона допомагала їм і їхнім спільним дітям доглядати за Брюсом, чиє здоров'я значно погіршилося[193].
Демі Мур і Ештон Катчер (2009)
Після розлучення з Віллісом мала трирічний роман з інструктором з бойових мистецтв Олівером Віткомбом (1999—2002)[194].
2003 року Мур почала зустрічатися з акторомЕштоном Катчером. Незабаром після початку стосунків вона завагітніла, алена шостому місяці пережилавикидень[195]. Проте пара продовжила стосунки і 24 вересня 2005 року зіграла весілля[196]. На церемонії були присутні близько 150 гостей, включно з Брюсом Віллісом[193]. У листопаді 2011 року, після місяців спекуляцій у пресі щодо проблеми в їхньому шлюбі, Мур оголосила про рішення розлучитися з Катчером[197]. Офіційно розлучення завершили 26 листопада 2013 року після тривалого періоду роздільного проживання[198][199].
Мур відома як пристрасна колекціонерка ляльок. За даними«The New York Times», вона є найвідомішою у світі колекціонеркою цього виду іграшок, а однією з її улюблених ляльок ємодель на ім'яДжин Маршалл[en][202]. Для своєї колекції, що налічує близько 2000 екземплярів, акторка виділила окреме приміщення[203].
Деякий час акторка захоплювалася вченнямКабали під керівництвомФіліпа Берга[en] і навіть залучила до цього вчення Катчера. За її словами, що вона, не будучи єврейкою, навіть досягла глибшого розуміння певних ритуалів цього вчення, ніж її знайомі, які його практикували[204]. Пізніше вона дистанціювалася від організації Берга[205].
2010 року акторка перемоглаКевіна Бейкона в конкурсі«Pepsi Refresh Celebrity Challenge», вигравши 250 тисяч доларів, які спрямувала в організацію GEMS: Girls Educational & Mentoring Services. Ця некомерційна група допомагає молодим жінкам, які постраждали відсексуальної експлуатації таторгівлі людьми[207].
Мур також стала спеціальною кореспонденткою проєктуCNN Freedom Project[en]. У рамках цієї роботи вона відвідалаНепал, де зустрілася зАнурадхою Коїралою[en] — героїнеюCNN 2010 року і засновницею організаціїMaiti Nepal[en], яка з 1993 року врятувала понад 12 тисяч непальських дітей відсексуальної експлуатації[208]. Акторка виступила в ролі ведучої та оповідачки в документальному фільмі CNN «Викрадені діти Непалу», що вийшов 26 червня 2011 року[209]. У стрічці вона спілкувалася з прем'єр-міністром НепалуДжаланатом Кханалом[en] і врятованими дівчатами, яких примушували до проституції[209][210].
У листопаді 2012 року фонд перейменували наThorn: Digital Defenders of Children[en] — його місія полягає у протидії торгівлі дітьми, експлуатації неповнолітніх та розповсюдженню матеріалів здитячою порнографією[211]. За даними звіту організації за 2017 рік, Thorn допоміг правоохоронним органам виявити 5 894 жертви секс-трафіку і врятувати 103 дитини, чиї матеріали розповсюджувалися в мережі[212]. 2022 року Thorn виявив 824 466 файлів із матеріалами про сексуальне насильство над дітьми та ідентифікував 1 895 постраждалих[213]. 2018 року Visionary Women, лос-анджелеська некомерційна організація, нагородила Мур премією Visionary Woman Award за внесок у боротьбу з торгівлею людьми[214]. У 2024 року акторка отримала Премію Мужності на благодійному гала-вечорі The Women's Cancer Research Fund[215].
Акторка активно веде соцмережі: на січень 2020 року в неї було 4,5 мільйонів підписників уTwitter[216]. Вона використовує ці платформи для привернення уваги до проблемисексуальної експлуатації тарабства. За даними«Harper's Bazaar», більше половини її публікацій присвячені цій темі. Сама Мур зазначає: «Мені подобається спілкуватися з людьми у віртуальному світі… обмінюватися думками та ідеями, особливо з тими, з ким у реальному житті наші шляхи, можливо, ніколи б не перетнулися»[217]. Також, станом на березень 2024 року, Мур мала 6,1 мільйона підписників вInstagram[218].
_(cropped).jpg)
.svg)
.png)
_(54021920343)_(cropped).jpg)
